Справа № 761/33703/25
Провадження № 1-кс/761/21940/2025
14 серпня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора першого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , в межах кримінального провадження № №22025000000000504 від 23.04.2025 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина 2010 р.н., військовослужбовця НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 чт. 111; ч. 2 ст. 111; ч. 1 ст. 263 КК України,
у провадження Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора першого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , в межах кримінального провадження № №22025000000000504 від 23.04.2025 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 чт. 111; ч. 2 ст. 111; ч. 1 ст. 263 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що Шевченківським районним судом міста Києва розглядається обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22025000000000504 від 23.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111; ч. 2 ст. 111; ч. 1 ст. 263 КК України.
01.08.2024 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208, 615 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
01.08.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
24.04.2025 ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111; ч. 2 ст. 111; ч. 1 ст. 263 КК України.
23.04.2025 матеріали щодо ОСОБА_5 виділено з кримінального провадження № 42023000000001363 в кримінальне провадження № 22025000000000504.
06.05.2025 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22025000000000504 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111; ч. 1 ст. 263 КК України, скеровано до Дарницького районного суду міста Києва.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.06.2025 (справа №761/25374/25) строк тримання під вартою ОСОБА_5 продовжено до 18.08.2025 включно без визначення розміру застави.
Рішенням Київського апеляційного суду підсудність у кримінальному провадженні № 22025000000000504 від 23.04.2025 визначена за Шевченківським районним судом міста Києва, однак підготовче засідання не проведене через задоволений самовідвід складу суду, що унеможливило подання стороною обвинувачення клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу до Шевченківського районного суду міста Києва на стадії підготовчого засідання.
А тому виникла необхідність у поданні до суду в порядку ч.6 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , у зв'язку із закінченням строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання.
Обставини, які враховувалися слідчими суддями при вирішенні питання про застосування та продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування та при вирішенні цього питання в порядку ч. 6 ст. 199 КПК Укаїни, не змінилися, а передбачені ст. 177 КПК України ризики не зменшилися та продовжують існувати, що може негативно позначитися на завданні кримінального провадження.
Беручи до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушеннь, враховуючи, що менш суворіші запобіжні заходи не здатні забезпечити ненастання існуючих ризиків, оскільки на думку сторони обвинувачення ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення та/або продовжити свою злочинну діяльність, а запобігти цим ризикам менш суворіші запобіжні заходи не здатні.
Прокурор підтримав у судовому засіданні клопотання, з мотивів у ньому наведеним.
Захисник обвинуваченого заперечував щодо задоволення клопотання та продовження строку тримання ОСОБА_5 під вартою, на обґрунтування своїх доводів зазначив, що висунута ОСОБА_5 підозра є необґрунтованою, а ризики, на які посилається прокурор, є не підтвердженими, а тому належну процесуальну поведінку підозрюваного зможе забезпечити іншим менш суровий запобіжний захід.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Вивчивши матеріали кримінального провадження, долучені до клопотання, вислухавши доводи учасників судового провадження, приходжу до висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання із вартою, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ч.6 ст. 199 КПК України, у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Як убачається із наявних у розпорядженні слідчого судді матеріалів Шевченківським районним судом міста Києва розглядається обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22025000000000504 від 23.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111; ч. 2 ст. 111; ч. 1 ст. 263 КК України.
01.08.2024 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208, 615 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
01.08.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
24.04.2025 ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111; ч. 2 ст. 111; ч. 1 ст. 263 КК України.
23.04.2025 матеріали щодо ОСОБА_5 виділено з кримінального провадження № 42023000000001363 в кримінальне провадження № 22025000000000504.
06.05.2025 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22025000000000504 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111; ч. 1 ст. 263 КК України, скеровано до Дарницького районного суду міста Києва.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.06.2025 (справа №761/25374/25) строк тримання під вартою ОСОБА_5 продовжено до 18.08.2025 включно без визначення розміру застави.
Рішенням Київського апеляційного суду підсудність у кримінальному провадженні № 22025000000000504 від 23.04.2025 визначена за Шевченківським районним судом міста Києва, однак підготовче засідання не проведене через задоволений самовідвід складу суду, що унеможливило подання стороною обвинувачення клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу до Шевченківського районного суду міста Києва на стадії підготовчого засідання.
Так, відповідно до положення ст.199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, в разі не проведення підготовчого судового засідання.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання визначеним ризикам, перелік яких зазначений у п.п. 1-5 цієї статті, на запобігання яких спрямоване застосування запобіжних заходів.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про : наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, під час вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У даному випадку, очевидно є доведеним, що прокурор дійшов висновку про те, що доказів достатньо для висунення обвинувачення, оскільки ним виконано вимоги п.3 ст. 283 КПК України та 06.05.2025 він звернувся до суду з обвинувальним актом, згідно із яким ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111; ч. 2 ст. 111; ч. 1 ст. 263 КК України.
Так, як убачається з наявних у розпорядженні слідчого судді матеріалів у ході вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 та подовження строку дії такого запобіжного заходу слідчими суддями під час здійснення досудового розслідування перевірялося питання щодо наявності достатніх даних, які поза розумним сумнівом свідчили про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 1 ст. 111; ч. 2 ст. 111; ч. 1 ст. 263 КК України ч.2 ст.111 КК України.
Аналізуючи надані слідчому судді для вивчення копії матеріалів кримінального провадження на підтвердження обґрунтованості підозри повідомленої ОСОБА_5 в обсязі долученому до клопотання, а саме дані, які містяться в копіях процесуальних документів та протоколах слідчих дій, суд вважає їх достатніми для здійснення висновку про обґрунтованість підозри повідомленої ОСОБА_5 у причетності до скоєння інкримінованих кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 1 ст. 111; ч. 2 ст. 111; ч. 1 ст. 263 КК України, а тому слідчий суддя не бачить у висновках прокурора про обґрунтованість підозри, чогось очевидно довільного чи необґрунтованого.
Більше того, на даний час ОСОБА_5 набув статусу обвинуваченого, обвинувальний акт стосовно нього скеровано до суду та доведеність висунутого обвинувачення перевірятиметься судом, який і має дійти висновків про винуватість чи невинуватість останнього.
Зі змісту висунутого обвинувачення убачається, що, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушеннь передбачених ч. 1 ст. 111; ч. 2 ст. 111; ч. 1 ст. 263 КК України яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким.
Отже, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 слідчим суддею враховується вагомість, зібраних під час досудового розслідування кримінального провадження 22025000000000504 від 23.04.2025доказів, тобто даних, наявних у протоколах слідчих та процесуальних дій, копії яких долучені до даного клопотання, що поза розумним сумнівом свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 у його причетності до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 1 ст. 111; ч. 2 ст. 111; ч. 1 ст. 263 КК України.
Крім того, як вбачається зі змісту попередніх ухвал суду при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , так і при продовженні строку тримання під вартою, слідчими суддями враховувалось відповідно до ст.178 КПК України наявність вагомих доказів про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, можливість призначення покарання за ч. 1 ст. 111; ч. 2 ст. 111; ч. 1 ст. 263 КК України передбачених санкцією кримінального Закону за яким повідомлено про підозру, а тепер і висунуте обвинувачення, у разі визнання останнього винуватим за результатами судового розгляду, його вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, а також було встановлено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які давали підстави для застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання спробам підозрюваного, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити інкриміновану злочинну діяльність.
На момент розгляду даного клопотання, а саме про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, обставини, які враховувалися слідчими суддями раніше фактично не змінилися, ризики не зменшились.
З'ясовуючи питання щодо наявності ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 на які послався прокурор, слідчий суддя враховує, те, що ризиком є подія або дія, яка може настати або вчинитися з високим ступенем ймовірності, вірогідність, яких має оцінюватись у сукупністю з обґрунтованістю підозри та вагомістю доказів на її підтвердження, мірою покарання, яка загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованого діяння.
Отже, враховуючи вагомість доказів причетності ОСОБА_7 до скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення, фактичні обставини та характер інкримінованого кримінального правопорушення, наслідки які фактично настали у результаті вчинення даного кримінального правопорушення, міру покарання, яка загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим, вік обвинуваченого, стан здоров'я, сімейний стан, слідчий суддя вважає, що з високим ступенем ймовірності обвинувачений вживатиме заходів для ухилення від органу досудового розслідування та суду.
Ці ж фактори можуть спровокувати незаконний вплив на свідків, з метою зміни ними своїх показань наданих слідчому під час досудового розслідування, оскільки у відповідності до ст. 23; ч.4 ст. 95 КПК України, суд сприймає всі докази безпосередньо та може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. А тому при застосуванні до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу не можна буде запобігти ризику його впливу на свідків, з метою зміни ними своїх показань наданих слідчому під час досудового розслідування.
Отже, наведене свідчить про те, що заявлені ризики на даний час не зменшились та продовжують існувати, ненастання вказаних ризиків на переконання суду зумовлене саме застосуванням до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому, враховуючи наявні ризики, підвищену суспільну-небезпеку інкримінованого ОСОБА_7 діяння, дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність на даний час підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Так, інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_7 кримінальне правопорушення має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлене тяжкими наслідками, а тому враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а тому, у даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим, з огляду на фактичні обставини за яких ОСОБА_7 інкримінується вчинення особливо тяжких кримінальних правопорушень та фактичні наслідки, що настали у результаті вчинення даних кримінальних правопорушеннь.
Отже, враховуючи викладене, клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 30 днів.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України визначено вичерпний перелік випадків, коли слідчий суддя має право не визначати розмір застави.
При цьому, згідно ч.6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи обсяг підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину, проти основ національної безпеки України, з огляду на високий ступінь встановлених ризиків, застосування застави у даному випадку також не зможе забезпечити ефективного уникнення встановлених ризиків, у зв'язку з чим застава не застосовується.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 194, 199,197 КПК України, суд, -
Клопотання - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 30 днів, тобто по 12 вересня 2025 року включно.
Строк дії ухвали встановити на 30 днів, тобто по 12 вересня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, що утримується під вартою протягом цього ж строку з моменту отримання копії ухвали.
Слідчий суддя