Справа № 420/34593/24
08 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000655/2 від 03.11.2024 року.
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/003075 від 03.11.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.11.2024 року ТОВ «ОТОМАН», діючи в інтересах ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» на підставі Договору № 11/06-20 від 11.06.2020р., звернулося до Львівської митниці у зв'язку із імпортуванням на територію України товару (митна декларація 24UA209170092985U0 від 03.11.2024 року, а саме: Товар - банан свіжий, вагою 20 440,00 кг (нетто), країна виробництва - Гватемала. Після подання декларантом вказаної МД відповідачем було відправлено декларантові повідомлення, в якому вимагалося подання додаткових документів, окрім тих, які були подані раніше, та які передбачені ч.2 ст.53 МКУ. У відповідь декларантом надіслано лист № 03/11-24-1 від 03.11.2024 р., разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості: прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 25.10.2024 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-02/11-2024 від 01.11.2024 року, розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 28.10.2024 року, копію митної декларації країни відправлення № 24ВЕ000000140101В5 від 31.10.2024 року, та в якому викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимог надати додаткові документи. 03.11.2024 року декларантом було отримано від відповідача рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000655/2 від 03.11.2024 року, а згодом - картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/003075 від 03.11.2024 року. Позивач вказав, що відповідно до рішення про коригування митна вартість Товару була відкоригована відповідачем в бік збільшення: митну вартість Товару збільшено до EUR 18788,45, у порівнянні із заявленою Декларантом митною вартістю EUR 11820,87. Позивач вважає, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною Контракту, відповідають вимогам ст.53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх дані піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в бік збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.
Ухвалою від 12.11.2024 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
28.11.2024 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив таке. До митного оформлення подано митну декларацію №24UA209170092985U0 від 03.11.2024 року та товаросупровідні документи. Під час здійснення митного оформлення було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено розбіжності. Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 МКУ. Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст.53 Митного кодексу України декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості. На вимогу декларантом додатково надіслано: калькуляційний лист, прайс-лист, експертний висновок, копія митної декларації країни відправлення. Надіслані на вимогу митного органу документи не усунули вищезазначені невідповідності, а висновком експерта, як зазначається у такому, надано послугу виключно інформаційного характеру. Інших документів на вимогу не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість, визначену за основним методом. Документи, що були подані до митного оформлення, містили розбіжності та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару, у зв'язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. Після проведених консультацій з декларантом, відповідач, враховуючи неможливість застосування методів визначення митної вартості, передбачених ст.ст.59, 60, 62, 63 МК України, Львівською митницею застосовано резервний метод (ст.64 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA209170/2024/88390 від 21.10.2024, митна вартість товару становить 1,0001 дол. США/кг. Отже, оскаржувані рішення та картку відмови відповідач вважає законними та обґрунтованими.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що між ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (Покупець) та фірмою DASHTRADE B.V. (Нідерланди) (Постачальник) 21.03.2022 року було укладено контракт на поставку № 22/22, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, зазначений в Замовленні Покупця та у виставлених на його підставі Інвойсах, що є невід'ємною частиною цього Контракту, в порядку та на умовах, обумовлених у Контракті (а.с. 59-70).
Відповідно п. 4.1. Контракту Покупець здійснює вибір Товару на підставі комерційної пропозиції Постачальника, яка направляються останнім Покупцеві для ознайомлення і узгодження по електронній пошті.
Постачальник може здійснювати поставку за цим Контрактом на наступних умовах Інкотермс 2020: СРТ, FCA, CFR, FOB. Сторони можуть обрати й інші умови поставки Товару, ніж ті, що зазначені в цьому пункті, про що має бути укладено додаткову угоду до цього Контракту. Умови поставки кожної партії товару вказується окремо в замовленні і в інвойсі на неї. При цьому Постачальник може постачати товар через свої філії, які розташовуються в країні походження товару. Дані про філію, яка поставила товар, вказуються в товаросупровідних документах на товар (сертифікати походження, фітосанітарні сертифікати та ін.) (п.4.2, 4.3 Контракту).
Згідно п. 4.5 Контракту обов'язок та витрати з навантаження / вивантаження Товару, що пов'язані з транспортуванням такого Товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України, покладаються на Постачальника та такі витрати самостійно закладаються Постачальником до ціни Товару та додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.
Відповідно до п. 4.6 Контракту, Товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до Замовлень Покупця, які направляється Покупцем Постачальнику електронною поштою.
Згідно з п. 4.7 Контракту замовлення має містити в собі такі відомості:
- умови поставки та порт / місце поставки;
- реквізити цього Контракту;
- номер і дата Замовлення;
- найменування Постачальника і Покупця;
- найменування Товару;
- кількість Товару;
- вага Товару.
Пунктом 4.8 Контракту визначено, що Постачальник розглядає Замовлення Покупця і виставляє Інвойс протягом 3 діб з моменту отримання Замовлення. Замовлення вважається отриманим Постачальником з моменту його відправки Покупцем по електронній пошті Постачальнику за реквізитами, вказаними у п.12.2. Контракту. Виставлений за результатами розгляду Замовлення Інвойс слугує підтвердженням Замовлення і має бути направлений на електронну пошту Покупця протягом 5 діб з моменту отримання Замовлення від Покупця. Інвойс, що містить розбіжності із Замовленням Покупця, вважається таким, що не підтверджує умови поставки, зазначені у такому Замовленні, а отже, позбавляє Постачальника права на отримання оплати за поставлений за таким Інвойсом Товар.
Відповідно п. 2.1. Контракту № 22/22 загальна сума контракту складається із сум всіх Інвойсів, що будуть виставлені Постачальником на підставі Замовлень Покупця протягом усього строку дії цього контракту.
Згідно з п. 3.1. Контракту № 22/22, оплата за Товар здійснюється Покупцем за однією з наступних умов: 100% передплати; або 100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення Товару Покупцем, що підтверджується ВМД.
Також судом встановлено, що 03.11.2024 року декларантом позивача - ТОВ ОТОМАН була подана електронна митна декларація № 24UA209170093007U0 з метою митного оформлення імпортованого товару за Контрактом № 22/22 (а.с. 41-42).
У графі 31 Митної декларації вказаний опис товару: Банан зелений свіжий, у картонних коробках 1080 штук, на 20 дерев'яних палетах, врожай 2024 року. Призначений для громадського харчування. Країна виробництва: Гватемала.
Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною контракту.
Для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією № 24UA209170093007U0 декларант надав наступні документи:
Сертифікат якості (Certificate of quality) б/н; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 224351 від 28.10.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note); Фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate); Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin); Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 125 від 02.11.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 22/22 від 21.03.2022; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 2 24.02.2023; Доповнення до внутрішнього договору (контракту) 1 09.02.2022; Доповнення до внутрішнього договору (контракту) 2 01.03.2022; Договір про надання послуг митного брокера 11/06-20 11.06.2020; Договір (контракт) про перевезення 0101-22/ФЛ 01.01.2022; Інші некласифіковані документи Перепустка №E 299024 02.11.2024.
Львівською митницею декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На вимогу митниці декларантом додатково надіслано: калькуляційний лист, прайс-лист, експертний висновок, копія митної декларації країни відправлення. Надіслані на вимогу митного органу документи не усунули вищезазначені невідповідності, а висновком експерта, як зазначається у такому, надано послугу виключно інформаційного характеру. Інших документів на вимогу не надано.
03.11.2024 року Львівською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000655/2 за митною декларацією № 24UA209170092985U0 (а.с.39).
У рішенні про коригування заявленої митної вартості товарів зазначено, що з урахування наданих до митної декларації документів, у тому числі додатково наданих на вимогу митного органу, встановлено наступне:
- поставка оцінюваного товару здійснювалась на підставі Контракту на поставку № 22/22 від 21.03.2022 р. (надалі - Контракт). Відповідно до п.1.1 Контракту постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар зазначений у замовлені покупця та у виставлених на його підставі інвойсах, що є невід'ємною частиною цього Контракту, в порядку та на умовах обумовлених в Контракті. Згідно з п.1.2 Контракту, поставка товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії товару узгоджуються сторонами і визначається в Замовленнях наданих покупцем на кожну партію товару. Відповідно до п. 4.3. Контракту, умови поставки кожної партії товару вказується окремо в замовленні і в інвойсі на неї. Також п.4.7 Контракту, передбачено, що Замовлення має містити у собі такі відомості: умови поставки та порт/місце поставки, реквізити контракту, номер і дата замовлення, найменування постачальника і покупця, найменування товару, кількість товару, вага товару. При цьому, п.2.2. Контракту, передбачено що покупець зобов'язаний оплатити вартість тієї кількості товару, яку він замовив відповідно до узгоджених Замовлень. Натомість, відповідно до п.4.8 Контракту, інвойс, що містить розбіжності із Замовленнями покупця, вважається таким, що не підтверджує умови поставки, зазначені у такому Замовленні, а отже позбавляє постачальника права на отримання оплати за поставлений за таким інвойсом товар. Здійснюючи аналіз вищевказаних положень Контракту, який регулює процедуру погодження поставки товару, у тому числі і вартість товару, вбачається, що такі документи як інвойс та замовлення є взаємозалежними документи та такі необхідно розглядати в сукупності. Однак, замовлення до митного оформлення не надавалось, що позбавляє можливості у повній мірі перевірити числові значення вартості товару, що містяться у поданих документах. Як зазначалося в п. 1.1. Контракту, виставлений на підставі замовлення інвойс є невід'ємною частиною цього контракту. До митного оформлення наданий інвойс № 224351 від 28.10.2024 р. При цьому, згідно п. 11.2 Контракту, всі додатки, доповнення та зміни до контракту дійсні та становлять невід'ємну його частину лише у тому випадку, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані сторонами. Слід зазначити, що до митного оформлення наданий інвойс, який підписаний лише зі сторони постачальника (продавця). Наданий до митного оформлення інвойс № 224351 від 28.10.2024 р. не відповідає вимогам п. 11.2 Контракту. Такий інвойс, є невід'ємною частиною Контракту (п.1.1), а відтак і додатком до даного Контракту, однак підписаний лише стороною постачальника та як наслідок, такий документ не може підтверджувати відомості про числові значення складових митної вартості. А за відсутності замовлення відсутня можливість перевірити інформацію, у тому числі, умови поставки, форму оплати, та вартість товару, що вказується в інвойсі;
- у гр. 16 і 23 наданої декларантом до митного оформлення CMR LD77161003 від 31.10.2024 року наявні штампи перевізника ТЗОВ ТРУБПЛАСТ. Однак, документи, які визначають договірні відносини з ТЗОВ ТРУБПЛАСТ, та передбачають факт погодження вартості, маршруту та способів розрахунку відсутні. Натомість, рахунок-фактура на оплату транспортних послуг № 1265 від 02.11.2024 р. виставлений на ФОП ОСОБА_1 . Крім того, заявка на перевезення вантажів № 125 від 28.10.2024 р. не містить інформації про третю особу перевізника та погодження із такою особою вартості перевезення;
- для підтвердження транспортних витрат, декларантом долучено рахунок-фактура № 224351 від 28.10.2024р. виставлений на підставі договору № 0101-22/ФЛ від 01.01.2022р. Такий договір укладений між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та ФОП ОСОБА_1 . Із даного рахунку не вбачається понесення додаткових витрат на надання брокерських послух за межами території України щодо обов'язкового оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу. Також не надано іншого документу, який містить числові значення, необхідні для розрахунку таких витрат у повному обсязі. За умовами поставки FCA покупець за власний рахунок та на власний ризик одержує імпортну ліцензію або інший дозвільний документ, виконує усі митні формальності для імпорту товару та його транзитного перевезення через будь-яку країну. Також із даного рахунку не вбачається понесення витрат на завантаження товару у місці призначення. За умовами FCA місце поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Однак, як вбачається із наданих документів поставка не здійснювалась на площах продавця.
У рішенні також вказано, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митному органі. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ).
Крім того, 03.11.2024 року Львівською митницею оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/003075 (а.с. 40).
Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до положень статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів та зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами 4, 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати з органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З аналізу частин 1, 2 ст.53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів та зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Частиною 4 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Частиною п'ятою статті 53 МК України чітко та імперативно визначено, що митним органом забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Враховуючи вищевикладене, аналіз положень ч.3 ст.53, ч. 1, 2 та 5 ст.54, ст.58 МК України дає підстави для висновку про те, що орган доходів та зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, адже такі вади не дозволяють органу доходів та зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.
Відповідно до ч. 3, 4 ст.53 МК України право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини другої статті 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.
Так, процедура витребування органом доходів та зборів додаткових документів з урахуванням вимог чинного законодавства має визначені умови та послідовність - витребування додаткових документів має місце виключно з підстав існування у контролюючого органу обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. У свою чергу, митниця має вказати, які саме відомості у поданих документах викликають сумнів. Витребування додаткових документів за переліком ч. 3 ст. 53 МК України можливе за умови зазначення митницею того, який саме документ є необхідним та які конкретно відомості такий документ має підтвердити. Тобто витребування всіх документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України, можливе за умови надання митницею пояснень щодо кожного з документів.
Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Тобто, наведені приписи зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі №21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21 -591 аі5 (814/283/14), Верховним Судом, зокрема, постановах від 20.02.2018 року № 826/997/16, від 20.02.2015 року № 826/8799/16, від 17.04.2018 року № 815/329/17, від 14.09.2018 року №821/1617/17.
Щодо ненадання Декларантом до митного оформлення замовлення (відповідно до Контракту), суд зазначає таке.
У п.4.6 Контракту зазначено, що Товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до Замовлень Покупця, які направляється Покупцем Постачальнику електронною поштою. Замовлення не складаються у вигляді окремого документу, замовлення це текстове повідомлення, яке надсилається електронною поштою, в якому узгоджуються умови та номенклатура поставки, та за підсумками такого листування, відповідно до п. 4.8 Контракту, складається інвойс, який підтверджує замовлення та відображає усі необхідні дані стосовно певної поставки товару.
Суд погоджується з доводами позивача, що у випадку постачання товарів за Контрактом для його сторін замовлення виконує виключно інформаційну та погоджувальну функції, і з точки зору документа, який має юридичну значущість, замовлення сторонами Контракту не розглядається. Юридично значущим документом є інвойс, який закріплює підсумки перемовин щодо поставки певної партії товару та відображає дані щодо такої поставки повною мірою.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі_продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Крім того, якщо зазначені у ч.2 ст.53 МКУ документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа згідно з ч. 3. ст. 53 МКУ на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У свою чергу, відповідно до ч.4 ст.53 МКУ, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Таким чином, у вищенаведених приписах частин 2-4 ст.53 МКУ такий документ як замовлення- відсутній, але митний орган визначив ненадання замовлення як підставу винесення рішення про коригування, хоча ч.5 ст.53 МКУ прямо передбачає, що митному органу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, а саме: в частинах 2-4 ст.53 МКУ.
Тобто відповідач не мав права вимагати від декларанта та позивача такий документ як замовлення.
Отже, відповідач неправомірно посилався на ненадання позивачем/декларантом до митного оформлення замовлення, як підставу ухвалення спірного рішення про коригування митної вартості товарів.
Щодо доводів відповідача про те, що інвойс підписаний лише стороною постачальника, суд зазначає, що затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено.
Разом з тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості орган доходів і зборів має впевнитись, що комерційний інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару, та він містить відомості, які підтверджують ціну, що фактично сплачена або підлягає сплаті.
Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України за органом доходів і зборів, який згідно з чинним законодавством здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, закріплено право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною другою статті 53 Митного кодексу України, серед яких рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
У загальному випадку, інвойс - це документ, на підставі якого здійснюється оплата за товар та формується звітність.
Згідно загальновизнаної практики, інвойс має містити: 1) дату складання; 2) найменування та реквізити продавця; 3) найменування та реквізити покупця; 4) найменування товарів; 5) ціну товарів; 6) загальну вартість рахунку; 7) валюту оплати; 8) ставки та розмір податку.
Також, в інвойсі можуть зазначатись: 1) реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, 2) реквізити відвантажувального документа, 3) платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в інвойсі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.
Інвойс - це документ, у якому зазначаються товари та послуги, які компанія надає клієнту, та зазначається зобов'язання клієнта на оплату цих товарів та послуг. В інвойсі вказується, які саме послуги чи товару надаються клієнту, та яку оплату він зобов'язаний здійснити за виконані послуги чи надані товари.
Суд зауважує, що позивачем було надано рахунок-фактуру (інвойс), що містив усю необхідну інформацію для підтвердження числових даних заявленої декларантом митної вартості. Необхідність підпису отримувача товару не є обов'язковою умовою для заповнення комерційного інвойсу і не дає підстави для сумнівів у його справжності.
Щодо зауважень відповідача до вантажної накладної (CMR), суд зазначає таке.
Декларантом було подано до митниці повний перелік документів, з якого можна було достовірно встановити всі складові митної вартості Товару та їх числові значення, які піддаються перевірці, в тому числі й таку складову як транспортні витрати на доставку Товару до місця його ввезення на митну територію України.
Суд звертає увагу, що в документах, які підтверджують таку складову митної вартості Товару як транспортні витрати, не було жодних розбіжностей, а числові значення викладені коректно.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Проте, відповідач не довів, що позивачем було сплачено за Товар або взято обов'язок сплатити за такий Товару іншу суму ніж та, яка заявлена в якості митної вартості, та не довів, що за перевезення Товару було сплачено іншу суму, ніж та, що зазначена в рахунку за перевезення Товару.
Відповідачу надавався договір № 0101-22/ФЛ від 01.01.2022 року на перевезення внутрішніх та міжнародних вантажів автомобільним транспортом, що укладений між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , а також додаткова угода №2 від 01.03.2022 р. до даного договору.
Відповідно до п.2 Додаткової угоди до Договору № 0101-22/ФЛ від 01.01.2022 року Перевізник має право залучати третіх осіб до перевезення вантажу замовника, проте повну відповідальність за порушення умов цього Договору третьою особою несе Перевізник.
Таким чином, Перевізник залучив до перевезення на підставі п.2 Додаткової угоди до Договору № 0101-22/ФЛ від 01.01.2022 року третю особу ТЗОВ ТРУБПЛАСТ.
Відповідно до того ж пункту Договору перевезення позивач не має жодних зобов'язань перед третіми особами, що залучені Перевізником, а має лише зобов'язання перед самим Перевізником.
Отже, Перевізником в межах Договору перевезення було виставлено рахунок-фактуру № 125 від 02.11.2024 року на ім'я позивача, який надавався відповідачу та який підтверджує витрати, що були понесені позивачем на доставку Товару до місця його ввезення на митну територію України, а саме: до митного переходу Рава-Руська, розташованого на польсько-українському кордоні.
Також слід зазначити, що СМR може бути джерелом відомостей про країну походження товару (частина дев'ята статті 43 МК України), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (частина друга статті 191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (частина друга статті 221 МК України).
Проте, приписами МК України не передбачено, що СМR є джерелом відомостей про митну вартість товарів.
Окремі недоліки у заповненні товарно-транспортної накладної не можуть бути самостійною та достатньою підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною контракту, якщо така (ціна) підтверджена сукупністю інших доказів.
Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.
Щодо не включення витрат на оформлення транзитної декларації суд зазначає таке.
Відповідно до п.4.15 Контракту податки, митні збори, гербові збори та інші витрати, що виникають у зв'язку з виконанням цього Контракту, які оплачуються в країні Постачальника, оплачує постачальник.
Експортна та транзитна декларації були оформлені в країні Постачальника.
Так, під час митного оформлення позивачем (декларантом), було надано Калькуляцію б/н від 28.10.2024 р., де зазначені витрати, пов'язані з митним оформлення.
Калькуляція - це документ, який складається Постачальником, та позивач не має впливу на його зміст.
Тобто Постачальник самостійно вирішує, які саме витрати включити до Калькуляції, виходячи з фактично понесених ним видатків у зв'язку з поставкою Товару позивачу.
Проте, відповідно до п.4.16 Контракту обов'язок проходження експортних формальностей в країні Постачальника покладається на Постачальника та такі витрати самостійно закладаються Постачальником до ціни Товару та додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.
Також суд враховує доводи позивача, що Товар постачався на умовах FCА МЕER (Бельгія), та позивачем не було понесено жодних витрат на оформлення документів, пов'язаних з митним оформленням у країні Постачальника та будь-яких інших витрат, окрім вартості самого Товару та вартості його транспортування до митного кордону України.
Перевізником в межах Договору перевезення було виставлено рахунок-фактуру № 125 від 02.11.2024 року та Заявку на перевезення № 125 від 28.10.2024 р. на ім'я позивача, який надавався до митного органу, та який (рахунок-фактура) підтверджує витрати, що були понесені позивачем на доставку Товару до місця його ввезення на митну територію України.
За наявності додаткових витрат вони були б відображені у рахунку № 125 на оплату.
Щодо моменту переходу права власності на Товар, суд зазначає таке.
Відповідач не пояснив та не обґрунтував, яким чином на митну вартість Товару впливає місце переходу права власності на Товар з урахуванням того, що всі значущі умови, які можуть вплинути на митну вартість Товару, конкретизовані в Контракті.
Відповідно до п. 4.5 Контракту обов'язок та витрати з навантаження / вивантаження Товару, що пов'язані з транспортуванням такого Товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на Постачальника та такі витрати самостійно закладаються Постачальником до ціни Товару та додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.
Товар постачався на умовах FCA МЕER (Бельгія) з площ Постачальника та позивачем не було понесено жодних витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи та будь-яких інших витрат, окрім вартості самого Товару та вартості його транспортування до митного кордону України.
Доводи відповідача про те, що Товар постачався не з площ Продавця є необґрунтованими та недоведеними.
Відповідно до п. 4.13 Контракту право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з дати митного оформлення Товару в країні Покупця, що підтверджується ВМД.
Як вже зазначалося вище, Товар постачався на умовах FCA МЕER (Бельгія) з площ Постачальника та позивачем не було понесено жодних витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи та будь-яких інших витрат, окрім вартості самого Товару та вартості його транспортування до митного кордону України.
Отже, митна вартість жодним чином не залежить від місця переходу права власності на Товар від Постачальника до Позивача, адже цей перехід не впливає на ціну Товару та вартість транспортування, які в даному випадку є значущими для визначення митної вартості Товару.
Щодо доводів відповідача про те, що висновок експерта має лише інформаційний характер, суд зауважує, що у висновку наведена інформація, яка взята з незалежних джерел про середньоринкові ціни на подібну та аналогічну продукцію з урахуванням країни виробника Товару та яка є актуальною протягом календарного місяця з дня отримання висновку.
Відповідачем у спірному рішенні не зазначено підстав неврахування вказаного висновку під час визначення митної вартості Товару позивача.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Так, встановивши, що подані документи містять розбіжності, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме з поданих декларантом документів та які саме показники цих документів містять розбіжності.
Встановивши, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме документи та яких саме відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, не містять подані декларантом документи.
Аналізуючи зазначені норми, Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року по справі № 21-591а15 зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
За викладених вище обставин, суд погоджується з доводами позивача, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.
Суд вважає, що у поданих до митного оформлення товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
За таких обставин, у митного органу були відсутні підстави вимагати у декларанта подання додаткових документів за переліком ч.3 ст.53 МК України.
Отже, митним органом безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів на підставі спірного рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною контракту.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду не спростовують, а тому не беруться судом до уваги.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно прийняв спірне рішення №UA209000/2024/000655/2 від 03.11.2024 року про коригування митної вартості товарів, а також картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/003075 від 03.11.2024 року, тому вони підлягають скасуванню, а позов ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» - повному задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Львівської митниці на користь ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Щодо відшкодування витрат позивача на правничу допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.
Так, відповідно до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду: договір № 0104-24/ДІК від 01.04.2024 року про надання юридичних послуг, укладений адвокатом Ситник О.П. з ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ», додаток №1 до договору про вартість послуг, замовлення до договору про надання юридичних послуг №0104-24/ДІК від 01.04.2024 року, додаткова угода до договору про надання юридичних послуг від 01.04.2024, акт наданих послуг від 04.11.2024, ордер на надання правничої допомоги.
Згідно з п.п. 3, 4 Додаткової угоди від 04.11.2024 року сторонами погоджено, що сума винагороди адвокату за підготовку позову складає 5000,00 грн. Пунктом 2 вказаної додаткової угоди визначено, що сторонами обрано таку умову оплати винагороди, як «гонорар успіху», яка передбачає сплату адвокатського гонорару після та за умови ухвалення судом рішення на користь клієнта в судовій справі.
Відповідно до Акту наданих послуг від 04.11.2024 року, адвокатом надано наступні послуги: підготовка та подання позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішень про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Загальна вартість наданих послуг складає 5000 грн.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому стягнення витрат на надання правничої допомоги в сумі 5000 грн відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість відшкодування витрат на правничу допомогу та стягнення цих витрат з відповідача на користь позивача в розмірі 5000 грн.
Отже, загальна сума судових витрат, що підлягають стягненню на користь позивача, складає 7422,40 грн (2422,40 грн + 5000 грн).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (адреса: вул. Центральна, 1, с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Одеська область, 68094, код ЄДРПОУ 40017905) до Львівської митниці (адреса: вул. Костюшка Т., 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ ВП 43971343) - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000655/2 від 03.11.2024 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/003075 від 03.11.2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» судові витрати у розмірі 7422,40 грн (сім тисяч чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Андрухів