Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 жовтня 2025 року Справа№200/5707/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач), в якій просить:
визнати протиправними дії відповідача, в особі його структурного підрозділу: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо повторного взяття на військовий облік військовозобов'язаних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;
визнати протиправною бездіяльність відповідача, в особі його структурного підрозділу: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про визнання позивача непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку;
зобов'язати відповідача, в особі його структурного підрозділу: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про визнання позивача, ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку військовозобов'язаних у зв'язку із непридатністю до військової служби за станом здоров'я з 06.03.2003.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 06.03.2003 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 був визнаний непридатним до військової служби на підставі п. «а» ст. 30 наказу МО № 204 від 12.07.1999, а тому останній підлягає виключенню з військового обліку згідно п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Ухвалою суду від 05.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін до судового засідання).
Відповідачу позовна заява з додатками та ухвала суду від 05.08.2025 доставлені до його електронного кабінету 30.07.2025 та 07.08.2025, що підтверджується відповідними довідками. Але відзиву на позовну заяву чи будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, відповідач до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.
У ч.6 ст.162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
Як слідує з матеріалів справи позивач є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 . У паспорті наявна відмітка «невійськовозобов'язаний».
Позивач згідно свого військово-облікового документа (тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_3 ) перебував на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 (на даний час ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 )).
06.03.2003 ОСОБА_1 медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 був визнаний непридатним до військової служби на підставі ст. 30 А, наказу МО від 1999 року №207, про що свідчить відмітка у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_3 .
Згідно наданого позивачем військово-облікового документу, сформованого в системі Резерв+ станом на 21.03.2025 підстава зняття/виключення відсутня.
В зв'язку з зазначеним, 26.06.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив: у визначені законом строки, внести дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів («Оберіг») про виключення з військового обліку у зв'язку із непридатністю до проходження військової служби та зазначити статус, як «невійськовозобов'язаний»; у разі відмови у задоволенні заяви, вмотивовану відповідь про це прошу направити на зазначену адресу для листування.
Також, 08.06.2025 представник позивач звернувся до відповідача з адвокатським запитом, в якому просив повідомити результати розгляду, поданої позивачем заяви щодо внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку (виправлення недостовірних відомостей)»; у разі якщо позивачу, за результатами розгляду його заяви, надавалася письмова відповідь, прошу надати її належним чином завірену копію.
Відповідач не надав відповідь на подану заяву позивача у строк визначений чинним законодавством.
Вважаючи вказані дії та бездіяльність відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
У ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1-3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст.1 Закону № 2232-XII).
Відповідно до ч.9 ст.1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до п.3 ч.6 ст.37 №2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та триває досі.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).
У ст.1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України (ч.5 ст.22 Закону №3543-ХІІ).
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, 06.03.2003 ОСОБА_1 медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 був визнаний непридатним до військової служби на підставі ст. 30 А, наказу МО від 1999 року №207, про що свідчить відмітка у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_3 .
В зв'язку з відсутністю інформації в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо вказаної вище інформації, згідно якої позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 30 А, наказу МО 12.07.1999 №207, 26.03.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив у визначені законом строки, внести дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів («Оберіг») про виключення з військового обліку у зв'язку із непридатністю до проходження військової служби та зазначити статус, як «невійськовозобов'язаний».
Також, 08.06.2025 представник позивач звернувся до відповідача з адвокатським запитом, в якому просив повідомити результати розгляду, поданої ОСОБА_1 заяви щодо внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку (виправлення недостовірних відомостей)»; у разі якщо ОСОБА_1 , за результатами розгляду його заяви, надавалася письмова відповідь, прошу надати її належним чином завірену копію.
Доказів розгляду вказаних заяви та запиту матеріали справи не містять.
Суду не надано доказів визнання нечинним тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_3 позивача чи притягнення до відповідальності осіб, які оформили та видали його позивачу, тому суд вважає, що тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_3 є допустимим доказом, що позивач вже не має статусу військовозобов'язаного та виключений з військового обліку військовозобов'язаних через непридатність до військової служби за станом здоров'я з 06.03.2003.
Відповідно до наказу МО України від 12.07.1999 № 207 внесено зміни та доповнення до наказу Міністра оборони України від 04.01.1994 № 2, який у свою чергу втратив чинність 28.11.2008 на підставі наказу МО України «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» від 14.08.2008 № 402.
Так, наказ МО України № 402 скасовує чинність наказу МО України № 2, однак, не скасовує чинність рішень ВЛК, прийнятих на підставі наказу МО України № 2. Тому рішення, згідно якого особа була визнана непридатною до військової служби та виключена з військового обліку по категорії А, є дійсним.
Також суд зазначає, що правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти) визначені в Закону України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951-VIII).
Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1951-VІІІ основними завданнями Реєстру є:
1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України;
2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період;
3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку.
У п.1 та 2 ч.1 ст.3 Закону № 1951-VІІІ визначено, що основними засадами ведення Реєстру є: обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону № 1951-VІІІ держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Згідно із ч.5 ст.5 Закону № 1951-VІІІ органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (ч.8 ст.5 Закону № 1951-VІІІ).
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина дев'ята статті 5 Закону №1951-VІІІ).
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону № 1951-VІІІ до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:
1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У ч.1 ст.7 Закону № 1951-VІІІ визначено, що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону № 1951-VІІІ до службових даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать, зокрема відомості про виконання військового обов'язку; відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи).
Статтею 9 Закону №1951-VIII визначено права та обов'язки призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Так, призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключения) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключения) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Призовник, військовозобов'язаний та резервіст зобов'язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.
Частиною 3 статті 14 Закону №1951-VIII визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Відповідно до ст. 15 Закону №1951-VIII особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.
Аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов'язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов'язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в тому числі і відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку, відомості про виконання військового обов'язку, відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487), відповідно до пункту 2 якого військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно із пунктом 14 Порядку № 1487 військовий облік забезпечується з урахуванням вимог законодавства у сфері декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники, військовозобов'язані та резервісти працюють (навчаються).
Відповідно до абз.1, 2 п.16 Порядку № 1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.
Пунктом 20 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
У пункті 79 Порядку № 1487 визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов'язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 81 Порядку № 1487, зокрема, визначено, що особиста присутність призовників, військовозобов'язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов'язкова.
Так, суд зазначає, що відповідальними за організацію та забезпечення зберігання облікової документації військовозобов'язаних, персональних даних, які в них містяться, збереження підтвердних документів, що стали підставою для виключення з військового обліку військовозобов'язаних, а також своєчасне внесення даних про військовозобов'язаного, у тому числі й про виключення з військового обліку із зазначенням підстав, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, є саме ТЦК та СП.
Однак, як встановлено судом відомості про результати медичного огляду ВЛК щодо непридатності позивача до військової служби, які мали бути обов'язково та своєчасно внесені до Реєстру, як того вимагає Закон №1951-VIII, досі відсутні.
Суд зазначає, що тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (не належне виконання) ТЦК та СП, у тому числі й щодо своєчасного внесення даних про військовозобов'язаного до Єдиного державного реєстру, не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткових обов'язків щодо повторного постановлення на військовий облік військовозобов'язаного за відсутності законодавчо визначених для цього підстав та проходження військово-лікарської комісії з метою підтвердження раніше встановленої непридатності до військової служби за станом здоров'я.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно із ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, встановивши порушення прав позивача, суд має обрати такий захист, який з урахуванням конкретних обставин справи буде ефективним з точки зору ч.1 ст. 2 КАС України та ст.13 Конвенції та виключатиме можливі подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ч.1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.9,19-20,22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,295,КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі його структурного підрозділу: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо повторного взяття на військовий облік військовозобов'язаних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі його структурного підрозділу: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 , в особі його структурного підрозділу: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку військовозобов'язаних у зв'язку із непридатністю до військової служби за станом здоров'я з 06.03.2003.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 06.10.2025.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Суддя І.В. Шинкарьова