Справа № 524/7369/25
Провадження №2/524/4732/25
08.10.2025 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у судове засідання у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У травні 2025 року до суду звернулося ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (далі ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», позивач) із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 25 квітня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 721082, за яким позичальник отримав кредит у розмірі 5900,00 грн., строком на 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,19% (знижена процентна ставка) від суми кредиту за кожен день користування кредитом та застосовується в межах строку надання кредиту (30 днів), якщо в цей строк клієнт здійснить погашення заборгованості або у розмірі 1,90% (стандартна процента ставка) від суми кредиту за кожен день користування кредитом та застосовується в межах строку надання кредиту, якщо в цей строк клієнт не виконає умови для застосування зниженої процентної ставки.
Кредит надавався у безготівковій формі шляхом перерахування коштів за реквізитами платіжної картки № 51….5775 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом з метою отримання кредиту.
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання за договором виконало та надало позичальнику грошові кошти.
25 травня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до договору № 721082 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Сторони погодили, що строк користування кредитом продовжується на 30 днів. Дата повернення кредиту 05.08.2021 року. Сплата процентів за користування кредитом становить 1,90% від суми кредиту за кожний день користування.
22 лютого 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу № 015-220221, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступає ТОВ «Сіроко Фінанс» право грошової вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.
22 серпня 2024 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» було укладено договір факторингу № 20240822/1, відповідно до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» відступає ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» право грошової вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.
За вказаним договором факторингу до ТОВ «ФК «Артеміді-Ф» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 22 378,70 грн., з яких: 5900,00 грн. заборгованість за кредитом та 16 478,70 грн. заборгованість за процентами. Крім того, позивач нарахував інфляційні втрати у розмірі 3700,62 грн. за період з 26.06.2020 року по 23.02.2022 року. Загалом позивач просив стягнути з відповідача на їх користь заборгованість у загальному розмірі 26 079,32 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді від 12 червня 2025 року відкрито провадження у справі, залучено сторін, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в межах робочого часу суду.
Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву.
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Станом на день розгляду справи та ухвалення судом рішення, учасники справи не подавали будь-які заяви, клопотання про відкладення розгляду справи та/або про розгляд справи з викликом учасників справи у судове засідання.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
З огляду на те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази у їх сукупності, встановив наступне.
25 квітня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 721082 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Даний договір було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
Відповідно до п. 1.2. договору на умовах, товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту 5900,00 грн. Строк кредиту 30 днів (п. 1.3. договору).
Відповідно до п. 1.4.1. стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п. 1.3 цього договору, якщо в цей строк клієнт не виконає умови для застосування зниженої процентної ставки.
За п. 1.4.2. знижена процента ставка становить 0,19% від суми кредиту за кожен день користування кредитом та застосовується в межах строку надання кредиту (30 днів), якщо в цей строк клієнт здійснить погашення заборгованості.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною ставкою 69,35% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою складає 6293,00 грн. (п. 1.6. договору).
Згідно п. 2.1 договору кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № 51….5775 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту.
До укладання договору відповідач ознайомився із Паспортом споживчого кредиту та таблицею обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки, про що свідчить відповідне позначення про його підписання позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
ТОВ «Лінеура Україна» своєчасно та в повному обсязі виконало зобов'язання за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту, перерахувавши 25.04.2020 року о 20:40:02 одним платежем 5900,00 грн. на карту № 516874…5775 в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 09.10.2024 року (а.с. 35).
25 травня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до електронного договору № 721082 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Даний додатковий договір було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
За даним додатковим договором строк користування кредитом продовжився на 30 днів. Дана повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом становила - 25.06.2020 року (п. 3.1. договору). Сторони погодили процента ставку за користування кредитом 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (п. 3.2. договору). Орієнтовна реальна процентна ставка на дату укладання додаткового договору складала 693,50%, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання додаткового договору складала 9263,00 грн. (п.п. 3.3 та 3.4. договору).
22 лютого 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу за № 015-220221, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає за плату належне йому право вимоги, а ТОВ «Сіроко Фінанс» приймає право вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Згідно Витягу з реєстру права вимоги до договору факторингу № 015-220221 від 22.02.2022 року розмір заборгованості складає 22 378,70 грн., з яких: 5900,00 грн. заборгованість за кредитом та 16 478,70 грн. заборгованість за процентами.
22 серпня 2024 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» було укладено договір факторингу № 20240822/1, відповідно до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає за плату належне йому право вимоги, а ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» приймає право вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Згідно Реєстру прав вимог д№ 20240822/1 до договору факторингу № 20240822/1 від 22.08.2024 року розмір заборгованості складає 22 378,70 грн., з яких: 5900,00 грн. заборгованість за кредитом та 16 478,70 грн. заборгованість за процентами.
Отже, до ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 22 378,70 грн. Крім того, позивач нарахував інфляційні втрати у розмірі 3700,62 грн. за період з 26.06.2020 року по 23.02.2022 року. Загалом позивач просив стягнути з відповідача на їх користь заборгованість у загальному розмірі 26 079,32 грн.
Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.
Так у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору або правочину.
За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як визначено у ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 525, 526 ЦК України установлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно ст. 3 цього ж Закону електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
Відповідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Як визначено у ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору та додаткового договору до нього, останні були підписаний відповідачем електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, що були направлені йому у смс-повідомленні на його мобільний номер телефону.
За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем договору № 721082 від 25.04.2020 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту та додаткового договору до нього із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Підписавши договір саме такого змісту та додатковий договір до нього, відповідач погодився з його умовами та правилами надання позики, що фактично нівелює усі можливі доводи стосовно невідповідності умови договору вимогам законодавства без їх обґрунтування доказами.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Враховуючи вищевикладене, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору та додаткових договорів до нього, які були оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовими ідентифікаторами.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало йому грошові кошти, шляхом їх зарахування на платіжну картку відповідача коштів у розмірі 5900,00 грн. Доказів зворотного відповідач суду не надав.
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Позивачем доведено перехід до нього права вимоги за договором, укладеним з відповідачем. Таким чином, відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов'язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.
Однак, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитними договорами, отримані в кредит кошти не повернув.
Доказів погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором матеріали справи не містять і учасниками справи суду не надано.
Враховуючи, що відповідачем не виконано грошові зобов'язання в строк, передбачений умовами договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.04.2020 року та додаткового договору до нього, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитом (талом) кредиту в розмірі 5900,00 грн. є обґрунтованими.
Проте, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№ 202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
За умовами договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 721082 від 25.04.2020 року сума кредиту становила 5900,00 грн., строк кредиту 30 днів, тобто до 25.05.2020 року, процентна ставка 1,90% в день.
За додатковим договором від 25.05.2020 року строк користування кредитом продовжено до 25.06.2020 року, процента ставка 1,90% в день.
Отже, строк дії договору закінчився 25.06.2020 року. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.
Із детального розрахунку заборгованості, наданого позивачем не зазначено періоду нарахування процентів. За підрахунком суду розмір процентів має становити 6726,00 грн. (5900,00 х 60 днів х 1,90%) та які слід стягнути з відповідача на користь позивача. Позивачем заявлено до стягнення проценти в розмірі 16 478,70 грн., а отже вони нараховані в тому числі і поза межами строку кредитування.
Таким чином, загальний розмір боргу до стягнення становить 12 626,00 грн., з яких: 5900,00 грн. заборгованість за кредитом та 6726,00 грн. заборгованість за процентами. При цьому позивачу слід відмовити у стягненні заборгованості за процентами у розмірі 9752,70 грн. (16 478,70 - 6726,00).
Позивач заявив вимоги до відповідача щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 3700,62 грн. відповідно до ст. 625 ЦК України.
Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивач нарахував на борг у розмірі 22 378,70 грн. інфляційні втрати у розмірі 3700,62 грн. за період з 26.06.2020 року по 23.02.2022 року.
Суд здійснив в програмі «Ліга:Закон» за адресою - https://ips.ligazakon.net/calculator/ff (Розділ Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій) розрахунок інфляційних втрат на суму боргу 12 626,00 грн. за період з 26.06.2020 року по 23.02.2022 року і такий розмір інфляційних втрат становить 2087,88 грн., який і слід стягнути з відповідача, відмовивши у стягненні інфляційних втрат у розмірі 1612,74 грн. (3700,62 - 2087,88).
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 721082 від 25.04.2020 року у загальному розмірі 14 713,88 грн., з яких: 5900,00 грн. заборгованість за кредитом, 6726,00 грн. заборгованість за процентами та 2087,88 грн. інфляційні втрати.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Позов судом задоволено частково у розмірі 14 713,88 грн., що становить 56,42% від заявленого розміру 26 079,32 грн. Таким чином, відповідача на користь позивача слід стягнути кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1366,72 грн. (56,42% від 2422,40 грн.), відмовивши у стягненні судового збору у розмірі 1055,68 грн. (2422,40 - 1366,72).
Позивачем завлено вимогу про стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Пунктами 1,4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Стороною позивача до позовної заяви додано: копію договору про надання правової допомоги № 250507-6Ш від 07.05.2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та адвокатом Дзундза О.В., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Стороною позивача станом на день розгляду справи не надано остаточний розрахунок суми понесених витрат на професійну правничу допомогу та доказів понесення таких витрат. Суд роз'яснює, що відповідні докази позивач може подати до суду протягом 5 днів після ухвалення судом рішення по справі, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553 - 559, 625,626, 1046 - 1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10 - 13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 721082 від 25.04.2020 року у загальному розмірі 14 713,88 грн., з яких: 5900,00 грн. заборгованість за кредитом, 6726,00 грн. заборгованість за процентами та 2087,88 грн. інфляційні втрати, а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1366,72 грн.
Відмовити ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» у задоволенні позову до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за процентами у розмірі 9752,70 грн., інфляційних втрат у розмірі 1612,74 грн., а також коштів у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1055,68 грн.
Позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», код ЄДРПОУ: 42655697, м. Львів, вул. Степана Бандери, буд. № 87, офіс № 54.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Треті особи: - ТОВ «Лінеура Україна», код ЄДРПОУ: 42753492, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. № 25, приміщення № 318; - ТОВ «Універсальні платіжні рішення», м. Київ, вул. Нижньоюрківська, буд. № 45-А; - ТОВ «Сіроко Фінанс», код ЄДРПОУ: 42827134, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. № 45, офіс 510А.
Повний текст рішення суду виготовлено 08 жовтня 2025 року.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: