07 жовтня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/4678/25
Провадження № 22-ц/820/2128/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Колієва С.А. від 30 липня 2025 року.
Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У лютому 2025 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дядько ОСОБА_2 .
Згідно складеного 11.10.2022 року ОСОБА_2 заповіту все належне йому майно після своє смерті він заповів позивачці.
11.10.2024 року нотаріусом позивачці видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з відповіді ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 18.11.2024 року за період з серпня 2023 року по січень 2024 рік на рахунок фонду повернуто кошти, перераховані на виплату пенсії ОСОБА_2 у сумі 50977,26 грн.
05.01.2025 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФ України в Хмельницькій області із заявою про виплату їй як спадкоємиці ОСОБА_2 нарахованої, але недоотриманої пенсії в сумі 50977,26 грн., листом від 18.01.2025 року ГУ ПФ України в Хмельницькій області позивачці відмовлено у здійсненні такої виплати.
Оскільки суми пенсії, які були нараховані, проте не виплачені за життя спадкодавцеві, входять до складу спадщини, вона як спадкоємиця ОСОБА_2 має право на їх отримання.
З врахуванням наведеного позивачка просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотриману пенсію у розмірі 50977,26 грн. та стягнути з ГУ ПФУ в Хмельницькій області на її користь в порядку спадкування за заповітом нараховану та недоотриману пенсію ОСОБА_2 у розмірі 50977,26 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.07.2025 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на нараховану та недоотриману за життя пенсію у сумі 50 977,26 грн. Стягнуто з ГУ ПФУ в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом недоотриману за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію у розмірі 50 977,26 грн.
Стягнуто з ГУ ПФУ в Хмельницькій області на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
В апеляційній скарзі Головне управління ПФУ в Хмельницькій області просить скасувати рішення суду як незаконне та відмовити в позові. На думку апелянта, суд першої інстанції помилково не застосував ст. 61 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ, за якою суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. У справі відсутні докази, що позивачка є єдиним членом сім'ї, що має право на одержання недоотриманої пенсії.
В засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, будучи повідомленими про розгляд справи.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на обліку в ГУ ПФ України в Хмельницькій області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
За життя ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений 28.04.2022 року державним нотаріусом Першої Шепетівської державної нотаріальної контори Камфорович А.О., зареєстровано в реєстрі за № 394, згідно якого все належне йому майно на випадок своєї смерті заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказаний заповіт не був змінений чи скасований та був чинним на момент смерті ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , звернувшись у встановлені законом строки до нотаріальної контори з відповідною заявою.
Згідно оглянутих матеріалів спадкової справи №32/2024 щодо майна померлого ОСОБА_2 встановлено, що останній на момент своє смерті був зареєстрований і проживав один за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно повідомлення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 18.11.2024 року на за період з 01.01.2023 року по 31.01.2024 рік розмір нарахованої пенсії ОСОБА_2 становить 108521,95 грн.; за період з серпня 2024 року по січень 2024 рік на рахунок управління повернуто кошти, перераховані на виплату пенсії ОСОБА_2 у сумі 50977,26 грн.
Наведене підтверджується матеріалами справи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що суми пенсії, які не були одержані спадкодавцем за життя, входять до складу спадщини, а тому позивачка як єдина спадкоємиця за заповітом набула право на отримання невиплаченої пенсії.
Доводи апеляційної скарги про помилковість таких висновків суду є безпідставними.
Так, відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, крім прав і обов'язків що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (ст.ст.1218, 1219 ЦК України).
За змістом ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.
В силу ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За нормами ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Згідно з постановою Верховного Суду від 14.02.2022 року у справі №243/13575/19 стаття 1227 ЦК України встановлює сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (ст. 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.09.2020 року справа №428/6685/19 положення ч.ч. 2, 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонеру і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Згідно з ст. 46 цього ж Закону нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
У разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ) членів сім'ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім'ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначених законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини пов'язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими.
Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду у справі №560/14067/21 від 15.02.2024 року.
Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 11.10.2024 року цілком підтверджує, що позивачка є єдиною спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_2 .
При цьому ОСОБА_1 не була членом сім'ї спадкодавця і в межах визначеного законом 6-місячного строку не зверталася до органу ПФУ за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові. Відтак ця невиплачена пенсія увійшла до складу спадщини ОСОБА_2 .
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що слід стягнути з ГУ Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь позивачки недоотриману ОСОБА_2 пенсію в розмірі 50977,26 грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті спору.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 07 жовтня 2025 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк