Дата документу 08.10.2025 Справа № 201/16524/24
Запорізький апеляційний суд
Єдиний унікальний №201/16524/24 Головуючий у 1-й інстанції: Зарютін П. В.
Провадження № 22-ц/807/1875/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
08 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кочеткової І.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У грудні 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2025 року передано на розгляд до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя за підсудністю на підставі п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 22 лютого 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі по тексту ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 9093565. Кредит було надано в сумі 3000 грн, строком на 100 днів, тобто до 02 червня 2026 року, зі сплатою відсотків за пільговий період у розмірі 2% (10 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 04 березня 2023 року), за поточний період у розмірі 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору.
26 червня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №99-МЛ, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права Вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників №99-МЛ від 26 червня 2023 року до Договору відступлення прав вимоги №99-МЛ від 26 червня 2023 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 12 270 грн, з яких: 3000 грн - залишок по тілу кредиту; 8700 грн - залишок по відсотках; 570 грн - залишок по комісії. З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 , а саме 26 червня 2023 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Зазначений кредитний договір був підписаний електронним підписом ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання позичальником ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, тобто всі умови кредитування були узгоджені з ОСОБА_1 та прийняті ним. З вказаним договором позивачем набуто право вимоги до ОСОБА_1 , відповідно до укладеного з попереднім кредитором Договору відступлення права вимоги. Однак, відповідач в порушення умов даного договору свої боргові зобов'язання не виконав, не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», ні на рахунки попереднього кредитора. У зв'язку з цим, у позивача, як нового кредитора, виникло право на стягнення вказаної вище суми заборгованості в судовому порядку, а також витрат по сплаті судового збору.
На підставі вищевикладеного просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» суму заборгованості за кредитним договором №909365 від 22 лютого 2023 року в розмірі 12 270 грн, з яких: 3000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8700 грн - сума заборгованості за відсотками; 570 грн - сума заборгованості за комісією. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором (договором про споживчий кредит) № 9093565 від 22 лютого 2023 року в розмірі 3600,00 грн, з яких: 3 000,00 грн - сума кредиту, 600,00 грн - розмір відсотків за користування кредитом, та судовий збір у розмірі 710,73 грн.
У задоволенні іншої частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення суду є незаконним, таким що прийнято з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Таким чином, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути судові витрати.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору, взяв на себе зобов'язання та не виконав їх належним чином. Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, як і комісія передбачена умовами кредитного договору.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_1 - адвокат Сорока А.С., зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. У зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2025 року це 90 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн (3028,00 грн Х 30 = 90 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, ч .2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 12 270 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п.1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України.
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю доповідача в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання за кредитним договором N 9093565 від 22 лютого 2023 року не виконав, у передбачений в договорі строк (10 днів) грошові кошти (суму позики) та нараховані проценти за користування позикою не повернув, внаслідок чого станом на 26 червня 2023 року виникла заборгованість у сумі 3600 грн, з яких: 3000 грн - заборгованість за основним боргом; заборгованість за відсотками за користування позикою в межах строку договору з 22.02.2023 року по 04.03.2023 року у розмірі 600 грн. Відповідачем не спростовано факт укладення зазначеного кредитного договору та наявність простроченої заборгованості за кредитом у загальному розмірі 3600 грн. Вимога позивача про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 8100 грн, нарахованих поза межами строку кредитування, а саме за період з 05.03.2023 року по 02.06.2023 року, є необґрунтованою. Позовні вимоги про стягнення комісії у розмірі 570 грн, нарахована за ставкою 19% від суми кредиту одноразово з моменту видачі кредиту суд вважав, що вони в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки стягнення комісії, пов'язаної з обслуговуванням безпосередньо цього кредиту, суперечать положенням ст.81 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (ч.3 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність). Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку, чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Судом встановлено, що 22 лютого 20223 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі по тексту - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 9093565 (а.с.12-22).
У відповідності до положень пункту 7.1 договору про споживчий кредит договір (з додатками N 1, N 2 та Правилами), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, - з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, передбаченого у пункті 2.1 договору.
Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтворених шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону Відповідача, про що свідчить п. 10 Кредитного договору, адреса, реквізити ті підпис сторін.
Відповідно до положень пункту 1.1 договору про споживчий кредит позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно пункту 1.4 договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника.
За умовами кредитного договору ТОВ «Мілоан» зобов'язувався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 3000 грн (п.1.2 договору) строком на 100 дні з 22 лютого 2023 року і складається з пільгового та поточного періодів (п.1.3 договору). Пільговий період складає 10 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 04 березня 2023 року (рекомендована дата платежу) (п.п.1.3.1 договору).
Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 02 червня 2023 року (дата остаточного погашення заборгованості) (п.п.1.3.2).
Позичальник зобов'язувався повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 04 березня 2023 року (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 02 червня 2023 року (останнього дня строку кредитування) (п.п.1.4).
Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 600 грн, які нараховуються за ставкою 2.00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п.п.1.5.2). Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 8100 грн, які нараховуються за стандартною ставкою 3,0 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п.п.1.5.3 договору). Комісія за надання кредиту 570 грн, яка нараховується за ставкою 19.00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.п.1.5.1 договору).
Відповідно до п.п.2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 .
Зазначений договір про споживчий кредит був укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан».
Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п.6.5 договору).
З платіжного доручення N 94211829 від 22 лютого 2023 року вбачається, що грошові кошти в сумі 3 000 гривень було перераховано ТОВ «Мілоан» на рахунок ОСОБА_1 , а саме на платіжну картку N НОМЕР_1 . В призначенні платежу вказано: «Кошти згідно договору 9093565» (а.с.29).
Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення заборгованість та виписки з особового рахунку ОСОБА_1 станом на 11 грудня 2024 року становить 12 270 грн. з них: 3000 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 8700 грн - прострочена заборгованість за процентами, 570 грн - комісія (а.с.30-32).
26 червня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено договір відступлення прав вимоги №99-МЛ, у відповідності до положень пункту 1.1 якого на умовах, встановлених договором, кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості) (а.с.33-41).
Відповідно до положень підпункту 6.2.3 пункту 6.2 договору відступлення прав вимоги права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній в пункті 7.1 договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання акта приймання-передачі реєстру боржників (Додаток N 2) відповідно до пункту 8.3.2 договору.
26 червня 2023року на підставі договору відступлення прав вимоги та з моменту підписання акту прийому-передачі реєстру боржників, від ТОВ «Мілоан» до позивача перейшло право вимоги ТОВ «Мілоан» до відповідача за договором про споживчий кредит N 9093565 від 22 лютого 2023 року (а.с.42).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №99-МЛ від 26 червня 2023 року, ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" передано від первісного кредитора право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором 9093565 від 22 лютого 2023 року, за яким заборгованість станом на день укладення договору відступлення 26 червня 2023 року складає 12 270 грн, з яких 3000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 8700 грн - заборгованість за відсотками, 570 грн - заборгованість по комісії (а.с.44).
04 грудня 2024 за вих. № 22833871/7519 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило відповідачу письмову вимогу щодо погашення кредитної заборгованості (а.с.45).
Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ч. 1ст. 530 ЦК Українивизначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Так, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Відповідно до ч. 1, ч. 2ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 512 ЦК Україникредитору зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно достатті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Частиною першою статті 1077 ЦК України, визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 22 лютого 2023 року укладено кредитний договір N 9093565 в електронній формі.
ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало належним чином, надавши відповідачеві кредит, шляхом перерахування на картковий рахунок грошових коштів в розмірі 3000 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.
ОСОБА_1 належним чином свої зобов'язання за вказаним кредитним договором не виконала, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснила, сплату відсотків за кредитним договором не здійснила.
Відповідно до припису абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі N 444/9519/12, провадження N 14-10цс18.
Згідно п. 1.3, 1.4 кредитного договору та графіка розрахунків, який є додатком N 1 до вказаного договору, кредит надавався строком на 10 днів, дата укладення: 22 лютого 2023 року, термін (дата) повернення кредиту: 04.03.2023 року (включно), сукупна вартість кредиту (всього до сплати) становить 3600 грн (тіло кредиту - 3000 грн та 600 грн відсотків за користування кредитом).
Відповідно до п. 2.3.1, 2.3.2 Кредитного договору позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування /повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Волевиявлення позичальника продовжити строк користування /повернення кредиту та укладення угоди, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.3.договору.
З відомостей про щоденні нарахування та погашення, складених ТОВ «Мілоан», за період з 22.02.2023 по 02.06.2023 року вбачається, що вказаним товариством здійснювалося нарахування відсотків після закінчення строку кредитування з 04.03.2023 по 02.06.2023 року включно (а.с.30-31).
Між тим, вказані вище відомості не містять інформації щодо сплати відповідачем сум на погашення кредиту, відсотків, комісії.
Відповідно до п. 2.3.1. кредитного договору, для продовження строку кредитування позичальник мав вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т. ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Позивачем не надано доказів сплати ОСОБА_1 комісії за управління та обслуговування кредиту або доказів погашення заборгованості по кредиту.
Суд першої інстанції вірно встановив, що в матеріалах справи відсутні докази пролонгації кредитного договору N 9093565 від 22 лютого 2023 року відповідно до умов кредитного договору, а умови кредитного договору не передбачає можливості авто пролонгації строку користування кредитом.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що кредитор не мав правових підстав здійснювати нарахування відсотків поза межами строку кредитування та дійшов вірного висновку про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами в розмірі 600 грн в межах строку кредитування за період з 22 лютого 2023 року по 04 березня 2023 року.
Стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування грошима за період після визначеного сторонами договору строку кредитування до дня закінчення строку користування кредитними коштами з 05 березня 2023 року по 02 червня 2023 року не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі N 723/304/16-ц (провадження 14-360цс19).
Доводи апеляційної скарги щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування на підставі ч. 2 другою ст. 625 ЦК України є необґрунтованими, оскільки з позовної заяви вбачається, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення коштів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, не заявляло.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, вірно застосував норми матеріального права та дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення відсотків у сумі 600 грн.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1 свої договірні зобов'язання у визначеному кредитному договорі строки і обсяги не виконав, і станом на час розгляду справи відомостей про погашення заборгованості за вказаним договором повністю чи частково не надано як суду першої інстанції, так і до Запорізького апеляційного суду, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за Кредитним договором N 9093565 від 22 лютого 2023 року в сумі 3600 грн, з яких: 3000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 600 грн - заборгованість за відсотками.
Що стосується позовних вимог про стягнення комісії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в цій частині позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
У змісті позовної заяви позивач вимагає стягнення заборгованості за комісією по Кредитному договору N 9093565 від 22 лютого 2023 року в сумі 570 грн.
Ці вимоги не підлягають задоволенню, бо стягнення комісії, пов'язаної з обслуговуванням безпосередньо цього кредиту, суперечать положенням статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів".
Як наголошено у висновках Верховного Суду України в постановах від 16 листопада 2016 року (справа N 6-1746цс16), від 06 вересня 2017 року (справа N 6-2071цс16) і підкреслено у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року (справа N 666/4957/15-ц), з посиланням на пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168, зміст якого кореспондується до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Враховуючи наведене, є правильні висновки суду першої інстанції, що до змісту складової частини вказаного вище Кредитного договору було закладено умови з виплати позикодавцю позичальником комісії, зокрема за надання кредиту, як за дії, вчинювані на власну користь ТОВ «Мілоан», що є нікчемними та не потребують визнання їх недійсними, а тому відсутні підстави для стягнення заборгованості за комісією у розмірі 570 грн.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції надав відповідну правову оцінку всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія судів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, зазначених в позові.
Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, N 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції N 2) [ВП], § 41.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
Оскільки апеляційна скарга залишена судом апеляційної інстанції без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»- залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2025 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадкуякщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 08 жовтня 2025 року.
Головуючий, суддя Суддя Суддя
Подліянова Г.С. Гончар М.С. Кочеткова І.В.