07 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/7880/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Одеської митниці
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року
у справі №160/7880/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ»
до Одеської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» звернулося до суду з позовом до Одеської митниці, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 20.10.2023 № UA500500/2023/000670/2;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.10.2023 № UA500500/2023/001321.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскарженого рішення та картки відмови, оскільки позивачем подано митному органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом. Позивач також зауважив, що усі розбіжності, які виявив відповідач, є надуманими і безпідставними з огляду на те, що останній не вказав, які саме документи, що подавалися декларантом при митному оформленні, містили розбіжності та/або ознаки підробки.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року позов задоволено.
Суд першої інстанції виходив з того, що обставини, покладені в обґрунтування підстав прийняття оскаржуваних рішення та картки відмови носять формальний характер та не мають під собою ніякого правового підґрунтя з огляду на те, що не мають жодного відношення саме до числового визначення заявленої позивачем митної вартості.
Суд зазначив, що відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, відповідачем не дотримана процедура прийняття оскаржуваних рішень.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідач зазначає, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2023/000670/2 від 20.10.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001321митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «АТБ-МАРКЕТ». Відповідач зауважує, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МК України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, тому зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МК Україи, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів застосовано резервний метод (метод 2 ґ). відповідач вважає, що у рішенні про коригування митної вартості № UA500500/2023/000670/2 від 20.10.2023 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване, вказуючи про безпідставність доводів митниці як таких, що суперечать фактичним обставинам та висновкам Верховного Суду з аналогічних питань.
Також позивач подав письмову заяву про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи. Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, пов'язану із розглядом справи №160/7880/24 у Третьому апеляційному адміністративному суді, в сумі 8 000 грн.
Відповідач проти стягнення означеної суми заперечує, вважає, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 8 000,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вказаним відповідачем критеріям розумності, співрозмірності.
Позивач подав заперечення на клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в яких вказує про необґрунтованість доводів митниці.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 08.11.2019 між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» та YIWU МENGLONG IМPORT AND EXPORT СО., LTD (Китай), укладений контракт на поставку продукції № 3368-YM/CN, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити товар, а покупець прийняти та оплатити його на умовах, визначених у контракті. Товар, що поставляється, повинен бути виготовлений і поставлений партіями в повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в додатках і специфікаціях до контракту, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п.2.3. контракту № 3368-YM/CN ціна на товар розуміється відповідно до умов FOB-NINGBO, КНР згідно із Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» Міжнародної торгової палати, у редакції 2010 року (якщо у відповідній специфікації до цього контракту, підписаній обома сторонами, не зазначені інші умови згідно із правилами «Інкотермс» 2010 року) та включає в себе вартість навантаження товару у продавця, вартість усіх митних формальностей у країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України.
На виконання умов Контракту, згідно з інвойсом від 24.08.2023 № ML2023153 та Специфікацією № 244 від 24.08.2023 на умовах поставки FOB-Nіngbo (згідно з Incoterms 2010) на адресу Покупця поставлений товар:
- Товар № 1 Прикраса для волосся «Краб», арт. YMHP200708-1, у кількості 30 000 шт. на загальну суму 6 000,00 доларів США (0,2 дол. за шт.).
- Товар № 2 Кабель USB для заряду та передачі даних, арт. YMEP221031-2, у кількості 11 280 шт. на загальну суму 10 603,20 доларів США (0,94 дол. за шт.).
- Товар № 3 Набір для ванної кімнати: шторка з гачками та килимок, арт.YMCW210610, у кількості 4 800 наборів на загальну суму 12 720,00 доларів США (2,65 дол. за один набір).
- Товар № 4 Набір серветок з мікрофібри 5шт., арт. YMTC-6, у кількості 10 416 наборів на загальну суму 6 135,02 доларів США (0,589 дол. за набір).
- Товар № 5 Лампа кільцева для Блогінгу і селфі зі штативом для смартфона на настільної прищіпки, арт. YMLL2106-1, у кількості 5 520 штук на загальну суму 14 738,40 доларів США (2,67 дол. за шт.).
- Товар № 6 Капці кімнатні чоловічі закриті, арт. YMSP2003-14, у кількості 7 536 пар на загальну суму 12 132,96 доларів США (1,61 дол. за пару).
Зазначений товар розроблений та виготовлений у Китаї, виробник YIWU MENGLONG IMPORT AND EXPORT CO., LTD.
Загальна вартість поставленої партії товару склала 62 329,58 доларів США.
З метою митного оформлення поставленого позивачеві товару, позивач подав до Одеської митниці митну декларацію №UA500500/2023/036952 від 19.10.2023, в якій митна вартість товару заявлена за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 Митного Кодексу України.
На підтвердження митної вартості товару підприємством разом із митною декларацією надано митному органу документи, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: пакувальний лист (Packing list) б/н від 24.08.2023; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № ML2023153 від 24.08.2023; автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 18.10.2023; сертифікат про походження товару (Declaration of origin) № ML2023153 від 24.08.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № ТФ4 від 19.10.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № ТФ5 від 19.10.2023; документ, що підтверджує вартість страхування № 14643 від 20.09.2023; специфікація № 244 від 24.08.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 3368-YM/CN від 08.11.2019.
За результатами розгляду наданих декларантом документів встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
На підставі ч.3 статті 53 МК України, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову згідно ст. 254 МКУ).
20.10.2023 декларантом ТОВ «АТБ-маркет» надано митниці копію митної декларації країни відправлення від 23.08.2023 № 292120230000574839, комерційну пропозицію від 17.08.2023 б/н, прайс-лист від 14.08.2023 б/н, платіжне доручення від 22.09.2023 б/н та лист від 20.10.2023 № 2010-11 з переліком документів для підтвердження митної вартості та надісланих додаткових документів та яким повідомлено митний орган, що інших додаткових документів в десятиденний термін надати немає можливості.
За результатами розгляду поданих позивачем документів, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 20.10.2023 № UA500500/2023/000670/2, згідно якому встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:
1) відповідно до пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п.2.3 зовнішньоекономічного договору (контракт) від 08.11.2019 № 3368-YM/CN ціна включає в себе вартість навантаження, упаковки та маркування.
Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
2) згідно Специфікації від 24.08.2023 №244 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.11.2019 № 3368-YM/CN передбачена оплата протягом 30 днів від дати завантаження на судно.
Проте, до митного оформлення банківських платіжних доручень, що стосуються товару, не надано.
За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів застосовано резервний метод (метод 2 ґ).
Митну вартість Товару № 3 «Набір для ванної кімнати: шторка з гачками та килимок, арт. YMCW210610, у кількості 4 800 наборів на загальну суму 12 720,00 доларів США (2,65 дол. за один набір)» визначено за резервним методом митної вартості згідно з ст. 64 МК України на рівні: « 4,218 дол.США/кг нетто (МД від 06.09.2023 № UA500500/2023/031265), заявлено декларантом 3,78 дол.США/кг нетто»;
Митну вартість Товару № 6 «Капці кімнатні чоловічі закриті, арт. YMSP2003- 14, у кількості 7 536 пар на загальну суму 12 132,96 доларів США (1,61 дол. за пару).» визначено за резервним методом митної вартості згідно з ст. 64 МК України на рівні: « 3,72 дол. США/пару (МД від 28.08.2023 № UA100320/2023/026735), заявлено декларантом 1,7308 дол. США/пару».
Також, митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001321 від 20.10.2023, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості.
Не погодившись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, міститься в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові, зазначені в цій частині, документи.
За правилами ч.6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Виходячи з аналізу наведених норм, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, суть повноважень митного органу щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів полягає у перевірці правильності визначення саме числових значень, які стосуються складових митної вартості товару і які зазначені у документах, що відповідно до статті 53 Митного кодексу України підтверджують цю митну вартість.
Тобто виявлені митним органом розбіжності (ознаки підробки, недостатність відомостей, невідповідність) повинні бути наявними саме у тих документах, що підтверджують митну вартість товарів.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54 Митного кодексу України).
Згідно з пп.1-4 ч.2 ст.55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, наведені у статті 57 Митного кодексу України.
Згідно даної статті такими методами є 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
В спірному випадку підставою для коригування заявленої митної вартості товарів стала встановлена невідповідність задекларованого позивачем рівня митної вартості товарів відомостям щодо рівня митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, а також відсутність у поданих до митного оформлення документів всіх необхідних даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та наявність розбіжностей в поданих до митного оформлення документах.
За визначенням, наведеним у статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається декларантом відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У відповідності до частини 4 вказаної статті митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
В свою чергу, за визначенням, наведеним у ч.5 ст.58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно ч.ч.6, 8, 9 ст.58 Митного кодексу України платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.
Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Відповідно до ч. 10 статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
Відповідно до ч.1 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи (ч.ч.2, 3 ст.58 Митного кодексу України).
10 квітня 2008 року Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України №250-VI ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим держава взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).
Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.
Пунктом 2(b) статті VII ГААТ 1947 встановлено, що від «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.
Отже, митний орган наділений повноваженнями щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числового значення і саме складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, а також щодо перевірки достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутності законодавчо встановлених обмежень для визначення митної вартості за ціною договору.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (постанова Верховного Суду від 02.06.2015 у справі 21-498а15).
Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вбачається, що доводи, зазначені відповідачем в рішенні, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в поданих декларантом документах відсутні розбіжності або явні ознаки підробки, факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, виходив з того, що подані позивачем документи в повній мірі давали змогу відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (контракту).
Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції.
Так, щодо аргументів скаржника про відсутність у поданих документах такої складової митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, суд першої інстанції правильно звернув увагу на умови зовнішньоекономічного контракту № 3368-YM/CN від 08.11.2019, пунктом 2.3 якого передбачено, що ціна на товар розуміється відповідно до умов поставки FOB-Nіngbo (у відповідності до «Інкотермс - 2010»), якщо інше не зазначено в специфікаціях, та включає в себе вартість навантаження товару у продавця, вартість усіх митних формальностей у країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України.
Тобто, за умовами контракту вартість упаковки та роботи, пов'язаних із пакуванням, входять до ціни товару. В специфікації № 244 від 24.08.2023 до зовнішньоекономічного контракту № 3368-YM/CN від 08.11.2019 узгоджені в контракті умови поставки товару не змінювались, інше визначення ціни, ніж в п.2.3 контракту, не обумовлено.
За таких обставин, з урахуванням положень ч.10 ст. 58 МК України, доводи відповідача, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень стала відсутність у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) інформації щодо вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів, є необґрунтованими.
Стосовно посилання відповідача на те, що в специфікації від 24.08.2023 №244 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.11.2019 № 3368-YM/CN передбачена оплата протягом 30 днів від дати завантаження на судно, а до митного оформлення банківських платіжних доручень, що стосуються товару не надано, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Як вбачається з наявних у справі доказів, позивач на вимогу митниці разом з листом вих. № 2010-11 від 20.10.2023 подав митному органу додаткові документи, в тому числі копію платіжного доручення swift № б/н від 22.09.2023, що відповідачем не заперечується.
Жодні розбіжності у поданих позивачем документах на підтвердження митної вартості заявленого до митного оформлення товару відповідачем не виявлені, як не обґрунтовано того, що подані позивачем документи, в тому числі в порядку ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, є недостатніми для підтвердження митної вартості та/або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, впливають на правильність її визначення.
Щодо зауваження митниці про не зазначення в додатково наданій копії митної декларації країни відправлення від 23.08.2023 № 292120230000574839 географічного пункту переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця, суд апеляційної інстанції зазначає.
Згідно зовнішньоекономічному контракту № 3368-YM/CN від 08.11.2019 та специфікації до нього № 244 від 24.08.2023 узгоджені умови поставки товару - FOB Ningbo.
Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) передбачають, що умови поставки FOB означають, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. З цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами FOB на продавця покладається обов'язок нести усі витрати, зв'язані з товаром, до моменту переходу товару через поручні судна в призначеному порту відвантаження, і - оплатити, якщо це буде потрібно, усі витрати, зв'язані з виконанням митних формальностей для експорту, як і інші мита, податки та інші збори, що підлягають оплаті при експорті товару. Тобто, продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Покупець бере на себе всі ризики втрати або пошкодження товарів, як і інші витрати з моменту фактичного переходу через поручні судна в порту відвантаження.
В даному випадку сторонами за зовнішньоекономічним контрактом узгоджено умови поставки FOB із зазначенням географічної назви порту відправлення - Ningbo, Китай.
Чинним міжнародним законодавством не встановлено обов'язку зазначати географічний пункт переходу обов'язків сторін за поставкою на умовах FOB в експортній декларації виробника або в будь-якому іншому документі.
Відповідачем не наведено обґрунтованих доводів щодо наявності взаємозв'язку між фактом відсутності зазначення географічного пункту переходу обов'язків в експортній декларації країни виробника та визначенням числових значень митної вартості товару, який ввезено позивачем, тим більше, що митна декларація країни відправлення згідно ч.2 ст.53 МК України не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів. Відповідно до п.7 ч.3 ст.53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
В спірному випадку, з огляду на подані митному органу документи зазначені відповідачем підстави коригування заявленої митної вартості товарів жодним чином не перешкоджали митному органу перевірити митну вартість імпортованого товару на підставі наданих позивачем документів.
Щодо посилань митного органу на те, що декларантом в повному обсязі не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару, суд апеляційної інстанції зауважує, що, як зазначено вище, право митного органу на витребування додаткових документів (відповідно до ч.ч.3, 4 ст.53 Митного кодексу України) виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 ст. 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.
При цьому витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Виходячи з фактичних обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що позивачем при декларуванні митної вартості товару за зовнішньоекономічним контрактом № 3368-YM/CN від 08.11.2019 зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, до декларації внесені недостовірні або неточні відомості, надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, що є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, обраного позивачем, і розцінене митницею як заниження позивачем митної вартості.
Отже, є правильним висновок суду першої інстанції, що рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом від 20.10.2023 № UA500500/2023/000670/2 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.10.2023 № UA500500/2023/001321 є протиправними та підлягають скасуванню.
Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Стосовно поданого позивачем клопотання про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану із розглядом справи №160/7880/24 у Третьому апеляційному адміністративному суді в сумі 8 000 грн суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).
Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).
Таким чином, розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України, яка визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).
За змістом ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17).
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вказана позиція узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 520/7431/19.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 цього Закону видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених позивачем витрат у вказаному розмірі 8000,00 грн позивачем подано договір від 08.02.2019 № 08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги; додаткова угода № 18/03 від 18.03.2024 до договору № 08/02-19/1 від 08.02.2019; протокол № 07/11 від 07.11.2024; акт від 31.10.2024 здавання-приймання наданих послуг до договору № 08/02-19/1 від 08.02.2019; платіжні інструкції від 06.11.2024 № 207766 та № 207767.
Відповідно до укладеного позивачем з Адвокатським об'єднанням «Альянс» договору від 08.02.2019 № 08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги об'єднання зобов'язується надавати клієнту правову (правничу) допомогу на умовах та у порядку, зазначених у цьому договорі, а клієнт зобов'язується приймати та оплачувати надану об'єднанням правову (правничу) допомогу на умовах та у порядку, зазначених у цьому договорі (п.1.1).
Відповідно до п. 3.1 вказаного договору за надання об'єднанням правової (правничої) допомоги за цим договором клієнт щомісячно сплачує об'єднанню гонорар, розмір якого визначається за згодою сторін залежно від обсягу правової (правничої) допомоги, наданої об'єднанням клієнту у звітному місяці та зазначається в акті здавання-приймання наданих послуг за звітний місяць, підписаному обома сторонами.
Відповідно до умов договору № 8/02-19/1 від 08.02.2019, сторонами за цим договором укладена додаткова угода № 18/03 від 18.03.2024, згідно п.1 якої: клієнт доручає, а об'єднання приймає на себе зобов'язання надати правову (правничу) допомогу (далі - послуги), яка (-і) передбачена (-і) п. п. 1.1 та 1.2 договору про надання правової допомоги №08/02-19/1 від 08.02.2019 у судовій справі між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» та Одеською митницею про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 20.10.2023 № UA500500/2023/000670/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації від 20.10.2023 № UA500500/2023/001321.
Згідно п. 3 додаткової угоди за надання правової (правничої) допомоги у суді апеляційної інстанції (Третьому апеляційному адміністративному суді) - 8 000,00 грн, в тому числі ПДВ 1 333,34 грн.
Відповідна вартість послуг (гонорар) включає в себе повне супроводження справи в Третьому апеляційному адміністративному суді, та є незмінною (фіксованою) незалежно від кількості судових засідань, витраченого часу на підготовку всіх необхідних процесуальних документів, кількості підготовлених процесуальних документів, транспортних та інших витрат об'єднання, пов'язаних з наданням правової (правничої) допомоги у суді апеляційної інстанції.
Згідно п. 4 додаткової угоди після надання об'єднанням послуг у судах кожної із судових інстанцій сторони підписують Протокол про виконання робіт (надання послуг), в якому зазначають номер справи та вартість послуг. У випадку підписання Протоколу про виконання робіт (надання послуг), сторони визнають, що послуги надані об'єднанням у повному обсязі, сторони не мають жодних претензій та зауважень з приводу наданих об'єднанням послуг.
07.11.2024 позивачем та об'єднання складений протокол № 07/11, яким засвідчено надання у повному обсязі професійної правової (правничої) допомоги, обумовленої договором та додатковою угодою, в Третьому апеляційному адміністративному суді у справі № 160/7880/24 на суму 8 000 грн.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши вказані документи в їх сукупності, вважає, що за наведеного вище правового регулювання зазначені вище документи не є достатніми доказами, які б підтверджували фактичне надання адвокатом послуг, пов'язаних з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, визначення в договорі про надання правової допомоги гонорару адвоката у фіксованому розмірі відповідає положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», в той же час, для вирішення питання про відшкодування в порядку Кодексу адміністративного судочинства України понесених стороною витрат на правничу допомогу адвоката за рахунок іншої сторони - суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, законодавець вимагає доведення обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Тобто з метою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу згідно з умовами договору про надання правничої допомоги законодавець передбачає обов'язкову наявність доказів, які б підтверджували обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, незалежно від того, встановлений в договорі фіксований розмір гонорару чи ні.
В спірному випадку сам по собі договір № 8/02-19/1 від 08.02.2019, додаткова угода № 18/03 від 18.03.2024 до цього договору свідчать лише про домовленість між клієнтом та адвокатом про надання послуг з професійної правової (правничої) допомоги без визначення суті, змісту та обсягу таких послуг.
Додаткова угода № 18/03 від 18.03.2024 окрім посилання на «повне супроводження справи в Третьому апеляційному адміністративному суді» не містить інформації, в чому саме полягає таке «повне супроводження», які саме послуги, пов'язані з розглядом цієї справи, мають бути надані адвокатом. Відсутня відповідна інформація і в складеному позивачем та об'єднанням протоколі від 07.11.2024 № 07/11.
За таких обставин відсутність належних доказів унеможливлює визначення розміру витрат на правничу допомогу та розподіл судових витрат, внаслідок чого суд апеляційної інстанції вважає, що витрати заявлені позивачем до відшкодування безпідставно.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року в адміністративній справі №160/7880/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров