Справа № 697/2491/25
Провадження № 1-кп/697/213/2025
08 жовтня 2025 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря с/з - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Каневі Черкаської області матеріали кримінального провадження № 42025252230000074 від 12.09.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вугледар, Донецької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, не працюючого, особою з інвалідністю не являється, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України, -
ОСОБА_4 , достовірно знаючи про те, що на всій території України діє правовий режим воєнного стану, введений на всій території України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та продовжений Указом Президента України від 14 липня 2025 року № 478/2025 з 07.08.2025 строком на 90 діб, 11.09.2025 близько 18:50 год., діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, перебуваючи у приміщенні літнього павільйону «Львівське», поблизу заправки БРСМ по вул. 206 Дивізії, 5, в м. Каневі, Черкаського району, Черкаської області, скориставшись тимчасовою відсутністю власника майна ОСОБА_5 , шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану, таємно викрав із поясної сумки ОСОБА_5 , яка знаходилась на столі, мобільний телефон марки Realmi модель с67, вартістю згідно судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/124-25/13593-ТВ від 15.09.2025 - 5 610,14 грн., після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном, і таким чином спричинив потерпілому ОСОБА_5 майнової шкоди на вищевказану суму.
Він же, ОСОБА_4 , 11.09.2025 близько 18:50 год, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, перебуваючи у приміщенні літнього павільйону «Львівське», поблизу заправки БРСМ по вул. 206 Дивізії, 5, в м. Каневі, Черкаського району, Черкаської області, скориставшись тимчасовою відсутністю власника майна ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, таємно викрав із поясної сумки ОСОБА_5 , яка знаходилась на столі, банківську картку відкриту в АТ «Raiffeisen BANK» № НОМЕР_1 , яка є матеріальною формою одержання, зберігання, використання і поширення інформації, зафіксованої на носії, і у контексті положень ст. 1 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 1, 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, як засіб доступу до банківських рахунків та яка належить потерпілому ОСОБА_5 , після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення з викраденим. Він же, ОСОБА_4 , 11.09.2025 близько 18:50 год., перебуваючи у приміщенні літнього павільйону «Львівське», поблизу заправки БРСМ по вул. 206 Дивізії, 5, в м. Каневі, Черкаського району, Черкаської області, реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, а саме закордонним паспортом громадянина України, з метою його подальшого використання у власних цілях, при цьому не маючи наміру подальшого його повернення до уповноважених органів, з порушенням законного порядку, установленого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон», скориставшись відсутністю власника паспорту ОСОБА_5 , шляхом вільного доступу, незаконно заволодів чужим паспортом громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , № НОМЕР_2 , виданого 24.07.2017 органом 7120, який ОСОБА_4 дістав із поясної сумки ОСОБА_5 , яка знаходилась на столі, після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення та став зберігати при собі вищевказаний паспорт до моменту видачі працівникам поліції 12.09.2025.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану; кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 357 КК України - викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів та кримінальний проступок, передбачений ч. 3 ст. 357 КК України - незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 та ч. 3 ст. 357 КК України визнав повністю за обставин вказаних у обвинувальному акті, у скоєному щиро розкаюється та просить суворо не карати. Зазначив, що 11.09.2025 ввечері, перебуваючи в літньому павільйоні «Львівське», таємно викрав з поясної сумки потерпілого, яка знаходилась на столі, мобільний телефон, банківську картку та паспорт на ім'я ОСОБА_5 , після чого залишив літній павільйон.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, які вважають, що вказане кримінальне провадження доцільно розглянути відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, суд відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження всіх доказів стосовно обставин справи, що підтверджують вину обвинуваченого та ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують особу обвинуваченого.
При цьому, суд з'ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст таких обставин і не має сумнівів у добровільності їх позиції.
Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.
Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими, суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), Series А, заява № 25, від 18 січня 1978 року, пункт 161, та «Коробов проти України», заява № 39598/03, від 21 липня 2011 року, пункт 65, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_4 у судовому засіданні не здобуто.
При цьому, суд з'ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст таких обставин і не має сумнівів у добровільності їх позиції.
Також суд роз'яснив, що учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Оцінюючи показання обвинуваченого, надані ним у судовому засіданні, суд вважає, що пред'явлене обвинувачення ОСОБА_4 доведено.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує:
- по епізоду крадіжки мобільного телефону у ОСОБА_5 - за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану;
- по епізоду крадіжки банківської картки у ОСОБА_5 - за ч. 1 ст. 357 КК України, як викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів;
- по епізоду крадіжки паспорта громадянина України для виїзду за кордон у ОСОБА_5 - за ч. 3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з приписами ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до кримінальних проступків (ч.ч. 1, 3 ст. 357 КК України) та до категорії тяжкого злочину (ч. 4 ст. 185 КК України), особу обвинуваченого, який не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, інвалідом не являється.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, суд відносить його щире каяття у скоєному.
При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого, потерпілий не має.
Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх наслідків, особи обвинуваченого, обставин, що пом'якшують покарання та відсутності обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд вважає необхідним призначити йому покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі, за ч. 3 ст. 357 КК України у виді обмеження волі, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Відповідно до вимог КК України, покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень.
Суд, враховуючи зазначені вище обставини, особу обвинуваченого ОСОБА_4 вважає за доцільне призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції статей, за якими він обвинувачується, без реального відбування покарання із застосування іспитового строку, так як вказане покарання буде необхідне і достатнє для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Міра запобіжного заходу відносно обвинуваченого не обиралась.
Питання речових доказів у справі підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого не застосовувалися. Клопотання про їх застосування не надходило.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню за проведення судових експертиз необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Цивільний позов по кримінальному провадженню відсутній.
Керуючись ст.ст. 349, 369-371, 373-374 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі;
- за ч. 3 ст. 357 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_4 , покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- банківська картка Raiffeisen Bank № НОМЕР_1 , яка передана на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 - залишити ОСОБА_5 ;
- закордонний паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з номером паспорта: НОМЕР_3 , який переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 - залишити ОСОБА_5 ;
- мобільний телефон серії Realme C67 моделі RMX3890 кольору Black Rock 8/256 Gb, який переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 - залишити ОСОБА_5 ;
- DVD-R диск із відеозаписом слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_4 від 20.09.2025, який зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати по кримінальному провадженню за залучення експерта у зв'язку з проведенням судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/124-25/13593-ТВ від 15.09.2025 в розмірі 2 228,50 грн. (дві тисячі двісті двадцять вісім гривень, 50 копійок).
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Черкаського апеляційного суду через Канівський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Головуючий ОСОБА_1