П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/1824/25
Категорія 112010200Головуючий у суді І інстанції: Юхтенко Л.Р. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що він перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як учасник ліквідації 2 категорії. Позивач зазначає, що його страховий стаж складає 40 років. Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив перерахувати йому пенсію пенсії з її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції чинній до 01.10.2017, а саме без застосування двоскладової формули при її обчисленні. Але відповідач відмовив у здійсненні перерахунку пенсії, посилаючись на те, що розмір пенсії за віком обчислений відповідно до п. 2 ст. 56 закону № 796-ХІІ та з врахуванням норм частини 2 ст. 27 Закону № 1058-ІУ, є менший, ніж той, який позивач отримує, тому проводити перерахунок пенсії недоцільно. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/14271/23 від 25 жовтня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 (ПІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,- задоволено частково та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.05.2023 року, зареєстровану за вхід. № 13283/Ч-1500-23 від 15.05.2023 року та прийняти рішення за результатами її розгляду, з урахуванням висновків суду. Рішенням № 951070156071 від 29.01.2024 року відповідачем відмовлено. Позивач не погоджується з такими діями відповідача, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення про відмову у перерахунку пенсії Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області № 951070156071 від 29.01.2024 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, відповідно до положень п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме: без застосування ч.2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні), починаючи з 15.05.2023 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що на сьогоднішній день нормативно-правові акти, на які посилається Головне управління в обґрунтування своєї позиції є чинними, законними, Конституційним Судом України неконституційними не визнавалися, а відтак підлягають застосуванню та дотриманню учасниками пенсійних правовідносин. Судом першої інстанції не було зазначено конкретні норми чинного законодавства, які порушенні Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено паспортом громадянина України серія НОМЕР_2 .
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2), що підтверджено посвідченням Серія НОМЕР_3 від 30.12.1992 року.
Матеріалами пенсійної справи підтверджено, що пенсійним органом було призначено позивачу пенсію за віком згідно з ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розраховану відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 17.10.2012 року, що підтверджено протоколом 20212 від 24.10.2012.
Позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Одеській області із заявою від 04.05.2023 року, яка зареєстровано в Головному управлінні ПФУ в Одеській області за вхід. № 13283/Ч-1500-23 від 15.05.2023 року, в якій просив провести перерахунок пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж.
Відповідачем листом від 29.05.2023 №13693-13283/Ч-02/8-1500/23 надано відповідь, в якій роз'яснено позивачу, що йому призначено дострокову пенсію за віком згідно з ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яку розраховано відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсію обчислено, як працюючій особі при страховому стажі 38 років 9 місяців (враховано по 28.02.2022), середньомісячній заробітній платі 5057,34 грн, визначеній за період з 01.01.1986 по 31.12.1990 згідно з довідкою про заробітну плату, з 01.07.2000 по 30.09.2012 за даними персоніфікованого обліку, та її розмір з 01.03.2023 становить 2760,00 грн, де: 1959,72 грн - розмір пенсії за віком; 53,07 грн - доплата за 3 роки понаднормативного стажу; 170,82 грн - додаткова пенсія особам, віднесеним до 2 категорії ЧАЕС (ліквідатори); 116,39 грн - доплата на індексацію заробітної плати; 460,00 грн - доплата особам, яким не виповнилось 70 років.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону, для пенсій, призначених після 01.10.2011, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Враховуючи вищезазначене, представник відповідача зазначив, що до складу пенсійної виплати позивача входить доплата за 3 роки понаднормативного стажу, яка становить 53,07 грн (1769,00 грн * 3 %), що відповідає нормам чинного законодавства.
Не погодившись з відмовою у проведенні перерахунку, позивач звернувся до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/14271/23 від 25 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 (ПІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,- задоволено частково та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.05.2023 року, зареєстровану за вхід. № 13283/Ч-1500-23 від 15.05.2023 року та прийняти рішення за результатами її розгляду, з урахуванням висновків суду.
На виконання рішення П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року по справі № 420/14271/23 Головним управлінням ПФУ в Одеській області розглянуто заяву ОСОБА_1 від 04.05.2023 року, зареєстровану за вхід. № 13283/Ч-1500-23 від 15.05.2023 року та прийнято рішення про відмову № 951070156071 від 29.01.2024 року у перерахунку пенсії з її збільшенням на 1 % за кожен рік роботи понад стаж 20 років відповідно до ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вказане рішення обґрунтовано тим, що за матеріалами електронної пенсійної справи розмір пенсії обчислено відповідно частини 1 статті 27 з урахуванням страхового стажу 38 років 09 місяців (враховано по 28.02.2022), середньомісячній заробітній платі 5057,34 грн, визначеній за період з 01.01.1986 по 31.12.1990 згідно з довідкою про заробітну плату, з 01.07.2000 по 30.09.2012 за даними персоніфікованого обліку, та її розмір з 01.03.2023 становить 2760 грн, де: 1959,72 грн - розмір пенсії за віком; 53,07 грн - доплата за 3 роки понаднормативного стажу; 170,82 грн - додаткова пенсія особам, віднесеним до 2 категорії ЧАЕС (ліквідатори); 116,39 грн - доплата на індексацію заробітної плати; 460 грн - доплата особам, яким не виповнилось 70 років. За 03 роки страхового стажу понад 35 років розмір пенсії збільшено на 3 відсотки мінімального розміру пенсії за віком. Тобто, до складу пенсійної виплати позивача входить доплата за 3 роки понаднормативного стажу, яка становить 53,07 грн. (1769,00 грн * 3 %), що відповідає нормам чинного законодавства. За таких обставин відсутні ознаки звуження прав позивача при обчисленні його пенсії
Згідно ч. 2 ст. 27 Закону 1058 перевірено на доцільність розмір пенсії по 31.12.2003, який на даний час є недоцільним, оскільки середньомісячний заробіток становить 329,96 грн, а розмір пенсії при страховому стажі 23 роки 09 місяців по 31.12.2003 складає 168,00 грн. При обчисленні пенсії за віком за двоскладовою формулою розмір пенсійної виплати становить 2760,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, у перерахунку пенсії позивачу відмовлено, у зв'язку з недоцільністю.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що особам, яким на час призначення пенсії з урахуванням ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» її розрахунок мав здійснюватися згідно із п. 2 ст. 56 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, визнана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи) та ця норма права зберігає юридичну силу як для пенсіонера так і для органу, який призначає пенсію. З іншого боку, поширення на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормативний стаж залежно від призначення пенсії на умовах ч. 2 ст. 27 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», запроваджених у зв'язку із внесенням до цієї норми змін ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу вимог ст. 22 Конституції України, є неприпустимим.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 796-XII, встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Згідно частини першої статті 56 Закону № 796-XII, час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Положеннями частини другої статті 56 Закону № 796-XII у редакції до 03.10.2017 було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 % заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 % заробітку.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, до пункту 2 статті 56 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з ч. 2 ст. 27 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Таким чином, з аналізу вищевикладених норм матеріального права вбачається, що правове регулювання права на доплату за понаднормовий стаж з моменту призначення позивачу пенсії змінилось та наразі ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлює інший порядок обрахунку відповідної доплати.
Особам, яким на час призначення пенсії з урахуванням ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» її розрахунок мав здійснюватися згідно із п. 2 ст. 56 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, визнана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи) та ця норма права зберігає юридичну силу як для пенсіонера так і для органу, який призначає пенсію.
З іншого боку, поширення на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормативний стаж залежно від призначення пенсії на умовах ч. 2 ст. 27 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», запроваджених у зв'язку із внесенням до цієї норми змін ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу вимог ст. 22 Конституції України, є неприпустимим.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 25.06.2024 у справі №300/3435/21 та повторений Верховним Судом в постанові від 16 липня 2024 року (справа № 300/5114/23).
Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією стабільності суспільних відносин, зокрема, відносин між державою і громадянами, безпеки людини і громадянина, довіри до держави.
У рішенні від 26 січня 2011 року №1-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що, положення частини першої ст. 58 Конституції України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (абз.2 п.5 мотивувальної частини).
До того ж, Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 1997 року №1-зп висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Крім того, згідно рішення Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 03 травня 2018 року у справі №904/7981/17, від 19 червня 2018 року у справі №826/12868/17, від 11 липня 2019 року у справі №320/1175/17-а, від 14 листопада 2019 року у справі №826/2966/16, від 03 вересня 2020 року у справі №826/11304/16 та від 27 вересня 2022 року у справі №320/1510/20.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач прийняв не обґрунтоване та протиправне рішення, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року по справі № 420/1824/25, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький