ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/12368/25
провадження № 2/753/8885/25
08 жовтня 2025 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Лужецька О.Р., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 18.02.2022 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1099-7530.
Відповідно до умов вказаного договору відповідачу надано кредит у розмірі 6 000 грн із строком кредитування 300 календарних днів з фіксованою стандартною процентною ставкою 3.00% за кожен день користування кредитом та пільговою процентною ставкою 2.00% за кожен день користування кредитом.
Позивач зазначає, що відповідно до довідки про перерахування суми кредиту за договором № 1099-7530від 18.02.2022 року кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 6 000,00 грн.
Отже, кредитором виконано свої зобов'язання за договором в повному обсязі.
В свою чергу позичальник свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 13.06.2025 утворилась заборгованість у розмірі 43 320,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 6 000,00 грн. та за відсотками - 37 320,00 грн., про що свідчить розрахунок заборгованості за договором.
26.12.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу № УКФ-261224-2, відповідно до якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відступило ТОВ «Новий Колектор» право вимоги за кредитним договором № 1099-7530від 18.02.2022.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2025 року відкрито провадження у справі.
Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Під час судового розгляду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялась ухвала про відкриття провадження, яка повернулась з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
На підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що 18.02.2022 між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та відповідачем було укладено кредитний договір №1099-7530 відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 6000,00 грн. та на умовах встановлених договором, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.
26.12.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено Договір факторингу №УКФ-261224-2, відповідно до умов якого до ТОВ «Новий Колектор» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 1099-7530 від 18.02.2022 р.
На підставі чого ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 43 320,00грн., що станом на 13.06.2025 складається з: тіла кредиту у розмірі 6 000,00 грн., відсотків у розмірі 37 320 грн.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
За змістом ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 зазначено, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 755/2284/16-ц.
Крім цього, Верховним Судом у постанові від 25 травня 2021 року у справі№554/4300/16-ц зроблені наступні висновки. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорами та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитними договорами. При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження перерахування коштів первісниим кредитором ТОВ "Укр Кредит Фінас" на банківський картковий рахунок відповідача.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом, і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц, від 04 вересня 2024 року у справі №426/4264/19.
Матеріали справи не містять виписки з рахунку особи, як і не містять доказів видачі в будь-який спосіб кредитних коштів чи факт використання відповідачем кредитних коштів.
Розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок із зазначенням конкретних розмірів заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивач надав довідку, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (первинним кредитором), в якій зазначені дані відповідача та вказано дату переказу грошових коштів 18.02.2022.
Однак така довідка не є належним підтвердженням переказу коштів, оскільки не є первинним документом, який би підтверджував фінансову операцію, у розумінні згаданих положень законодавства.
Позивач не надав касового документа, платіжної інструкції чи виписки з банківського рахунку, який би доводив факт перерахування коштів відповідачу. Отже, позивач не надав допустимих доказів на підтвердження факту перерахування коштів відповідачу.
Крім того, позивач не звертався до суду з клопотанням про витребування доказів щодо перерахування коштів банківською установою.
Тому, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18.
Таким чином, матеріали справи не містять доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові, зокрема щодо отримання відповідачем кредитних коштів, наявності заборгованості та її розміру, отже позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий колектор" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
З огляду на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 512-516, 526, 549, 599, 626, 629, 634, 638, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 7, 10, 75-79, 81, 174, 141, 191, 265-268, 280-282 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя О.Р.Лужецька