Провадження № 22-ц/803/7366/25 Справа № 172/1705/24 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
08 жовтня 2025 року
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
судді-доповідача: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на заочне рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2024 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (попередня назва ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») звернулось до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало тим, що 08.08.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний договір № 6944612 про надання споживчого кредиту. Згідно з умовами кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 12 700 грн.; строк кредиту 352 дні, періодичність сплати - кожні 22 дні, дата останнього платежу по кредиту 25.07.2024 року. ТОВ «АВЕНТУС Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 12 700 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, що підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК Україна» про перерахування коштів. Відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих відсотків не виконав.
27.05.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за договором перед позивачем не сплачена і складає, з урахуванням добровільно сплаченої суми 3336,04 грн., які спрямовані на оплату процентів, 48 587,66 грн., з яких 12 700 грн. - тіло кредиту, 20 976,59 грн. нараховані відсотки, 14 911,07 грн. - нараховані позивачем проценти за 59 календарних днів.
Просили стягнути із ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 48 587,66 грн. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2422,40 грн. та правової допомоги у розмірі 10 000 грн.
Заочним рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором № 6944612 від 08.08.2023 року в сумі 13 173 96 грн., яка складається із: суми кредиту - 12 700 грн., нарахованих відсотків - 473,96 грн., а також стягнуто понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 657 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 1 500 грн.
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а також просив покласти судові витрати, понесені позивачем у суді апеляційної інстанції у вигляді судового збору у розмірі 3 633,60 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 4 000 грн. на відповідача.
В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального й процесуального права та неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи в частині відмови у задоволенні позовних вимог за процентами нарахованими первісним кредитором та за процентами нарахованими апелянтом за період з 27.05.2024 року по 24.07.2024 року за 59 календарних днів, право нарахування яких апелянт має на підставі ст.ст. 512, 514, 1054, 1077, 1078 Цивільного кодексу України. Також зазначає, що помилкові висновки суду першої інстанції спричинили неправильний розподіл в частині судових витрат на професійну правничу допомогу.
Зокрема звертав увагу на те, що сторонами кредитного договору 08.08.2023 року погоджено розмір процентів, порядок їх нарахування в межах строку дії договору до 25.07.2024 року. До нього як нового кредитора за договором факторингу від 27.05.2024 року перейшло право вимоги за цим договором в тому числі і за відсотками, які нараховувались після 27.05.2024 року в межах строку дії договору.
Тому вважає, що позивач набув права вимоги і щодо майбутніх вимог, в тому числі за договором №6944612 про надання споживчого кредиту від 08.08.2023 року, строк дії якого визначено п. 1.4. Договору, а саме до 25.07.2024 року включно, зокрема щодо відсотків в сумі 14911.07 грн., нарахованих новим кредитором в межах дії кредитного договору в період з 27.05.2024 року по 24.07.2024 року, а тому, рішення Суду першої інстанції щодо відмови в задоволені вимог про стягнення вказаних процентів є помилковим.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 48 587,66 грн., тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги які стосуються відсотків за кредитом відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, які стосуються відсотків суд першої інстанції виходив із того, що заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 35887,66 грн. не є співмірною сумі кредиту у 12700,00 грн. за вищевказаним кредитним договором, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, а тому зменшив її до 3810,00 грн. та врахував сплачені відповідачем кошти на її погашення в сумі 3336,04 грн.
Такий висновок в оскаржуваній частині відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 08.08.2023 року між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Фінтраст Україна", та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" було укладено електронний договір № 6944612 про надання споживчого кредиту. Згідно з умовами кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 12700,00 грн.; строк кредиту 352 дні, періодичність сплати - кожні 22 дні, дата останнього платежу по кредиту 25.07.2024 року.
27.05.2024 року між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитними договорами, у тому числі договором № 6944612 від 08.08.2023 року.
З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 10.12.2024 року та рішення єдиного учасника ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" від 25.11.2024 року вбачається, що товариство змінило назву на ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал".
З Витягу з Реєстру боржників, наданого позивачем вбачається, що відповідач має заборгованість перед первісним кредитором станом на 27.05.2024 року в сумі 33676,59 грн., з яких 12700,00 грн. - тіло кредиту, 20976,59 грн. - нараховані відсотки. Окрім цього, позивач нарахував проценти за 59 календарних днів в сумі 14911,07 грн.
Таким чином, загальна сума процентів за користування кредитом становить 35887,66 грн.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем і сформованого первісним кредитором вбачається, що відповідач частково сплатив кредит на загальну суму 3336,04 грн., з яких 3336,04 грн. - оплата процентів.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом, виходив із того, що нараховані позивачем проценти у розмірі 35887,66 грн. не є співмірною сумі кредиту у 12700,00 грн. та суперечить принципам розумності та добросовісності.
Зазначений висновок відповідає вимогам закону з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Сторонами погоджено розмір процентів та порядок їх нарахування та відповідно до розрахунку заборгованості він складає 35887,66 грн.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вказана сума відсотків з огляду на сам розмір позики 12 700 грн є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.
Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року №39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року по справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.
Також відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі №902/417/18 якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Відповідно до п.8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 18 671,08 грн. не є співрозмірною сумі кредиту у 9 000 грн. за договором №459494-КС-001, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про необхідність зменшення розміру процентів за вказаним договором до 2 700 грн.
При цьому слід зазначити, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не змогла ефективно здійснити свої права бути поінформованою про дійсні умови кредитування ТОВ «Айвентус України», які викладені в декількох значних за об'ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду апеляційної інстанції, укладення ОСОБА_1 договору №6944612 перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.
Із аналогічних міркувань виходив і суд першої інстанції, зменшуючи розмір відсотків, який підлягає стягненню з відповідача на користь правонаступника кредитора, а тому доводи апеляційної скарги з приводу не правомірності висновків суду першої інстанції щодо зменшення розміру заборгованості за відсотками, виходячи із дати укладення договору факторингу не знайшли свого підтвердження.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в частині відсотків, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи у цій частині. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи.
Позивачем оскаржується рішення суду першої інстанції тільки в частині відсотків, тому в іншій частині законність рішення суду не перевірялась.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 48 587,66 грн. що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст.368, 369, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» залишити без задоволення.
Заочне рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: