8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" жовтня 2025 р.м. ХарківСправа № 917/1252/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Гуманітарного відділу виконавчого комітету Білицької селищної ради
доТовариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНСГАЗЕНЕРГО"
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Гуманітарний відділ виконавчого комітету Білицької селищної ради звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ТОВ "АЛЬЯНСГАЗЕНЕРГО", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача надмірно сплачені кошти в розмірі 13.081,04 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведення Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області ревізії фінансово-господарської діяльності позивача було виявлено завдання останньому збитків у вигляді зайво (надмірно) сплачених коштів на користь відповідача, які позивач просить стягнути на його користь.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.06.2025 матеріали справи №917/1252/25 направлено до Господарського суду Харківської області.
Ухвалою Господарського суду від 21.07.2025 у справі №917/1252/25 позовну заяву Гуманітарного відділу виконавчого комітету Білицької селищної ради залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.08.2025 з урахуванням малозначності справи № 917/1252/25 в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
Частиною п'ятою статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала про відкриття провадження у даній справі була надіслана до електронного кабінету відповідача в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" та отримана останнім 11.08.2025, про що свідчить довідка про доставку електронного листа до електронного кабінету ТОВ "АЛЬЯНСГАЗЕНЕРГО".
Відповідно до частини дев'ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.
Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.
Між ТОВ "АЛЬЯНСГАЗЕНЕРГО" (постачальник) та Гуманітарним відділом виконавчого комітету Білицької селищної ради (споживач) був укладений Договір на постачання природного газу від 01.09.2021 №237(21)АГ (надалі - Договір-1). Згідно з його умовами постачальник зобов'язався протягом строку дії даного Договору передавати споживачу товар у загальному потоці у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи по предмету ДК 021:2015, код 09120000-6 - Газове паливо (природний газ), з урахуванням замовлення (бронювання) потужності щодо кожного періоду та обсягу постачання газу, а споживач зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах даного Договору.
Загальний об'єм постачання природного газу в 2021 році за Договором складає 4.295,00 тис. куб. м (пункт 3.1. Договору-1).
Згідно з пунктом 7.1. Договору-1 ціна за 1000,00 куб. м газу становить 17.480,00грн, крім того ПДВ 20% - 3.496,00 грн, що разом з ПДВ складає 20.976,00грн.
Відповідно до пункту 7.2. Договору-1загальна вартість даного Договору відповідає ціновій пропозиції учасника-переможця торгів і складається із сум вартостей усіх обсягів газу, поставленого протягом усіх газових місяців та замовлення (бронювання) потужності протягом строку дії даного Договору та не може перевищувати 90.091,92 грн, в т.ч. ПДВ - 15.015,32 грн.
Цей Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2021, в частині поставок газу з газової доби, з якої споживач включений до реєстру споживачів в інформаційній платформі оператора ГТС до 30.09.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання (пункт 15.1. Договору-1).
Додатковою угодою від 28.09.2021 №1 були внесені зміни до Договору-1, зокрема, щодо загального об'єму постачання природного газу - 2,77506 тис. куб. м (пункт 3.1.) та доповнено пункт 7.1. абзацом наступного змісту: ціна за 1000,00 куб. м газу з 21.09.2021 становить 27.557,35 грн, крім того ПВД 20% - 5.511,47 грн, що разом з ПДВ складає 33.068,82 грн.
Додатковою угодою від 03.11.2021 №2 були внесені зміни до Договору-1, зокрема, щодо загального об'єму постачання природного газу - 200 куб. м (пункт 3.1.) та викладено пункт 7.2. Договору-1 в наступній редакції: загальна вартість даного Договору складається із суми вартостей усіх обсягів газу, поставленого протягом усіх газових місяців та замовлення (бронювання) потужності протягом строку дії даного Договору та не може перевищувати 5.051,38 грн, у т.ч. ПДВ 841,90 грн.
Також, між ТОВ "АЛЬЯНСГАЗЕНЕРГО" (постачальник) та Гуманітарним відділом виконавчого комітету Білицької селищної ради (споживач) був укладений Договір про постачання природного газу від 13.09.2021 №237(21)АГ-1 (надалі - Договір-2). Згідно з його предметом постачальник зобов'язався поставити споживачу в 2021 році товар - газ природний (код за ДК 021:2015 - 09120000-6 "Газове паливо"), включно з урахуванням послуги замовлення (бронювання) потужності щодо кожного періоду та обсягу постачання природного газу, в обсягах і порядку, передбачених даним Договором, а споживач зобов'язався прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених даним Договором.
Постачальник передає споживачу газ в обсягах 170.000,00 куб. м (пункт 1.2. Договору-2).
Згідно з пунктом 2.1. Договору-2 ціна газу з урахуванням вартості послуг замовлення (бронювання) потужності за 1000,00 куб. м газу та без ПДВ складає 14.725,00 грн, крім того ПДВ 20% - 2.945,00 грн, разом 17.670,00 грн. Загальна вартість даного Договору складається із сум вартостей усіх обсягів газу, поставленого протягом усіх газових місяців та замовлення (бронювання) потужності протягом строку дії даного Договору та не може перевищувати 3.003.900,00 грн, у т.ч. ПДВ - 500.650,00 грн.
Цей Договір набуває чинності з 13.09.2021 і діє в частині постачання газу до 31.12.2021 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1. Договору-2).
Додатковою угодою від 08.10.2021 до Договору-2 сторони дійшли згоди збільшити ціну на одиницю товару та зменшити загальний об'єм постачання природного газу на 77,49964 тис. куб. м, при цьому загальна вартість Договору залишається без змін. Зокрема:
- постачальник передає споживачу газ в обсягах 95.500,36 куб. м (пункт 1.2. Договору-2);
- ціна за 1000,0 кубічних метрів газу з 13.10.2021 становить 27.072,20 грн, крім того ПДВ (20%) - 5.414,44 грн, що разом з ПДВ складає 32.486,64 грн (пункт 2.1. Договору-2).
Додатковою угодою від 17.11.2021 до Договору сторони дійшли згоди припинити постачання товару (газу) споживачу 01.11.2021, а також розірвати даний Договір для здійснення остаточного розрахунку до 19.11.2021. Також, сторони домовилися зменшити загальну суму Договору на 2.971.707,13 грн, у т.ч. ПДВ - 495.284,52 грн та зменшити об'єм постачання природного газуна 91,47246 тис. куб. м.
Під час дії Договорів-1, 2 між позивачем та відповідачем були підписані Акти приймання-передачі природного газу від 08.11.2021 №652 на суму 31.286,50 грн, від 11.11.2021 №675 на суму 906,37 грн та від 11.10.2021 №620 на суму 5.051,38 грн, які були повністю оплачені позивачем, про що свідчить виписки з банківського рахунку останнього.
В період з 14.04.2025 до 23.05.2025 Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності позивача, про що був складений Акт від 28.05.2025 №201620-28/33.
В Акті від 28.05.2025 №201620-28/33 ревізією встановлено, що Гуманітарним відділом виконавчого комітету Білицької селищної ради звернувся та ТОВ "АЛЬЯНСГАЗЕНЕРГО" в порушення вимог законодавства України були внесені зміни до істотних умов Договору-2 в частині збільшення ціни за одиницю товару без належного обґрунтування. Внаслідок допущених порушень завищені фактичні видатки на загальну суму 13.081,04 грн, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За положеннями пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині третій статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За змістом частин першої-третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині другій статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Матеріали справи, зокрема, Акти приймання-передачі природного газу та банківські виписки з рахунку позивача свідчать про те, що останній прийняв від відповдіача природний газ за ціною, яка була погоджена сторонами в Договорах1, 2 з урахуванням укладених додаткових угод, без будь-яких зауважень, та оплатив їх у повному обсязі. Тобто, зобов'язання за укладеними Договорами були припинені виконанням у відповідності до статті 599 ЦК України.
В свою чергу, звертаючись до господарського суду із вимогою про стягнення з відповідача зайво сплачених коштів у розмірі 13.081,04 грн, позивач посилається на Акт ревізії Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області від 28.05.2025 №201620-28/33, яким було встановлення порушення вимог законодавства України, зокрема, про публічні закупівлі в частині збільшення ціни за одиницю товару без належного обґрунтування.
Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Так, договори, укладені між сторонами, як цивільно-правові правочини, є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином. Наведене вбачається з положень статті 204 ЦК України, у якій зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 11.08.2021 у справі №344/2483/18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).
За правилом частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази визнання недійним договорів та додатків до нього в установленому законом порядку, зокрема, в частині збільшення ціни за одиницю товару без належного обґрунтування. Відтак, підстави для розрахунку за отриманий позивачем природний газ за іншою ціною, аніж узгоджено сторонами, відсутні.
При цьому, посилання позивача на Акт ревізії Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області від 28.05.2025 №201620-28/33 як на беззаперечну підставу для задоволення позовних вимог, є необґрунтованим, оскільки вказаний Акт є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору.
Суд враховує, що акт ревізії - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки саме позивача, а не відповідача. При цьому акти ревізії та документальних перевірок не мають обов'язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.
Крім того, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17 та від 22.10.2019 у справі № 922/59/19.
Окрім цього, в постанові від 18.10.2018 у справі №917/1064/17 Верховний Суд зауважив, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.
Суд також зазначає, що акт ревізії не може встановлювати обов'язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 ГК України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади, а тому акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємства не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.
У той же час, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством України порядку.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Укладення сторонами у справі спірних Договорів, а також додаткових угод до них, дії позивача та відповідача по виконанню їх умов, у тому числі постачання природного газу та його подальша оплата, є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах. Таким чином відсутні підстави для застосування положень статті 1212 ЦК України, котра стосується кондикційних правовідносин.
А отже, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між позивача та відповідачем Договорів і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась, тобто, позивача у справі.
Суд зазначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості для реалізації стандарту більшої переконливості (такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №645/5557/16ц).
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу презумпції правомірності правочину, відсутності факту визнання укладених між позивачем та відповідачем Договорів та додаткових угод до них недійсними, прийняття та оплату позивачем поставленого відповідачем природного газу за узгодженими сторонами цінами, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів у розмірі 13.081,04 грн є необґрунтованою та передчасною, оскільки в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним спірного договору та додатків до нього, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають .
Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
Відповідно до статті ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити повністю.
2. Витрати зі сплати судового збору залишити за Гуманітарним відділом виконавчого комітету Білицької селищної ради.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "08" жовтня 2025 р.
Суддя Н.С. Добреля