Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 жовтня 2025 року Справа №200/19222/21
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Духневич О.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача - адвоката Ткачука Володимира Васильовича про відвід судді у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
У провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.03.2023 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 23.12.2019 з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 29.08.2016 по 28.08.2021 (день фактичної виплати індексації).
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному розмірі індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 23.12.2019 з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 29.08.2016 по 28.08.2021 (день фактичної виплати індексації).
08.01.2025 до Донецького окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 200/19222/21.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.01.2025 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 подати до Донецького окружного адміністративного суду у тридцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.03.2024 у справі №200/19222/21.
Військовій частині НОМЕР_1 роз'яснено, що звіт про виконання рішення має відповідати вимогам ст. 382-2 КАС України, з урахуванням змін, внесених Законом України від 21.11.2024 № 4094-IX щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень.
Одночасно надані роз'яснення, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту, є достатніми, переконливими, та вичерпними.
З метою виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 22.01.2025, Військовою частиною НОМЕР_1 суду надано повідомлення про виконання покладених на неї зобов'язань рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.03.2023 у справі № 200/19222/21, а саме про нарахування та виплату на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ) грошові кошти у сумі 80 368 (вісімдесят тисяч триста шістдесят вісім) грн. 98 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 1987 від 21.05.2024.
З урахуванням інформації повідомленої у звіті, а також з наданих суду доказів на підтвердження виконання рішення, суд дійшовши висновку про не можливість достеменно встановити, що рішення суду виконано в повному обсязі, а тому ухвалою від 18.04.2025 витребував докази у відповідача.
На виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 18.04.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 надано інформацію із розбивкою на суми, а саме суму індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 23.12.2019, нарахованої та виплаченої позивачу та інформацію про нараховану суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 29.08.2016 року 28.08.2021 (день фактичної виплати індексації).
Доказів виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати суду не надано.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.07.2025 у прийнятті звіту Військової частин НОМЕР_1 про виконання рішення суду від 10.03.2023 у справі 200/19221/21 відмовлено.
Встановлено Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання до суду звіту про виконання рішення суду від 10.03.2023 року у справі 200/19221/21.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 подати до суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.03.2023 у справі 200/19221/21 (з наданням відповідних доказів) протягом тридцяти днів з дати отримання копії цієї ухвали.
02.10.2025 представником позивача подана заява про відвід судді Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В. від розгляду справи № 200/19222/21.
Обґрунтовуючи заяву представник позивача зазначив, що рішення суду на користь позивача не виконується з 2023 року. 09.01.2025 суддею Буряк І.В. прийнято заяву про встановлення судового контролю, однак жодних реальних результатів це не дало. Відповідач продовжує ігнорувати свої зобов'язання, а суддя не вживає дієвих заходів для примусового виконання рішення.
Також представник позивача наголошує, що суддею безпідставно відмовлено у накладенні штрафу. Ухвалою від 17.07.2025 суддя Буряк І.В. відмовила у прийнятті звіту відповідача, визнавши, що рішення суду не виконано. Проте, всупереч прямій нормі ч. 3 ст. 382-3 КАС України, суддя відмовилася накласти на керівника військової частини штраф. Своє рішення суддя мотивувала тим, що виконання рішення залежить від бюджетного фінансування, а не від волевиявлення відповідача. Після того, як відповідач проігнорував новий строк для подання звіту, встановлений ухвалою від 17.07.2025, представником позивача 13.09.2025 було подано повторне клопотання про накладення штрафу. Станом на сьогодні це клопотання залишається без розгляду, що є черговим свідченням затягування справи та небажання судді застосовувати до відповідача заходи процесуального примусу. Такі обставини викликають обґрунтовані сумніви у неупередженості та об'єктивності судді.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.10.2025 визнано необґрунтованим відвід судді Донецького окружного адміністративного суду Буряк І. В. у справі за № 200/19222/21. Матеріали адміністративної справи за № 200/19222/21 передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Донецького окружного адміністративного суду для визначення складу суду у відповідності до вимог частини першої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2025, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Духневичу О.С.
Ознайомившись із заявою представника позивача - адвоката Ткачука В.В. про відвід судді, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд ухвалою залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.
Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Згідно з ч. 4 ст. 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Відповідно до ч. 8, 11 ст. 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. 36 КАС України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 36 КАС України, суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Отже, з огляду на нормативний зміст п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Слід зазначити, що приписи статті 36 КАС України містять узагальнений перелік найпоширеніших обставин, доведення наявності яких може бути підставою для відводу судді.
Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
- "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Таким чином, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Одночасно суд підкреслює, що не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто у ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу "a priori" не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
Зокрема, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 36 КАС України).
Проаналізувавши доводи представника позивача про відвід судді, суд дійшов висновку, що докази, які б свідчили про наявність обставин, визначених статтями 36, 37 КАС України, відсутні.
Натомість наведені представником позивача аргументи стосуються виключно незгоди останнього з процесуальними діями та рішеннями, вчиненими суддею під час розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі.
Сама лише незгода сторони з такими процесуальними рішеннями, за відсутності будь-яких інших об'єктивних даних, що свідчили б про упередженість чи небезсторонність суддів, відповідно до ч. 4 ст. 36 КАС України не може бути підставою для відводу.
Верховний Суд в ухвалах (зокрема від 27 жовтня 2020 року у справі № 826/8426/14, від 06 жовтня 2022 року у справі №640/17351/19, від 24 січня 2023 року у справі №826/9693/13-а, від 11 липня 2023 року у справі №200/5179/22, від 13 травня 2024 року у справі №215/2945/23 та від 23 липня 2024 року у справі №990/217/24) неодноразово зазначав, що суб'єктивна незгода сторони з діями судді(ів) не може вважатися обставиною, яка викликає сумнів у його(їх) неупередженості.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 01.05.2025 у справі № 320/28579/24.
Інших обставин, визначених статтею 36 чи статтею 37 КАС України, які б свідчили про особисту упередженість судді Буряк І.В. у справі № 200/19222/21 або її необ'єктивність під час розгляду цієї справи у своїй заяві представник позивача не довів, а суд під час розгляду заяви таких обставин не встановив.
З огляду на наведене слід відмовити у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Ткачука Володимира Васильовича про відвід судді Буряк І.В. від участі у розгляді справи № 200/19222/21.
Керуючись ст. 36, 39, 40, 256 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Ткачука Володимира Васильовича про відвід судді Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В. від участі у розгляді справи № 200/19222/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і не оскаржується.
Суддя О.С. Духневич