07 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4223/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні заяву щодо наслідків виконання ухвали про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 адміністративний позов задоволено, постановлено:
1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожні 25 повних років служби, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ з урахуванням в складі з якого вона обраховується, щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожні 25 повних років служби, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII з урахуванням в складі з якого вона обраховується, щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплаченої суми.
3. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2017 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2017 роки з урахуванням в складі з якого вони обраховується, щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.
4. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2017 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2017 роки з урахуванням в складі з якого вони обраховуються, щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
5. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016-2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби з урахуванням в складі з якого вона обраховується, щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.
6. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016-2017 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби з урахуванням в складі з якого вона обраховується, щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду в даній справі набрало законної сили 31.07.2025, в зв'язку з постановленням Восьмим ААС ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Ухвалою від 05.09.2025 було задоволено заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі №140/4223/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, та встановити відповідачу строк для подання звіту - 30 днів з дня набрання цією ухвалою суду законної сили.
02.10.2025 на адресу суду надійшла заява (звіт) ВЧ НОМЕР_1 на виконання ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 по справі №140/4223/24, яка містила дані щодо поважності причин, які унеможливили своєчасне виконання судового рішення, зокрема:
- згідно основної заяви-розрахунок на фінансування для виплати забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішення судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямком грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 за липень, серпень та вересень 2025 року наявне прізвище позивача ОСОБА_1 ;
- у зв'язку з відсутністю фінансування у Військовій частині НОМЕР_1 кошти ОСОБА_1 ще не надходили, тому виплати йому ще не здійснені; у зв'язку із тим, що Військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні у Фінансовому економічному управлінні Командування сухопутних сил і не є розпорядником коштів, то у неї не має можливості самостійно здійснювати такі виплати і станом на 02 жовтня 2025 року інформації щодо виділення додаткових асигнувань з цього приводу на адресу Військової частини НОМЕР_1 не надходило;
- Військова частина НОМЕР_1 не має впливу на вищий орган, який відповідає за кінцевий результат щодо всіх питань по здійсненню саме виплат грошових коштів, оскільки саме з державного бюджету вкотре не поступають кошти для виконання рішень судів.
Розглянувши подані заяви та матеріали, суд зазначає наступне.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України у Рішеннях від 26.06.2013 року №5-рп/2013, від 13.12.2012 року №18-рп/2012, від 25.04.2012 року №11-рп/2012 висловив позицію, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до положень статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно ч.1 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 3821 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Згідно ч.5 ст.382-3 КАС України суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Відповідно до ч. 10 ст. 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Отже, з вказаних законодавчих положень вбачається, що судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.
Поряд з тим, суд зауважує, що такі заходи судового контролю підлягають до застосування у разі не подання звіту суб'єктом владних повноважень про виконання рішення суду або якщо в поданому звіті причини невиконання чи неповного виконання судового рішення є неповажними.
Під час розгляду заяви судом встановлено, що вчинені ВЧ НОМЕР_1 дії були спрямовані на фактичне виконання судового рішення у справі №140/4223/24, однак не призвели до його виконання.
Суд вважає, що відповідачем наведено достатні та допустимі докази на підтвердження вжиття ним заходів з метою виконання рішення суду в частині виплати позивачу заборгованості з грошового забезпечення.
Разом з тим, недостатнє фінансування відповідача розпорядником бюджетних коштів вищого рівня не може бути підставою для накладення на керівника ВЧ НОМЕР_1 штрафу за невиконання рішення суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 382-1 КАС України, встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку встановити ВЧ НОМЕР_1 новий строк для надання звіту про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі №140/4223/24 строком на три місяці з дня отримання цієї ухвали суду.
Керуючись частиною першою статті 237, статтями 248, 382-3823 КАС України, суд
Встановити новий строк для подання Військовою частиною НОМЕР_1 звіту про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі №140/4223/24.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати до Волинського окружного адміністративного суду звіт про повне виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі №140/4223/24 у тримісячний строк з дня набрання цією ухвалою законної сили.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
Суддя В.В. Дмитрук