Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 жовтня 2025 року Справа№200/5234/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
16.07.2025 до Донецького окружного адміністративного суду, засобами поштового зв'язку, надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового (загального) стажу ОСОБА_1 , для подальшого обчислення розміру пенсії, наступні періоди: з 15.03.1982 по 31.12.1982, з 01.08.1983 по 26.02.1985, з 15.03.1985 по 08.10.1998, з 04.03.2003 по 30.09.2010, з 04.03.2003 по 30.09.2010, з 21.08.2015 по 22.02.2016, з 11.02.2021 по 01.04.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком. Проте, за результатом розгляду заяви у призначенні пенсії відмовлено з посиланням на відсутність необхідного страхового стажу, що обумовлено неправильним підрахунком стажу, що позивач вважає протиправним.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказав, що позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки на момент звернення у позивача відсутній необхідний страховий стаж, а саме 32 роки. Відповідач зазначив, що до страхового стажу згідно наданих документів та даних персоніфікованого обліку зараховано всі періоди роботи: з 01.09.1980 по 21.07.1983 (навчання), з 01.08.1983 по 31.12.1983 (колгосп), з 01.01.1984 по 31.12.1984 (колгосп), з 01.01.1985 по 26.02.1985 (колгосп), з 15.03.1985 по 29.09.1986, з 30.09.1986 по 01.08.1987, з 02.08.1987 по 27.04.1989, з 28.04.1989 по 30.11.1991, з 01.12.1991 по 08.10.1998, з 04.03.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 30.09.2010, з 01.10.2010 по 31.10.2010, з 19.11.2010 по 15.08.2011 (безробіття), з 01.10.2014 по 02.10.2014, з 01.08.2015 по 22.02.2016, з 04.03.2016 по 23.02.2017 (безробіття), з 11.02.2021 по 31.03.2025.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано у відповідача докази у справі.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .
02.05.2025 позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, для розгляду заяви позивача про призначення пенсії.
Так, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 192450008441 від 09.05.2025 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу (32 роки).
Згідно з вказаним рішенням, вік заявника 60 років, страховий стаж особи становить 30 років 06 місяців 25 днів.
При цьому, вказано, що за доданими документами до страхового стажу зараховані усі періоди.
Спірне рішення не містить відомостей про незараховані періоди.
Разом з тим, позивач зазначає, що періоди роботи зараховані неповністю.
У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав, що згідно наданих документів та даних персоніфікованого обліку зараховано всі періоди роботи: з 01.09.1980 по 21.07.1983 (навчання), з 01.08.1983 по 31.12.1983 (колгосп), з 01.01.1984 по 31.12.1984 (колгосп), з 01.01.1985 по 26.02.1985 (колгосп), з 15.03.1985 по 29.09.1986, з 30.09.1986 по 01.08.1987, з 02.08.1987 по 27.04.1989, з 28.04.1989 по 30.11.1991, з 01.12.1991 по 08.10.1998, з 04.03.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 30.09.2010, з 01.10.2010 по 31.10.2010, з 19.11.2010 по 15.08.2011 (безробіття), з 01.10.2014 по 02.10.2014, з 01.08.2015 по 22.02.2016, з 04.03.2016 по 23.02.2017 (безробіття), з 11.02.2021 по 31.03.2025.
Зарахування до страхового стажу вказаних вище переодів підтверджується розрахунком стажу до спірного рішення (Форма РС-право).
Не погодившись з відмовою в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до пункту 1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно з п.1 ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.
За приписами ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до положень статті 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, а саме: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Відтак, основною умовою визначення права особи на пенсію, є наявність на момент звернення страхового стажу - 32 роки.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Частинами 1 та 3 ст. 44 Закону №1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Тобто, надання додаткових документів на підтвердження трудового стажу передбачено у разі відсутності трудової книжки або якщо записи про періоди роботи містять неправильні чи неточні записи саме про періоди роботи.
Так, спірним у даній справі є відмова у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Спірне рішення не містить інформації про незараховані періоди роботи позивача, відповідач стверджує про зарахування усіх періодів роботи згідно наданих документів.
Стосовно спірних періодів роботи з 15.03.1982 по 31.12.1982, з 01.08.1983 по 26.02.1985, з 15.03.1985 по 08.10.1998, з 04.03.2003 по 30.09.2010, з 04.03.2003 по 30.09.2010, з 21.08.2015 по 22.02.2016, з 11.02.2021 по 01.04.2025, суд зазначає наступне.
Так, трудова книжка позивача (трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_2 ) містить записи, зокрема про роботу у Кременецькій нафтобазі з 15.03.1985 по 08.10.1998, а саме: з 15.03.1985 по 29.09.1986 - електрослюсарем 4 розряду, з 30.09.1986 по 01.08.1987 - електрослюсарем 3 розряду, з 02.08.1987 по 27.04.1989 - електрослюсарем 4 розряду, з 28.04.1989 по 30.11.1991 - слюсарем АЗС 4 розряду, з 01.12.1991 по 08.10.1998 - слюсарем 4 розряду (записи №3-9).
Згідно з розрахунком стажу вказані періоди зараховані до страхового стажу позивача, а саме: з 15.03.1985 по 29.09.1986 - 1 рік 6 місяців 15 днів, з 30.09.1986 по 01.08.1987 - 0 років 10 місяців 2 дні, з 02.08.1987 по 27.04.1989 - 1 рік 8 місяців 26 днів, з 28.04.1989 по 30.11.1991 - 2 роки 7 місяців 3 дні, з 01.12.1991 по 08.10.1998 - 6 років 10 місяців 8 днів.
Здійснивши перевірку кількості стажу позивача за вказані вище періоди, суд помилки в розрахунку стажу не виявив.
Отже вказані періоди зараховані до страхового стажу позивача, підстави для зобов'язання зарахувати ці періоди відсутні.
Стосовно позовних вимог в частині зарахування періоду роботи з 04.03.2003 по 30.09.2010, суд зазначає, що вказаний період повторюється в позовних вимогах.
При цьому, згідно із записами трудової книжки, позивач з 04.03.2003 по 30.09.2010 працював у ЗАТ «Кременецьцукор» (записи №10 -12).
Згідно з розрахунком стажу період роботи з 04.03.2003 по 31.12.2003 зараховано до страхового стажу як 0 років 9 місяців 28 днів, з 01.01.2004 по 30.09.2010 зараховано до страхового стажу як 5 років 8 місяців 0 днів.
Здійснивши перевірку кількості стажу позивача за вказані вище періоди, суд виявив, що період з 01.01.2004 по 30.09.2010 становить 6 років 9 місяців, проте зараховано як 5 років 8 місяців 0 днів.
Підстави визначення іншої кількості стажу між датами ані спірне рішення, ані відзив на адміністративний позов не містять.
Дослідивши відомості про сплату єдиного соціального внеску в Індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) судом встановлено сплату страхових внесків за весь період з 04.03.2003 по 30.09.2010.
Отже відповідачем допущені протиправні дії в частині визначення страхового стажу позивача за період з 01.01.2004 по 30.09.2010.
Стосовно періоду з 21.08.2015 по 22.02.2016, суд зазначає, що трудова книжка позивача не містить записів щодо цього періоду роботи, разом з тим згідно з цивільно-правовою угодою від 21.08.2015 позивач у згаданий період працював у Кременецькому районному лісогосподарському підприємстві «Кремліс», що також підтверджується відомостями про застраховану особу (форма ОК-5). Страхувальником Кременецьким районним лісогосподарським підприємством «Кремліс» (код 21162706) сплачено страхові внески за весь період, зокрема за серпень 2015 року - 31 день.
Згідно з розрахунком стажу період роботи з 01.08.2015 по 22.02.2016 зараховано до страхового стажу як 0 років 1 місяць 24 дні, в той час за підрахунком суду, стаж роботи за вказаний період має становити 6 місяців 22 дні.
Отже відповідачем допущені протиправні дії в частині визначення страхового стажу позивача за період з 01.08.2015 по 22.02.2016.
Стосовно спірного періоду з 11.02.2021 по 01.04.2025.
Згідно із записами трудової книжки, позивач з 11.02.2021 працює охоронником у ТОВ «Бриківське» (запис №19) запис про звільнення відсутній.
Згідно з розрахунком стажу період роботи з 11.02.2021 по 31.03.2025 зараховано до страхового стажу як 4 роки 1 місяць 21 день.
Здійснивши перевірку кількості стажу позивача за вказаний вище період, суд не виявив відхилення в обрахунку страхового стажу позивача.
Станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії, відомості про нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків з 01.04.2025 були відсутні у відповідача, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховано особу (форма - ОК5) станом на 02.05.2025, отже підстави для зарахування періоду роботи з 01.04.2025 були відсутні.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до абз. 2 пункту 4.3 Порядку № 22-1 після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем проведення перерахунку.
Отже позовні вимоги в цій частині суд вважає необґрунтованими.
Частиною 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Отже суд розглядає справу в межах позовних вимог, інші періоди роботи не є спірними в межах цієї справи.
При цьому, суд зазначає, що хоча розрахунок стажу і містить усі періоди роботи позивача, проте судом встановлено, що відповідачем неправильно обраховано стаж позивача між датами.
На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що спірне рішення прийнято відповідачем без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що призвело до порушення пенсійних прав позивача.
З метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від №192450008441 від 09.05.2025 та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 02.05.2025, з урахуванням страхового стажу з 01.01.2004 по 30.09.2010 як 6 років 9 місяців та з 01.08.2015 по 22.02.2016 як 6 місяців 22 дні.
При цьому, оскільки саме оскаржуваним рішенням №192450008441 від 09.05.2025 позивачу відмолено в призначенні пенсії і здійснено неправильний обрахунок стажу роботи, окреме оскарження дій стосовно відмови в призначенні пенсії є неналежним способом захисту, оскільки у спірних правовідносинах негативні наслідки для позивача створює саме вказане рішення.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з квитанцією від 10.07.2025 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, докази понесення позивачем інших судових витрат у матеріалах справи відсутні.
Ураховуючи, що рішення відповідача визнано судом протиправним та зобов'язано повторно розглянути заяву про призначення пенсії, суд вважає, що судовий збір у сплаченому розмірі 1211,20 грн, за одну вимогу немайнового характеру, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №192450008441 від 09.05.2025 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, б. 3, ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про призначення пенсії за віком від 02.05.2025, з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.01.2004 по 30.09.2010 як 6 років 9 місяців та з 01.08.2015 по 22.02.2016 як 6 місяців 22 дні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, б. 3, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв