Справа № 148/1259/25
Провадження №2/148/675/25
25 вересня 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області
в складі: судді Штифурко Л.А.
секретаря Лиженко Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мовчан Володимир Васильович, до Тульчинської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю, -
встановив:
В травні 2025 року адвокат Мовчан В.В. в інтересах ОСОБА_2 звернувся в суд з вказаним вище позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за адресою: АДРЕСА_1 , розташований житловий будинок загальною площею 65,7 кв.м, житловою площею 43,4 кв.м., власником якого був ОСОБА_3 . Останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Починаючи з 17.04.2010 позивачка відкрито і безперервно володіла вказаним житловим будинком з господарськими будівлями, яке є чужим нерухомим майном. За увесь час відкритого володіння позивачкою чужим нерухомим майном спадкоємці колишнього власника житлового будинку чи орган місцевого самоврядування не виявляли намірів визнати нерухоме майно своїм, тобто погодилися з його втратою.
З огляду на викладене представник позивачки вважає, що вона, як фактичний добросовісний володілець, який тривалий час добросовісно, відкрито та безперервно володіє нерухомим майном, як своїм власним, має всі підстави для набуття права власності на дане майно.
У звязку з чим просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , право власності за набувальною давністю на житловий будинок загальною площею 65,7 кв.м та житловою площею 43,4 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В судове засідання позивачка та її представник - адвокат Мовчан В.В. не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. До суду надійшла заява представника позивачки, згідно якої він просить розглянути справу без його участі та участі позивачки, позовні вимоги підтримують в повному обсязі. Судові витрати просить залишити за позивачкою.
Представник відповідача Тульчинської міської ради, в судове засідання не з'явився. Від нього до суду надійшла письмова заяви з проханням розглядати справу без його участі на підставі документів доданих до справи, з позовом згодні.
Відповідно до ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглянув справу у відсутність сторін на підставі наявних в справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно копії технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого КП «Тульчинське МБТІ» 10.08.2012, загальна площа будинку - 65,7 кв.м, з них: житлова - 34,4 кв.м, допоміжна - 31,3 кв.м (а.с. 7-10).
Відповідно до копії витягу про державну реєстрацію прав №35193290 від 16.08.2012 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано Тульчинським міжрайонним бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 24.04.1989, дублікат якого видано16.08.2012 виконавчим комітетом Сільницької сільської ради САЕ 372825 (а.с. 11).
Згідно копії витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно №35194049 від 16.08.2012, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа будинку - 65,7 кв.м, з них: житлова - 34,4 кв.м, на праві приватної власності належить ОСОБА_3 (а.с. 12-13).
Із копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть №00010749570 від 11.07.2012, наданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області, встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 84 роки в с. Сільниця Тульчинського району Вінницької області, актовий запис 16 від 11.12.2002 (а.с. 16-17).
Згідно копії погосподарської книги на домогосподарство за адресою: АДРЕСА_2 , слідує, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 був головою даного домогосподарства, інших членів двору немає (а.с. 18-19).
З довідки № 17 від 17.02.2025, виданої старостою старостинського округу с. Сільниця Тульчинської міської ради, вбачається, що відповідно до матеріалів по господарського обліку за 2001-2005 роки головою двору по АДРЕСА_2 зазначено ОСОБА_3 , який помер у 2002 році, актовий запис №16 від 11.12.2002 по Сільницькій сільській раді Тульчинського району Вінницької області (житловий будинок АДРЕСА_1 , інформацією щодо права власності на зазначений будинок старостат не володіє; інформацією про те чи відкривалася спадщина та склад спадкового майна старостат не володіє; інформацією про те хто був спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 і чи були оформлені спадкові права старостат також не володіє (а.с. 20).
Згідно копії довідки № 34 від 17.02.2025, виданої старостою с. Сільниця виконавчого комітету Тульчинської міської ради ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає по АДРЕСА_1 без реєстрації місця проживання з 17.04.2010 року по даний час (а.с. 21).
Зі звіту про оцінку майна від 13.06.2025, виконавець ТОВ «ТЕХБУДВІН», судом встановлено, що ринкова вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 65,7 кв.м, житловою площею 34,4 кв.м, власник ОСОБА_3 , замовник ОСОБА_1 , становить 190055 грн. (а.с. 31-50).
З відповіді державного нотаріуса Тульчинської державної нотаріальної контори Мацків Т. №592/01-16 від 24.07.2025 слідує, що згідно Алфавітних книг обліку спадкових справ та Книг обліку та реєстрації спадкових справ Тульчинської державної нотаріальної контори за 2014-2025 роки, спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 Тульчинською державною нотаріальною конторою не заводилась (а.с. 91).
Згідно відповіді №1818124 від 25.09.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право приватної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 65,7 кв.м, житловою площею 34,4 кв.м, 16.08.2012 зареєстровано за ОСОБА_3
на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 24.04.1989, Виконавчий комітет Сільницької сільської ради, дублікат якого видано16.08.2012 виконавчим комітетом Сільницької сільської ради САЕ 372825 (а.с. 105).
Правовідносини, яким відповідають встановлені фактичні обставини, врегульовані загальними нормами Цивільного кодексу України щодо права власності.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першійстатті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю, відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнішній строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).
Згідно п. п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено Цивільним кодексом. При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні.
Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ.
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Частиною четвертою статті 206 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
При встановлених обставинах, враховуючи, що позов відповідачем визнається, позивачка добросовісно заволоділа житловим будинком загальною площею 65,7 кв.м та житловою площею 43,4 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та продовжує більше 15 років відкрито, безперервно та добросовісно володіти та користуватися ним, а в позасудовому порядку відсутні підстави для оформлення права власності на даний житловий будинок, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог та задоволення позову.
Судові витрати суд залишає за позивачкою, оскільки таке прохання вона висловила в своїй заяві.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 13, 76-81, 89, 95, 206, 211, 247, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 328, 344 ЦК України, суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мовчан Володимир Васильович, до Тульчинської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП відсутній з релігійних мотивів, паспорт НОМЕР_2 , виданий 14.11.1996 року Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , право власності за набувальною давністю на житловий будинок загальною площею 65,7 кв.м та житловою площею 43,4 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати залишити за позивачкою.
Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне сокарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 07.10.2025.
Суддя Л.А. Штифурко