01.09.2025 Єдиний унікальний номер 201/2567/25
Номер провадження: 2/205/3134/25
01 вересня 2025 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Мовчан Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області, про визнання права власності в порядку спадкування,-
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Маріупольської міської ради Донецької області, про визнання права власності в порядку спадкування.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся ОСОБА_2 , яка за своє життя склала заповіт, відповідно до якого спадкоємцем всього належного їй майна є ОСОБА_1 .
Далі позивач зазначає, що на підставі такого заповіту йому 01.03.2025 року органом нотаріату було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом та витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі. Спадщина, на яку видано свідоцтво складається із недоотриманої пенсії у сумі 143 592 грн. 24 коп. Щодо спадщини за заповітом на земельну ділянку площею 0,0952 га за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером: 1412300000:02:011:0017, позивачу постановою приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Бучанського районного нотаріального округу Київської області Новохатською Іриною Юріївною від 01.03.2025 року, було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, оскільки спадкоємець померлої - ОСОБА_1 , не надав нотаріусу документ, що посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно, повідомивши, що такий документ відсутній.
Далі позивач зазначає, що правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 0,0952 га за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером: 1412300000:02:011:0017, з розташованим за заповітом житловим будинком АДРЕСА_1 , тупик Кавказький, були втрачені у зв'язку з військовими діями, які проходили у м. Маріуполі Донецької області, починаючи з 24.02.2022 року та подальшої окупації міста.
Узв'язку з вищевикладеним, позивач змушений звернутися до суду та просити суд визнати за ним, ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування на земельну ділянку з кадастровим номером: 1412300000:02:011:0017, площею 0,0952 га, з розташованим на ній житловим будинком загальною площею 60,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подав.
Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Позивач подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві сторона позивача зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог та просить здійснити розгляд справи за його відсутності.
Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.
Представник відповідача у відкрите судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв чи клопотань від такого учасника справи до суду не надходило.
У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на наступне.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є онуком померлої ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії народження серії НОМЕР_1 від 27.11.1990 року, свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 25.10.2013 року, свідоцтвом про укладання шлюбу серії НОМЕР_3 від 19.11.1981 року, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00021650184 від 11.12.2018 року.
Судовим розглядом також встановлено, що згідно біржового контракту № НОМЕР_4 (договору купівлі-продажу), укладеного 08 жовтня 1996 року на Маріупольській універсальній товарній біржі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , діючі через брокерську контору № 300, продали, а ОСОБА_2 , набула у власність житловий будинок літ. А, жилою площею 32,6 кв.м., що складає цілу ідеальну долю, та розташований на земельній ділянці 963 кв.м.
Згідно реєстраційного посвідчення Бюро технічної інвентаризації Донецької області, м. Маріуполь, право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_2 , 20.11.1996 року за реєстровим № 19745 на підставі біржового контракту № 11319 від 08.10.1996 року.
Матеріалами справи також підтверджено, що ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка розміром 0,0952 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ДП № 043911, виданого виконкомом Маріупольської міської ради 26.01.2004 року № 220.
Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Маріуполі померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 13.08.2024 року, виданого Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 308.
Витягом зі Спадкового реєстру № 80299578 від 01 березня 2025 року підтверджено, що за заявою позивача приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Бучанського районного нотаріального округу Київської області Новохатською Іриною Юріївною було заведено спадкову справу № 01/2025 щодо майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер спадкової справи у спадковому реєстрі № 73509632.
З матеріалів прав вбачається, що постановою приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Бучанського районного нотаріального округу Київської області Новохатською Іриною Юріївною від 01.03.2025 року, було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, оскільки спадкоємець померлої - ОСОБА_1 , не надав нотаріусу документ, що посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно, повідомивши, що такий документ відсутній.
Територія Маріупольського району Донецької області, на якій знаходиться вищевказана квартира, з 05.03.2022 року віднесена до тимчасово окупованої російською федерацією території відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 року за № 1668/39004.
V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.05.2008р., № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством; за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають; у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Законом України від 21.04.2022 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» було внесено зміни до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Зокрема, згідно із п.7 ст.1(1) Закону, тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 30 листопада 2022 року № 280 було внесено зміни до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 та затверджено перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових дій) або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 листопада 2022 року. Так, зокрема, до вказаного переліку належить Маріупольська міська територіальна громада.
Як зазначалось вище, позивач подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, однак отримав відповідну відмову у вчинені такої нотаріальної дії.
Відтак, суд доходить висновку про відсутність у позивача можливості одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину внаслідок чого його цивільне право підлягає захисту саме у судовому порядку.
Суд зазначає, що у справах даної категорії належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також, відмови від її прийняття належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
Аналогічна правова позиція викладена 19.01.2022 року Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 280/4/18, провадження № 61-403св19 (ЄДРСРУ № 102765474).
Оскільки матеріалами спадкової справи підтверджено, що саме позивач звернувся до органу нотаріату із заявою про прийняття спадщини і доказів наявності осіб які б мали право на обов'язкову частку у спадщині, або інших спадкоємців суду не подано, то в даному випадку такий позов пред'явлено до належного відповідача - органу місцевого самоврядування.
Стосовно позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , суд вказує на наступне.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
З аналізу наведеної норми матеріального закону вбачається, що право власності спадкодавця на нерухоме майно є саме тим правом, яке переходить спадкоємцеві в разі відкриття спадщини, однак до спадкоємця може перейти право тільки на те майно, яке належало спадкодавцеві на підставі діючого законодавства.
Також у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 року по справі № 715/372/19 наведено правовий висновок згідно якого обов'язковою умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.
Згідно роз'яснення Міністерства Юстиції України від 21 лютого 2005 року №19-32/319 в разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
В даному випадку до регулюванню суспільних відносин у цій справі застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Так, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Суд вказує, що згідно пункту 2 Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема: негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
З аналізу наведених вище положень рішення Конституційного Суду України, що містять офіційні тлумачення положень Основного Закону стосовно дії нормативно-правового акта у часі, вбачається, що суд під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення відповідних спірних правовідносин.
Позивач наголошує на тій обставині, що за життя ОСОБА_2 , на праві приватної власності належав житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрований за ОСОБА_2 , 20.11.1996 року за реєстровим № 19745 на підставі біржового контракту № 11319 від 08.10.1996 року.
Також частинами першою та другою статті 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
За редакцією статті 125 Земельного кодексу України, що діяла на час виникнення речового права, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Судом встановлено, що бабуся позивача набула право власності на таке спірне у вигляді земельної ділянки із кадастровим номером 1412300000:02:011:0017, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ДП № 043911, виданого виконкомом Маріупольської міської ради 26.01.2004 року № 220, який є у матеріалах справи.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
А відтак суд доходить висновку, що вказана земельна ділянка та житловий будинок входила до спадкової маси, яка утворилась після смерті ОСОБА_2 .
Також судом встановлено, а сторонами не заперечувалась та обставина, що таку спадщину після смерті вказаної особи прийняв ОСОБА_1 , однак свідоцтво про спадщину не отримав.
Суд з цього приводу вказує, що відповідно частини 5 статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частиною 3 ст. 1296 ЦК України прямо передбачено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. А тому, в силу даної вимоги матеріального закону відсутність у спадкодавця ОСОБА_1 відповідного свідоцтва про право на спадщину не може позбавляти спадкоємця яким є позивач, права на відповідну спадщину.
З приводу відсутності державної реєстрації на речове право на таке спадкове майно суд зазначає, що відсутність державної реєстрації права на майно, також, не може позбавляти спадкоємців права на таку спадщину. Оскільки ОСОБА_1 була спадщина прийнята, проте таким спадкоємцем не було здійснено державну реєстрацію права на спадкове майно, то суд бере до уваги те, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.
Відповідно до положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
З аналізу вищенаведених норм матеріального закону випливає, що у разі не здійснення державної реєстрації права власності на спадкове майно, яке входить до складу спадщини, особа не втрачає права на таку спадщину, а лише, позбавляється можливості здійснення права власності у повному обсязі (права відчуження тощо).
Суд зауважує, що ст. 1299 ЦК України, якою було передбачено обов'язок спадкоємця зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, було виключено згідно із Законом України від 04.07.2013 року N 402-VII.
Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно.
На думку суду, момент визнання певного речового права не можна ототожнювати із моментом виникнення такого права на річ.
Тобто виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).
Оскільки позиває є онуком спадкодавця, і він, як єдиний спадкоємець прийняв спадщину шляхом подання заяви до органу нотаріату, то суд доходить висновку, що саме позивачеві належить право на спадкування за заповітом, на таке майно як земельну ділянку із кадастровим номером № 1412300000:02:011:0017, площею 0,0952 га, після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Однак, відповідно до п.13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору, оскільки він є інвалідом війни 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 від 27.02.2024 року, такий обов'язковий платіж підлягає стягненню з відповідача відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, в дохід держави в розмірі 1 211 грн. 20 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. 328, 1216, 1296, 1299 ЦК України ст.12,13,76,77,81,82,89,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області, про визнання права власності в порядку спадкування, - задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності в порядку спадкування на земельну ділянку з кадастровим номером: 1412300000:02:011:0017, площею 0,0952 га, з розташованим на ній житловим будинком загальною площею 60,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .
3.Стягнути з Маріупольської міської ради Донецької області (адреса місця знаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 11, код ЄДРПОУ 33852448) на користь держави судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Суддя: Д.В. Мовчан