Справа № 761/33703/25
Провадження № 1-кс/761/21940/2025
14 серпня 2025 року Так, як убачається з наявних у розпорядженні слідчого судді матеріалів у ході вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 та подовження строку дії такого запобіжного заходу слідчими суддями під час здійснення досудового розслідування перевірялося питання щодо наявності достатніх даних, які поза розумним сумнівом свідчили про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 1 ст. 111; ч. 2 ст. 111; ч. 1 ст. 263 КК України ч.2 ст.111 КК України.
Аналізуючи надані слідчому судді для вивчення копії матеріалів кримінального провадження на підтвердження обґрунтованості підозри повідомленої ОСОБА_1 в обсязі долученому до клопотання, а саме дані, які містяться в копіях процесуальних документів та протоколах слідчих дій, суд вважає їх достатніми для здійснення висновку про обґрунтованість підозри повідомленої ОСОБА_1 у причетності до скоєння інкримінованих кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 1 ст. 111; ч. 2 ст. 111; ч. 1 ст. 263 КК України, а тому слідчий суддя не бачить у висновках прокурора про обґрунтованість підозри, чогось очевидно довільного чи необґрунтованого.
Більше того, на даний час ОСОБА_1 набув статусу обвинуваченого, обвинувальний акт стосовно нього скеровано до суду та доведеність висунутого обвинувачення перевірятиметься судом, який і має дійти висновків про винуватість чи невинуватість останнього.
Зі змісту висунутого обвинувачення убачається, що, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушеннь передбачених ч. 1 ст. 111; ч. 2 ст. 111; ч. 1 ст. 263 КК України яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким.
Отже, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 слідчим суддею враховується вагомість, зібраних під час досудового розслідування кримінального провадження 22025000000000504 від 23.04.2025доказів, тобто даних, наявних у протоколах слідчих та процесуальних дій, копії яких долучені до даного клопотання, що поза розумним сумнівом свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_1 у його причетності до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 1 ст. 111; ч. 2 ст. 111; ч. 1 ст. 263 КК України.
Крім того, як вбачається зі змісту попередніх ухвал суду при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1 , так і при продовженні строку тримання під вартою, слідчими суддями враховувалось відповідно до ст.178 КПК України наявність вагомих доказів про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, можливість призначення покарання за ч. 1 ст. 111; ч. 2 ст. 111; ч. 1 ст. 263 КК України передбачених санкцією кримінального Закону за яким повідомлено про підозру, а тепер і висунуте обвинувачення, у разі визнання останнього винуватим за результатами судового розгляду, його вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, а також було встановлено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які давали підстави для застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання спробам підозрюваного, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити інкриміновану злочинну діяльність.
На момент розгляду даного клопотання, а саме про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, обставини, які враховувалися слідчими суддями раніше фактично не змінилися, ризики не зменшились.
З'ясовуючи питання щодо наявності ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_2 на які послався прокурор, слідчий суддя враховує, те, що ризиком є подія або дія, яка може настати або вчинитися з високим ступенем ймовірності, вірогідність, яких має оцінюватись у сукупністю з обґрунтованістю підозри та вагомістю доказів на її підтвердження, мірою покарання, яка загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованого діяння.
Отже, враховуючи вагомість доказів причетності ОСОБА_2 до скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення, фактичні обставини та характер інкримінованого кримінального правопорушення, наслідки які фактично настали у результаті вчинення даного кримінального правопорушення, міру покарання, яка загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим, вік обвинуваченого, стан здоров'я, сімейний стан, слідчий суддя вважає, що з високим ступенем ймовірності обвинувачений вживатиме заходів для ухилення від органу досудового розслідування та суду.
Ці ж фактори можуть спровокувати незаконний вплив на свідків, з метою зміни ними своїх показань наданих слідчому під час досудового розслідування, оскільки у відповідності до ст. 23; ч.4 ст. 95 КПК України, суд сприймає всі докази безпосередньо та може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. А тому при застосуванні до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу не можна буде запобігти ризику його впливу на свідків, з метою зміни ними своїх показань наданих слідчому під час досудового розслідування.
Отже, наведене свідчить про те, що заявлені ризики на даний час не зменшились та продовжують існувати, ненастання вказаних ризиків на переконання суду зумовлене саме застосуванням до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому, враховуючи наявні ризики, підвищену суспільну-небезпеку інкримінованого ОСОБА_2 діяння, дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність на даний час підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Так, інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_2 кримінальне правопорушення має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлене тяжкими наслідками, а тому враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а тому, у даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим, з огляду на фактичні обставини за яких ОСОБА_2 інкримінується вчинення особливо тяжких кримінальних правопорушень та фактичні наслідки, що настали у результаті вчинення даних кримінальних правопорушеннь.
Отже, враховуючи викладене, клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 30 днів.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України визначено вичерпний перелік випадків, коли слідчий суддя має право не визначати розмір застави.
При цьому, згідно ч.6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи обсяг підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину, проти основ національної безпеки України, з огляду на високий ступінь встановлених ризиків, застосування застави у даному випадку також не зможе забезпечити ефективного уникнення встановлених ризиків, у зв'язку з чим застава не застосовується.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 194, 199,197 КПК України, суд, -
Клопотання - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 30 днів, тобто по 12 вересня 2025 року включно.
Строк дії ухвали встановити на 30 днів, тобто по 12 вересня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, що утримується під вартою протягом цього ж строку з моменту отримання копії ухвали.
Слідчий суддя