08 жовтня 2025 року
м. Харків
справа № 642/3078/25
провадження № 22-ц/818/4287/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Маміної О.В., Савенка М.Є.,
учасники справи:
позивач - керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області на ухвалу Холодногірського районного суду м. Харкова від 25 червня 2025 року у складі судді Гримайло А.М.,-
У травні 2025 року керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області Купріянов В. Б. в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до з позовом про усунення перешкод територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради у здійсненні права користування та розпорядження належною їй земельною ділянкою, розташованою на території, прилеглій до житлового будинку по АДРЕСА_1 , шляхом:
- визнання за Харківською міською радою права власності на самочинно збудований гаражний бокс, площею 22,5 кв.м, щодо якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1770245363101 гаражний бокс № НОМЕР_1 в літ.«Г-1» та зобов'язання ОСОБА_1 передати Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради шляхом складення акту прийому-передачі зазначений гаражний бокс № НОМЕР_1 в літ.«Г-1»;
- визнання за Харківською міською радою права власності на самочинно збудований гаражний бокс, площею 22,5 кв.м., щодо якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1772611063101 - гаражний бокс № НОМЕР_2 в літ.«Г-1», та зобов'язання ОСОБА_2 передати Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради шляхом складення акту прийому-передачі зазначений гаражний бокс № НОМЕР_2 в літ.«Г-1»,
- визнання за Харківською міською радою права власності на самочинно збудований гаражний бокс, площею 22,5 кв.м., щодо якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1770262263101 - гаражний бокс № НОМЕР_3 в літ.«Г-1», та зобов'язання ОСОБА_3 передати Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради шляхом складення акту прийому-передачізазначений гаражний бокс № НОМЕР_3 в літ.«Г-1».
- визнання за Харківською міською радою права власності на самочинно збудований гаражний бокс, площею 22,5 кв.м., щодо якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1771224763101 - гаражний бокс № НОМЕР_4 в літ.«Г-1», та зобов'язання ОСОБА_4 передати Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради шляхом складення акту прийому - передачі зазначений гаражний бокс № НОМЕР_4 в літ.«Г-1».
Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 06 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня вручення ухвали, а саме внести на депозитний рахунок кошти у розмірі вартості спірного майна.
Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 25 червня 2025 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу, оскільки вимоги ухвали від 06 червня 2025 року позивачем не виконані.
Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова Харківської області звернулась з апеляційною скаргою на ухвалу про повернення позову. Посилається на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що звертаючись з позовом прокуратура не заявляє вимог про витребування майна, як зазначено судом. У силу ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. При цьому, згідно ч.6 вказаної статті ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
У відповідності до вимог п.13 ст.7, п. 6ч.1 ст. 353, ч.2 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки апеляційні скарги на ухвали суду про повернення заяви позивачеві розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Відповідно до вимог ч.3 ст.185 ЦПК України, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст.ст.175,177 ЦПК України, а саме не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 06 червня 2025 року позовну заявупозовну заяву залишено без руху з тих підстав, що позивачем не виконано вимоги ч. 4 ст. 177 ЦПК України. Зокрема, суду не надано доказів на підтвердження внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом. Надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 25 червня 2025 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу, оскільки вимоги ухвали від 06 червня 2025 року позивачем не виконані.
Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12 березня 2025 року, згідно з яким ст. 390 ЦК України доповнено ч. 5 наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Частину 4 статті 177 ЦПК України доповнено абзацом 2 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до положень ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Як вбачається з матеріалів даної справи, прокурором подано позов про зобов'язання відповідачів повернути земельну ділянку та визнання право власності на самочинне збудоване майно в порядку ст. 376 ЦК України.
У силу ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. При цьому, згідно ч.6 вказаної статті ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.
Суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що вимога ч. 4 ст. 177 ЦПК України про обов'язок позивача додати до позову документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна у вигляді земельних ділянок на яких розташоване самочинне будівництво, застосовується виключно щодо позовних вимог про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача (ст. 388 ЦК України).
При зверненні прокурора з дійсним позовом заявлено вимогу про усунення перешкод у здійсненні Харківською міською радою права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою шляхом визнання права власності на самочинне будівництво розташоване на ній.
Таким чином, на відміну від норм, спрямованих на захист прав добросовісних набувачів, для захисту інтересів власників майна, що збудовано на земельній ділянці не відведеній для будівництва передбачено інший компенсаторний механізм - відшкодування витрат на будівництво.
Проте суд правильно характер спірних правовідносин не встановив, що призвело до помилкового висновку про невідповідність позовної заяви вимогам ч. 4 ст. 177 ЦПК України.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, ухвалу суду належить скасувати із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області - задовольнити.
Ухвалу Холодногірського районного суду м. Харкова від 25 червня 2025 року - скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 08.10.2025
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді О.В. Маміна
М.Є. Савенко