22 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 752/22214/16-ц
провадження № 61-4524св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Голосіївський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року у складі судді Слободянюк А. В. та постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2025 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,
Історія справи
Короткий зміст скарги
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась зі скаргою на дії Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Голосіївського ВДВС).
Скарга мотивована тим, що 12 липня 2018 року постановою Апеляційного суду міста Києва змінено рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 січня 2018 року та зобов'язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди в участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої ОСОБА_3 наступним чином: перший місяць: 1) щосереди з 17 год 00 хв до 20 год 00 хв; 2) щосуботи з 10 год 00 хв до 13 год 00 хв без присутності матері ОСОБА_4 ; з другого місяця: 1) 1-й та 3-й тиждень місяця: понеділок, п'ятниця з 17 год 00 хв до 19 год 30 хв, 2) 2-й та 4-й тиждень місяця: вівторок, четвер з 17 год 00 хв до 19 год 30 хв та з 17 год 00 хв п'ятниці до 18 год 00 хв суботи, 3) з 1-го по 15-те липня щороку, на день народження дитини - спільне святкування з урахування бажання дитини.
Голосіївським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист з примусового виконання вказаного судового рішення, який перебуває на примусовому виконанні у Голосіївському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві - виконавче провадження № НОМЕР_2.
22 грудня 2023 року постановою заступника начальника Голосіївського ВДВС Танащук О. М. при примусовому виконанні виконавчого листа № 752/22214/16-ц, виданого 23 липня 2018 року Голосіївським районним судом м. Києва, встановлено, що 18 грудня 2020 року державним виконавцем, керуючись статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною, якою визначено місце виконання за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку із введенням 24 лютого 2022 року Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану боржник ОСОБА_1 та дитина ОСОБА_3 перетнули кордон України 05 березня 2022 року та перебувають у Республіці Австрія.
20 грудня 2023 року на адресу відділу від стягувача надійшла заява, в якій стягувач просив визначити участь у вихованні та спілкуванні з дитиною шляхом відеоконференцій засобами зв'язку Zoom та/або WhatsApp згідно графіку, вказаного в рішенні суду, без присутності матері на період воєнного стану та перебування дитини за межами України до повернення боржника та/або дитини на територію України.
Голосіївським ВДВС постановлено змінити місце виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/22214/16-ц про зобов'язання ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_2 перешкоди в участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначене постановою державного виконавця від 18 грудня 2020 року та визначено участь у вихованні та спілкуванні з дитиною шляхом відеоконференції засобами зв'язку Zoom та/або WhatsApp згідно графіку, вказаного в рішенні суду, без присутності матері на період воєнного стану та перебування дитини за межами України до повернення боржника та/або дитини на територію України.
20 лютого 2024 року постановою заступника начальника Голосіївського ВДВС Танащук О. М. при примусовому виконанні виконавчого листа № 752/22214/16-ц встановлено, що під час винесення постанови державним виконавцем допущено технічну помилку, а саме визначений постановою державного виконавця від 18 грудня 2020 року спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дитиною помилково вказаний «без присутності матері», тоді як в резолютивні частині рішення суду не зазначено «без присутності матері».
Постановлено внести виправлення до документу «Загальна постанова без затвердження», вірним вважати: змінити місце виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/22214/16-ц про зобов'язання ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_2 перешкоди в участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначене постановою державного виконавця від 18 грудня 2020 року та визначено участь у вихованні та спілкуванні з дитиною шляхом відеоконференції засобами зв'язку Zoom та/або WhatsApp згідно графіку, вказаного в рішенні суду, на період воєнного стану та перебування дитини за межами України до повернення боржника та/або дитини на територію України.
Також, 13 березня 2024 року постановою заступника начальника Голосіївського ВДВС Танащук О. М. при примусовому виконанні виконавчого листа № 752/22214/16-ц встановлено, що під час винесення постанови державним виконавцем допущено помилку в тексті постанови.
Постановлено внести виправлення до документу «Постанова про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною», вірним вважати: змінити місце виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/22214/16-ц про зобов'язання ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_2 перешкоди в участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначене постановою державного виконавця від 18 грудня 2020 року та визначено місце виконання рішення суду відеоконференція засобами зв'язку Zoom та/або WhatsApp згідно графіку, вказаного в рішенні суду, на період воєнного стану та/або перебування дитини за межами України до повернення боржника та/або дитини на територію України.
Заявник вказувала, що оскаржувані постанови від 20 лютого 2024 року та від 13 березня 2024 року не направлялися ОСОБА_1 та її адвокату Мозолевській В. В.
14 березня 2024 року представник заявника - адвокат Мозолевська В. В. дізналася та ознайомилася зі спірною постановою від 13 березня 2024 року в судовому засіданні під час розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову заступника начальника виконавчої служби Танащук О.М. від 22 грудня 2023 року щодо зміни місця виконання рішення суду, коли до матеріалів справи було долучено клопотання, до якого було додано копію постанови про виправлення помилки у процесуальному документі від 13 березня 2024 року.
Крім того, 14 березня 2024 року представник заявника - адвокат Мозолевська В. В. через автоматизовану систему виконавчого провадження № НОМЕР_2 ознайомилася із постановою про виправлення помилки у процесуальному документі від 20 лютого 2024 року.
25 березня 2024 року скаргу було направлено адвокатом Мозолевською В. В. через Електронний суд до Голосіївського районного суду м. Києва, яку ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29 березня 2024 року повернено без розгляду. 09 квітня 2024 року представник заявника - адвокат Мозолевська В .В. отримала копію ухвали зі скаргою із додатками та 17 квітня 2024 року скарга направлена до суду засобами поштового сполучення після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
По суті скарги зазначила, що спірними постановами виправлено не арифметичні та граматичні помилки, як то встановлено частиною третьою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», а фактично змінено зміст попередніх постанов, а отже, і недостовірних відомостей, які є предметом оскарження постанови від 22 грудня 2023 року про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною щодо зміни місця виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/22214/16-ц та постанови від 18 грудня 2020 року про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною про зміну місця виконання рішення суду.
Постанова від 20 лютого 2024 року та постанова від 13 березня 2024 року взагалі немотивовані та необґрунтовані.
Заявник просила:
поновити процесуальний строк для подання скарги на постанову про виправлення помилки у процесуальному документі від 20 лютого 2024 року та на постанову про виправлення помилки у процесуальному документі від 13 березня 2024 року, які винесені заступником начальника Голосіївського ВДВС Танащук О. М.;
визнати постанову про виправлення помилки у процесуальному документі від 20 лютого 2024 року та постанову про виправлення помилки у процесуальному документі від 13 березня 2024 року, які винесені заступником начальника Голосіївського ВДВС Танащук О. М. неправомірними і зобов'язати усунути порушене право скаржника шляхом їх скасування.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 березня 2025 року, поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця Голосіївського ВДВС.
Скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , на дії державного виконавця Голосіївського ВДВС задоволено.
Визнано дії заступника начальника Голосіївського ВДВС Танащук О. М. неправомірними.
Зобов'язано державного виконавця Голосіївського ВДВС, у провадженні якого перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2, скасувати постанову заступника начальника Голосіївського ВДВС Танащук О. М. про виправлення помилки у процесуальному документі від 20 лютого 2023 року та постанову заступника начальника Голосіївського ВДВС Танащук О. М. про виправлення помилки у процесуальному документі від 13 березня 2024 року.
Судові рішення мотивовані тим, що:
матеріали виконавчого провадження, які були надані державним виконавцем на виконання ухвали суду про витребування доказів, не містять доказів надіслання оскаржуваних постанов скаржнику. За викладених обставин суд вважав, що визначений законом строк звернення до суду зі скаргою заявником пропущений з поважних причин, у зв'язку з чим такий строк підлягає поновленню;
постанова про виправлення помилки у процесуальному документі від 20 лютого 2024 року та постанова про виправлення помилки у процесуальному документі від 13 березня 2024 року, які винесені заступником начальника Голосіївського ВДВС Танащук О. М. є такими, що не відповідають Закону України «Про виконавче провадження», адже внесені зміни є такими, що змінюють зміст постанови від 18 грудня 2023 року, що не відповідає статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. Не можна погодитися з тим, що внесення змін до постанови про «визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною» шляхом видалення помилково дописаної тези «без присутності матері» те саме, що виправлення граматичної чи арифметичної помилки;
намагання державного виконавця забезпечити виконання судового рішення немайнового характеру за допомогою заходів, які прямо не передбачені законом, є неправомірними;
доводи апеляційної скарги, про те, що виконання судового рішення стало неможливим у зв'язку з виїздом дитини за кордон, не спростовують висновків суду першої інстанції про обов'язковість звернення до суду задля зміни способу та порядку виконання рішення;
лише ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 03 квітня 2024 року задоволено заяву Голосіївського ВДВС про зміну способу і порядку виконання рішення суду. Указаною ухвалою постановлено змінити спосіб виконання постанови Апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2018 року у справі № 752/22214/16-ц, тобто після встановлення виконавцем способу та порядку, зміни місця виконання рішення суду і у подальшому виправлення описок від 20 лютого 2024 року та від 13 березня 2024 року;
таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та застосовуються на формальних міркуваннях.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У квітні 2025 року Голосіївський ВДВС подав касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2025 року скасувати, скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суд апеляційної інстанції не перевірив відповідність обставин справи встановлених судом, матеріалам справи, бо постанови від 18 грудня 2023 року, на яку послався суд, не існує. Якщо суд мав на увазі постанову від 22 грудня 2023 року, то вона була предметом розгляду суду в межах справи № 752/22214/16-ц за скаргою ОСОБА_1 , за результатами якого ухвалою від 28 березня 2024 року в задоволенні скарги відмовлено;
суд першої інстанції невірно встановив, що виконавчий лист перебуває на виконанні з 26 квітня 2019 року, в той час як виконавче провадження відкрито 31 серпня 2018 року;
суди зробили помилковий висновок про те, що внесені зміни є такими, що змінюють зміст постанови, бо вони не є такими, а зроблені виключно для того, щоб усунути помилки у вигляді помилково написаного словосполучення;
суд першої інстанції допустив помилку в резолютивній частині ухвали, зазначивши дату постанови як «20 лютого 2023 року», такої постанови не існує;
крім того, суд першої інстанції помилково поновив строк, з огляду на те, що повернення скаржнику скарги без розгляду не може вважатися таким, що зупиняє процесуальні строки та не обґрунтував, в чому полягала поважність пропуску строку.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2025 року відкрито касаційне провадження та витребувано з суду першої інстанції справу.
У серпні 2025 року справа № 752/22214/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 26 травня 2025 рокузазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Фактичні обставини
Суди встановили, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року частково задоволено позов ОСОБА_2 : усунуто ОСОБА_2 перешкоди у виховуванні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначено спосіб участі батька у вихованні доньки шляхом систематичних побачень. Визначено способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої ОСОБА_3 наступним чином: кожної середи з 16 год 00 хв до 19 год 00 хв; кожної суботи з 10 год 00 хв до 17 год 30 хв; протягом перших двох місяців зустрічі проводити у присутності матері та фахівця із соціальної роботи у рекреаційних зонах і місцях дитячого дозвілля та протягом зазначеного періоду, відвідувати консультації психолога Голосіївського Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. У подальшому, без присутності матері та фахівця. Відмовлено у задоволенні її зустрічного позову про визначення способу участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 липня 2018 року у справі № 752/22214/16-ц рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 січня 2018 року в частині часткового задоволення вимог ОСОБА_2 (за його апеляційною скаргою) змінено: зобов'язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод в участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначено способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої ОСОБА_3 наступним чином: перший місяць: щосереди з 17 год 00 хв до 20 год 00 хв; щосуботи з 10 год 00 хв до 13 год 00 хв, без присутності матері ОСОБА_6 ; з другого місяця: 1-й та 3-й тиждень місяця: понеділок, п'ятниця з 17 год 00 хв до 19 год 30 хв, 2-й та 4-й тиждень місяця: вівторок, четвер з 17 год 00 хв до 19 год 30 хв та з 17 год 00 хв п'ятниці до 18 год 00 хв. суботи, з 1-го по 15-те липня щороку, на день народження дитини - спільне святкування з урахування бажання дитини. У решті рішення Голосіївського районного суд м. Києва від 24 січня 2018 року залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року в частині, що не змінена апеляційним судом та постанову Апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа - служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у вихованні дитини, визначення способів участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею, залишено без змін.
23 липня 2018 року Голосіївським районним судом м. Києва видано виконавчий лист з виконання вказаного судового рішення, який перебуває на примусовому виконанні у Голосіївському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві - виконавче провадження № НОМЕР_2.
Виконавчий лист № 752/22214/16-ц зобов'язує боржника утриматися від вчинення певних дій, а саме не чинити ОСОБА_2 перешкод в участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Відповідно до даних Державної прикордонної служби України, 05 березня 2022 року ОСОБА_1 здійснено перетин державного кордону України по напряму «Виїзд».
Постановою від 21 квітня 2023 року заступника начальника Голосіївського ВДВС Танащук О. М. поновлено виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 752/22214/16-ц, виданого 23 липня 2018 року.
01 травня 2023 року заступником начальника Голосіївського ВДВС Танащук О. М. здійснено вихід за адресою місця реєстрації боржника: АДРЕСА_1 , яким встановлено відсутність боржника ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_3 за вказаною адресою, складено відповідний акт.
Також встановлено, що боржник ОСОБА_1 та дитина ОСОБА_3 перебувають за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до договору оренди від 28 лютого 2023 року, довідки про реєстрацію за місцем проживання від 06 березня 2022 року, посвідок на тимчасове перебування НОМЕР_1 та НОМЕР_3.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, дія якого продовжена до теперішнього часу.
Таким чином, після 24 лютого 2022 року стало неможливим виконання судового рішення в частині фізичних зустрічей батька з дитиною, оскільки боржником ОСОБА_1 вжито заходів щодо забезпечення фізичної безпеки малолітньої дитини ОСОБА_3 на період воєнного стану, шляхом переміщення до Республіки Австрія, де останні отримали тимчасовий прихисток.
22 грудня 2023 року постановою заступника начальника Голосіївського ВДВС Танащук О. М. при примусовому виконанні виконавчого листа № 752/22214/16-ц, виданого 23 липня 2018 року Голосіївським районним судом м. Києва, встановлено, що 18 грудня 2020 року державним виконавцем, керуючись статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною, якою визначено місце виконання за адресою: АДРЕСА_1 . У зв'язку із введенням 24 лютого 2022 Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» боржник ОСОБА_1 та дитина ОСОБА_3 перетнули кордон України 05 березня 2022 року та перебувають у Республіці Австрія. Зокрема, 20 грудня 2023 року на адресу відділу від стягувача надійшла заява, в якій стягувач просив, з метою перевірки виконання рішення, визначити участь у вихованні та спілкуванні з дитиною шляхом відеоконференцій засобами зв'язку Zoom та/або WhatsApp згідно графіку, вказаного в рішенні суду, без присутності матері на період воєнного стану та перебування дитини за межами України до повернення боржника та/або дитини на територію України.
Постановлено змінити місце виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/22214/16-ц про зобов'язання ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_2 перешкоди в участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначене постановою державного виконавця від 18 грудня 2020 року, та визначено участь у вихованні та спілкуванні з дитиною шляхом відеоконференції засобами зв'язку Zoom та/або WhatsApp згідно графіку, вказаного в рішенні суду, без присутності матері на період воєнного стану та перебування дитини за межами України до повернення боржника та/або дитини на територію України.
20 лютого 2024 року постановою заступника начальника Голосіївського ВДВС Танащук О. М. при примусовому виконанні виконавчого листа № 752/22214/16-ц, виданого 23 липня 2018 року Голосіївським районним судом м. Києва, встановлено, що під час винесення постанови державним виконавцем допущено технічну помилку, а саме: визначений постановою державного виконавця від 18 грудня 2020 року спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дитиною помилково вказаний «без присутності матері», тоді як в резолютивні частині рішення суду не зазначено «без присутності матері».
Постановлено внести виправлення до документу «Загальна постанова без затвердження», вірним вважати: змінити місце виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/22214/16-ц про зобов'язання ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_2 перешкоди в участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначене постановою державного виконавця від 18 грудня 2020 року, та визначено участь у вихованні та спілкуванні з дитиною шляхом відеоконференції засобами зв'язку Zoom та/або WhatsApp згідно графіку, вказаного в рішенні суду, на період воєнного стану та перебування дитини за межами України до повернення боржника та/або дитини на територію України.
Також, 13 березня 2024 року постановою заступника начальника Голосіївського ВДВС Танащук О. М. при примусовому виконанні виконавчого листа № 752/22214/16-ц, виданого 23 липня 2018 року Голосіївським районним судом м. Києва, встановлено, що під час винесення постанови державним виконавцем допущено помилку в тексті постанови.
Постановлено внести виправлення до документу «Постанова про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною», вірним вважати: змінити місце виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/22214/16-ц про зобов'язання ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_2 перешкоди в участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначене постановою державного виконавця від 18 грудня 2020 року, та визначено місце виконання рішення суду відеоконференція засобами зв'язку Zoom та/або WhatsApp згідно графіку, вказаного в рішенні суду, на період воєнного стану та/або перебування дитини за межами України до повернення боржника та/або дитини на територію України.
Окрім того, ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 03 квітня 2024 року задоволено заяву Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зміну способу і порядку виконання рішення суду. Вказаною ухвалою постановлено змінити спосіб виконання постанови Апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2018 року у справі № 752/22214/16-ц про зобов'язання ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_2 перешкоди в участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом забезпечення спілкування з донькою через відеоконференції засобами зв'язку Zoom та/або WhatsApp згідно графіку, вказаного в постанові Апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2018 року у справі № 752/22214/16-ц, на період дії воєнного стану та/або перебування дитини за межами України до повернення боржника та/або дитини на територію України.
Позиція Верховного Суду
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).
Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
Відповідно до статті 447 ЦПК України (тут і далі в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина третя статті 451 ЦПК України).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19), від 30 травня 2024 року в справі № 365/74/16-ц (провадження № 61-11358св23)).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2025 року у справі № 645/3063/19 (провадження № 61-13424св24) зазначено, що: «суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для відмови ОСОБА_1 у задоволенні її в зв'язку із відсутністю порушеного права. Проте апеляційний суд також помилково аналізував правомірність дій приватного виконавця щодо проведення опису та арешту, винесення відповідної постанови, а також призначення суб'єкта оціночної діяльності для проведення оцінки майна у виконавчому провадженні, оскільки відсутність порушеного права боржника є самостійною підставою відмови у задоволенні скарги в порядку судового контролю за виконанням судових рішень».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини першої статті 81 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
як свідчить аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень ОСОБА_1 зверталась до Голосіївського районного суду міста Києва із скаргою на дії та рішення державного виконавця, в якій просила визнати неправомірною та скасувати постанову заступника начальника Голосіївського ВДВС Танащук О. М. про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною від 22 грудня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 (справа № 752/22214/16-ц). Ухвалою суду від 28 березня 2024 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення;
у квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на дії Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Голосіївського ВДВС). Скарга заявника обґрунтована тим, що спірними постановами від 20 лютого 2024 року та від 13 березня 2024 року виправлено не арифметичні та граматичні помилки, як встановлено частиною третьою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», а фактично змінено зміст попередніх постанов від 22 грудня 2023 року про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною щодо зміни місця виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/22214/16-ц та постанови від 18 грудня 2020 року про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною про зміну місця виконання рішення суду;
суди встановили, що:
постановою Київського апеляційного суду від 12 липня 2018 року у справі № 752/22214/16-ц рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 січня 2018 року в частині часткового задоволення вимог ОСОБА_2 (за його апеляційною скаргою) змінено: зобов'язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод в участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначено способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої ОСОБА_3 наступним чином: перший місяць: щосереди з 17 год 00 хв до 20 год 00 хв; щосуботи з 10 год 00 хв до 13 год 00 хв, без присутності матері ОСОБА_1 ; з другого місяця: 1-й та 3-й тиждень місяця: понеділок, п'ятниця з 17 год 00 хв до 19 год 30 хв, 2-й та 4-й тиждень місяця: вівторок, четвер з 17 год 00 хв до 19 год 30 хв та з 17 год 00 хв п'ятниці до 18 год 00 хв. суботи, з 1-го по 15-те липня щороку, на день народження дитини - спільне святкування з урахування бажання дитини;
23 липня 2018 року Голосіївським районним судом м. Києва видано виконавчий лист з виконання вказаного судового рішення, який перебуває на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби;
після 24 лютого 2022 року стало неможливим виконання судового рішення в частині фізичних зустрічей батька з дитиною, оскільки боржником ОСОБА_1 вжито заходів щодо забезпечення фізичної безпеки малолітньої дитини ОСОБА_3 на період воєнного стану, шляхом переміщення до Республіки Австрія, де останні отримали тимчасовий прихисток;
22 грудня 2023 року постановою заступника начальника Голосіївського ВДВС Танащук О. М. постановлено змінити місце виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/22214/16-ц про зобов'язання ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_2 перешкоди в участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначене постановою державного виконавця від 18 грудня 2020 року, та визначено участь у вихованні та спілкуванні з дитиною шляхом відеоконференції засобами зв'язку Zoom та/або WhatsApp згідно графіку, вказаного в рішенні суду, без присутності матері на період воєнного стану та перебування дитини за межами України до повернення боржника та/або дитини на територію України;
20 лютого 2024 року постановою заступника начальника Голосіївського ВДВС Танащук О. М. встановлено, що під час винесення постанови державним виконавцем допущено технічну помилку, а саме: визначений постановою державного виконавця від 18 грудня 2020 року спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дитиною помилково вказаний «без присутності матері», тоді як в резолютивній частині рішення суду не зазначено «без присутності матері». Постановлено внести виправлення до документу «Загальна постанова без затвердження» з виключенням слів «без присутності матері»;
також, 13 березня 2024 року постановою заступника начальника Голосіївського ВДВС Танащук О. М. встановлено, що під час винесення постанови державним виконавцем допущено помилку в тексті постанови. Постановлено внести виправлення до документу «Постанова про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною», з виключенням слів «без присутності матері»;
апеляційний суд погодився висновками суду першої інстанції про задоволення скарги ОСОБА_1 , однак не врахував, що предметом оскарження у справі є постанови державного виконавця про внесення виправлень, якими з постанов державного виконавця про визначення способу виконання судового рішення, виключені слова «без присутності матері», тобто заявника, не з'ясував, яким чином саме вказані рішення державного виконавця порушують права заявника, яке порушене право (інтерес) вона захищає та яким чином таке право буде поновлено внаслідок задоволення вимог скарги.
Таким чином, постанову апеляційного суду слід скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду слід скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2025 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 03 березня 2025 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко