Справа № 522/12711/25
Провадження № 2/522/6308/25
07 жовтня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Чорнухи Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію,-
До Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали цивільної справи за позовною заявою Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію, у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за теплову енергію в сумі 9874,79 гривень; стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 гривень.
Позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовані тим, що Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» забезпечує тепловою енергією квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у якій мешкає боржник ОСОБА_1 за особовим рахунком (№ НОМЕР_1 ) якого на 01.05.2025 існує заборгованість в сумі 9874,79 гривень, що свідчить про невиконання споживачем комунальної послуги свого зобов'язання по сплаті наданих послуг та порушенні прав комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси». З цих підстав захисту порушеного права позивач звертається до суду.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані на розгляд судді Чорнусі Ю.В.
Ухвалою суду від 30.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Зазначеною ухвалою суду від 30.06.2025 відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та роз'яснено право подати заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження у п'ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали.
Повідомлення відповідача про розгляд справи здійснювалось судом шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів за зареєстрованим місцем проживання відповідача.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч. 5 ст. 279 ЦПК України).
Відповідач правом на подання відзиву у строк, встановлений судом в ухвалі від 30.06.2025, не скористався.
Сторони із клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не звертались. Інші заяви та клопотання у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши оцінку доказам, наявним у справі матеріалам, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з ч. ч. 1, 4 статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.
Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст. 527 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦК України).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII (введений в дію 01.05.2019) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону № 2189-VIII).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону № 2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до абз. 19 ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» (далі - Закон № 2633-IV) споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 2633-IV споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати регулюють Правила надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022).
Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги». Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги (п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, в редакції чинній станом на початок виникнення заборгованості).
У постанові Верховного Суду від 09.02.2022 (справа № 953/24063/19 провадження № 61-5095 св 21) зазначено, що положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Суд встановив, що Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» забезпечує надання послуг із постачання тепловою енергією квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , на підставі договору дарування частини квартири від 24.09.2001, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрченко І.П., зареєстровано в реєстрі за № 6238.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 акцептував умови Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 04.10.2021, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022) шляхом часткового погашення заборгованості за період з 03.2023 по 04.2025 у розмірі 825,23 гривень.
Предметом Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 04.10.2021, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022) є надання споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, та зобов'язання споживача своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначених договором (а. с. 6-8).
Відповідно до п. 1 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 04.10.2021 цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» https://www.teplo.od.ua (п. 2 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 04.10.2021).
Згідно з п. 4 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 04.10.2021 фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
З реєстру нарахувань та оплат за абонентом за особовим рахунком № НОМЕР_1 вбачається, що розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 станом на 01.05.2025, з урахуванням її часткового погашення, становить 9874,79 гривень (а. с. 9).
До матеріалів справи долучено копію листа-претензії від 05.05.2025 № 13.02-04-1091 про сплату заборгованості за надані комунальні послуги з постачання теплової енергії, що утворилась станом на 01.04.2025, з доказами направлення претензії відповідачу, однак у матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості відповідачем у зазначеному розмірі (а. с. 12-13).
Відповідно до постанови Верховного Суду від 06.12.2023 (справа № 212/10834/21 провадження № 61-5039св23) споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з відповідачем не позбавляє позивача за первісним позовом обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
Відповідач не скористався правом подати до суду відзив на позовну заяву та надати суду контррозрахунок заборгованості.
Таким чином, суд вважає доведеною обставину існування у відповідача перед позивачем заборгованості за надану теплову енергію у розмірі 9874,79 гривень, отже, позовні вимоги Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До матеріалів справи долучено копію платіжної інструкції № 453 від 10.03.2025 про сплату позивачем суми судового збору у розмірі 3028,00 гривень. При відкритті провадження у справі суд встановив факт надходження та зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості за теплову енергію підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачену суму судового збору у розмірі 3028,00 гривень.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 76-83, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (код ЄДРПОУ 34674102, місцезнаходження: вул. Балківська, 1-Б, м. Одеса, 65029) заборгованість за теплову енергію у розмірі 9874,79 гривень (дев'ять тисяч вісімсот сімдесят чотири гривні 79 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (код ЄДРПОУ 34674102, місцезнаходження: вул. Балківська, 1-Б, м. Одеса, 65029) витрати по оплаті судового збору у розмірі 3028,00 гривень (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Юлія ЧОРНУХА