Справа № 463/9134/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/2600/25 Доповідач: ОСОБА_2
06 жовтня 2025 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, в м. Львові, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 25 вересня 2025 року про застосування тимчасового арешту до затриманого -
ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Грузії, грузина, уродженця м. Гардабані, країни Грузії, документований паспортом громадянина Грузії № НОМЕР_1 від 24 січня 2023 року, до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1 , -
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_8
прокурора ОСОБА_9 ,
затриманого ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ),
та його захисника-адвоката ОСОБА_5 ,
перекладача ОСОБА_10 ,
керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова ОСОБА_11 , звернулася з клопотанням до слідчого судді про застосування тимчасового арешту стосовно громадянина Грузії ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ).
Клопотання мотивував тим, що 23 вересня 2025 року о 13.00 год. оперативними співробітниками Управління міграційної поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області у приміщенні Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області за адресою: м. Львів, вул. Романчука, 18, в порядку ст. ст. 208, 582 КПК України, затримано громадянина Грузії ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває в міжнародному розшуку згідно бази даних Генерального секретаріату Інтерполу з метою арешту та подальшої екстрадиції до Латвійської Республіки для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 285-1 КК Латвійської Республіки.
Під час затримання ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) роз'яснено застосування видачі (екстрадиції) у спрощеному порядку, згоду на яку останній не надав.
Відповідно до листа сектору міжнародного поліцейського співробітництва ГУ НП у Львівській області підтверджено факт перебування в розшуку каналами Генерального Секретаріату Інтерполу з метою арешту та екстрадиції до Латвійської Республіки за підозрою в забезпеченні можливістю незаконного перебування в Латвійській Республіці.
Згідно з обліками Генерального секретаріату Інтерполу станом на 18 вересня 2025 року ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) знаходиться в міжнародному розшуку з 19 травня 2025 року з метою арешту та подальшої екстрадиції до Латвійської Республіки для притягнення до кримінальної відповідальності ч. 1 ст. 285 - 1 КК Латвійської Республіки.
Інкримінований ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), злочин за Законом України про кримінальну відповідальність кваліфікується за ст. 332 КК України і є екстрадиційним, оскільки передбачає позбавлення волі на строк не менше 1 року, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за вказане діяння не закінчилися.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суд м. Львова від 25 вересня 2025 року задоволено клопотання заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова ОСОБА_11 , про застосування тимчасового арешту стосовно громадянина Грузії ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Застосовано тимчасовий арешт до громадянина Грузії ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 40 (сорок) діб.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді адвокат ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 25 вересня 2025 року, оскільки повний текст ухвали отримано стороною захисту 26 вересня 2025 року о 17 год. 21 хв.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми КПК України, не надано належної оцінки доказам.
Вважає, що слідчим суддею ухвалено рішення без належних правових підстав, а саме документів, які підтверджували наявність протоколу затримання особи в Латвійській Республіці, документи, що свідчать про вчинення злочину особою на території Латвійської Республіки, та обрання компетентним органом Латвійської Республіки запобіжного заходу, щодо ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), у зв'язку із чим слідчому судді не було надано достатніх доказів для обрання запобіжного заходу щодо затриманої особи.
Наголошує, що ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 285-1 КК Латвії (Забезпечення можливості незаконного перебування в Латвійські республіці), яка не відповідає зазначеній у клопотанні прокурора статті КК України, а саме ст. 332 КК України (Незаконне переправлення осіб через державний кордон України) дані статті відрізняються за назвою, диспозицією та санкцією.
У зв'язку із вищезазначеним клопотання прокурора є необґрунтованим належним чином.
Повідомляє, що ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) перебуває у шлюбі з громадянкою України, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_2 , до працівників поліції прибув добровільно.
Стосовно строку на апеляційне оскарження, то з урахуванням того, що повний текст ухвали адвокат отримав 17 год. 21 хв. 26 вересня 2025 року, а апеляційну скаргу подав 1 жовтня 2025 року, колегія суддів апеляційного суду вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді слід поновити.
Заслухавши доповідача, доводи затриманого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, виступ прокурора на заперечення доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи та дані які характеризують особу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 583 КПК України передбачено, що тимчасовий арешт може бути застосовано до особи, затриманої за вчинення злочину за межами України, на підставі відповідного клопотання прокурора, яке має відповідати вимогам ч. 4 ст. 583 КПК України, в тому числі і в частині долучення документів на підтвердження обставин, якими прокурор обґрунтовує своє клопотання.
Згідно приписів ст. 583 КПК України до затриманої особи, яка вчинила злочин за межами України, застосовується тимчасовий арешт до сорока діб або інший встановлений відповідним міжнародним договором України строк до надходження запиту про її видачу.
При цьому відповідно до ч. 4 ст. 583 КПК України прокурор в своєму клопотанні до слідчого судді про застосування тимчасового арешту зобов'язаний надати протокол затримання особи, документи, що містять дані про вчинення особою злочину на території іноземної держави та обрання щодо неї запобіжного заходу компетентним органом іноземної держави, а також документи, що посвідчують особу затриманого.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №16 від 08 жовтня 2004 року «Про деякі питання застосування законодавства, яке регулює порядок і строки затримання (арешту) осіб при вирішенні питань, пов'язаних з їх екстрадицією» при вирішенні питання про тимчасовий арешт особи з метою її видачі іноземній державі суд повинен перевірити наявність запиту та відповідних документів, визначених договором, на підставі яких вирішується питання про екстрадицію, а також відсутність обставин, що перешкоджають видачі або передачі.
Згідно ст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників, у термінових випадках компетентні органи запитуючої Сторони можуть звертатися із запитом про тимчасовий арешт розшукуваної особи. Компетентні органи запитуваної Сторони вирішують це питання відповідно до свого законодавства. У запиті про тимчасовий арешт повідомляється про існування одного з документів, зазначених у пункті 2 а статті 12, і намір надіслати запит про видачу правопорушника. В ньому також зазначається, за яке правопорушення буде запитуватися видача, де і коли таке правопорушення було вчинене, а також, у міру можливості, опис зовнішності розшукуваної особи. Запит про тимчасовий арешт надсилається компетентним органам запитуваної Сторони або дипломатичними каналами, або безпосередньо поштою, або телеграфом, або через Міжнародну організацію кримінальної поліції (Інтерпол), або у будь-який інший спосіб, який дозволяє мати письмове підтвердження або який визнається запитуваною Стороною. Запитуючий орган без зволікань інформується про результати розгляду його запиту.
Як вбачається з наданих матеріалів, в провадженні компетентного органу Республіки Латвія, перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 285-1 КК Латвійської Республіки.
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), діючи у групі осіб, з іншою особою, керуючись бажанням збагатитись, 13 травня 2023 року в Асунській волості Краславського краю, Республіка Латвія, дозволив трьом громадянам Індії, без дійсних проїзних документів, які незаконно перетнули зовнішній кордон держави з ОСОБА_13 , сісти в його автомобіль поблизу кордону з метою надання їм можливості незаконно перетнути кордон Республіки Латвія та перевезти їх до Республіки Польща.
ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) не зміг завершити кримінальне правопорушення через обставини, що не залежали від його волі, оскільки того ж дня близько 21 год. в Каплавській Волості Краславського краю, Республіки Латвія, був затриманий співробітниками Державної поліції Республіки Латвія.
Відповідно до листа сектору міжнародного поліцейського співробітництва ГУ НП у Львівській області підтверджено факт перебування в розшуку каналами Генерального Секретаріату Інтерполу з метою арешту та екстрадиції до Латвійської Республіки за підозрою в забезпеченні можливістю незаконного перебування в Латвійській Республіці.
Згідно з обліком Генерального секретаріату Інтерполу ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) знаходиться в міжнародному розшуку з 19 травня 2025 року з метою арешту та подальшої екстрадиції до Латвійської Республіки для притягнення до кримінальної відповідальності ч. 1 ст. 285 - 1 КК Латвійської Республіки.
Інкримінований ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), злочин за Законом України про кримінальну відповідальність кваліфікується за ст. 332 КК України і є екстрадиційним, оскільки передбачає позбавлення волі на строк не менше 1 року, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за вказане діяння не закінчилися.
Аналіз долучених до матеріалів клопотання та представлених суду документів свідчить про те, що такі є належними та допустимими доказами в розумінні ч. 4 ст. 583 КПК України на підтвердження факту для затримання громадянина Грузії ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), вчинення ним злочину на території іноземної держави та призначення реального покарання за таке, яке затриманий не відбув.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання прокурора про застосування тимчасового арешту щодо затриманого ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) вислухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні прокурора, і дійшов вмотивованого висновку про необхідність застосування щодо нього тимчасового арешту на строк до 40 діб до надходження запиту про його видачу від компетентних органів Республіки Латвія, оскільки надані прокурором матеріали підтверджують особу затриманого, містять дані про вчинення ним злочину на території іноземної держави.
Також, під час розгляду клопотання прокурора про застосування тимчасового арешту слідчим суддею було роз'яснено ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) положення ч. 8 ст. 583 КПК України, відповідно до якої він, як особа, до якої застосовано тимчасовий арешт, має право до надходження запиту про його видачу (екстрадицію) подати на розгляд слідчого судді суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа перебуває під вартою, письмову заяву про згоду на його видачу (екстрадицію), в якій може зазначити про відмову від застосування спеціального правила щодо меж кримінальної відповідальності.
Окрім того, як слідує з матеріалів справи та не спростовано під час апеляційного перегляду, ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) не звертався у встановленому законом порядку із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. В матеріалах справи відсутня інформація щодо визнання вказаної особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту чи належності особи до громадянства України.
З оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчий суддя, відповідно до вимог ч. 8 ст. 584 КПК України, не досліджуючи питання про винуватість та не перевіряючи законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі щодо ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), встановив наявність обставин, які згідно зі ст. 583 КПК України є підставою для застосування тимчасового арешту, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора щодо застосування до затриманої особи тимчасового арешту.
З огляду на викладене та враховуючи, що ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) перебуває у міжнародному розшуку правоохоронних органів іноземної держави, строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення злочину відповідно до ст. 49 КК України не закінчились, на переконання колегії суддів слідчий суддя дійшов до законного та обґрунтованого висновку про необхідність застосування тимчасового арешту.
Доводи апеляційної скарги захисника, що слідчому судді не було надано достатніх доказів для обрання запобіжного заходу щодо затриманої особи, колегія суддів розцінює критично, оскільки в провадженні компетентного органу Республіки Латвія, перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 285-1 КК Латвійської Республіки.
Аргументи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_5 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставними, оскільки згідно з ч. 1 ст. 583 КПК України, видача особи (екстрадиція) може бути здійснена лише за умови, якщо діяння, у зв'язку з яким запитується видача, відповідно до законодавства обох держав є злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не менше одного року.
Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ст. 285-1 Кримінального закону Латвійської Республіки - «Забезпечення можливості незаконного перебування в Латвійській Республіці». Суть зазначеного діяння полягає у сприянні незаконному перебуванню осіб на території держави, що за своєю природою є аналогічним складу злочину, передбаченому ст. 332 Кримінального кодексу України - «Незаконне переправлення осіб через державний кордон України», яка встановлює відповідальність за організацію, керівництво або сприяння незаконному перетину державного кордону.
Таким чином, хоча статті 285-1 КК Латвії та 332 КК України різняться за назвою, диспозицією та санкцією, обидві вони передбачають відповідальність за умисні дії, спрямовані на сприяння незаконному переміщенню або перебуванню осіб без законних підстав, що відповідає вимогам ст. 582 і 583 КПК України щодо подвійної кримінальної караності та меж екстрадиції.
Отже, посилання сторони захисту на відсутність відповідності між зазначеними статтями є помилковими, а висновки суду першої інстанції про наявність підстав для подальшого тримання ОСОБА_6 під вартою є законними, обґрунтованими та такими, що узгоджуються з вимогами КПК України.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) перебуває у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_12 , має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , та прибув до працівників поліції добровільно, дійсно підтверджуються матеріалами справи.
Однак, зазначені обставини не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора про застосування тимчасового арешту, оскільки вони не спростовують наявності правових підстав для тимчасового тримання особи під вартою у порядку, визначеному ст. 583 КПК України.
Такі відомості мають значення лише для оцінки особи підозрюваного, але не спростовують ризиків, пов'язаних із можливістю його ухилення від екстрадиційної перевірки чи видачі, а також не впливають на обов'язок України забезпечити виконання міжнародних зобов'язань у межах процедури екстрадиції.
Інших доводів, які б безумовно свідчили про існування обґрунтувань для скасування ухвали слідчого судді, апеляційна скарга захисника не містить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування чи зміни ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Відтак, ухвала слідчого судді про застосування тимчасового арешту до ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу захисника слід відхилити.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422, 583, 584 КПК України, колегія суддів
поновити адвокату ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 25 вересня 2025 року.
Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 25 вересня 2025 року про застосування тимчасового арешту до затриманого - ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3