Справа № 953/8742/24
н/п 6/953/218/25
"07" жовтня 2025 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Зуба Г.А.,
за участю судового засідання - Кулікової Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про відстрочення виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 11.02.2025 у справі №953/8742/24 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», третя особа: Комунальне підприємство «Житлокомсервіс» про відшкодування матеріальної шкоди, -
04.07.2025 до Київського районного суду м. Харкова надійшла заява КП «ХТМ», в якій представник заявника просить відстрочити виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 11.02.2025 у справі №953/8742/24 строком на один рік до 11.02.2026.
На обґрунтування поданої заяви посилається на те, що КП «Харківські теплові мережі» належить до комунальної власності територіальної громади міста Харкова та відповідно до мети діяльності, передбаченої Статутом, забезпечує задоволення суспільних потреб населення, підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності у якісній тепловій енергії при найменших витратах. Предметом статутної діяльності КП "Харківські теплові мережі" та відповідно основними видами господарської діяльності підприємства є виробництво, транспортування, розподіл та реалізація теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства. Фінансування господарської діяльності КП “Харківські теплові мережі» здійснюється за рахунок платежів від надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню, підприємствам, установам і організаціям. Військова агресія негативно вплинула на фінансовий стан КП «Харківські теплові мережі». За період воєнного стану значно збільшилася заборгованість споживачів за теплову енергію. Так, якщо станом на 01.02.2022 загальна сума заборгованості споживачів за теплову енергію складала 5,3 млрд грн, у тому числі населення 4,5 млрд грн, то станом на 01.05.2025 загальна сума заборгованості споживачів за спожиту теплову енергію складає 9,7 млрд грн, у тому числі населення 8,7 млрд грн, бюджетних установ 86,6 млн грн, госпрозрахункових підприємств 711,6 млн грн, заборгованість місцевого та державного бюджету з компенсації пільг 84,7 млн грн.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду Київського районного суду м.Харкова від 04.07.2025, заяву передано судді Зубу Г.А.
Представник заявника в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, просив судове засідання проводити у його відсутність.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, надав до суду заяву про розгляд заяви у його відсутність. Проти задоволення заяви заперечував, посилаючись на те, що рішенням суду шкода була заподіяна відповідачем позивачу 22 листопада 2021 року, тобто до початку запровадження військового стану та початку бойових дій на території України. За таких обставин, в разі дотримання КП «Жилкомунсервіс» своїх обов'язків, визначених п.6 ч.2 ст.8 Закону України «Житлово-комунальні послуги» по відношенню до ОСОБА_1 , як споживача, то шкода заподіяна відповідачем позивачу мала була бути відшкодована до запровадження військового стану. Оскільки спір у даній справі виник виключно через умисну бездіяльність відповідача, то відсутні підстави для відстрочення виконання рішення суду. Посилання КП «Харківські теплові мережі» на відсутність у нього грошових коштів, як підставу відстрочення виконання рішення суду, на думку позивача, суперечить положенням ч.1 ст.625 ЦК України, яка не передбачає звільнення від виконання грошового зобов'язання через неможливість.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши подану заяву, перевіривши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11.02.2025 позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», третя особа: Комунальне підприємство «Житлокомсервіс» про відшкодування матеріальної шкоди - задоволено. Стягнуто з комунального підприємства «Харківські теплові мережі», на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріальну шкоду в розмірі 83742 (вісімдесят три тисячі сімсот сорок дві) гривень 00 коп. Стягнуто з комунального підприємства «Харківські теплові мережі», на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрати по оплаті судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Постановою Харківського апеляційного суду від 26.06.2025 рішення Київського районного суду м. Харкова від 26.06.2025 залишено без змін.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з частиною 1статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
Відповідно достатті 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини 1статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Вирішення питання про відстрочення та розстрочення виконання рішення регламентується статтею 435 ЦПК України, яка розміщена у розділі VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Відповідно до частин 1, 3 - 5 статті 435 ЦПК Україниза заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Згідно із частиною 1статті 33 Закону України «Про виконавче провадження»за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Отже, за змістом вказаних норм права відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не може перевищувати одного року з дня його ухвалення.
Виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілейстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10).
Окрім того, під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов'язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.
Так, згідно з положень статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з заявою про відстрочку виконання рішення суду представник заявника посилався на скрутний фінансовий стан КП «Харківські теплові мережі».
Разом з тим, скрутний фінансовий стан не є в розумінні закону виключною обставиною, що зумовлює необхідність відстрочення виконання рішення суду.
Введення та продовження строку воєнного стану в Україні не свідчить ні про наявність виняткових обставин, ні про поважність причин невиконання рішення суду. При цьому, шкода була заподіяна відповідачем позивачу 22 листопада 2021 року, тобто до початку запровадження військового стану та початку бойових дій на території України.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодного доказу, що він намагався добровільно виконати рішення суду таабо врегульовати спір з позивачем.
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення виконання встановлених законом обов'язків (постанова Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17).
Отже, заявником не доведено обставин, які б надали підстави для відстрочення виконання рішення суду.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у відстроченні виконання рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.260, 261, 263, 353, 435 ЦПК України, суд, -
В задоволенні заяви Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про відстрочення виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 11.02.2025 у справі №953/8742/24 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», третя особа: Комунальне підприємство «Житлокомсервіс» про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Зуб Г.А.