08 жовтня 2025 року №640/463/21
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Київського (Північного) міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Київського (Північного) міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Зелінського С.А. про застосування адміністративно-господарського штрафу №220261 від 22.09.2020 про стягнення з ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу (про застосування фінансових санкцій) у сумі 17 000,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваної постанови, оскільки він не є суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт в межах спірних правовідносин, а відтак, вважає, що у відповідача були відсутні підстави для застосування штрафу.
На думку позивача, оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського стягнення прийнята не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України, необгрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття постанови.
Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
На виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ, адміністративну справу було передано до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Перепелиці А.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 прийнято до провадження адміністративну справу та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідачем у поданому до суду відзиві на позовну заяву наголошено на правомірності оскаржуваної постанови, вказавши, що саме позивач ОСОБА_1 є належним автомобільним перевізником, оскільки вдіповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним із видів діяльності позивача являється наступний КВЕД, а саме: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. При цьому, за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки Scania номерний знак НОМЕР_1 було встановлено, що навантаження на одиночну вісь склала 12,26 т при нормативно-допустимому - 11 т.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з такого.
Уповноваженими особами Укртрансбезпеки 02.09.2020, відповідно до направлення на перевірку від 27.08.2020 №000227, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
Співробітниками Укртрансбезпеки було зупинено транспортний засіб марки Scania, номерний знак НОМЕР_1 , який використовувався для надання послуг з вантажни перевезень.
За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки Scania, номерний знак НОМЕР_1 було встановлено, що навантаження на одиночну вісь склало 12,26 т при нормативно допустимому - 11 т.
У зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, інспекторами Київського міжрегіонального управління Укратрансбезпеки було складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 02.09.2020 №024992.
За результатами розгляду питання щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідачем прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22.09.2020 №220261 про стягнення з ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000,00 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи юридичну оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII (далі - Закон №3353-XII) передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 №2862-IV (далі - Закон №2862-IV) визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин першої-другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІ) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами встановлені Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 (далі - Правила №30, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Пунктами 2 та 3 Правил №30 передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306.
Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
У свою чергу, згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема, фактичної маси понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75).
Пунктом 4 Правил №30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» через центри надання адміністративних послуг.
Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 6 Закону №2344-ІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону №2344-ІІ центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.
Згідно з пунктами 1, 3 та 4 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті;
Пунктом 5 Положення визначено, що Укртрансбезпека, зокрема, відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879).
Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з підпунктом 11 пункту 2 Порядку №879 точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання).
Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Пунктом 21 Порядку №879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу під час руху без дозволу на рух або у разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подальший рух такого транспортного засобу забороняється до усунення порушення шляхом отримання дозволу на рух за пройдену частину маршруту або повного (часткового) перевантаження вантажу, що перевозиться в інший транспортний засіб, з подальшим підтвердженням дотримання вагових та/або габаритних параметрів, установлених законодавством, або отримання дозволу на рух на весь маршрут.
Згідно з пунктом 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом МВС України та Мінінфраструктури України від 10.12.2013 року № 1007/1207 (далі - Порядок №1007/1207), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю:
1) визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю;
2) розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів;
3) здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422;
4) видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1);
5) складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю;
6) у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС;
7) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю (додаток 2);
8) реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів (додаток 3);
9) при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку;
10) у разі відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовують до автомобільних перевізників адміністративно-господарські штрафи, визначені статтею 60 Закону України Про автомобільний транспорт.
Відповідно до абзацу 15 частини першої статті 60 Закону №2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 21 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення контролюючим органом габаритно-вагового контролю транспортного засобу (автомобілю з причіпом) позивача було встановлено перевищення маси транспортного засобу на понад 10%, але не більше 20% (40,28 тон при нормативно допустимій масі 40 тон) за місцем проведення габаритно-вагового контролю: м. Київ, вулиця Набережно-Корчуватська, 117.
Відповідно до наданого відповідачем свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу техніки від 01.07.2020 №П 40 М 080049 20, чинного до 01.07.2021, ваги тензометричні автомобільні серії «Лахта-У» модель СВ 80000 А/18 відповідають вимогам ДСТУ EN 45501:2017.
Указані обставини, на переконання суду, свідчать про здійснення зважування транспортного засобу на повіреному належним чином засобі вимірювальної техніки.
З матеріалів справи вбачається, що спірною постановою позивачу нарахований штраф у розмірі 17000,00 грн за перевищення встановлених законодавством вагових норм від 10% до 20% включно, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону №2344.
Враховуючи, що пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено граничну масу до 40 тон, перевищення цього показника є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до статті 60 Закону №2344.
Аналогічна за своїм змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24.07.2019 року у справі №803/1540/16 та від 31.07.2019 року у справі №802/518/17-а.
З матеріалів справи встановлено, що перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів здійснювалось транспортним засобом марки Scania номерний знак НОМЕР_1 .
Водночас, передумовою для застосування адміністративно-господарського штрафу є встановлення відповідачем належного суб'єкта відповідальності - перевізника.
Позивач в адміністративному позові стверджує, що він не є власником або перевізником у розумінні положень Закону №2344, з приводу чого суд зазначає таке.
Згідно з частинами першою - другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Враховуючи підстави позову та доводи учасників справи в цій справі суд повинен з'ясувати чи був позивач в момент указаної перевірки дійсним автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».
Верховний Суд вже сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування положень статті 48 Закону № 2344-III в контексті реалізації повноважень Укртрансбезпеки щодо притягнення суб'єктів господарської діяльності до адміністративної відповідальності, який викладено у постановах від 06 вересня 2023 року справі № 120/5064/22, від 16 серпня 2023 року у справі № 160/12371/22, від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21. Висновки, у вказаних справах є релевантними до обставин цієї справи, а тому суд не бачить підстав для відступу від них і зауважує таке.
Так, Верховний Суд, проаналізувавши наведені положення законодавства у постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
За висновком Верховного Суду у справі № 640/27759/21 тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
У постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 Верховний Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).
Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постановах від 23 серпня 2023 року у справі № 600/1407/22-а та від 12 жовтня 2023 року у справі № 280/3520/22.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що для проведення перевірки було зупинено транспортний засіб марки Scania, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 09.09.2005 сідловий тягач Sсania, номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_3 .
Так, згідно з частиною першою статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Таким чином, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
При цьому, відомості щодо перевізника зазначаються в товарно-транспортній накладній, яка надається працівникам Укртрансбезпеки для перевірки, оскільки під час руху основним документом, який надає відомості про автомобільного перевізника і про перевезення вантажу, є товарно-транспортна накладна, яка використовується для внутрішніх перевезень в межах України.
Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, товарно-транспортна накладна (ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 був перевізником у спірних правовідносинах, у користуванні якого перебував транспортний засіб марки Sсania, номерний знак НОМЕР_1 .
На переконання суду, без належного підтвердження, що транспортний засіб перебував у користуванні позивача саме як перевізника, висновки щодо застосування адміністративно господарського штрафу до ОСОБА_1 на підставі оскаржуваної постанови є безпідставними.
З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій до позивача без належного установлення наявності у нього в межах спірних відносин статусу автомобільного перевізника.
Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн, тому ці витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Київського (Північного) міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Зелінського С.А. про застосування адміністративно-господарського штрафу №220261 від 22.09.2020 про стягнення з ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу (про застосування фінансових санкцій) у сумі 17 000,00 гривень.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса: 03150, місто Київ, вулиця Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Перепелиця А.М.