Справа № 524/5237/25
Провадження №2/524/4272/25
08.10.2025 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у судове засідання у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У травні 2025 року до суду звернулося ТОВ «Споживчий центр» із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 22 липня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферту) № 22.07.2024-100001143.
Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 3000 грн., строком на 98 днів з дати його надання. Фіксована незмінна процентна ставка - 1,35% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту і становить 1,13%. Комісія за надання кредиту 15% від суми кредиту та дорівнює 450,00 грн.
Свої зобов'язання за кредитним договором фінансова установа виконала належним чином, надавши позичальнику кредит у розмірі 3000 грн., що підтверджується квитанцією про перерахування коштів.
Відповідач належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 8919,00 грн., з яких 3000,00 грн. заборгованість кредитом, 3969,00 грн. заборгованість за процентами, 450,00 грн. заборгованість за комісією та 1500,00 грн. неустойки, яку просили стягнути з відповідача на їх користь, а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою судді від 10 липня 2025 року відкрито провадження у справі, залучено сторін, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в межах робочого часу суду.
Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву.
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Станом на день розгляду справи та ухвалення судом рішення, учасники справи не подавали будь-які заяви, клопотання про відкладення розгляду справи та/або про розгляд справи з викликом учасників справи у судове засідання.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
З огляду на те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступне.
22 липня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферту) № 22.07.2024-100001143, який складається із пропозиції про укладення кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» (оферти), додатку до анкети та заявки відповідача ОСОБА_1 від 22.07.2024 року, його відповіді про прийняття пропозиції (акцепт) та підтвердження укладення електронного договору. Даний договір містить відмітку про підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е869, надісланим кредитодавцем відповідачу у вигляді смс-повідомлення на його мобільний номер, який вказувався ним при реєстрації на сайті.
Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 3000,00 грн., строк, на який надається кредит - 98 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 27.10.2024 року. Процентна ставка - фіксована незмінна у розмірі 1,35% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту і становить 1,13%. Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 15% від суми кредиту та дорівнює 450,00 грн.
Факт перерахування відповідачу грошових коштів на його картку № НОМЕР_1 , яка була вказаний ним у заявці, підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 108-0105 від 01.05.2025 року, за яким, 22.07.2024 року відповідачу було перераховано грошові кошти у розмірі 3000,00 грн. Доказів зворотного відповідач суду не надав.
Згідно із довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 22.07.2024-100001143 від 22.07.2024 року заборгованість відповідача за цим договором складає 8919,00 грн. з яких: 3000,00 грн. заборгованість за кредитом, 3969,00 грн. заборгованість за процентами, 450,00 грн. заборгованість за комісією та 1500,00 грн. нарахована неустойка (а.с. 17).
Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору або правочину.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Стороною позивача до позовної заяви додано копії документів, які складають укладений з відповідачем кредитний договір № 22.07.2024-100001143 від 22.07.2024 року, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е869.
Факт укладення договору належним чином підтверджений та відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Договір містять усі істотні умови, необхідні для даного виду правочину, а відтак, враховуючи його особисте підписання відповідачем, його умови були достеменно відомі останньому. Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування.
Досліджені у справі докази дають достатні підстави для висновку, що свої договірні зобов'язання кредитодавець ТОВ «Споживчий центр» виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит в обумовленій договором сумі. Натомість, відповідач свої договірні зобов'язання у визначений договором строк не виконав.
З довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 22.07.2024-100001143 від 22.07.2024 року заборгованість відповідача за цим договором складає 8919,00 грн. з яких: 3000,00 грн. заборгованість за кредитом, 3969,00 грн. заборгованість за процентами, 450,00 грн. заборгованість за комісією та 1500,00 грн. нарахована неустойка. Проценти по кредиту нараховані за період з 22.07.2024 року по 27.10.2024 року, тобто за 98 днів, що відповідає умовам договору.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати процентів у розмірі 3969,00 грн., то суд вважає слушними звернути увагу на таке.
Позивач, здійснюючи розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором, виходив з процентної ставки, що згідно умов договору становить 1,35% на день (строк кредитування 98 днів).
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023 року, внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та статтю 8 цього Закону доповнено частиною п'ятою.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Кредитний договір № 22.07.2024-100001143 був укладений 22.07.2024 року (щоденна процентна ставка за вказаним договором становить 1,35 %, дата повернення кредиту 27.10.2024 року), тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, розмір денної процентної ставки, встановлений позичальником (1,35%) перевищує розмір денної процентної ставки, який визначений ЗУ «Про споживче кредитування» (1%) та підлягає перерахунку.
На переконання суду, з урахуванням вимог діючого законодавства, проценти за користування кредитними коштами становлять 2940,00 грн., які нараховані за період з 22.07.2024 року по 27.10.2024 року (98 днів) за ставкою 1,0%, виходячи з розрахунку (3000,00 х 98 днів х 1%) та які підлягають стягненню з відповідача.
Щодо вимог про стягнення комісії за видачу кредиту у розмірі 450,00 грн., суд зазначає наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).
Таким чином, виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1,ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії за надання кредиту, так і в подальшому нараховувати її споживачам. Відповідач з цим погодився, жодних заперечень не виказував та уклав кредитний договір, на визначених умовах, в тому числі і зі сплатою комісії, а отже позов в цій частині підлягає задоволенню.
Разом з тим, щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 1500,00 грн., суд зазначає наступне.
Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє станом на день розгляду справи судом.
Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, пунктом 2 частини 3 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування.
Враховуючи те, що заборгованість за неустойкою у відповідача за кредитним договором від 22.07.2024 року виникла у період дії в Україні воєнного стану, суд вважає, що вказана заборгованість у розмірі 1500,00 грн. стягненню з відповідача не підлягає, а тому в цій частині позову слід відмовити.
Таким чином, розмір заборгованості за кредитним договором № 22.07.2024-100001143 від 22.07.2024, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 6390,00 грн., з яких: 3000,00 грн. заборгованість кредитом, 2940,00 грн. заборгованість за процентами та 450,00 грн. заборгованість за комісією.
Враховуючи викладене вище суд вважає, що заявлені вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Позов судом задоволено у розмірі 6390,00 грн., що становить 71,64% від заявленого 8919,00 грн. Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1735,41 грн. (71,64% від 2422,40 грн.), відмовивши у стягненні судового збору у розмірі 686,99 грн. (2422,40 - 1735,41).
Сторони не заявляли про понесення ними будь-яких інших судових витрат.
Справа розглянута в межах заявлених позовних вимог та наданих учасниками справи доказів.
Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553 - 559, 625,626, 1046 - 1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ТОВ «Споживчий центр» - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 22.07.2024-100001143 від 22.07.2024 року у розмірі 6390,00 грн., з яких: 3000,00 грн. заборгованість кредитом, 2940,00 грн. заборгованість за процентами та 450,00 грн. заборгованість за комісією, а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1735,41 грн.
Відмовити ТОВ «Споживчий центр» у задоволенні позову до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за процентами в розмірі 1029,00 грн., неустойки в розмірі 1500,00 грн. та коштів у повернення сплаченого судового збору в розмірі 686,99 грн.
Позивач: ТОВ «Споживчий центр», код ЄДРПОУ: 37356833, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. № 133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду виготовлено 08 жовтня 2025 року.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду
Суддя: