за результатами розгляду заяви про зобов'язання суб'єкта владних повноважень
подати звіт про виконання судового рішення
07 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/15350/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні заяву про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) про:
- визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати всіх видів грошового забезпечення з 01.01.2020 по 03.09.2021, незарахування періоду навчання у вищому навчальному закладі до календарної вислуги років (позовна вимога 1);
- визнання незаконним та скасування п.45 наказу від 15.01.2018 №10-в частині затвердження стажу, необхідного для зарахування винагороди за вислугу років та висновок комісії від 15.01.2018 з визначення стажу без зарахування періоду навчання до календарної вислуги років у ВУЗі (позовна вимога 2);
- зобов'язання провести з 01.01.2020 перерахунок та виплату грошового забезпечення, в т.ч. посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років за роботу в умовах режимних обмежень, відпускних, усіх щомісячних одноразових додаткових видів грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2020 у 2020 році, на 01.01.2021 у 2021 році на відповідні тарифні коефіцієнти згідно із постановою КМУ №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше проведених виплат (позовна вимога 3);
- зобов'язання зарахувати до календарної вислуги років період навчання у вищому навчальному закладі у відповідності до положень ст.ст. 12, 17 Закону України №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених від військової служби та деяких інших осіб», п.2 Постанови КМУ №393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення пенсії грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей, Інструкції «Про порядок обчислення стажу служби та виплати винагороди за вислугу років особам начальницького складу податкової міліції та державної податкової інспекції», затвердженої наказом податкової адміністрації України за №313 від 15.05.2008, який затверджений в МЮУ 25.06.2008 за №553/15244 та Наказу ДПА у Волинській області №219-о від 02.08.2011 і здійснити перерахунок та виплату вихідної допомоги при звільненні з врахуванням виплаченої (позовна вимога 4).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.03.2022 у справі №140/15350/21 адміністративний позов задоволено повністю, вирішено:
«Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Волинській області щодо нарахування та виплати всіх видів грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01 січня 2020 року по 03 вересня 2021 року, не зарахування періоду навчання у вищому навчальному закладі до календарної вислуги років.
Визнати незаконним та скасувати пункт 45 наказу Головного управління ДФС у Волинській області від 15 січня 2018 року №10-о частині затвердження ОСОБА_1 стажу необхідного для зарахування винагороди за вислугу років та висновок комісії від 15 січня 2018 року з визначення стажу без зарахування періоду навчання до календарної вислуги років у вищому навчальному закладі.
Зобов'язати Головне управління ДФС у Волинській області провести ОСОБА_1 з 01 січня 2020 року перерахунок та виплату грошового забезпечення, в тому числі посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років за роботу в умовах режимних обмежень, відпускних, усіх щомісячних одноразових додаткових видів грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня 2020 року у 2020 році, на 01 січня 2021 року у 2021 році на відповідні тарифні коефіцієнти згідно із постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням раніше проведених виплат.
Зобов'язати Головне управління ДФС у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до календарної вислуги років період навчання у вищому навчальному закладі у відповідності до положень статей 12, 17 Закону України №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених від військової служби та деяких інших осіб», пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення пенсії грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей, Інструкції «Про порядок обчислення стажу служби та виплати винагороди за вислугу років особам начальницького складу податкової міліції та державної податкової інспекції», затвердженої наказом податкової адміністрації України за №313 від 15 травня 2008 року, який затверджений в МЮУ 25 червня 2008 року за №553/15244 та Наказу ДПА у Волинській області №219-о від 02 серпня 2011 року і здійснити перерахунок та виплату вихідної допомоги при звільненні з врахуванням виплаченої.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 44106679) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 00 копійок.»
Вказане рішення суду набрало законної сили 19.04.2022.
З метою примусового виконання зазначеного судового рішення ОСОБА_1 судом видано:
1) виконавчий лист №6207/2022 від 16.05.2022 який, згідно заяви від 06.10.2022, пред'явлений до примусового виконання у Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Відповідно до постанови від 07.10.2022 року ВП № 70014760 відкрито виконавче провадження, а відповідно до Інформації про виконавче провадження, яка сформована станом на 01.10.2025 року о 14:56 год в Автоматизованій системі виконавчого провадження (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) виконавче провадження відкрито, рішення суду не виконано;
2) виконавчий лист №6210/2022 від 16.05.2022 який, згідно заяви від 06.10.2022, пред'явлений до примусового виконання у Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Відповідно до постанови від 07.10.2022 року ВП № 70014773 відкрито виконавче провадження, а відповідно до Інформації про виконавче провадження, яка сформована станом на 01.10.2025 року о 15:09 год в Автоматизованій системі виконавчого провадження (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) виконавче провадження відкрито, рішення суду не виконано;
3) виконавчий лист №6211/2022 від 16.05.2022 який, згідно заяви від 06.10.2022, пред'явлений до примусового виконання у Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області.
02.10.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконання судового рішення в порядку ст.382 КАС України, в зв'язку з тим, що рішення суду на момент звернення з такою заявою лишається невиконаним.
Зазначено, що представник позивача неодноразово звертався до Комісії з реорганізації ГУ ДФС у Волинській області, зокрема, з адвокатськими запитами від 03.03.2024 № б/н, від 04.04.2024 № б/н від 17.04.2024 № б/н, від 08.05.2024 № б/н, заява від 25.02.2025 № б/н про виконання рішення суду у справі №140/15350/21 з документами необхідними для його виконання, що підтверджується супровідними документами про відправлення. Станом на день подачі даної заяви до суду відповідачем згадане рішення не виконано, відповіді на заяву від 25.02.2025 № б/н не надано
Вирішуючи дану заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Положеннями частини 2-3 статті 14 КАС України також передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За змістом статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Водночас слід зазначити, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.
Згідно із частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Частина перша статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В силу положень частини першої статті Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Водночас з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві, існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення.
Судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню рішення суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
За нормами статті 381-1 судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Зокрема, згідно із нормами частини першої 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.ч. 1-2 статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, аналіз вищевказаних положень ст.ст. 382, 382-1 КАС України свідчить про те, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання. Водночас суд наділений повноваженнями вживати додаткових заходів контролю за виконання судового рішення окремими категоріями осіб - суб'єктами владних повноважень, не на користь яких ухвалене судове рішення.
Норми КАС України не містять обмеження щодо стадій процесу, на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених частиною першою статті 382 КАС України. Тобто суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, в тому числі й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.
В свою чергу встановлення судового контролю є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується судом залежно від обставин конкретної справи та дій суб'єкта владних повноважень-відповідача щодо виконання судового рішення.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
При цьому, встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №640/3719/18, від 04.03.2020 у справі №539/3406/17, від 11.06.0020 у справі №640/13988/19.
Як вже зазначалось судом, завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Позивач зазначає, що комісія з реорганізації ГУ ДФС у Волинській області, не надала відповіді лише на заяву від 25.02.2025 №б/н, однак відповіді на попередні звернення до заявник представником позивача не надано.
Враховуючи наведене, суд не може надати оцінку причинам не виконання судового рішення відповідачем. Також, суд зауважує, що згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ГУ ДФС у Волинській області перебуває у стані припинення.
Разом з цим, положеннями ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Зокрема частиною першою наведеної норми встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Приписами частини 2 передбачено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт також є формою забезпечення виконання судових рішень, однак може застосовуватись судом коли на час розгляду заяви про встановлення судового контролю, заявником надано докази, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06.05.2019 у справі №826/9960/15.
Відтак, ураховуючи вказані вище обставини, суд не вбачає фактичних та правових підстав для реалізації свого диспозитивного права покладення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) на відповідача як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, обов'язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, у зв'язку із чим у задоволенні заяви представника позивача належить відмовити.
Керуючись ст. 241, 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Копію даної ухвали направити учасникам справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя В.В. Дмитрук