08 жовтня 2025 року Справа №160/25620/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/25620/25 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадима Вікторовича про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
09.09.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадима Вікторовича, яка полягає у не закінченні виконавчого провадження № 66633785 з підстав передбачених п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»; зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадима Вікторовича закінчити виконавче провадження з підстав передбачених п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з фактичним його виконанням.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області перебуває виконавчий напис про стягнення з позивача на користь ТОВ ФК "Онлайн-Фінанс" заборгованості в сумі 19 831,40 грн. 26.08.2025 року на адресу відповідача було направлено заяву про закінчення виконавчого провадження, однак відповідачем було повідомлено про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження. Позивач вважаючи, що наявні підстави для закінчення виконавчого провадження, звертається до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/25620/25. Розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Заперечуючи проти позовної заяви, приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадимом Вікторовичем подано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. У відзиві відповідач зазначає, що заборгованість за виконавчим написом не погашена. Вказує, що в матеріалах виконавчого провадження, які перебувають у володінні приватного виконавця, відсутня інформація щодо здійснених зарахувань в рахунок погашення заборгованості позивача за виконавчим написом, на підставі якого відкрито виконавче провадження. Закінчення виконавчого провадження в такому випадку порушить право стягувача та суперечить статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
30.09.2025 року позивачем до суду надані додаткові пояснення.
В судове засідання 08.10.2025 року позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
В судове засідання 08.10.2025 року відповідач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
У відповідності до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до частини 1 та 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
За таких обставин, враховуючи скорочені строки розгляду справ про оскарження рішень органів державної виконавчої служби, та керуючись частиною 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін повідомлених належним чином в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Закорко Вадимом Вікторовичем від 27.08.2021 року відкрито виконавче провадження ВП №66633785 з примусового виконання виконавчого напису №56913 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК "Онлайн-Фінанс" заборгованості в сумі 19 831,40 грн.
Згідно постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 29.08.2023 року постановлено здійснювати відрахування із суми доходів боржника у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, в тому числі виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця та витрати, які пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.
20.12.2024 діяльність приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Закорко Вадима Вікторовича припинена на підставі наказу Міністерства юстиції України №3075/7.
В подальшому, керуючись вимогами частини 5 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", приватним виконавцем Макаренко Анною Сергіївною 05.03.2025 року винесено постанову про передачу виконавчого провадження приватному виконавцю Дніпропетровської області Нордіо Вадиму Вікторовичу.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області від 05.03.2025 року Нордіо Вадимом Вікторовичем прийнято виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №56913 від 31.03.2021 року.
Постановою приватного виконавця від 06.08.2025 року у виконавчому провадженні № 66633785 накладено арешт на кошти боржника.
Згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Юр Енерджі» №137 від 15.08.2025 року вбачається, що згідно постанови ВП №66633785 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в період з 01.10.2023 року по. 31.03.2025 року було утримано та перераховано 22304,54 грн. приватному виконавцю Закорко В.В. по реквізитам, указаним в постанові.
26.08.2025 року позивач звернулась до відповідача із заявою про закінчення виконавчого провадження.
04.09.2025 року відповідачем повідомлено позивача, що зокрема приватним виконавцем Закорко Вадимом Вікторовичем не було передано приватному виконавцю доступ до депозитного рахунку, на який здійснюється зарахування стягнутих з боржника коштів. Також в матеріалах виконавчого провадження ВП №66633785 відсутня інформація щодо здійснених зарахувань в рахунок погашення позивачем заборгованості. Також згідно отриманої відповіді ТОВ ФК "Онлайн-Фінанс" вбачається, що станом на 27.08.2025 року сума боргу до сплати за виконавчим документом становить 19 831,40 грн., у зв?язку з чим у приватного виконавця Нордіо В.В. відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження.
Позивач вважаючи протиправною бездіяльність приватного виконавця щодо не закінчення виконавчого провадження № 66633785, звернулась до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
На відміну від позовного провадження, у якому суд вирішує існуючий між сторонами цивільно-правовий спір, скарги на дії (бездіяльність), рішення державних (приватних) виконавців мають на меті захист прав сторін виконавчого провадження з виконання судових рішень та покладають на суд контроль за їх належним виконанням. Згідно з чинним процесуальним законодавством, здійснення такого судового контролю відбувається за правилами спеціального виду провадження у цивільному судочинстві.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права, обов'язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об'єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження, розумності строків виконавчого провадження, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За правилами частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За положеннями пунктів 1-3 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Частиною першою статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави, за яких виконавче провадження підлягає закінченню.
Так, пунктом 9 частини 1 вказаної статті передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
З матеріалів справи вбачається, що 29.08.2023 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Сумської області про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника постановлено здійснювати відрахування із суми доходів боржника у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, в тому числі виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця та витрати, які пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.
Так пунктом 3 постанови вказано, що утримані кошти перерахувати за наступними реквізатами: Приватний виконавець Закорко Вадим Вікторович ЄДРПУ НОМЕР_1 в АТ КБ «Приват Банк».
Однак 20.12.2024 діяльність приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Закорко Вадима Вікторовича припинена на підставі наказу Міністерства юстиції України №3075/7.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області від 05.03.2025 року Нордіо Вадимом Вікторовичем прийнято виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №56913 від 31.03.2021 року.
04.09.2025 року відповідачем на заяву позивача про закінчення виконавчого провадження повідомлено, що приватним виконавцем Закорко Вадимом Вікторовичем не було передано приватному виконавцю доступ до депозитного рахунку, на який здійснюється зарахування стягнутих з боржника коштів. Також в матеріалах виконавчого провадження ВП №66633785 відсутня інформація щодо здійснених зарахувань в рахунок погашення позивачем заборгованості. Також згідно отриманої відповіді ТОВ ФК "Онлайн-Фінанс" вбачається, що станом на 27.08.2025 року сума боргу до сплати за виконавчим документом становить 19 831,40 грн., у зв?язку з чим у приватного виконавця Нордіо В.В. відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження.
Також серед іншого відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що йому невідомо місцезнаходження грошових коштів, які відраховувались із заробітної плати позивача, так як вказані грошові кошти приватним виконавцем Закорко Вадимом Вікторовичем не перераховувалась ані стягувачу, ані приватному виконавцю Макаренко Анні Сергіївні, ані приватному виконавцю Нордіо Вадиму Вікторовичу. Отже закінчення виконавчого провадження в такому випадку порушить право стягувача та суперечить статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд не може погодитись з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.
Так, відповідно до наданої позивачем довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Юр Енерджі» №137 від 15.08.2025 року вбачається, що згідно постанови ВП №66633785 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в період з 01.10.2023 року по. 31.03.2025 року було утримано та перераховано 22304,54 грн. приватному виконавцю Закорко В.В. по реквізитам, указаним в постанові.
Вказана довідка була надана позивачем разом із поданою 26.08.2025 року заявою до відповідача, в якій ОСОБА_1 просила закінчити виконавче провадження, що також не оспорюється та підтверджується відповідачем.
Суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою, в тому числі за заявою стягувача шляхом перевірки правильності та своєчасності відрахувань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами та фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, про що складається відповідний акт.
За кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою (додаток 9).
Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження.
Таким чином, законодавство покладає зобов'язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов'язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення.
Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.
Водночас з досліджених судом матеріалів справи встановлено, що приватний виконавець не вжив заходів необхідних для забезпечення належного виконання виконавчого напису, а саме не вчинив дій спрямованих на встановлення місцезнаходження грошових коштів, які відраховувались із заробітної плати позивача на виконання постанови приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Закорко Вадима Вікторовича про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 29.08.2023 року.
При отриманні заяви ОСОБА_1 від 26.08.2025 року про закінчення виконавчого провадження разом з довідкою роботодавця про суми виплачених грошових коштів на виконання виконавчого документу в межах виконавчого провадження ВП №66633785 відповідачем не було здійснено жодних дій пов'язаних з перевіркою чи дійсно зазначені суми були перераховані ТОВ «Юр Енерджі» на рахунок вказаний у постанові про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 29.08.2023 року.
В свою чергу, відсутність надання доступу до депозитного рахунку приватним виконавцем Закорко В.В. відповідачу не спростовує сплату позивачем боргу.
В даному випадку, невчинення відповідачем жодних дій щодо перевірки факту відрахування суми боргу ТОВ «Юр Енерджі» на рахунок вказаний у постанові про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 29.08.2023 року при наявності постанови про стягнення боргу від 06.08.2025 року, призведе до повторного стягнення суми боргу з позивача.
Захист прав стягувача зі сторони приватного виконавця не може бути реалізований шляхом порушення прав боржника.
Таким чином, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович не виконав свої обов'язки щодо перевірки факту примусового стягнення суми боргу з позивача, дійшовши передчасного висновку про відсутність підстав для закриття виконавчого провадження, що порушило права сторони провадження, чим допустив протиправну бездіяльність.
Щодо обраного способу захисту порушеного права.
Так, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно із вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб, за загальним правилом, є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов'язковою умовою визнання протиправними рішень суб'єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб'єкта владних повноважень.
Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.03.2025 року у справі №740/5162/21.
Відповідно частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, керуючись вимогами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадима Вікторовича, що полягає у не здійсненні заходів з перевірки примусового виконання виконавчого напису №56913 від 31.03.2021 року у виконавчому провадженні ВП №66633785 та зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадима Вікторовича повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.08.2025 року про закінчення виконавчого провадження, із врахуванням висновків суду.
Позовні вимоги про зобов'язання відповідача закінчити виконавче провадження з підстав передбачених п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з фактичним його виконанням, задоволенню не підлягають, як передчасні, оскільки закінченню виконавчого провадження з підстав передбачених п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», передує перевірка та встановлення фактичного його виконання.
За змістом статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, і спір по суті вирішено на користь позивача.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатила судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 968,96 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією від 08.09.2025 року.
Отже, судовий збір у розмірі 968,96 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадима Вікторовича.
Керуючись статтями 77, 242-246, 250, 255, 257 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадима Вікторовича (49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, 10, офіс 4, РНОКПП НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадима Вікторовича, що полягає у не здійсненні заходів з перевірки примусового виконання виконавчого напису №56913 від 31.03.2021 року у виконавчому провадженні ВП №66633785.
Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадима Вікторовича повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.08.2025 року про закінчення виконавчого провадження, із врахуванням висновків суду.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадима Вікторовича на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене у строки, встановлені частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська