Справа № 497/657/25
Провадження № 2-а/515/1519/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
08 жовтня 2025 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Луцюка В.О.,
секретар судового засідання Комерзан Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, у порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділення поліції №2 Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого неавтоматичному режимі,
19 лютого 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Відділення поліції №2 Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Одеській області (далі - ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності серії ЕНА № 3707122 від 22 грудня 2024 року.
Позов обґрунтовує тим, що 17 лютого 2025 року, у зв'язку з неможливістю зняти пенсію зі свого банківського рахунка, дізнався про арешт банківського рахунку виконавчою службою.
18 лютого 2025 року на його прохання Болградський відділ ДВС у Болградському районі ПМУМЮ (м. Одеса) надав сканкопію постанови про накладення адміністративного стягнення по справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3707122 від 22 грудня 2024 року.
Станом на день звернення до суду з позовом позивач не отримував оригінал або копію вказаної постанови. Таким чином, про наявність постанови дізнався лише 17 лютого 2025 року шляхом отримання сканкопії від виконавчої служби. Одночасно позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Згідно з постановою серії ЕНА № 3707122 від 22 грудня 2024 року, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 340,00 грн за ч.1 ст.122 КУпАП за те, що він 22 грудня 2024 року о 10:23:35 в м. Татарбунари по вул. Князєва, буд. 85, керуючи автомобілем не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», чим порушив п. 8.4 ПДР «Порушення вимог дорожніх знаків» та допустив правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. До постанови додаються: ------.
Позивач вважає, що вказана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є незаконною, складеною з явними порушеннями вимог законодавства, ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи, за відсутності належним та допустимих доказів, які б підтверджували б факт неправомірних дій позивача.
Так, оскаржувана постанова не містить підпису відповідача щодо підтвердження останнім роз'яснення йому його прав за ст. 268 КУпАП та строку оскарження за ст. 289 КУпАП, а також підтвердження відповідачем отримання копії оскаржуваної постанови.
Дійсно, наприкінці грудня 2024 року позивача спинила патрульна поліція та попросила надати документи, стверджуючи, що позивач нібито порушив правила дорожнього руху, а саме не виконав вимог дорожнього знаку. Однак, позивач жодним чином не порушував правил дорожнього руху, про що і заявив співробітнику поліції. Патрульна поліція не надала жодних доказів порушення ПДР позивачем. Після чого попросили заплатити їм штраф, на що він відмовився. Працівники поліції віддали йому документи і він поїхав далі.
Ніякого складання, підписування або якихось дій щодо постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення при вищевикладених обставинах патрульною поліцією не здійснювалося.
Оскаржувана постанова не містить підпису водія в частині роз'яснення йому права за ст. 268 КУпАП та строк оскарження за ст. 289 КУпАП. За такого, справу було розглянуто без дотримання процедури розгляду, оскільки позивачу не були роз'яснені права та обов'язки.
Крім того, оскаржувана постанова не містить посилань на перелічені ст. 251 КУпАП, докази вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, що виключає їх належність та допустимість за надання відповідачем у подальшому.
Невиконання органом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Згідно з ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року адміністративну справу направлено до Болградського районного суду Одеської області за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача.
Відповідно до ухвали Болградського районного суду Одеської області від 29 травня 2025 року справу передано до Татарбунарського районного суду Одеської області за місцезнаходженням відповідача.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 серпня 2025 року, справу передано у провадження судді Татарбунарського районного суду Одеської області Луцюка В.О.
Відповідно до ухвали судді від 11 серпня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено у спрощеному провадженні з повідомленням учасників справи; відповідачу роз'яснено право на подання відзиву на позовну заяву.
У судове засідання сторони не з'явилися.
Позивач надіслав суду заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав (вх. № 4613/25-Вх 09.09.2025).
Представник відповідача також подав суду заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги не визнав, оскільки Відділення поліції не є належним відповідачем у справі (вх. № 5290/25-Вх 08.10.2025).
Судом ухвалено про розгляд справи у відсутність її учасників.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.
Дослідивши докази у справі, суд дійшов такого висновку.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до вимог ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У статті 46 КАС України зазначено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Зі змісту наведених положень процесуального законодавства вбачається, що належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Так, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17 вересня 2020 року, належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган, який таке стягнення застосував.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом, є саме орган Національної поліції - суб'єкт владних повноважень, а не підрозділ Національної поліції або ж особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах, оскільки від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Правову позицію з даного питання було висловлено Верховним Судом у постанові від 26 грудня 2019 року по справі №724/716/16-а (провадження № К/9901/12750/18).
Верховний Суд підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Встановлено, що постановою серії ЕНА № 3707122 від 22 грудня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інспектором ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Башковим М.В. притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штрафу розмірі 340 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Частиною п'ятою цієї ж статті передбачено, що під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача, суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Суд також враховує той факт, що позивач, незважаючи на роз'яснення суду у листі від 22 вересня 2025 року (а.с. 44), не заявив клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення співвідповідачем ГУНП в Одеській області.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.12.2019 по справі №724/716/16-а зауважив, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи.
За вказаних обставин, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділення поліції №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, слід відмовити.
Позивач має право повторно звернутися з адміністративним позовом до належного відповідача - Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Разом з тим, інші доводи позовної заяви, які стосуються оскаржуваної постанови, не підлягають оцінці, виходячи з того, що позов пред'явлений до неналежного відповідача, а тому і законність його дій може бути перевірена лише у випадку пред'явлення позову до особи, яка є належним відповідачем у справі.
Керуючись ст. 5, 6, 8-10, 72-78, 241-246, 286 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділення поліції №2 Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого неавтоматичному режимі - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення складено 08.10.2025.
Суддя В.О. Луцюк