21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
22 грудня 2010 р. Справа 13/191-10
за позовом:Відкритого акціонерного товариства "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" (39140, Полтавська область., Козельщанський р-н, смт. Нова Галещина, вул. Заводська, 1)
до:Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1
Головуючий суддя Тісецький С.С.
Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.
Представники сторін не з"явились.
Ухвалою суду від 11.11.2010 р. порушено провадження у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 38250,34 грн. заборгованості, що включає в себе 23789,76 грн. - основної суми боргу; 12364,88 - інфляційних витрат; 2113,70 - процентів за користування чужими коштами та призначено до слухання, проте в зв'язку з неявкою представників сторін судові засідання відкладались.
Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов'язок суду.
У судове засідання 22.12.2010 р., позивач та відповідач правом участі своїх представників не скористались, відповідач відзиву на позовну заяву не надав. Позивачем попередньо було надано клопотання про слухання справи за їх відсутності. Відповідач, з невідомих суду причин, хоча про дату, місце та час слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 08.12.2010 р. №14638р-14639р.
Відсутність представників позивача і відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.
Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації права на судовий захист своїх прав та інтересів.
З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Позивачем попередньо через канцелярію господарського суду було подано клопотання про зменшення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача 27794,36 грн. - основної суми боргу, 22,35 грн. - інфляційних витрат та 207,89 грн. - 3% річних. Вказане клопотання відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду.
Дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував:
Згідно укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №2195/1 від 09.11.2007 р. позивач (продавець) зобов'язався передати відповідачу продукцію, в асортименті погодженому п.1.1 договору на загальну суму 37794,36 грн., а відповідач (покупець) прийняти та оплатити дану продукцію.
Позивачем, на виконання умов договору, було здійснено поставку товару на загальну суму 37794,36 грн., а представником відповідача даний товар прийнятий, що підтверджується обопільно підписаною товарно-транспортною накладною №4370/1 від 09.11.2007 р., довіреністю на отримання товару №542561 від 09.11.2007 р. та податковою накладною №952 виданою позивачем 09.11.2007 р.
Відповідач свої зобов"язання по оплаті здійснив частково, а саме 10.10.2008 р. на суму 10000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача, в зв"язку з чим заборгованість відповідача склала 27794,36 грн.
Позивачем на адресу відповідача 09.09.2010 р. було направлено претензію вих. №782 з вимогою про сплату заборгованості, яка останнім була отримана 15.09.2010 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденціїї, проте яка відповідачем була залишена без реагування.
Таким чином основний борг відповідача за отриманий товар на день розгляду справи складає 27794,36 грн.
Враховуючи викладене суд зазначає наступне.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Дії позивача по продажу товару та дії відповідача по його прийняттю за визначеною ціною, що підтверджується вище вказаними накладними та його частковий розрахунок, свідчить про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриману продукцію.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідач доказів повного проведення розрахунків з позивачем суду не надав.
Керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача 27794,36 грн. основної суми боргу, з покладанням на відповідача судових витрат на підставі ст.49 ГПК України .
Одночасно позивач просить стягнути з відповідача 22,35 грн. - інфляційних витрат та 207,89 грн. - 3% річних, згідно наданого ним розрахунку.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 22,35 грн. - інфляційних витрат та 207,89 грн. - 3% річних, відповідають умовам чинного законодавства і підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат.
Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, 44, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -
1.Позов задоволити .
2.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" (39140, Полтавська область., Козельщанський р-н, смт. Нова Галещина, вул. Заводська, 1, код ЄДРПОУ 00238233) 27794,36 грн. - основної суми боргу; 22,35 грн. - інфляційних витрат та 207,89 грн. - 3% річних; 282,25 грн. - витрат на державне мито та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно сумі заявлених вимог.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Тісецький С.С.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 27 грудня 2010 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (39140, Полтавська область., Козельщанський р-н, смт. Нова Галещина, вул. Заводська, 1)
3 - відповідачу (АДРЕСА_1)