07 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 280/11810/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2025 року (головуючий суддя Садовий І.В.)
в адміністративній справі №280/11810/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася 19.12.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якій просила:
- визнати протиправним рішення відповідача від 03.05.2024 №083950021491 про відмову в призначенні пенсії позивачу;
- зобов'язати відповідача зарахувати до спеціального стажу роботи позивачу відповідно до пункту «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, за вислугу років, як працівнику плавскладу морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і в межах міського сполучення) період її роботи 25.09.1985 по 15.11.1999 в Азовському морському пароплавстві та в Орендному підприємстві «Азовське морське пароплавство;
- зобов'язати відповідача призначити та виплачувати з 26.04.2024 позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, як працівнику плавскладу морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і в межах міського сполучення). Позовну заяву мотивовано тим, що позивач 26.04.2024 звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ. Заява позивача в порядку екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Хмельницькій області. За результатами розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів відповідачем було прийнято рішення від 03.05.2024 №083950021491 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, яке обґрунтовано відсутністю спеціального стажу. Крім того, відповідно до зазначеного рішення про відмову в призначенні пенсії до спеціального страхового стажу не зараховано період роботи з 25.09.1985 по 15.11.1999, який підтверджується записами трудової книжки від 24.09.1985 серії НОМЕР_1 у зв'язку з неможливістю визначити до якого типу відносяться судна, на яких працювала заявниця. Позивач вважає рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 23.12.2024 року поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження). Крім того, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2025 року у задоволенні позову відмовлено. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що саме до повноважень комісії, визначеної Порядком №18-1, віднесене питання розгляду заяви про підтвердження стажу роботи, і за наслідками розгляду такої заяви комісією приймається одне з двох рішень: щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні. Отже, якщо позивач не має з об'єктивних причин можливості отримати документи, що підтверджують спеціальний стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, то відповідно має право звернутися до органів ПФУ з заявою про підтвердження стажу, відповідно до Порядку №18-1.
Зауважив, що не може перебирати на себе повноваження органів Пенсійного фонду в частині підтвердження спеціального трудового стажу, з урахуванням того, що позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що судна на яких вона працювала не відносилися до портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і в межах міського сполучення. Зважаючи на те, що в підтвердження спірного періоду роботи позивача з 23.09.1985 по 15.11.1999 як пільгового нею не надано уточнюючої довідки, а також з огляду на те, що первинні документи, які підтверджують спеціальний стаж позивача знаходиться на тимчасово окупованій території України, суд вважає, що надані позивачем на підтвердження наявності підстав для зарахування до її спеціального стажу вказаного періоду роботи документи мали розглядатися пенсійним органом у порядку визначеному пунктом 11 Порядку №18-1.
Не погодившись з рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вказує, що представник позивача звернувся до Державного архіву Донецької області, Комунальної установи «Трудовий архів м. Маріуполя», Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України та Арбітражного керуючого Карпенка Андрія Анатолійовича із адвокатськими запитами у яких просив надати довідки про пільговий стаж позивача в період її роботи з 23.09.1985 по 15.11.1999, згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки та відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, із зазначенням періоду роботи, що зараховується до спеціального стажу, професії або посада, характеру виконуваної роботи, час знаходження в резерві та інформації про віднесення судна, на якому працювала заявниця, до морського, річкового флоту або флоту рибної промисловості, та відповідні підтверджуючі первинні документи, інші належні підтверджуючі документи (а.с.39-46). Представник позивача отримав лист Комунальної установи «Трудовий архів м. Маріуполя» №38/01-12, в якому зазначено, що документи, які знаходились на зберіганні в КУ «Трудовий архів м. Маріуполя» залишились на тимчасово окупованій території України. У зв'язку з цим провести виявлення та надати архівну довідку за фондами КУ «Трудовий архів м. Маріуполя» на теперішній час неможливо (а.с.48). Також, представник позивача отримав лист Державного архіву Донецької області № 01-28/639, в якому, зокрема зазначено що у 2014 році Державний архів Донецької області переміщений на територію, підконтрольну органам державної влади України. Архівні документи, у тому числі документи з основної діяльності Азовського морського пароплавства залишились на тимчасово окупованій Російською Федерацією території у м. Донецьк доступ до яких відсутній. З огляду на викладене повідомлено, що провести пошук документів з інформацією щодо належності суден на яких працювала ОСОБА_1 до тієї чи іншої категорії натепер неможливо (а.с.47).
Крім того, представник позивача отримав відповідь Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України № 19190/08-1/15-24, в якій, окрім іншого, зазначено, що Адміністрація судноплавства не є розпорядником запитуваної інформації, у зв'язку з чим позбавлена можливості надати інформацію щодо періодів роботи, характеру роботи позивача, типу судна, на якому працювала заявниця, а також підтвердних документів (а.с.49). Крім того, наявна заява ОСОБА_2 , який підтверджує факт роботи позивачки з 23.09.1993 по 23.12.1993 на теплоході «Ратно».
Позивачем подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів виходить з наступного.
За правилами частини 6 статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, а також якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Відповідно до п.п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 3 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Зважаючи на те, що оскаржене рішення ухвалено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, а також те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання скаржника про розгляд справи у судовому засіданні.
В ході розгляду справи ухвалою суду апеляційної інстанції від 28.08.2025 року витребувано у учасників справи докази про неодержання позивачкою пенсійних виплат з рф.
На виконання зазначеної ухвали від 28.08.2025 року позивачкою надано клопотання про долучення доказів та зазначено, що ОСОБА_1 не одержує та ніколи не одержувала пенсії від рф, а також від будь-яких пенсійних органів інших держав. До клопотання подано Повідомлення про неодержання пенсій від органів пенсійного забезпечення рф від 22.09.2025.
Відповідачем на виконання зазначеної ухвали також надано клопотання про долучення доказів та зазначено, що в пенсійній справі позивачки відсутні докази про неодержання позивачкою пенсійних виплат від рф.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії № НОМЕР_2 , виданим 01.08.2015 Шевченківським РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області (а.с.10).
26.04.2024 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту «д» статті 55 Закону №1788-ХІІ (а.с.108).
У відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (із подальшими змінами та доповненнями) передбачено, що з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Враховуючи зазначене, заява позивача від 26.04.2024 про призначення пенсії за вислугу років в порядку екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Хмельницькій області.
За результатами розгляду заяви відповідачем було прийнято рішення від 03.05.2024 № 083950021491 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального та страхового стажу.
Відповідно до вказаного рішення вік ОСОБА_1 на час звернення 57 років 15 днів, загальний страховий стаж - 23 роки 10 місяців 15 днів.
До спеціального стажу не зараховано період роботи з 25.09.1985 по 15.11.1999, відповідно до записів трудової книжки від 24.09.1985 НОМЕР_1 , оскільки не можливо визначити до якого типу відносяться судна на яких працювала позивач.
Для зарахування до спеціального стажу періоду роботи з 25.09.1985 по 15.11.1999 позивачу необхідно надати уточнюючу довідку про пільговий стаж згідно з Порядком №637, із зазначенням періоду роботи, що зараховується до спеціального стажу, професії або посади, характеру виконуваної роботи, часу знаходження в резерві та інформації про віднесення судна, на якому працювала позивач, до морського, річкового флоту або флоту рибної промисловості (а.с.52).
16.11.2024 представник позивача звернувся до Державного архіву Донецької області, Комунальної установи «Трудовий архів м. Маріуполя», Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України та Арбітражного керуючого Карпенка Андрія Анатолійовича із адвокатськими запитами у яких просив надати довідки про пільговий стаж позивача в період її роботи з 23.09.1985 по 15.11.1999, згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки та відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, із зазначенням періоду роботи, що зараховується до спеціального стажу, професії або посада, характеру виконуваної роботи, час знаходження в резерві та інформації про віднесення судна, на якому працювала заявниця, до морського, річкового флоту або флоту рибної промисловості, та відповідні підтверджуючі первинні документи, інші належні підтверджуючі документи (а.с.39-46).
19.11.2024 представник позивача отримав лист Комунальної установи «Трудовий архів м. Маріуполя» №38/01-12, в якому зазначено, що документи, які знаходились на зберіганні в КУ «Трудовий архів м. Маріуполя» залишились на тимчасово окупованій території України. У зв'язку з цим провести виявлення та надати архівну довідку за фондами КУ «Трудовий архів м. Маріуполя» на теперішній час неможливо (а.с.48).
Також, 20.11.2024 представник позивача отримав лист Державного архіву Донецької області № 01-28/639, в якому, зокрема зазначено що у 2014 році Державний архів Донецької області переміщений на територію, підконтрольну органам державної влади України. Архівні документи, у тому числі документи з основної діяльності Азовського морського пароплавства залишились на тимчасово окупованій Російською Федерацією території у м. Донецьк доступ до яких відсутній. З огляду на викладене повідомлено, що провести пошук документів з інформацією щодо належності суден на яких працювала ОСОБА_1 до тієї чи іншої категорії натепер неможливо (а.с.47).
Крім того, 27.11.2024 представник позивача отримав відповідь Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України № 19190/08-1/15-24, в якій, окрім іншого, зазначено, що Адміністрація судноплавства не є розпорядником запитуваної інформації, у зв'язку з чим позбавлена можливості надати інформацію щодо періодів роботи, характеру роботи позивача, типу судна, на якому працювала заявниця, а також підтвердних документів (а.с.49).
Позивач вважає протиправним рішення відповідача від 03.05.2024 №083950021491 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років та не зарахування до спеціального стажу періоду роботи з 25.09.1985 по 15.11.1999 в Азовському морському пароплавстві та в Орендному підприємстві «Азовське морське пароплавство, що підтверджується записами трудової книжки.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Закон № 1058-IV.
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до пункту 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст. 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Закон України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» набрав чинності 11.10.2017 року.
Відповідно до статті 1 Закону №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
При цьому підстави пенсійного забезпечення за вислугу років визначені статтею 51 Закону №1788-ХІІ, відповідно до якої, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
За приписами статті 52 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають:
окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу;
робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені;
водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи;
механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах,
а також плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення);
працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах;
робітники і майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання;
деякі категорії артистів театрів та інших театрально-видовищних підприємств і колективів відповідно до пункту "ж" статті 55;
працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55; спортсмени відповідно до пункту "є" статті 55.
Згідно з пунктом "д" статті 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема:
плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення):
чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;
жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі;
працівники окремих видів суден, професій і посад плавскладу суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості - за списком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку:
чоловіки - при стажі роботи на цих суднах, за цими професіями і посадами не менше 25 років;
жінки - при стажі роботи на цих суднах, за цими професіями і посадами не менше 20 років.
В подальшому, Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 02.03.2015 №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII до п. "д" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ було внесено зміни.
Так, право на пенсію за вислугу років мають:
плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення) - після досягнення 55 років і при стажі роботи:
для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;
для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами 2 і 3 цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами 15 - 23 пункту "б" частини 1 статті 13 цього Закону.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами 3 - 13 пункту "б" частини 1 статті 13 цього Закону;
працівники окремих видів суден, професій і посад плавскладу суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості - за списком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку при стажі роботи на цих суднах, за цими професіями і посадами станом на 1 квітня 2015 року не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок та після цієї дати при стажі роботи на цих суднах, за цими професіями і посадами:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років у чоловіків і не менше 25 років у жінок.
Згідно рішення відповідача від 03.05.2024 №083950021491, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, оскільки станом на момент звернення за призначенням пенсії вік позивача становив 57 років 15 днів.
Суд першої інстанції зазначив, що питання щодо досягнення позивачем необхідного пенсійного віку не є спірним в межах розгляду даної справи.
При цьому, в обґрунтування неможливості призначення позивачу пенсії відповідно до пункту "д" статті 55 Закону №1788-ХІІ відповідач посилається на відсутність необхідного спеціального та страхового стажу.
Позивач фактично не погоджується із не зарахуванням до її спеціального стажу періоду роботи з 25.09.1985 по 15.11.1999 (період роботи в Азовському морському пароплавстві та в Орендному підприємстві «Азовське морське пароплавство).
На підтвердження спірного періоду роботи позивача з 23.09.1985 по 15.11.1999 як пільгового нею не надано уточнюючої довідки, а також з огляду на те, що первинні документи, які підтверджують спеціальний стаж позивача знаходиться на тимчасово окупованій території України, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем на підтвердження наявності підстав для зарахування до її спеціального стажу вказаного періоду роботи документи мали розглядатися пенсійним органом у порядку визначеному пунктом 11 Порядку №18-1.
Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, згідно з частиною 1 статті 56 Закону №1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 №637.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно із рішенням №083950021491 від 03.05.2024 у позивача відсутній спеціальний стаж, визначений пунктом «д» статті 54 Закону №1788-XII.
До спеціального стажу не зараховано період роботи з 25.09.1985 по 15.11.1999, відповідно до записів трудової книжки від 24.09.1985 НОМЕР_1 , оскільки не можливо визначити до якого типу відносяться судна на яких працювала позивач.
Відповідач зазначає, що для зарахування до спеціального стажу періоду роботи з 25.09.1985 по 15.11.1999 позивачу необхідно надати уточнюючу довідку про пільговий стаж згідно з Порядком №637, із зазначенням періоду роботи, що зараховується до спеціального стажу, професії або посади, характеру виконуваної роботи, часу знаходження в резерві та інформації про віднесення судна, на якому працювала позивач, до морського, річкового флоту або флоту рибної промисловості.
При цьому, період роботи позивача з 25.09.1985 по 15.11.1999 зарахований до її страхового стажу, однак не врахований відповідачем при обчисленні спеціального стажу ОСОБА_1 (а.с.122).
Відповідними записами (№2-№13), які містяться у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 24.09.1985 підтверджується, що позивач у період з 25.09.1985 по 15.11.1999 працювала на різних посадах у Азовському морському пароплавстві, Орендному підприємстві «Азовське морське пароплавство», а саме:
- з 23.09.1985 по 24.09.1985 на посаді буфетниці у резерві, після закінчення СПТУ №4 (наказ № 187 від 23.09.1985);
- з 25.09.1985 по 03.02.1987 на посаді днювальної т/х «Долматово» (наказ № 189 від 25.09.1985);
- з 04.02.1987 по 01.07.1987 на посаді буфетниці-кухаря т/х «О. Покальчук» (наказ № 24 від 04.02.1987);
- з 02.07.1987 по 23.08.1988 на посаді днювального т/х «О. Покальчук» (наказ № 129 від 02.07.1987);
- з 24.08.1988 по 02.07.1990 на посаді буфетниці-кухаря т/х «Рибінськ» (наказ № 164 від 24.08.1988);
- з 03.07.1990 по 28.11.1990 на посаді днювального т/х «Новочеркаськ» (наказ № 127 від 03.07.1990);
- з 29.11.1990 по 08.07.1992 на посаді буфетниці-кухаря т/х «Генерал Блажевич» (наказ № 229 від 29.11.1990);
- з 09.07.1992 по 22.09.1993 на посаді днювальної т/х «Маріуполь» (наказ № 133 від 09.07.1992);
- Наказом № 1 від 06.07.1993 ОСОБА_1 переведено в Орендне підприємство «Азовське морське пароплавство» на ту ж саму посаду відповідно до статті 52 КЗпП України;
- з 23.09.1993 по 23.12.1993 на посаді днювальної т/х «Райко» (наказ № 186 від 23.09.1993);
- з 24.12.1993 по 05.03.1995 на посаді буфетниці-кухаря т/х «Олексіївка» (наказ № 249 від 24.12.1993);
- з 06.03.1995 по 15.11.1999 на посаді буфетниці т/х «Бердянськ» (наказ № 15 від 06.03.1995).
Згідно пункту «д» статті 55 Закону №1788-XII, право на пенсію за вислугу років мають: плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення).
З урахуванням зазначеної норми суд першої інстанції зазначив, що лише на підставі відомостей трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 24.09.1985 неможливо встановити, що судна, на яких працювала позивач у період з 25.09.1985 по 15.11.1999 належали до плавскладу морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості, а не відносилися до портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення.
При цьому, встановлення таких обставин є обов'язковим для вирішення питання про зарахування позивачу спірного періоду роботи до спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «д» статті 55 Закону №1788-XII.
Таким чином, суд погоджується із твердженням відповідача про необхідність в даному випадку подання уточнюючих довідок, оскільки трудова книжка позивача не містила даних, які б давали пенсійному органу можливість встановити чи відповідала робота позивача в період з 25.09.1985 по 15.11.1999 критеріям, встановленим пунктом «д» статті 55 Закону №1788-XII.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.
Додатково в довідці наводяться такі відомості:
стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції; стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування;
стосовно жінок, які працюють на вирощуванні, збиранні та післязбиральному обробленні тютюну, - про зайнятість на перелічених роботах протягом повного сезону.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв'язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1 затверджено «Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії» (Порядок №18-1).
Пунктом 1 Порядку №18-1 передбачено, що цей Порядок визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, зокрема й для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника.
Дія Порядку №18-1 поширюється на осіб, які працювали:
на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України;
на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;
на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років;
у період до 01 січня 2004 року на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, та якщо в трудовій книжці є записи з виправленням або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи.
Відповідно до пункту 3 Порядку №18-1 підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії.
Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов'язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці.
До складу Комісії за згодою включаються представники профспілок та організацій Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об'єднань профспілок на національному рівні та регіональних організацій роботодавців та їх об'єднань.
Основним завданням Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття за результатами їх розгляду рішень про підтвердження (відмову в підтвердженні) стажу роботи (пункт 6 Порядку №18-1).
Пунктом 11 Порядку №18-1 визначено, що із заявою про підтвердження стажу роботи (додаток 2) заявник (його законний представник або представник, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (далі - його представник)) може звернутись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від території обслуговування цього органу.
Для підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, до заяви додаються:
документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (Єдиний державний реєстр);
трудова книжка;
документи (за наявності), видані архівними установами, зокрема: довідка про заробітну плату;
копії документів про проведення атестації робочих місць;
копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати.
Для підтвердження періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, заявник (його представник) подає трудову книжку та зазначає у заяві дані про свідків (не менше двох), які знають заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (у тому числі в колгоспі) і мають документи про свою роботу за період, щодо якого вони підтверджуватимуть роботу заявника.
Заявник (його представник) може додатково подавати інші документи про стаж роботи.
Згідно з пунктом 10 Порядку №18-1 рішення про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи приймається більшістю голосів членів Комісії, присутніх на засіданні, підписується головою Комісії або його заступником та набуває чинності з дня його прийняття.
Відповідно до пункту 15 Порядку №18-1 рішення Комісій можуть бути оскаржені в Пенсійному фонді України або в судовому порядку.
Викладене дає підстави для висновку, що саме до повноважень комісії, визначеної Порядком №18-1, віднесене питання розгляду заяви про підтвердження стажу роботи, і за наслідками розгляду такої заяви комісією приймається одне з двох рішень:
щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні.
При цьому, матеріали справи не містять рішення вказаної Комісій.
Отже, якщо позивач не має з об'єктивних причин можливості отримати документи, що підтверджують спеціальний стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, то відповідно має право звернутися до органів ПФУ з заявою про підтвердження стажу, відповідно до Порядку №18-1.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позивач за допомогою свого представника зверталася до Державного архіву Донецької області, Комунальної установи «Трудовий архів м. Маріуполя», Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України та Арбітражного керуючого Карпенка Андрія Анатолійовича за отриманням уточнюючої довідки про її пільговий стаж в період її роботи з 23.09.1985 по 15.11.1999 згідно з Порядком №637, із зазначенням періоду роботи, що зараховується до спеціального стажу, професії або посада, характеру виконуваної роботи, час знаходження в резерві та інформації про віднесення судна, на якому працювала заявниця, до морського, річкового флоту або флоту рибної промисловості, та відповідних підтверджуючих первинних документів, однак запитуваних документів не отримала.
Також суд апеляційної інстанції бере до уваги, що з наданих у відповідь на адвокатські запити представника позивача листів вбачається, що відповідні документи, які підтверджують спеціальний стаж позивача знаходяться на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, що у свою чергу унеможливлює отримання позивачем уточнюючої довідки про її пільговий стаж в період її роботи з 23.09.1985 по 15.11.1999.
Разом з тим, суд не може перебирати на себе повноваження органів Пенсійного фонду в частині підтвердження спеціального трудового стажу.
Позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що судна на яких вона працювала не відносилися до портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення.
При цьому, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не позбавлений права зробити відповідні перевірки та здійснити запити з метою підтвердження спеціального стажу позивача.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що знаходження відповідних доказів на території, що тимчасово підконтрольна рф, не може бути підставою для не врахування певного періоду для призначення пенсії за вислугою років, що підтверджується записами трудової книжки.
Зважаючи на те, що на підтвердження періоду роботи з 23.09.1985 по 15.11.1999 (як пільгового) позивачкою не надано уточнюючої довідки, а відповідачем не здійснено відповідні дії щодо підтвердження віднесення вказаного періоду до пільгового (або спростування) суд апеляційної інстанції вважає, що надані позивачем на підтвердження наявності підстав для зарахування до її спеціального стажу вказаного періоду роботи документи мають розглядатися пенсійним органом у порядку визначеному пунктом 11 Порядку №18-1.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що пенсійний орган при розгляді вказаного питання у порядку визначеному пунктом 11 Порядку №18-1, може надати оцінку заяві та поясненням свідка ОСОБА_2 щодо підтвердження страхового стажу (опитування свідків має здійснюватися саме органами Пенсійного фонду України, виключно за наявності передбачених Порядком № 637 умов).
З матеріалів справи вбачається, що позивач не зверталася до відповідача з заявою про підтвердження стажу роботи (додаток 2 до Порядку №18-1), при цьому матеріали справи також не містять підтверджень, що пенсійний орган, як суб'єкт владних повноважень, зазначав про можливість розгляду заяви про підтвердження стажу роботи згідно Порядку №18-1.
Зважаючи на відсутність рішення про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи, прийнятого у відповідності до вимог Порядку №18-1, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, як працівнику плавскладу морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і в межах міського сполучення) з урахуванням вимог Порядку №18-1.
Як наслідок, відповідач не дослідив усі обставини, що мають значення при розгляді заяви позивачки про призначення пенсії за вислугу років.
Вказане дає підстави для висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 03.05.2024 №083950021491 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
В силу частини 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд апеляційної інстанції вбачає можливість вийти за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача.
Згідно частини 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив обставини справи та норми права, що регулюють дані правовідносини, що призвело до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.
Як наслідок, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів апеляційної інстанції вбачає наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, як працівнику плавскладу морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і в межах міського сполучення) з урахуванням вимог Порядку №18-1.
Отже відповідачу слід з'ясувати шляхом здійснення відповідних дій (перевірки, запити, допит свідків та ін.) наявність або відсутність у позивача пільгового стажу в період роботи з 23.09.1985 по 15.11.1999 в Азовському морському пароплавстві та в Орендному підприємстві «Азовське морське пароплавство, що підтверджується записами трудової книжки.
Водночас, в разі не врахування вказаного стажу роботи як пільгового, суб'єкт владних повноважень має надати відповідні докази, що спростовують віднесення вказаного періоду до пільгового.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що при повторному розгляді заяви позивача про призначення пенсії, суб'єкт владних повноважень не може покладатися на свої висновки, які були спростовані судом в ході розгляду справи.
Вищезазначене є мотивом для врахування судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини частково спростовують доводи, що викладені відповідачем.
Доводи апеляційної скарги спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2025 року - скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 03.05.2024 №083950021491 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, як працівнику плавскладу морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і в межах міського сполучення).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 07.10.2025 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова