"29" вересня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2730/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ольшанченка В.І.
при секретарі судового засідання Красовському В.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7)
до Приватного підприємства фірма "Альянс" (61161, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 105-А)
простягнення 74229,33 грн,
за участю представників:
позивача - Бенденжука Л.О.;
відповідача - не з'явився;
Харківська міська рада (позивач) надала Господарському суду Харківської області позовну заяву від 31.07.2025 (вх.№2730/25 від 06.08.2025) до Приватного підприємства фірми "Альянс" (відповідач), в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства фірми "Альянс" (вул. Академіка Павлова, 105-А, м. Харків, 61161, код ЄДРПОУ 23005833) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ: 04059243, платіжні реквізити: отримувач ГУК Харків обл/МТГ Харків, код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947, рахунок (IBAN) UA698999980314090611000020649, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 74229,33 грн за використання земельної ділянки загальною площею 0,0087 га по вул. Академіка Павлова, 105-А у м. Харкові з кадастровим номером 6310137500:02:031:0007 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 та витрати зі сплати судового збору у сумі 3028,00 грн.
Також позивач просить розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ППФ "Альянс" з моменту припинення дії договору оренди землі 02.06.2008 і по теперішній час, використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:02:031:0007 площею 0,0087 за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 105-А, без виникнення права власності чи користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, посилаючись при цьому на ст. 1212-1214 ЦК України.
Ухвалою від 11.08.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи задовольнив частково та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також призначив розгляд справи в судовому засіданні на 01 вересня 2025 року о 12:30 год, в яке викликав учасників справи. Явку представників сторін у призначене судове засідання визнав обов'язковою.
У судове засідання, призначене на 01.09.2025, сторони не з'явились, у зв'язку з чим суд оголосив перерву до 15.09.2025 о 12:30 год.
15.09.2025 позивач надав витребувані судом документи.
Протокольною ухвалою від 15.09.2025 суд долучив до матеріалів справи документи подані Харківською міською радою на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 11.08.2025 та оголосив перерву у судовому засіданні до 29.09.2025 о 14:00 год, у яке викликав учасників справи.
У призначене судове засідання 29.09.2025 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.
Враховуючи те, що неявка сторін не перешкоджає розгляду зазначеної справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Відповідно до Реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, виданого ДКП «Харківського міського бюро технічної інвентаризації» від 14.05.1998 за реєстровим номером № 2658, нежитлові будівлі: літ. «А-1», «А1-1», «А2-1» загальною площею 32,4 кв м за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 105-А зареєстровані за ППФ "Альянс".
На земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:02:031:0007 площею 0,0087 га по вул. Академіка Павлова, 105-А у м. Харкові розташовані вищезазначені нежитлові будівлі, право власності на які за спірний період зареєстроване за відповідачем, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав №414057392 від 19.02.2025.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.01.2025 №НВ-0000092302025 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:02:031:0007 складає 0,0087 га, дата державної реєстрації земельної ділянки - 31.08.2007. Вищевказана земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Власник - Харківська міська рада.
Таким чином, земельна ділянка площею 0,0087 га по вул. Академіка Павлова, 105-А у м. Харкові з кадастровим номером 6310137500:02:031:0007 сформована як об'єкт цивільних прав з 31.08.2007.
Отже, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку площею 0,0087 га по вул. Академіка Павлова, 105-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:02:031:0007), та з урахуванням ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України вказана земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Харкова, в особі Харківської міської ради.
26.04.2007 між сторонами був укладений договір оренди землі строком до 02.06.2008. Актом приймання-передачі земельної ділянки від 19.09.2007 земельна ділянка була передана позивачем відповідачу.
Відповідно до пп. А п. 36 договору оренди землі від 26.04.2007 дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
По закінченню строку дії договору відповідач не повернув земельну ділянку позивачу, не переуклав договір оренди та не оформив право власності, а продовжив користуватися земельною ділянкою без належним чином оформленого у встановленому законодавством порядку речового права на вказану земельну ділянку.
19.02.2025 головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки в порядку ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України та з урахуванням витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000092302025 від 22.01.2025 за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 105-А, з кадастровим номером 6310137500:02:031:0007.
За результатами проведеного обстеження складений акт обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 105-А, з кадастровим номером 6310137500:02:031:0007.
Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці площею 0,0087 га з кадастровим номером 6310137500:02:031:0007 по вул. Академіка Павлова, 105-А у м. Харкові розташовані нежитлові будівлі літ. «А-1», літ. «А1-1», літ. «А2-2», які належать на праві власності відповідачу.
Таким чином, у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 земельна ділянка площею 0,0087 га по вул. Академіка Павлова, 105-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:02:021:0007) використовувалася відповідачем без документів, що посвідчують право власності або право користування ними.
За таких обставин, відповідач, володіючи об'єктом нерухомого майна, розташованим на земельній ділянці комунальної форми власності, не оформив належним чином у встановленому законодавством порядку речове право на зазначену вище земельну ділянку у спірний період.
Водночас, відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 20.09.2024 №19317/5/20-40-04-02-12 ППФ "Альянс" обліковується платником орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:02:031:0007, загальною площею 0,0087 га по вул. Академіка Павлова, 105-А у м. Харкові.
Згідно з відомостями, наданими позивачу Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області, ППФ "Альянс" сплачено за 11 місяців 2020 року - 15635,41 грн (за січень - лютий та квітень - листопад 1421,40 грн щомісячно, за грудень 1421,41 грн), за 2021 рік - 17056,81 грн (за січень - листопад 1421,40 грн щомісячно, за грудень 1421,41 грн), за 2022 рік - 17056,81 грн (за січень - листопад 1421,40 грн щомісячно, за грудень 1421,41 грн) орендної плати.
Позивач здійснив розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки загальною площею 0,0087 га з кадастровим номером 6310137500:02:031:0007 по вул. Академіка Павлова, 105-А у м. Харкові із застосуванням ставки річної орендної плати у розмірі 8% за період з 01.01.2020 по 28.02.2022.
Положення Харківської міської ради про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові є загальнодоступними та розміщені на офіційному сайті Харківської міської ради.
Розрахунок суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0087 га по вул. Академіка Павлова. 105-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:02:031:0007) №1110 від 18.02.2021, виданого відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).
Користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) реалізується через право постійного користування або право оренди.
Так, частиною першою статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).
Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами суд виходить з того, що згідно чинному законодавству України зобов'язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов'язання можуть бути деліктними або безделіктними.
Відсутність укладеного між Харківською міською радою та відповідачем договору оренди земельної ділянки та/або іншого договору виключає договірні зобов'язання, а відсутність неправомірних дій (бездіяльності) відповідача означає відсутність господарського правопорушення (протиправних дій), і, як наслідок, виключає деліктні зобов'язання.
Так, з матеріалів справи вбачається, що фактичний вступ відповідача у володіння і користування спірною земельною ділянкою стався в результаті дій, котрі є правомірними, адже ніяким чином не суперечать чинному законодавству.
Відсутність деліктних зобов'язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків (в т.ч. упущеної вигоди), адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт (господарське правопорушення). Зокрема ст. 22, 1166 ЦК України унормовано, що необхідною умовою відповідальності у вигляді стягнення шкоди є саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність. Аналогічно ст. 216, 224, 225 ГК України визначено, що необхідною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення.
Застосування норм законодавства, що регулюють відшкодування збитків саме у вигляді упущеної вигоди ст. 22, 1166 ЦК України, ст. 224, 225 ГК України, до спірних правовідносин є неможливим, оскільки упущена вигода, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, є різновидом збитків. Упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності. Тобто, до упущеної вигоди, як різновиду збитків, в повній мірі застосовуються вимоги названих вище норм права, в т.ч. в частині необхідності наявності умов застосування у вигляді делікту (господарського правопорушення). Тобто, спірні правовідносини, які виникли між сторонами кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що спірні правовідносини охоплюються статтями 1212 - 1214 ЦК України.
Як вбачається зі змісту цих норм вони підлягають застосованою у т.ч. у відносинах, які не місять ознак делікту.
Так, ч. 2 ст. 1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, ці поширюють свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.
З аналізу змісту статей 1212 - 1214 ЦК України, абз. 4 ч.1 ст. 144, абз. 5 ч. 1 ст. 174 ГК України слідує, що зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов'язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.
З матеріалів справи вбачається, що в цьому випадку наявні усі три названі ознаки.
По-перше, судом встановлено, що відповідач зберіг (заощадив) у себе майно (кошти), котрі у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою площею 0,0087га по вул. Академіка Павлова, 105-А у м. Харкові.
Збереження (заощадження) цього майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідачів з моменту набуття права власності на нежитлові будівлі літ. «А-1», літ. «А1-1», літ. «А2-2» по вул. Академіка Павлова, 105-А у м. Харкові та формування земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав.
Набута відповідачем будівля, будучи відповідно до ст. 181 ЦК України нерухомим майном (об'єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення), є органічно і нерозривно пов'язаною з цією земельною ділянкою.
Тому набуття відповідачем права власності на будівлі автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці будівлі.
Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.
Згідно з встановленими нормативами її загальний розмір за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 склав 74229,33 грн.
По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою відповідно до ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.
При цьому суд враховує, що договір оренди землі від 26.04.2007, який зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель від 31.08.2007 за № 640767100068, відповідно до п. 8 договору припинив свою дію 03.06.2008.
Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Закінчення дії договору оренди землі, відсутність нового договору між сторонами, є тією правовою підставою, яка дає можливість застосування до спірних правовідносин положень ст.1212 ЦК України.
По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача, оскільки власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м. Харкова, в особі позивача.
Згідно зі ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Харкова, в особі позивача.
Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.
Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати останнім за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію “виправдане очікування», що є загальновизнаною в т.ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.
Очевидно, що такий стан речей не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, закріпленим п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Кваліфікація спірних правовідносин як зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у цій справі передбачених статтями 1212 - 1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно зі ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
За допомогою цих норм, навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що слідують з принципу платності користування землею.
Такий висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.05.2018 у справі №922/2976/17. Аналогічну позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі №3-210гс14, від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 12.04.2017 у справі №922/207/15.
Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України слідує, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду: від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (провадження №14-32цс19).
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі №925/230/17 (провадження №12-188гс18).
Для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212 - 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований необхідно, насамперед, з'ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов'язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №922/981/18.
Отже, внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова, в особі Харківської міської ради, позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаного майна у розмірі орендної плати за землю.
З огляду на викладене, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а звідси зобов'язано повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Вказана правова позиція Харківської міської ради узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, та яка прийнята за результатами розгляду аналогічних правовідносин щодо врегулювання спору, що виник з приводу фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Яременко проти України", no. 32092/02 від 12.06.2008).
Частиною 1 статті 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність у діях останнього порушення прав позивача, а позивачем належним чином доведено факт користування відповідачем земельної ділянки площею 0,0087 га з кадастровим номером 6310137500:02:031:0007 по вул. Академіка Павлова, 105-А у м. Харкові без достатніх на те правових підстав.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню повністю у сумі 74229,33 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2020 по 28.02.2022.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір належить стягнути з відповідача на користь Харківської міської ради пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 11, 82, 83, 377, 1212 - 1214 ЦК України, ст. 80, 93, 96, 120, 122,125, 126, 206 ЗК України, ст. 6, 7 Закону України “Про оренду землі», ст. 14, 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 129, 165, 178, 202, 233, 237, 238, 248, 252 ГПК України,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства фірми "Альянс" (61161, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 105-А. Код ЄДРПОУ 23005833) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7. Код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки по вул. Академіка Павлова, 105-А у м. Харкові з кадастровим номером 6310137500:02:031:0007 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 у розмірі орендної плати у сумі 74229,33 грн та судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено "07" жовтня 2025 р.
Суддя В.І. Ольшанченко