Справа № 127/20858/25
Провадження № 2/127/4385/25
(заочне)
30 вересня 2025 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичукка М.М.,
за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно судового наказу Вінницького міського суду від 26.07.2019 року у справі №127/19485/19 з відповідача ОСОБА_2 стягувались аліменти на користь позивачки ОСОБА_1 на утримання їхньої спільної дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки від усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16.07.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 досягла 18 років та стала повнолітньою. Після розірвання шлюбу та прийняття судового наказу від 29.07.2019 року донька проживала разом із матір'ю - позивачкою.
Дочка сторін навчається на першому курсі факультету Менеджменту та інформаційної безпеки Вінницького національного технічного університету на денній формі навчання. Згідно довідки від 01.07.2025 року №255 вона є студенткою коледжу з 01.09.2024 року, термін закінчення навчання - 30.06.2028 року. Навчання здійснюється на контрактній основі.
Позивачка зазначає, що навчання дочки потребує значних матеріальних витрат (покупка навчальних матеріалів, книг, забезпечення доступу до Інтернету, інше матеріально-технічне забезпечення). Відповідач після досягнення дочкою повноліття добровільної матеріальної допомоги не надає, участі у вихованні та навчанні дитини не бере, що, на переконання позивачки, свідчить про ухилення від виконання батьківських обов'язків.
З огляду на те, що ОСОБА_4 продовжує навчання, потребує матеріальної допомоги, а відповідач є її батьком та працездатною особою, позивачка звернулась до суду з даним позовом і просить стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Посилаючись на зазначене, просить стягнути з відповідача на її користь половину вартості додаткових витрат у зв'язку з навчанням доньки.
Позивач подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала, просила його задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач до судового засідання не з'явився із невідомих суду причин, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся завчасно та належним чином, відзив на позов не надав, а тому суд ухвалив (без винесення окремого процесуального документа) провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
На підставі п.п. 1-2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності позивача та відповідача.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явилися фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи зміст позовної заяви позивача, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, приходить до наступного.
У судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Згідно судового наказу Вінницького міського суду від 26.07.2019 року у справі №127/19485/19 з відповідача ОСОБА_2 стягувались аліменти на користь позивачки ОСОБА_1 на утримання їхньої спільної дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16.07.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 досягла 18 років та стала повнолітньою. Після розірвання шлюбу та прийняття судового наказу від 29.07.2019 року донька проживала разом із матір'ю - позивачкою.
Дочка сторін навчається на першому курсі факультету Менеджменту та інформаційної безпеки Вінницького національного технічного університету на денній формі навчання.
Згідно довідки від 01.07.2025 року №255 вона є студенткою коледжу з 01.09.2024 року, термін закінчення навчання - 30.06.2028 року. Навчання здійснюється на контрактній основі.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Статтею 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Зокрема, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги та спосіб сплати аліментів (ст.199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Згідно ст.200СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ч. 1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Аналіз ст. 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах 1, 2 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Разом із тим, аліменти, спрямовані на утримання повнолітніх дочки, сина, повинні бути достатніми і, разом із тим, співмірними з урахуванням мети аліментного зобов'язання.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є повнолітньою, однак не досягнула віку двадцяти трьох років, продовжує навчання на першому курсі факультету Менеджменту та інформаційної безпеки Вінницького національного технічного університету на денній формі навчання.
Згідно довідки від 01.07.2025 року №255 вона є студенткою коледжу з 01.09.2024 року, термін закінчення навчання - 30.06.2028 року. Навчання здійснюється на контрактній основі.
Проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 , яка забезпечує її всім необхідним. Суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 є особою працездатного віку, здоровою особою, оскільки доказів про зворотнє не надано та в судовому засіданні таких не здобуто. Тобто, за своїм станом здоров'я та матеріальним становищем відповідач може виконувати обов'язки щодо утримання доньки, яка досягла повноліття, продовжує навчання та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги.
Зважаючи на те, що донька відповідача ОСОБА_5 є повнолітньою, продовжує навчання та потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги, беручи до уваги, що відповідач може надавати таку матеріальну допомогу, а також приймаючи до уваги те, що відповідно до ст. 141 СК України, батько та мати мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини, а відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей, суд приходить до переконання що з відповідача в користь позивача підлягають стягненню аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, оскільки такий розмір буде достатніми для належного утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання та відповідатиме реаліям сьогодення.
У відповідності до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Суд вважає за необхідне визначити дату початку стягнень з дати звернення до суду, а саме - з 04.07.2025.02.2025 року.
Визначаючи кінцеву дату стягнення аліментів, суд вважає за необхідне визначити датою закінчення ОСОБА_1 навчання. Водночас, суд враховує і можливість продовження отримання нею освіти, граничний термін сплати аліментів, визначений ст. 199 СК України, змістом позовних вимог. Внаслідок чого, вважає за необхідне призначити до стягнення з відповідача аліменти на утримання повнолітньої доньки до дати закінчення навчання, а за умови продовження останньою навчання - до досягнення 23 років.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.
Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки в даних правовідносинах позивач звільнена від сплати судових витрат і відсутні інші особи, які їх понесли, судові витрати необхідно стягнути із відповідача у розмірі 1211 грн. 20 коп., а також 2 500 гривень витрат на професійну правничу допомогу, які вона понесла відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №б/н від 03.07.2025 року.
Керуючись ст.. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268, 281-282 ЦПК України, 182, 185, 199, 200 СК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку, починаючи з моменту подання даної позовної заяви та до закінчення навчання, але не більш як до досягненням дитиною двадцяти трьох річного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2500 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 гривень 20 копійок.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення суми платежу по аліментам за один місяць.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники судового розгляду:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: