іменем України
Справа № 621/3223/24
Провадження № 2/621/152/25
08 жовтня 2025 року м. Зміїв Харківська область
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді В.Філіп'євої
за участі секретаря судового засідання - А. Дроздової
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Р.Ващенко,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - О.Біленко,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності учасників цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , в якому просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі судового наказу Зміївського районного суду Харківської області (№621/2247/23 від 30.06.2023 року) з 1/4 частки заробітку (доходу) до 1/8 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Рух справи.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 24.09.2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників про дату, час та місце розгляду справи. (а.с. 24)
04.11.2024 року від відповідача ОСОБА_4 до суду надійшов відзив на позовну заяву. (а.с. 32-36)
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 26.11.2024 року клопотання відповідача ОСОБА_4 про поновлення процесуального строку для подачі відзиву на позов задоволено, визнано поважними причини пропуску відповідачем процесуального строку для подачі відзиву на позовну заяву, прийнято до розгляду відзив відповідача ОСОБА_4 на позовну заяву про зменшення розміру аліментів. (а.с. 42)
07.01.2025 року від позивача ОСОБА_3 до суду надійшла відповідь на відзив. (а.с. 45-47)
13.01.2025 року від відповідача ОСОБА_4 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив. (а.с.56-59)
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи, пов'язаного зі звільненням у відставку судді ОСОБА_6 , відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 16.01.2025 року №76/0/15-25, головуючим для розгляду справи визначено суддю В.Філіп'єву. (а.с. 55)
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 05.02.2025 року прийнято справу за до провадження, призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с. 61)
12.05.2025 року позивач ОСОБА_3 подав заяву про зміну підстав позову. (а.с. 76-77)
19.05.2025 року представник відповідача ОСОБА_7 подав заперечення на заяву позивача про зміну підстав позову. (а.с. 89-95)
Учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Представник позивача Р.Ващенко подав заяву, в якій просив розглянути справу за його та позивача відсутності, наполягав на задоволенні позовних вимог, з урахуванням поданих уточнень.
Представник відповідача ОСОБА_7 в запереченнях на заяву позивача про зміну підстав позову просив відхилити викладені позивачем змінені підстави позову, у задоволенні позову відмовити повністю, та розглянути справу за відсутності відповідача та представника відповідача.
Відповідно до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Позиції сторін.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.07.2023 року Зміївським районним судом Харківської області був виданий судовий наказ №621/2247/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22.06.2023 року і до досягнення дитиною повноліття. На даний момент виникли та існують обставини, які є підставою для зменшення розміру присуджених йому аліментів.Так, на даний момент позивач проходить військову службу в збройних силах України, безпосередньо приймає участь у воєнних (бойових) діях з відсічі повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України. На його утриманні перебувають непрацездатні батьки - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які є пенсіонерами за віком та отримують пенсію в мінімальному розмірі. Мати постійно хворіє та потребує великих коштів на своє лікування.
В подальшому, позивач доповнив підстави позовних вимог, вказавши, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у нього із нинішньою цивільною дружиною ОСОБА_10 народився спільний син ОСОБА_11 , а тому дружина не має можливості працювати, бо знаходиться у відпустці по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку.
Отже, на утриманні позивача на даний момент, окрім сина ОСОБА_12 від першого шлюбу з відповідачкою, знаходиться також малолітня дитина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , цивільна дружина, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, а крім того двоє малолітніх дітей від першого шлюбу цивільної дружини, утриманням та вихованням яких позивач займається вже більше ніж рік, оскільки їх рідний батько ОСОБА_14 загинув, та його батьки - пенсіонери.
Враховуючи, що його матеріальне становище суттєво погіршилося, позивач просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі судового наказу №621/2247/23, виданого Зміївським районним судом Харківської області 04 липня 2023 року, з 1/4 частки до 1/8 частки заробітку (доходу) платника аліментів. Вважав, що вказаний розмір є належним та достатнім для забезпечення належного рівня життя та розвитку сина, оскільки, виходячи з розміру його грошового забезпечення як військовослужбовця, 1/8 частка в грошовому еквіваленті складатиме близько 10000,00 гривень на місяць, що буде справедливим як по відношенню до сина ОСОБА_12 , так і до інших утриманців позивача.
Відповідач ОСОБА_4 не погодилася з пред'явленим позовом та у відзиві на позовну заяву заперечувала проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що позивач мотивуючи свою позовну заяву, начебто, тим, що він бажає встановити дитині достатній розмір стягуваних аліментів, оскільки аліменти розміром 10000,00 гривень в порівнянні з тими, які він сплачує, будуть достатніми для утримання дитини, фактично вводить суд в оману та спотворює свої дійсні наміри та фактичні обставини справи, оскільки позивач розуміє, що стягуваний з нього розмір аліментів у розмірі 1/4 частини його доходу буде значно більшим з огляду на гарантоване законом забезпечення військовослужбовців, у порівнянні з аліментами розміром 10000,00 гривень, - тобто фактично позивач просить суд значно зменшити розмір аліментів на дитину, керуючись при цьому власними інтересами, а не інтересами та потребами дитини, яка потребує належного матеріального забезпечення та на користь якої стягнуті аліменти у передбаченому законом розмірі, який є гарантованим та відповідає рекомендованому законодавством розміру аліментів у відповідній частці від доходу платника аліментів, зменшення якого є явно безпідставним з огляду тільки на власні, нічим не обґрунтовані переконання батька дитини, який вважає, що дитині вистачить і 1/8 частки від його доходу на її утримання, не зважаючи на те, що його дохід не є гарантованим та незмінним.
Крім того, позивач зазначає про те, що він несе додаткові витрати на утримання своїх непрацездатних батьків, обґрунтовуючи це тим, що вони є особами похилого, пенсійного віку, які мають незадовільний стан здоров'я та постійно хворіють, а також отримують мінімальну пенсію, не надавши жодних доказів таких фактів, окрім спільної реєстрації місця проживання з батьками, що не є належним доказом перебування на утриманні позивача, та не є підставою для зменшення аліментів. При цьому, батьки позивача отримують хоч якесь грошове утримання від держави (пенсію), тоді як його власна дитина - син ОСОБА_15 , жодних коштів, окірм утримання матері й батька - не отримує на своє життя, розвиток і навчання.
Підставами для зміни розміру аліментів за законом, є зміна матеріального або сімейного стану платника аліментів, чи погіршення стану його здоров'я у порівнянні з тим моментом, на який приймалося рішення про стягнення аліментів, що взагалі не було доведено позивачем, так як відсутні жодні докази, які б засвідчували той факт, що з моменту стягнення судом аліментів майновий стан позивача, як їх платника, змінився та він не може сплачувати аліменти у присудженому розмірі. Також не було доведено і зміни сімейного стану позивача.
Відповідач також має непрацездатних батьків - пенсіонерів, які теж отримують мінімальні пенсії, яких не вистачає для забезпечення їх базових потреб і лікування, якого вони вкрай потребують у зв'язку зі своїм незадовільним станом здоров'я і хронічними хворобами, які прогресують, однак, син проживає саме з нею та вона продовжує його належним чином утримувати, забезпечувати його матеріальні потреби і виховувати, на відміну від його батька, який намагається ухилитися від утримання своєї дитини, сина.
З огляду на викладене, просила відмовити у задоволенні позову.
У відповіді на відзив та запереченнях на відповідь сторони підтримали власні позиції.
Фактичні обставини, встановлені судом, та письмові докази, досліджені в судовому засіданні
Згідно судового наказу Зміївського районного суду Харківської області від 30.06.2023 року у цивільній справі №621/2247/23, з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 22.06.2023 року і до досягнення дитиною повноліття. (а.с. 7)
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №220 від 20.07.2023 року, ОСОБА_1 , стрільця 1-го комендантського відділення комендантського взводу роти комендантської служби та охорони батальйону забезпечення, залучено до складу сил та засобів 10 армійського корпусу для виконання бойового (спеціального) завдання на підставі бойового розпорядження командира військ 10 армійського корпусу від 29.04.2023 року №59т/БТ з 17.07.2023 року, (а.с. 8)
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності належить ОСОБА_16 . Разом з позивачем за цією адресою зареєстровані та проживають: мати - ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батько - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , які є пенсіонерами та знаходяться на утриманні свого сина, що підтверджується Витягами з реєстру Зміївської територіальної громади №2024/000953774 від 29.01.2024 року та №86 від 08.07.2024 року, Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї ОСОБА_1 від 06.09.2023 року, проведеного комісією в складі: депутата Зміївської міської ради І.Стельник, сусідів ОСОБА_18 , ОСОБА_19 (а.с. 5, 9, 10)
Одночасно з цим, згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №816480df-6b13-4206-9489-el6dd0a7031d від 13.06.2025 року, за адресою: АДРЕСА_2 , з 13.06.2025 року зареєстровані ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . (а.с. 101)
Згідно довідок про доходи, сформованих засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України №3879838519021869 та №4539395003059515 від 09.07.2024 року ОСОБА_17 перебуває на обліку в Зміївському об'єднаному управлінні ПФУ в Харківській області і за період з 01.01.2024 року по 30.06.2024 року отримала пенсію у розмірі 20109,33 гривень, та ОСОБА_16 перебуває на обліку в Зміївському об'єднаному управлінні ПФУ в Харківській області і за період з 01.01.2024 року по 30.06.2024 року отримав пенсію у розмірі 17440,00 гривень. (а.с. 11, 12)
З виписки з медичної карти стаціонарного хворого №1622 вбачається, що ОСОБА_16 перебував на лікуванні в КНП "Зміївська центральна районна лікарня" Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області з 16.07.2022 року по 22.07.2022 року. (а.с. 13, 17)
З виписки із медичної карти стаціонарного хворого №3288 вбачається ОСОБА_17 перебувала на лікуванні в КНП "Зміївська центральна районна лікарня" Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області з 14.08.2019 року по 19.08.2019 року. (а.с. 14, 16)
Згідно довідки Харківського обласного клінічного центру урології і нефрології ХОУОЗ №6749 ОСОБА_17 знаходилась на лікуванні у відділенні ендоурології і СКХ №3 з 20.08.2019 по 27.08.2019 року, клінічний діагноз - камінь правого сечоводу. (а.с. 15)
Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого №4647, ОСОБА_17 перебувала на лікуванні в КНП БМР ХО "БК БЛІЛ", з 11.04.2024 року по 18.04.2024 року, з діагнозом: повний матково-вагінальний пролапс. Інтрамуральна міома матки невеликих розмірів. Поліп тіла матки. Залозиста гіперплазія ендометрія в менопаузі. Хронічний цервіцит (Шифр МКХ-10 №81.3 D25.1 N85.0). (а.с. 18)
Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_20 є батьками неповнолітнього ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №583 від 09.05.2025 року. (а.с. 78)
Від попереднього шлюбу ОСОБА_20 має двох малолітніх дітей:
- ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №39 від 11.01.2017 року; (а.с. 80)
- ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 , виданого Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №1230 від 31.10.2023 року. (а.с. 79)
ІНФОРМАЦІЯ_11 батько неповнолітніх дітей ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим 11.04.2024 року Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №4760 від 11.04.2024 року.(а.с. 81).
З розрахунків заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 , складених державним виконавцем Зміївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції О.Хмель, заборгованість станом на 31.12.2023 року становить 84080,86 гривень, а станом на 30.09.2024 року становить 60585,43 гривень. (а.с.48,49)
Згідно інформації з Реєстру територіальної громади Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області №1941 від 05.09.2024 року відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . (а.с. 22)
Норми права, застосовані судом та мотиви їх застосування.
Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд зазначає наступне:
Згідно ч.1 статті 2 ЦПК України Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частинами 1, 3 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до пунктів 1-4 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд має вирішити, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до ст.ст. 76-81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з частиною 3 статті 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, духовного та соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.
Відповідно до статті 121 Сімейного кодексу України, права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 150 Сімейного кодексу України закріплено обов'язок батьків виховувати свою дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття освіти, готувати до самостійного життя та поважати її.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до ч.1, 2 статті 27 цієї ж Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно ч.1 статті 180, ч.1 статті 181 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Відповідно до ч.3 статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до положень статті 182 Сімейного кодексу України, суд при визначенні розміру аліментів враховує:
стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
наявність на праві власності, володіння та /або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно статті 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Верховний Суд у постанові від 13.02.2019 року у справі № 152/100/18 вказав, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Сімейним кодексом України передбачено підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, та не пов'язує їх зі способом присудження. Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, не може обмежуватися разовим її здійсненням. У зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів стягувач може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів, і, навпаки, погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, суд приймає до уваги, що на підставі судового наказу від 04.07.2023 року з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1\4 частки від його заробітку (доходу) щомісячно і до повноліття дитини.
Це означає, що обставини, зазначені в статті 182 Сімейного кодексу України, як то: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та /або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення - в наказному порядку судом не досліджувалися.
На даний час суттєво змінився сімейний стан платника аліментів, в нього ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася друга дитина , а отже з'явилися зобов'язання по утриманню як цієї дитини ОСОБА_13 , так і непрацездатної матері дитини ОСОБА_20 , що безумовно впливає на матеріальне становище позивача.
Разом з тим, суд не приймає до уваги твердження позивача щодо наявного обов'язку по утриманню непрацездатних батьків позивача та двох неповнолітніх дітей його цивільної дружини від попереднього шлюбу, оскільки:
- по-перше, досягнення батьками пенсійного віку не означає обов'язковість стороннього утримання, а надані медичні довідки щодо лікування батька 7 днів у 2022 році, і матері у 2019 році, не свідчать про наявність обов'язку у позивача надання їм регулярної матеріальної допомоги, що має бути підтверджено відповіднимт доказами (зокрема, рішенням суду з підстав , визначених главою 17 Сімейного кодексу України);
- по-друге, утримання двох неповнолітніх дітей його цивільної дружини, покладається, в першу чергу, на батьків дітей, а в разі смерті бітьків - на державу шляхом надання відповідних соціальних виплат,
а отже , зазначені обставини не можуть бути підставою для зменшення аліментів на утримання спільної дитини позивача й відповідача.
Суд враховує, що відповідно до ч. 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Європейський суд з прав людини вказав, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111 /04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
За таких обставин, враховуючи баланс інтересів сторін у справі, а також право неповнолітніх дітей позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на належне утримання, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та зменшення частки від заробітку (доходу) позивача, що підлягає стягненню з позивача на утримання старшої дитини з 1/4 частки до 1/6 частки заробітку (доходу) щомісячно.
Згідно ч.1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач не заявляв вимоги про стягнення судового збору з відповідача, в зв'язку з чим, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, питання розподілу судових витрат суд не вирішує.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 10-13, 81-83, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 289 ЦПК України, статтями 180, 181, 182, 183, 192 Сімейного кодексу України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, - задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за судовим наказом Зміївського районного суду Харківської області від 30.06.2023 року (цивільна справа №621/2247/23), з 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, - до 1/6 частки заробітку (доходу) платника щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Починаючи з дня набрання рішенням законної сили стягувати аліменти у новому розмірі та припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , на підставі судового наказу Зміївського районного суду Харківської області від 30.06.2023 року (цивільна справа №621/2247/23).
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 .
Суддя В. Філіп'єва