Справа № 500/5169/25
08 жовтня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській, у якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 21.05.2025 №084450010518 про відмову ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі з 01.03.1993 по січень 1999 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити з 14.05.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах як особі, що має статус учасника бойових дій.
За результатами розгляду заяви, за принципом екстериторіальності, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 21.05.2025 №084450010518 позивачу відмовлено у призначенні пенсії.
Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, відповідач послався на те, що період видачі посвідчення учасника бойових дій « 04.04.2017» не відповідає періоду служби згідно довідки №1848/7/1068убд від 01.05.2025, також до страхового стажу позивача не зараховано: період роботи з березня 1993 по 1999 згідно довідки №01-31/Б-1776 від 03.04.2025, оскільки в довідці відсутні чіткі періоди роботи та накази про прийняття та звільнення з роботи.
Позивач вважає відмову у призначенні пенсії протиправною, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 05.09.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву.
17.09.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, у кому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що за результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийняло рішення №084450010518 від 21.05.2025 про відмову у призначенні пенсії. Вік позивача - 57 років 07 місяців. Страховий стаж особи - 19 років 07 місяців 14 днів.
За доданими документи до заяви на призначення пенсії до страхового стажу позивача не зараховано: період роботи з березня 1993 по 1999 згідно довідки №01-31/Б-1776 від 03.04.2025, оскільки в довідці відсутні чіткі періоди роботи та накази про прийняття та звільнення з роботи. Даний період можливо переглянути за результатами проведеної зустрічної перевірки довідок про заробітну плату №01-31/Б-1774 та №01-31/Б-1774 від 03.04.2025 та питання призначення пенсії за віком буде розглянуто за умови подання відповідної заяви. Період роботи з 1998 враховано до страхового стажу згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Додатково зазаначено, що період видачі посвідчення учасника бойових дій « 04.04.2017» не відповідає періодом служби згідно довідки №1848/7/1068убд від 01.05.2025. Таким чином, на переконання представника відповідача, у органів Пенсійного фонду України відсутні правові підстави для призначення позивачу дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV.
01.10.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позив просить позовні вимоги задовольнити.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що позивач з 2017 року є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , виданим 04.04.2017 (арк.справи 8).
14.05.2025 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії згідно з пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийняло рішення №084450010518 від 21.05.2025 про відмову у призначенні пенсії.
Як слідує зі змісту вказаного рішення до страхового стажу позивачу не зараховано: період роботи з березня 1993 по 1999 згідно довідки №01-31/Б-1776 від 03.04.2025, оскільки в довідці відсутні чіткі періоди роботи та накази про прийняття та звільнення з роботи. Вказано, що період можливо переглянути за результатами проведеної зустрічної перевірки довідок про заробітну плату №01-31/Б-1774 та №01-31/Б-1774 від 03.04.2025 та питання призначення пенсії за віком буде розглянуто за умови подання відповідної заяви. Період роботи з 1998 враховано до страхового стажу згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Додатково зазначено, що період видачі посвідчення учасника бойових дій « 04.04.2017» не відповідає періодом служби згідно довідки №1848/7/1068убд від 01.05.2025.
Не погодившись із відмовою у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Згідно з приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів уній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Матеріали справи не містять відомостей про те чи позивачем подавалась трудова книжка при призначенні пенсії.
Разом з тим, судом встановлено, що позивачем при зверненні до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком подано архівні довідки від 03.04.2025 №01-31/Б-1775, №01-31/Б-1776, №01-31/Б-1774, №01-31/Б-1773 на підтвердження трудової діяльності в колгоспі «Дніпро».
Так, з архівної довідки від 03.04.2025 №01-31/Б-1776 виданої Вільнянським місцевим архівом слідує, що згідно відомостей нарахування заробітної плати працівникам колгоспу «Дніпро» CAT «Дніпро», КСП «Дніпро» за 1987-1999 роки позивач працював у цьому господарстві з грудня 1987 по січень 1999 року (арк.справи 18).
Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, відповідачем не зараховано до страхового стажу: період роботи з березня 1993 по 1999 згідно вищевказаної довідки №01-31/Б-1776 від 03.04.2025, оскільки в довідці відсутні чіткі періоди роботи та накази про прийняття та звільнення з роботи.
Разом з тим, як видно з розрахунку стажу форми РС-право період роботи позивача в колгоспі «Дніпро» відповідачем частково зараховано за фактичною тривалістю часу роботи з 15.12.1987 по 28.02.1992, а період роботи з 1998 враховано до страхового стажу згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з архівними довідками від 03.04.2025 №01-31/Б-1773, №01-31/Б-1774, №01-31/Б-1775 Вільнянського місцевого архіву, встановлено, що згідно відомостей про нарахування заробітної плати працівникам колгоспу «Дніпро» за 1987-1993 роки позивач дійсно працював на цьому підприємстві та у 1993 році його вихододні склали за січень - 25 днів, за лютий - 22 дні. Також міститься інформація про нарахування заробітної плати позивачу за періоди: січень-грудень 1993 року; січень грудень 1994 року, січень-червень 1995 року, липень-грудень 1997 року.
За змістом абзацу першого частини другої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності вказаним Законом, пенсії на загальних підставах призначались згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення», статтею 56 якого передбачено, зокрема, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі членства в колгоспах, незалежно від характеру, тривалості роботи і перерв. При цьому, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, в яку, зокрема, вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання. Тобто, якщо колгоспник не виробив обов'язковий мінімум трудової участі в громадському господарстві з причин, визнаних правлінням чи загальними зборами колгоспників поважними, адміністрація колгоспу вносила відповідні записи до трудової книжки.
У разі відсутності рішення правління колгоспу або загальних зборів колгоспників або правонаступника про зарахування певного року до стажу роботи, через невиконання встановленого мінімуму трудової участі в колективному господарстві з поважної причини, обчислення страхового стажу проводиться за фактичною тривалістю в такому порядку: загальна кількість відпрацьованих людиноднів ділиться на 25.4.
У випадку відсутності трудової книжки колгоспника або відповідних записів у ній, трудовий стаж колгоспника підтверджується довідкою господарства, в якому набуто стаж або довідкою правонаступника. В разі ліквідації господарства колгоспний стаж підтверджується довідками архівних установ.
Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній орган Пенсійного Фонду має право обчислити трудовий стаж на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також інших первинних документів (довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів та угод з відмітками про їх виконання, та ін.).
Крім того, суд зазначає, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно сама по собі відсутність чітко визначених періодів роботи та наказів про прийняття та звільнення з роботи в архівних довідках не є беззаперечним доказом відсутності у позивача страхового стажу у спірний період роботи у колгоспі.
Вказана правова позиція відповідає усталеній практиці Верховного Суду у цій категорії справ, зокрема викладена в Постановах Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №307/3091/16-а, від 02.12.2021 у справі № 263/9464/16-а та інших, відповідно до якої - для надання документів на підтвердження наявного трудового стажу законодавцем встановлений алгоритм дій, що йдуть у певній послідовності. Зокрема, основним документом, що підтверджує трудовий стаж, визначено трудову книжку. За її відсутності черговим елементом для підтвердження стажу виступають: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
В свою чергу, суд звертає увагу на те, що право особи на гарантоване Конституцією і законами України пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування певних документів, відсутніх не з вини такої особи, збереження яких не може нею контролюватись, тому на цю особу не може покладатись відповідальність за їх збереження.
Слід звернути увагу також на приписи підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, відповідно до якого, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Таким чином, відповідач не позбавлений права, зокрема, у разі наявності певних розбіжностей у документах, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, тривалість трудоднів тощо.
Жодних пояснень та будь-яких письмових доказів стосовно вжитих заходів в частині самостійного витребування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області матеріалів, що містять відомості про трудовий стаж позивача, до суду не надходило.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Вищевказана правова позиція також підтримана Верховним Судом у постанові від 04.07.2023 року по справі №580/4012/19.
За частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зазначені обставини, на думку суду, свідчать про прояв відповідачем надмірного формалізму при розрахунку страхового стажу позивача, а тому вищевказані періоди роботи позивача в колгоспі «Дніпро» з березня 1993 по січень 1999 року безпідставно не були враховані до визначення такого стажу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Крім того, суд також враховує, що період роботи позивача в тому ж в колгоспі «Дніпро» з 15.12.1987 по 28.02.1992 та з 1998 року був врахований відповідачем до страхового стажу позивача на підставі вищезгаданих архівних довідок.
Щодо посилання відповідача про те, що позивач немає права на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV, у зв'язку із тим, що період видачі посвідчення учасника бойових дій « 04.04.2017» не відповідає періодом служби згідно довідки №1848/7/1068убд від 01.05.2025, суд виходить з наступного.
Статтею 26 Закону 1058-IV встановлено умови призначення пенсії за віком. Зокрема, за загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного страхового стажу, визначеного у даній статті.
Водночас пунктом 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 101 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 101 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
За змістом підпункту 6 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, посвідчення учасника бойових дій; довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи.
З аналізу зазначених норм слідує, що військовослужбовці, які брали участь у бойових діях мають право на призначення дострокової пенсії після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Згідно зі статтями 4, 5 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII), ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Пунктом 2 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII визначено, що учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу PCP (включаю військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які рішенням Уряду колишнього Союзу PCP проходили службу, працювали чи перебували відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
З матеріалів справи слідує, що позивач проходив військову службу та в період з 30.09.2016 по 06.07.2017, з 11.01.2018 по 30.04.2018, з 30.04.2018 по 01.08.2018 брав участь в антитерористичній операції, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 05.02.2019 №6032(арк.справи 13).
В подальшому у зв'язку з військовою агресією рф проти України позивач був мобілізований та в 2022-2025 роках брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, що підтверджується довідкою від 01.05.2025 №1848/7/1068убд (арк.справи 12).
Зазначене також підтверджується наявним у позивача посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , виданим 04.04.2017 (арк.справи 8).
Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначені Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (далі - Положення №302).
Пунктом 3 Положення № 302 передбачено, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Учасникам бойових дій (стаття 6 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення учасника бойових дій» та нагрудний знак «Ветеран війни - учасник бойових дій».
Згідно з пунктом 2 Положення №302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Отже, повноваження, щодо перевірки наявності у особи права на отримання статусу учасника бойових дій, в тому числі й перевірки факту чи брала така особа участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії, належать органам, які видають «Посвідчення учасника бойових дій».
Відповідно до пункту 7 Положення № 302 такими органами є Мін'юст, органи Міноборони, МВС, Національної поліції, ДСНС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, ДФС, Адміністрації Державної прикордонної служби, Держспецзв'язку, а також Держспецтрансслужби за місцем реєстрації ветерана.
Отже, єдиним документом, що підтверджує статус учасника бойових дій та надає особі право користування пільгами, встановленими законом, в тому числі, і пільгами щодо дострокового призначення пенсії є «Посвідчення учасника бойових дій».
Позивачу було видано посвідчення учасника бойових дій, яке підтверджує, що позивач є військовослужбовцем, який брав участь у бойових діях та є документом, який надає йому право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи викладене, підстави для відмови в призначенні позивачу дострокової пенсії за віком, як учаснику бойових дій, відсутні.
Таким чином, документами, що посвідчують спеціальний статус особи для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій є: 1) посвідчення учасника бойових дій; або 2) довідка про період (періоди) участі у бойових діях або в антитерористичній операції в районах її проведення.
Суд звертає увагу, що положення підпункту 5 пункту 2.1 Порядку 22-1 посвідчення учасника бойових дій та довідку про період (періоди) участі у бойових діях або в антитерористичній операції в районах її проведення визначають як альтернативні документи, що посвідчують спеціальний статус особи для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій, які кожний окремо є достатнім документом, який засвідчує спеціальний статус особи, яка звернулась за призначенням пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій.
Такий правий висновок у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 09.06.2021 у справі 340/576/19, від 17.01.2023 у справі № 580/8208/21.
Оскільки належність позивача до особи, яка має статус учасника бойових дій ніким не оскаржувалась, посвідчення не визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку, позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом №3551-XII та Законом №1058-ІV, зокрема, пільгами щодо призначення дострокової пенсії за віком.
За таких обставин, суд вважає безпідставною відмову відповідача в призначенні пенсії за віком позивачу з підстав невідповідності документів, на підставі яких встановлено статус учасника бойових дій.
Враховуючи вищевикладені обставини, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 21.05.2025 №084450010518 про відмову позивачу в призначенні дострокової пенсії за віком є необґрунтованим та протиправним, а тому підлягає скасуванню судом.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити з 14.05.2025 позивачу пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Згідно положень частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Окрім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Суд зазначає, обрахунок страхового стажу є компетенцією пенсійного органу, суд не в праві перебирати на себе повноваження з обрахунку такого стажу, з огляду на що належним способом захисту прав позивача у даному випадку є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача від 14.05.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 21.05.2025 №084450010518 про відмову ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі «Дніпро» з березня 1993 по січень 1999 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.05.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 08 жовтня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769).
Головуючий суддя Мірінович У.А.