13.12.2010 Справа № 2/100
За позовом Ужгородської релігійної громади Прогресивного Іудаїзму, м. Ужгород
ДО Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, м. Ужгород,
ДО Комунального підприємства „Закарпатське обласне виробниче об'єднання „Фармація”, м. Ужгород,
ДО Закарпатської обласної ради, м. Ужгород
за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:
- Управління з питань майна комунальної власності Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород,
- Комунальне підприємство „Аптека №144”, м. Ужгород,
- Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода”, м. Ужгород
ПРО визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.07.2003р., видане Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, пл. Жупанатська, 17 серії САА №909879
Суддя О.Ф. Ремецькі
Представники сторін:
від позивача -Галін М. -голова громади,
Павлюк А.М. -представник за довіреністю №04 від 11.01.2010р.
від відповідача 1 - не з'явився
від відповідача 2 - Навроцький В.В. .- представник за дов. від 07.12.2010р.
від відповідача 3 - Іванова Я.О. -предст. за дов. №01-17/91 від 27.02.2010р.
від третіх осіб - Іванова Я.О. -представник Управління з питань майна комунальної власності Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород за довіреністю №272 від 23.07.2010р.
Представники позивачів просять позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. На виконання вимог суду подано додаткове обгрунтування заявлених позовних вимог, за яким позивач вказує на те, що оспорюване свідоцтво про право власності видане за відсутності відповідного правовстановлюючого документу, оскільки рішення Закарпатської обласної ради народних депутатів від 23.12.1992р. не містить в собі відомостей про віднесення спірної будівлі до власності ЗОВО „Фармація”.
Відповідач 1 вимог ухвали суду від 07.10.2010р., від 19.10.2010р. та від 19.10.2010р. не виконав, письмового пояснення по суті спору не подав, свого
Продовження ухвали господарського суду Закарпатської області від 13.12.2010 року по справі № 2/100
уповноваженого представника в засідання суду не направив.
Представник відповідача 3 та третьої особи - Управління з питань майна комунальної власності Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород заперечує з приводу обґрунтованості доводів позивача з підстав, наведених у поданому суду письмовому поясненні та просить суд взяти до уваги те, що за правилом вимог ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” свідоцтво про право власності на нерухоме майно є виключно тим документом, який підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, однак, не є документом, на підставі якого виникає відповідне право.
Представник відповідача 2 повністю підтримує позицію відповідача 3 та третьої особи і вказує на те, що судовою практикою підтверджується позиція відповідачів і при розгляді відповідних позовів суд повинен у відповідності до вимог п.1.1 ст. 80 ГПК України припинити провадження у справі.
Аналізуючи позовні вимоги, фактичні правовідносини сторін з приводу спору, суд констатує наступне.
Відповідно до вимог ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Згідно зі ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
У ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень -єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна.
Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач заявив вимоги про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності.
Згідно з вимогами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав. Документом про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно є свідоцтво про право власності, яке підписується державним реєстратором прав і засвідчується печаткою.
Відтак, зазначене свідоцтво є тільки документом, що посвідчує право
Продовження ухвали господарського суду Закарпатської області від 13.12.2010 року по справі № 2/100
власності особи на нерухоме майно, тобто, підтверджує певні встановлені факти, події (набуття права власності за рішенням повноважної особи) і залежний від правомірних або неправомірних дій цієї особи, які можуть бути припинені в передбаченому законом порядку.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки свідоцтва про право власності не породжують, змінюють або припиняють певні права та обов'язки, тобто вони не є актом або правочином, які можуть бути оскаржені до господарського суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, п. 1.1 ст. 80, 86 Господарського процесуального кодексу України,
1. Провадження у справі припинити.
Суддя О.Ф. Ремецькі
В.о. помічника судді В.В. Мазюта