08 жовтня 2025 року справа №200/2515/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Гаврищук Т.Г., Гайдара А.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 9 червня 2025 року у справі № 200/2515/25 (головуючий І інстанції Абдукадирова К.Е.) за позовом Клименко Ірини Федорівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Клименко Ірина Федорівна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач 2) про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №053430003801 від 16.10.2024 року про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах, згідно п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області зарахувати до страхового стажу, який дає позивачу право на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, періоди роботи відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 11.03.1985 р. та 05/15 від 01.09.2023 р., періоди роботи позивача в колгоспі «РОДІНА»: з 11.03.1985 по 08.11.1985; з 15.12.1987 по 23.03.1995; з 24.03.1995 по 13.02.1997 та з 14.02.1997 по 27.06.1997; та до пільгового страхового стажу на посаді тракториста- машиніста періоди роботи: з 15.12.1987 по 23.03.1995 у колгоспі «РОДІНА» та 01.02.2000 року по 09.04.2012 року у філії «РОДІНА» ДП «Агрофірма «Шахтар» та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 08.10.2024 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 9 червня 2025 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №053430003801 від 16.10.2024 року про відмову у призначені позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, згідно п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву позивача від 08.10.2024 про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду;
- в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Відповідач 1 не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.
Апелянт зазначив, що в зв'язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону № 1058, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області було прийнято обгрунтоване рішення № 053430003801 від 16.10.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та відсутністю належного підтвердження спеціального стажу роботи (20 років).
Відповідач 2 не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.
Апелянт вважає, що ним правомірно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи в колгоспі «РОДІНА» з 11.03.1985 по 08.11.1985; період роботи 15.12.1987 по 27.06.1997 сторінки 2-5 трудової книжки за записом №1-5 період роботи в колгоспі «РОДІНА», з 15.12.1987 по 14.02.1997, сторінки 6-7 трудової книжки, оскільки відсутня інформація про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві за вказані періоди.
Згідно довідок №05-07-05/15 від 01.09.2023 та № 05-07-05/195 від 28.11.2023, прізвище Позивач зазначено « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним НОМЕР_2 від 27.03.1998 виданому Краснолиманським МВ УМВС України в Донецькій області, в якому зазначено прізвище «ДОБУГРАЙ». Вищезазначені доводи не взяті до уваги судом першої інстанції.
Щодо зарахування до пільгового стажу на посаді тракториста-машиніста періодів роботи з 15.12.1987 по 23.03.1995 у колгоспі «РОДІНА» та з 01.02.2000 по 09.04.2012 у філії «РОДІНА» ДП «Агрофірма «Шахтар».
Апелянт звертає увагу суду, що жодних довідок на підтвердження періоду з 01.02.2000 по 09.04.2012 у філії «РОДІНА» ДП «Агрофірма «Шахтар» позивачем не надавались.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційних скарг, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
08.10.2024 ОСОБА_1 , звернувся до органу Пенсійного фонду щодо призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заява від 08.10.2024 розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 053430003801 від 16.10.2024 позивачу відмовлено в призначені пенсії, у зв'язку з відсутністю належного підтвердження спеціального стажу роботи (20 років).
Встановлено, що вік заявника - 57 років 03 місяці 09 днів.
Страховий стаж особи 23 роки 06 місяців 11 днів.
Пільговий стаж на посаді тракториста-машиніста 09 років 08 місяців 14 днів, відповідно довідки №18 від 10.09.2024 виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ШЕВЧЕНКІВСЬКА» період роботи з 18.04.2012 по 31.12.2021.
За результатами розгляду документів доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано стаж відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 11.03.1985: за записом №1-№5 період роботи в колгоспі «РОДІНА» з 11.03.1985 по 30.06.1987, 15.12.1987 по 27.06.1997 сторінки 2-5 трудової книжки, за записом №1-6 період роботи в колгоспі «РОДІНА» з 11.03.1985 по 06.11.1986, з 15.12.1987 по 14.02.1997, сторінки 6-7 трудової книжки, оскільки відсутня інформація про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві за відповідний період.
Заявником надані довідки № 05-07-05/195 від 28.11.2023 та №05-07-05/15 від 01.09.2023, видані Архівним відділом Виконавчого комітету Лиманської Міської Ради Донецької області, за період роботи з лютого 1985 по листопад 1985 (посада не вказана), з 1987 по 1995 на посаді тракториста, з 25 березня 1995 (переведений на посаду сторожа), з січня по грудень 1996, з лютого по травень 1997 в колгоспі «РОДІНА», оскільки зазначено прізвище « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним заявника НОМЕР_2 від 27.03.1998 виданому Краснолиманським МВ УМВС України в Донецькій області, де зазначено прізвище «ДОБУГРАЙ» (1 сторінка паспорта).
Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
За ч. 1 статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
До набрання чинності Законом №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII.
Згідно з ч. 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За ч. 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Щодо зарахування періодів роботи з 11.03.1985 по 08.11.1985; з 15.12.1987 по 23.03.1995; з 24.03.1995 по 13.02.1997 та з 14.02.1997 по 27.06.1997 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 11.03.1985, суд враховує наступне.
В спірному рішенні № 053430003801 від 16.10.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зазначило, що до страхового стажу не зараховано стаж відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 11.03.1985: за записом №1-№5 період роботи в колгоспі «РОДІНА» з 11.03.1985 по 30.06.1987, 15.12.1987 по 27.06.1997 сторінки 2-5 трудової книжки, за записом №1-6 період роботи в колгоспі «РОДІНА» з 11.03.1985 по 06.11.1986, з 15.12.1987 по 14.02.1997, сторінки 6-7 трудової книжки, оскільки відсутня інформація про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві за відповідний період.
За ч.1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.2 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За абзацами 1 та 3 ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
За ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637), у відповідності п.1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Таким чином, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.
При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
Як передбачено п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
На момент внесення записів у трудових книжках позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (далі- Інструкція №162) та Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.
За п.2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до п.2.3. Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 року) записується "1984.05.01", в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; "05.01.1984". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (п.2.5. Інструкції № 162).
За п.2.12 Інструкції № 162 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місце роботи на підставі документів(паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.
Отже, законодавством визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
До страхового стажу не зараховані всі періоди, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 06.11.1984, оскільки на титульній сторінці неповна дата народження заявника.
Відповідно до трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 11.03.1985, на ім'я ОСОБА_1 , останній, в межах спірних правовідносин:
11.03.1985 прийнятий в члени колгоспу «Родіна» слюсарем тракторної бригади №1;
08.11.1985-06.11.1986 служба в лавах Радянської армії;
15.12.1987-23.03.1995 тракторист-машиніст тракторної бригади №1 в колгоспі «Родіна»;
23.03.1995 -14.02.1997 сторож на ток в колгоспі «Родіна»;
14.02.1997-23.04.1998 механізатор відділення №1 колгоспі «Родіна»;
30.10.1999-29.02.2000 тракторист відділення №1 на Дочірньому підприємстві «Агрофірма «Шахтар»;
НОМЕР_4 тракторист Дочірньому підприємстві «Агрофірма «Шахтар» філія Родіна.
Щодо незарахування спірного періоду роботи в колгоспі пенсійний орган в спірному рішенні посилається на відсутність інформації про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві.
Суд зазначає, що відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у стаж зараховують роботу, яку виконували на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах незалежно від характеру та тривалості роботи і тривалості перерв.
Під час обчислення стажу роботи в колгоспі після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховують час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно з роз'ясненнями Міністерства соціального забезпечення України від 17.05.1992 №17 «Про порядок застосування окремих положень статей Закону України «Про пенсійне забезпечення», при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової діяльності в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Тобто загальна кількість вихододнів ділиться на 25,4. Аналогічний порядок обчислення стажу роботи застосовується і в том випадку, коли не встановлювався мінімум трудової участі у громадському господарстві.
Суд враховує, що в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 наявні відповідні записи про роботу позивача у спірні періоди. Проте записи про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві відсутні.
За ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту першого «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Суд акцентує, що у разі відсутності у документах інформації про встановлений в спірний період мінімум трудової участі, відповідач в будь-якому випадку повинен здійснити відповідне обчислення стажу в разі відсутності встановленого для позивача мінімуму трудової участі в громадському господарстві згідно чинного законодавства, а отже спірні періоди з 11.03.1985 по 08.11.1985; з 15.12.1987 по 23.03.1995; з 24.03.1995 по 13.02.1997 та з 14.02.1997 по 27.06.1997 підлягають зарахуванню до страхового стажу та періоди роботи з 15.12.1987 по 23.03.1995 до пільгового стажу передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо посилання відповідача 2 в спірному рішенні на довідки № 05-07-05/195 від 28.11.2023 та №05-07-05/15 від 01.09.2023 видані Архівним відділом Виконавчого комітету Лиманської Міської Ради Донецької області, за період роботи з лютого 1985 по листопад 1985 (посада не вказана), з 1987 по 1995 на посаді тракториста, з 25 березня 1995 (переведений на посаду сторожа), з січня по грудень 1996, з лютого по травень 1997 в колгоспі «РОДІНА», оскільки зазначено прізвище « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним заявника НОМЕР_2 від 27.03.1998 виданому Краснолиманським МВ УМВС України в Донецькій області, де зазначено прізвище «ДОБУГРАЙ» (1 сторінка паспорта), суд враховує наступне.
Судом встановлено, що позивач має належним чином оформлену трудову книжку колгоспника, в якій наявні записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком відповідно до пп. 3 п. 2 ст. 114 Закону № 1058.
З виписки з індивідуальних відомостей про застраховану особу позивача форми ОК-5 вбачається, що у період з 01.1999 року по 12.2012 року, позивач має спеціальний стаж за кодом ЗПЗ013В1.
Згідно з довідниками кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановами правління Пенсійного фонду України 05 листопада 2009 року №26-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за №1136/17152, 08 жовтня 2010 року№22-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 року за №1014/18309.
Згідно зазначеного довідника код підстави ЗПЗ013В1 - це трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Отже, в системі персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України наявні відомості, що позивач у спірних періодах працював на роботах які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу, а відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області в зарахуванні спірного стажу порушує принцип рівності особи перед законом.
Верховний Суд в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 навів правову позицію про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Крім того, законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірних періодів роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаних періодів роботи позивача до її страхового стажу.
Верховний Суд в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 навів правову позицію про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, які чинні на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
За пунктами 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
За пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Згідно з пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується «05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 вищенаведеної Інструкції).
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.
За пунктами 4.1, 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
При прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу.
У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи.
На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6).
Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до вимог пункту 13 Основних положень відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту та правилами трудового розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів (пункт 1 Основних Положень).
Отже, основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжна, а довідки слугують, як додаткове підтвердження стажу роботи, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи. Недолік оформлення трудової книжки колгоспника, а саме відсутність повної дати народження, не є таким, з якого неможливо встановити факт роботи позивача на відповідних посадах у відповідний спірний період часу. Відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Суд враховує, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Неточність в записах у трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає їй право в даному випадку на перерахунок (допризначення) пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Крім того, суд звертає увагу на те, що обставини щодо незарахування періоду роботи, зазначені відповідачем, не спростовують факту самої роботи трактористом-машиністом, а отже юридичний факт роботи позивача протягом спірного періоду часу на посаді тракториста є підтвердженим належними та допустимими доказами.
За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення довідки та інших документів щодо відомостей про період роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, що вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Отже, умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV є:
- виконання особою робіт на посаді тракториста-машиніста;
- безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства;
- досягнення відповідного віку;
- наявність кількості відповідного стажу.
За відсутності хоча б однієї з цих умов призначення пенсії відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV неможливе.
Аналогічні правові висновки наведені Верховним Судом в постановах від 27 лютого 2018 року у справі №681/813/17, від 10 травня 2018 року у справі №196/1004/14-а, від 27 квітня 2020 року у справі №648/1613/17.
Досягнення позивачем на день звернення за призначенням пенсії 55 річного віку, як того вимагає пункт 3 другої статті 114 Закону №1058-IV, підтверджено паспортом громадянина України.
Водночас, матеріалами справи підтверджено, що записи в трудовій книжці позивача, відомості з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного страхування та пільгові довідки підтверджують пільговий характер роботи позивача, що надає право на його включення до спеціального трудового стажу та спростовують твердження відповідача про відсутність такого.
Отже, періоди роботи з 15.12.1987 по 23.03.1995, з 01.02.2000 по 09.04.2012 підлягають зарахуванню до пільгового стажу передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 053430003801 від 16.10.2024 прийнято необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому підлягає скасуванню.
За п.2 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч.3 ст.245 КАС України).
За ст.58 Закону № 1788 Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
До компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, судом здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача) щодо вказаних питань. При цьому суд не обраховує страховий стаж позивача.
Застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з'ясування судом, чи виконано усі визначені законом умови, необхідні для призначення дострокової пенсії за віком на підставі п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV. Зокрема, наявність у позивача страхового стажу передбаченого цією статтею.
При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі Гурепка проти України (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі Кудла проти Польщі (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі Гарнага проти України (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).
Захист порушеного права полягає у визнанні протиправним і скасуванні рішення про відмову у призначенні пенсії і зобов'язанні повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням правових висновків суду.
Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 року в справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов'язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
При цьому, суд враховує ту обставину, що у силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивачки про призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначено ГУ ПФУ в Херсонській області, оскільки вказаний суб'єкт владних повноважень останнім розглядав надані позивачем документи і саме він має завершити процедуру призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №053430003801 від 16.10.2024 року про відмову у призначені позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, згідно п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву позивача від 08.10.2024 про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 9 червня 2025 року у справі № 200/2515/25 за позовом Клименко Ірини Федорівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 8 жовтня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: Т.Г. Гаврищук
А.В. Гайдар