06 жовтня 2025 року Справа № 480/5913/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5913/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
Позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію громадянином ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНКПП: НОМЕР_1 ) законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку є незаконними. Позивач не притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Внесення до Реєстру даних про порушення військового обліку та зазначення інформації про перебування у розшуку призвело до порушення прав позивача. Факту притягнення до відповідальності не існує, тому відомості до Реєстру про порушення військового обліку та зазначення інформації про перебування позивача у розшуку - внесені безпідставно. Позивач просить суд позов задовольнити.
Ухвалою суду від 28.07.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
06.08.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги не визнає, проти позову заперечує, зазначає, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (АІТС "Оберіг") позивач не з'явився за викликом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 на визначену дату 27.10.2024, тим самим порушив правила військового обліку, у зв'язку з чим подане звернення від 28.11.2024 № 276806, яке створене в автоматичному режимі за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП до органів Національної поліції України. За інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів позивача місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 куди і було надіслано повістку.
08.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 представнику позивача була надана відповідь на звернення вих. № 3280 в якій зазначено, відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до п. 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. У Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів наявна інформація про те, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 рекомендоване поштове відправлення було надіслано за тією ж адресою. Відповідач просить суду у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 взятий на військовий облік 24 червня 2019 року ІНФОРМАЦІЯ_2 де по теперішній час перебуває на обліку, що не заперечується сторонами.
Позивач своєчасно оновив військово-облікові дані (копія військово-облікового документа із застосунку "Резерв+" додається).
Представником позивача в інтересах ОСОБА_1 було підготовлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_5 , який направлено засобами поштового зв'язку "Укрпошта". У запиті порушувалися питання:
1. Надати інформацію які порушення військового обліку було допущено громадянином ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , надати належним чином завірені копії документів, які підтверджують порушення правил військового обліку.
2. Повідомити на підставі чого громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 подано в розшук.
3. Надати інформацію чи складався відносно громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 протокол про адміністративне правопорушення за статтями 210 та/або по статті 210-1 КУпАП та чи виносилася постанова, де громадянин ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення. Надати копії протоколу про адміністративне правопорушення та постанови.
Відповідно до наданої відповіді на адвокатський запит № 2726 від 14.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 вказує, що за інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів громадянин ОСОБА_1 не з'явився за викликом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 на визначену дату 27.10.2024, у зв'язку з чим поданий в розшук до органів національної поліції України за зверненням від 28.11.2024 № 276806 створеним в автоматичному режимі за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Адміністративні матеріали відносно ОСОБА_2 не складалися.
До відповіді на адвокатський запит долучено копію повістки від 17.10.2024 № 709815, копія конверту до довідки форми 20 на 1 аркуші.
Як вбачається з наданих копій ІНФОРМАЦІЯ_4 , повістка за № 709815 від 17.10.2024 громадянину ОСОБА_1 скеровувалася на адресу: АДРЕСА_1 , тоді як місце фактичного проживання громадянина ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 . До того ж, саме ці відомості про місце фактичного проживання містяться в застосунку "Резерв+" (копія додається), тобто у Державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно, до якого мають доступ працівники ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно з частинами першою, третьої статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону № 2232-XII).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово було продовжено.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Абзац тринадцятий частини першої статті 21 Закону № 3543-ХІІ передбачає, що підприємства, установи і організації зобов'язані вести військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів із числа працюючих, здійснювати заходи щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та в особливий період і надавати звітність з цих питань відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування в установленому порядку.
Стаття 22 Закону № 3543-ХІІ визначає обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 3543-ХІІ, громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Як вбачається з частини третьої статті 22 Закону № 3543-ХІІ, інші військовозобов'язані (крім тих які спеціально обумовлені у даній статті) протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно з частиною шостою статті 22 Закону № 3543-ХІІ, у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 9 Положення № 154 передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відповідно до покладених на них завдань: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів; звертаються до Національної поліції або її територіальних підрозділів щодо надання відомостей стосовно призовників про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості; звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Предметом спору у даній справі є оголошення позивача у розшук, як порушника правил військового обліку, статті 210, 210-1 КУпАП.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до наданої відповіді № 2886 від 28.04.2025 Охтирським РВП ГУНП у Сумській області повідомлено наступне: "громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 перебуває в активному розшуку в інформаційно-комунікаційній системі "Інформаційний портал Національної поліції України" у підсистемі ІПНП "Призовник" на підставі електронного звернення Міністерства оборони України № У276806 від 28.11.2024.
Стаття 33 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначає загальні правила військового обліку.
Частиною п'ятою статті 33 даного Закону визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону № 2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону № 2232-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено "Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів" (далі - Порядок № 1487 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Пунктом 2 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 1487, військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 5 Порядку № 1487, визначено, що з метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - система військового обліку).
Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.
Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пункт 79 Порядку № 1487 передбачає, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, розвідувальних органів);
- звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку;
- повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи;
- виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пункт 56 Порядку № 1487 визначає повноваження Національної поліції, яка за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ (додаток 20) здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.
Додатком 2 до Порядку № 1487 визначені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, пунктом 1 яких передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів;
З наведених вище норм Положення про ТЦК та СП, а також Порядку № 1487 вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки з метою виконання покладених на них завдань звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП (порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію) з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення.
При цьому територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не ведуть бази розшуку органів поліції, зокрема не наповнюють відомостями базу даних розшуку ІТС "Інформаційний портал Національної поліції України", не вносять та не виключають до них відомості, це функції Національної поліції України.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про Національну поліцію", поліція здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень, визначених законом.
Згідно з частиною другою статті 25 Закону України "Про Національну поліцію" поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності: 1) формує реєстри та бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України; 2) користується реєстрами та базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади;3) здійснює інформаційно-пошукову та інформаційно-аналітичну роботу;4) здійснює інформаційну взаємодію з іншими органами державної влади України, органами правопорядку іноземних держав та міжнародними організаціями; 5) надає до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в електронній формі та в обсягах даних, зазначених у статтях 7, 14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", відомості, необхідні для забезпечення ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту восьмого частини першої статті 26 Закону України "Про Національну поліцію" поліція засобами інформаційно-комунікаційної системи наповнює та підтримує в актуальному стані реєстри та бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, стосовно осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється поліцією або територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.08.2017 № 676 затверджено Положення про інформаційно-комунікаційну систему "Інформаційний портал Національної поліції України".
За визначенням пункту 2 розділу I Положення № 676, інформаційно-комунікаційна система "Інформаційний портал Національної поліції України" - сукупність технічних і програмних засобів, призначених для обробки відомостей, що утворюються у процесі діяльності Національної поліції України та її інформаційно-аналітичного забезпечення. Система ІПНП є функціональною підсистемою єдиної інформаційної системи МВС (далі - ЄІС МВС).
Згідно пункту 1 розділу IІ Положення № 676, основними завданнями системи ІПНП є:
інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності Національної поліції України; забезпечення наповнення та підтримки в актуальному стані інформаційних ресурсів баз (банків) даних, що входять до ЄІС МВС; забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції у сфері трудових, фінансових, управлінських відносин, відносин документообігу; забезпечення електронної взаємодії з МВС та іншими органами державної влади.
Згідно пункту 1 розділу ІIІ Положення № 676, інформаційними ресурсами системи ІПНП є інформація, що утворена в процесі діяльності поліції та використовується: для наповнення та підтримки в актуальному стані баз (банків) даних, які входять до ЄІС МВС та визначені статтею 26 Закону України "Про Національну поліцію"; для формування баз даних у сфері управлінських відносин, необхідних для виконання покладених на поліцію повноважень; для формування баз даних, необхідних для забезпечення щоденної діяльності поліції, у сфері трудових відносин, фінансового забезпечення, документообігу.
Згідно пункту 3 розділу ІІ Положення № 676, бази даних поліції, необхідні для забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції, містять відомості, зокрема, стосовно: повідомлень про кримінальні та адміністративні правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, що надійшли технічними каналами зв'язку; інформації, отриманої з фото- і відеотехніки, відповідно до статті 40 Закону України "Про Національну поліцію"; щодобових переліків та складу нарядів поліції та слідчо-оперативних груп, що заступають на чергування; завдань та орієнтувань, що доводились до нарядів поліції для реагування на повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події; звітування нарядів поліції за результатами реагування на повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, виявлення додаткових обставин на місці пригоди; пересувань нарядів поліції, які отримані із планшетних комп'ютерів (мобільних терміналів) та засобами GPS.
Поліція може створювати інші бази даних, необхідні для забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції, відповідно до статті 25 Закону України "Про Національну поліцію".
Отже, ІКС "Інформаційний портал Національної поліції України" може містити дані щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, а також щодо розшуку цих осіб.
Такі дані вносяться до ІКС "Інформаційний портал Національної поліції України" на підставі звернення ТЦК та СП, яке передбачене Додатком 20 до Порядку № 1487 і, як вже зазначав суд, надсилається органам Національної поліції для доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення.
Суд зазначає, що відповідне "Звернення щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративні" правопорушення за статтею (статтями), до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складення протоколів про адміністративні правопорушення" (Додаток 20 до Порядку № 1487), відповідачем до суду не надане.
Судом встановлено, що позивач перебуває в активному розшуку в інформаційно-комунікаційній системі "Інформаційний портал Національної поліції України" у підсистемі ІПНП "Призовник" на підставі електронного звернення Міністерства оборони України № У276806 від 28.11.2024 .
Водночас, вирішуючи цей спір, суд виходить з того, що у матеріалах справи відсутні докази порушення позивачем правил військового обліку згідно статті 210 КУпАП, а також законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, передбачені статтею 210-1 КУпАП.
При цьому, незважаючи на відсутність факту притягнення до адміністративної відповідальності, у застосунку "РЕЗЕРВ+" (який є складовою Реєстру), відповідачем була відображена інформація про те, що позивачем "вчинено порушення правил військового обліку".
Суд зазначає, що Реєстр призначений для зберігання та обробки фактів, встановлених у законному порядку, зокрема факту притягнення до адміністративної відповідальності. Як наслідок, відсутність такого факту як постанови про притягнення до адміністративної відповідальності унеможливлює законне внесення до Реєстру відомостей про "порушення військового обліку". А тому, на переконання суду, дії відповідача з внесення чи відображення такої інформації є безпідставними та протиправними, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях Закону № 1951-VIII, який чітко визначає, які відомості можуть бути внесені до Реєстру.
Стаття 210-1 КУпАП встановлює вже відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а не визначає склад цих порушень.
Таким чином, правомірність оголошення позивача у розшук матеріалами справи не підтверджується.
Беручи до уваги вище наведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, суд зауважує, що при розгляді судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
З матеріалів справи суд вбачає, що з метою отримання правничої допомоги позивачем було укладено Договір про надання правничої допомоги від 12.03.2025 з адвокатом АБ "Марини Гаранжі".
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано акт від 12.03.2025 приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) за договором, відповідно до якого, адвокатом було надано наступні послуги: надання консультації, вивчення матеріалів справи, професійне консультування з приводу необхідності виключення з розшуку (актуалізація даних) дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, підготовка адвокатських запитів до Охтирського РВП ГУНП у Сумській області та Охтирського РТЦК та СІІ щодо встановлення підстав подання в розшук та виключення з розшуку; перевірка змін в діючому законодавстві та судової практики, зокрема прецедентної практики Верховного Суду. Складання, узгодження з довірителем та технічне виготовлення; складання та оформлення договору про надання правничої допомоги, ордеру, акту виконаних робіт, квитанції про оплату гонорару. Розмір гонорару встановлюється у сталому розмірі та не залежиться від часу участі адвоката у справі. Сторони домовилися про те, що Замовник сплачує Виконавцю гонорар за надані послуги у ФІКСОВАНОМУ РОЗМІРІ, визначеному за погодженням на загальну суму 3000 грн. Фактично сплачено адвокату в якості гонорару за надання правничої допомоги по справі сума 3000 грн; акт від 22.07.2025 приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) за договором, відповідно до якого, адвокатом було надано наступні послуги: підготовка та складання адміністративного позову до Сумського окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною зобов'язання вчинити дії, перевірка змін в діючому: законодавстві та судової практики, зокрема: прецедентної практики Верховного Суду, узгодження правової позиції по справі та обговорення об'єму доказів для подання до суду; Збирання письмових доказів на обґрунтування позову, виготовлення та завірення їх копій; Складання; узгодження з довірителем та технічне виготовлення; Складання та оформлення, акту виконаних робіт, квитанції про оплату гонорару; Представництво інтересів позивача в Сумському окружному адміністративному Суді та виступи як представника при допиті сторін, надання пояснень, дослідження доказів, виступ у судових; Дебатах. Розмір гонорару встановлюється у сталому розмірі та не залежиться від часу участі адвоката у справі. Сторони домовилися про те, що Замовник сплачує Виконавцю гонорар за надані послуги у ФІКСОВАНОМУ РОЗМІРІ, визначеному за погодженням на загальну суму 3000 грн. Фактично сплачено адвокату в якості гонорару за надання правничої допомоги по справі сума 3000 грн.
Також на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано ордер на надання правничої допомоги серії ВІ № 1287009 та квитанцію від 29.04.2025, відповідно до якої від позивача прийнято 3000 грн за послуги, згідно Договору, квитанцію від 22.07.2025, відповідно до якої від позивача прийнято 3000 грн за послуги, згідно Договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Аналогічна позиція суду викладена у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року по справі № 580/3324/19.
Крім того, Верховним Судом у додатковій постанові від 08 березня 2023 року у справі № 873/52/22 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Разом з тим ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
При цьому суд зазначає, що адміністративна справа № 480/5913/25 в силу пункту 2 частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності, дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та судом було задоволено частково позовні вимоги позивача.
А відтак, враховуючи складність справи та наявність усталеної судової практики в аналогічних справах, обсяг наданих адвокатом послуг, а також враховуючи, що дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних витрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правничу допомогу, суд, виходячи з критерію пропорційності, співмірності та реальності, вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн є завищеними та підлягають стягненню з відповідача частково, в сумі 1000 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію громадянином ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 гривень.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Шаповал