Справа № 450/1191/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/650/25 Доповідач: ОСОБА_2
06 жовтня 2025 року у м.Львів.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду
під головуванням судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2025 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_6 ,
з участю: прокурора ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_10 ,
встановила:
Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2025 року ОСОБА_8 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Згідно ст.75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, та покладено на нього обов'язки, передбачені, п.п.1, 2, ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
ОСОБА_6 визнано винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено їй покарання у виді 4 років позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Згідно ст.75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, та покладено на неї обов'язки, передбачені, п.п.1, 2, ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження уз уповноваженим органом з питань пробації.
Вирішено питання про арешт майна, речові докази та процесуальні витрати.
За вироком суду, ОСОБА_8 , 20.10.2023 року о 09:30 год., керуючи технічно справним сідловим тягачем марки «RENAULT MAGNUM», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із напівпричепом марки «TITAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по автодорозі М-06, сполученням «Київ-Чоп» 532 км, що в с.Ямпіль, вул.Кільцева, 1 Львівського району, Львівської області в напрямку м. Київ, наближаючись до перехрестя з автодорогою, яка сполучає населені пукти «с. Муроване - с. Ямпіль», грубо порушив вимоги Розділу 33 дорожнього знаку 5.16., Розділу 34 дорожньої розмітки 1.18, Розділу 1 п.1.5., Розділу 2 п.2.3. д), Розділу 8 п.п.8.1., 8.5.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, які виразились в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, а саме рухаючись у крайній правій смузі руху, яка дозволяє напрям руху на перехресті лише праворуч, продовжив рух прямо на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг, що призвело до зіткнення із автомобілем марки «SUBARU OUTBACK», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_6 , яка в цей час виконувала маневр проїзду вказаного перехрестя, виїжджаючи з другорядної автодороги сполученням «с. Муроване - с. Ямпіль» в напрямку зі сторони с. Ямпіль Львівського району, Львівської області, після чого автомобіль «SUBARU OUTBACK», реєстраційний номер НОМЕР_3 скоїв також зіткнення із сідловим тягачем «MAN TGA 18.463» р. н. НОМЕР_4 та напівпричіпом марки «FRUEHAUF TF34C», р. н. НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_11 .. В результаті порушень Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_8 , водій та пасажир автомобіля «SUBARU OUTBACK», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 отримали тяжкі тілесні ушкодження.
ОСОБА_6 , 20.10.2023 року о 09:30 год, керуючи технічно справним автомобілем марки «SUBARU OUTBACK», реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухаючись автодорогою, яка сполучає населені пукти «с.Муроване - с.Ямпіль», при наближенні до перехрестя з автодорогою «Київ-Чоп» у с.Ямпіль, вул.Кільцева, 1 Львівського району, Львівської області грубо порушила вимоги Розділу 33 дорожнього знаку 2.1., Розділу 1 п.1.5., Розділу 2 п.2.3. б), д), Розділу 10 п.10.1, Розділу 16 п.16.11. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, які виразились в тому, що вона проявила неуважність до дорожньої обстановки та її змін, своїми діями вона створила загрозу безпеці дорожнього руху, а саме перед початком руху із другорядної дороги не переконалася що це буде безпечно, та при виїзді на нерегульоване перехрестя нерівнозначних доріг, не надала перевагу в русі сідловому тягачу марки «RENAULT MAGNUM», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із напівпричепом марки «TITAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , який рухався автодорогою «Київ-Чоп» в напрямку до м. Чоп, внаслідок чого відбулось зіткнення вказаних транспортних засобів, після чого автомобіль «SUBARU OUTBACK», реєстраційний номер НОМЕР_3 , скоїв зіткнення із сідловим тягачем «MAN TGA 18.463», реєстраційний номер НОМЕР_4 , та напівпричіп марки «FRUEHAUF TF34C», реєстраційний номер НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_11 .. В результаті порушень Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_6 , пасажир автомобіля марки «SUBARU OUTBACK», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
На вказаний вирок суду обвинувачена ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_6 просить змінити оскаржуваний вирок у частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким вважати її засудженою за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України звільнити її від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік та покласти обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
На підтримку своїх вимог покликається, що вона свою вину у вчиненому визнала, однак не згідна із покаранням в частині позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, яке вважає занадто суворим.
Вказує, що раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, одружена, має на утриманні неповнолітніх дітей. Також покликається, що діти часто хворіють і саме вона відвозить їх до лікарні та забезпечую процес навчання та виховання, оскільки чоловік перебуває на роботі.
Акцентує, що водійське посвідчення дає їй можливість організовувати своїх дітей та їхні процеси виховання, які вважливі для них, і робити це якісно та вчасно можливо лише за допомогою транспортного засобу.
Також звертає увагу, що ОСОБА_8 теж було позбавлено права керувати транспортним засобом і вона з чоловіком ОСОБА_12 у судовому засіданні просили суд не застосовувати такий вид покарання, оскільки право керування їй та ОСОБА_8 вкрай потрібні.
Наголошує, що вона, інший обвинувачений у справі ОСОБА_8 та потерпілий ОСОБА_10 примирились і жодних претензій один до одного не мали.
Крім цього, вказує на наявність обставин, які пом'якшують покарання, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Вважає, що у суду не було аргументів для призначення їй покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить змінити оскаржуваний вирок у частині призначеного ОСОБА_8 покарання та ухвалити новий вирок, яким вважати його засудженим за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та покласти обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
На підтримку своїх апеляційних вимог захисник покликається, що обвинувачений ОСОБА_8 вину у скоєному визнав, однак не згідний із покаранням в частині позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, яке є занадто суворим.
Звертає увагу, що ОСОБА_8 раніше не судимий, не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей та інших непрацездатних осіб, хворіє, що підтверджується відповідними медичними документами долученим до кримінального провадження.
Вказує, що водійське посвідчення дає ОСОБА_8 можливість працювати та отримувати заробітну плату, і це єдине джерело його доходу. Акцентує, що позбавлення ОСОБА_8 права керувати транспортним засобом призведе до його звільнення з роботи, а відтак і до втрати заробітку. Тим більше у теперішній час важко знайти роботу в межах Харківської області. Також покликається, що обвинувачений збирає кошти на проведення оперативного втручання, а саме для заміни клапана серця.
Крім цього, звертає увагу, що ОСОБА_6 теж було позбавлено права керувати транспортним засобом і вони у судовому засіданні просили суд не застосовувати такий вид покарання, оскільки право керування їй та ОСОБА_8 вкрай потрібні.
Наголошує, що обвинувачені у справі і потерпілий ОСОБА_10 примирились і жодних претензій один до одного не мали, а тому є підстави не застосовувати такий вид покарання, як позбавлення права керувати транспортними засобами.
Крім цього, вказує на наявність обставин, які пом'якшують ОСОБА_8 покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Вважає, що у суду не було аргументів для призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Обвинувачений ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засіданні апеляційного суду не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив, заяв та клопотань не подав.
Присутні учасники судового провадження, зокрема, і захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 не заперечили щодо проведення апеляційного розгляду за відсутності ОСОБА_8 , учать якого в апеляційному розгляді справи не є обов'язковою.
При апеляційному розгляді справи захисник, обвинувачена ОСОБА_6 та потерпілий підтримали усі подані у справі апеляційні скарги та просили такі задоволити з наведених у них мотивів.
Прокурор заперечив апеляційні скарги захисника та обвинуваченої, просив залишити такі без задоволення, з огляду на законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку.
Заслухавши доповідача, пояснення присутніх сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за встановлених судом першої інстанції обставин, кваліфікація їх дій в апеляційних скаргах не оспорюються, а тому, з урахуванням вимог ч.1 ст.404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
Також в апеляційному порядку не оспорюється вид та розмір основного покарання, призначеного обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_6 та звільнення їх на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком.
Перевіривши апеляційні доводи захисника та обвинуваченої ОСОБА_6 щодо призначення обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до положень ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ст.65 КК України суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності у кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, тощо.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_8 та ОСОБА_6 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності, суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання у цілому.
Як вбачається з матеріалів справи при призначенні ОСОБА_8 покарання місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, дані про особу винного, який раніше не судимий, вину визнав, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, нейтрально характеризується за місцем проживання, має постійне місце праці, а саме працює водієм у ФОП ОСОБА_13 , не має неповнолітніх дітей на утриманні, примирився з потерпілими, наявність обставини, яка пом'якшує покарання, - щире каяття.
Згідно роз'яснень, які містяться у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», згідно яких у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_8 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом місцевий суд взяв до уваги те, що обвинувачений на даний час працює водієм і право керування транспортними засобами йому потрібне для здійснення його діяльності, водночас суд обґрунтовано врахував характер та обставини кримінального правопорушення, а також те, що у обвинуваченого відсутні на утриманні інші особи, зокрема діти.
З огляду на конкретні обставини даного кримінального провадження, характер допущенних обвинуваченим ОСОБА_8 порушень Правил дорожнього руху, та їх наслідки, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого суду про призначення обвинуваченому за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, у повній мірі відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України.
Також колегія суддів вважає, що той факт, що обвинувачений працює водієм, не може бути враховано, як обставину, яка, з огляду на встановлене, дає підстави для не призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що передбачено санкцією ч.2 ст.286 КК України.
Щодо позиції потерпілої сторони з приводу призначення обвинуваченому покарання, то така враховується судом, однак, з огляду на дискреційні повноваження суду, така позиція не є вирішальною, і при призначенні особі покарання судом враховуються передбачені законом обставини та дані у сукупності.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене місцевим судом ОСОБА_8 за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік у повній мірі відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Щодо призначеного місцевим судом покарання обвинуваченій ОСОБА_6 , колегією суддів встановлено, що при призначенні їй покарання місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, дані про особу винної, яка раніше не судима, зі слів є працюючою особою, вину визнала, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога і лікаря-психіатра, відсутність претензій з боку потерпілого, наявність обставини, яка пом'якшує покарання, - щире каяття.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом місцевий суд взяв до уваги характер та обставини вчинення кримінального правопорушення, її однорічний стаж керування транспортними засобами, а також покликання обвинуваченої на проживання у сільській місцевості та наявність чоловіка призовного віку.
Водночас, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченій ОСОБА_6 покарання врахував наведені обставини, зокрема, і щодо характеру допущених нею порушень ПДР, та дані про її особу не у повній мірі.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_6 вперше вчинила кримінальне правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, вчинених з необережності. Жодних претензій потерпілий до обвинуваченої не має.
Будь яких даних про те, що ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого їй злочину, а також після його вчинення, допускала порушення Правил дорожнього руху матеріали справи не містять. Крім цього, поза увагою суду першої інстанції залишився відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Також, колегія суддів враховує позитивну посткримінальну поведінку ОСОБА_6 , яка проявилась у повному визнанні нею вини, та її згоді на судовий розгляд у порядку ч.3 ст.349 КПК України, що свідчить про дійсність щирого каяття обвинуваченої, яка впродовж провадження у справі не намагалась уникнути відповідальності за скоєне.
Крім цього, колегія суддів враховує апеляційній доводи обвинуваченої ОСОБА_6 про наявність у неї трьох дітей, двоє з яких є неповнолітніми, і право керування транспортними засобами ОСОБА_6 потрібно для забезпечення процесу їх навчання та виховання, а також відвідування за потреби лікарів.
Отже, на переконання колегії суддів позбавлення ОСОБА_6 права керування транспортними засобами, у даний час, призведе до обмеження її можливостей забезпечувати мобільність її родини, яка проживає у сільській місцевості.
Ураховуючи наведене у сукупності, колегія суддів вважає, що у даному, конкретному випадку буде необхідним, достатнім та справедливим призначити обвинуваченій ОСОБА_6 за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді позбавлення волі на визначений місцевим судом строк, однак без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що передбачено санкцією ч.2 ст.286 КК України, та із подальшим звільнення обвинуваченої від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі ст.75 КК України, із встановленням іспитового строку та покладення на обвинувачену процесуальних обов'язків, визначених ст. 76 КК України.
Таким чином, апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_6 підлягає до задоволення, водночас підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 задоволити, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2025 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_6 змінити в частині призначеного покарання.
Вважати ОСОБА_6 засудженою ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік.
На підставі п.п.1, 2, ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_6 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження уз уповноваженим органом з питань пробації.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: