8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" жовтня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1512/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФО ВІТ", м. Харків
про стягнення 156 050,91 грн
без виклику учасників справи
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області 02 травня 2025 року із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю " ІНФО ВІТ " (надалі - Відповідач) на користь Позивача заборгованості в сумі 156 050,91 грн, з яких:
- 153628,78 грн заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 за період з жовтня 2023 року по березень 2025 року;
- 235,98 грн абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з травня 2023 року по березень 2025 року;
- 2186,15 грн технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором від 01.07.2022 за період з травня 2023 року по березень 2025 року.
Також просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати в розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою від 07.05.2025 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/1512/25, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відтак, для надання можливості сторонам скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст. 251 - 252 ГПК України, суд направив на адреси зареєстрованих Електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд ЄСІТС сторін ухвалу суду про відкриття провадження від 07.05.2025.
26.05.2025 до Господарського суду Харківської області Відповідачем було надано відзив (вх. № 12546), в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав відсутності правових відносин між сторонами у формі договору. Наданий Позивачем примірник Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 31 жовтня 2021 року не містить підписаної ТОВ "ІНФО ВІТ" заяви-приєднання. Зазначає, що звертання-доручення про укладання договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 09.11.2021, підписаний та направлений Відповідачем Позивачу, мало тільки намір укласти договір. Відповідач посилається на хибне твердження з боку Позивача щодо отримання послуг з постачання теплової енергії, оскільки ТОВ "ІНФО ВІТ" вирішило перейти на альтернативне джерело тепла (електричне), у зв'язку із чим, Відповідачем було направлено на адресу Позивача - КП Харківські теплові мережі" листи з відмовою в приєднані до послуг Позивача з постачання теплової енергії та з проханням офіційно відключити його від централізованого теплопостачання. Щодо наведених обставин Відповідач посилається на преюдиційні факти, які були встановлені у постанові Східного апеляційного господарського суду по справі № 922/1568/24, за участю як Позивача так і Відповідача по справі.
Крім того, ТОВ "ІНФО ВІТ" у відзиві на позовну заяву зазначає, що не отримувало жодних рахунків-фактур від КП “Харківські теплові мережі» по особовому рахунку № 17400-1830, вважає, що Позивач здійснив нарахування заборгованості за тарифами, з застосуванням іншої категорії абонента що не відповідає умовам індивідуального договору. Щодо заборгованості зі сплати за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності зазначає, що Відповідач не укладав з Позивачем договір на з постачання теплової енергії, а тому і не приєднувався до публічного договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності.
З боку Позивача 28.05.2025 було надано відповідь на відзив (вх. № 12837), у якій не погоджується з вказаним відзивом, вважає його не обґрунтованим та таким, що не спростовує жодного твердження Позивача. Так, нежитлові приміщення за адресою: місто Харків, вул. Дарвіна, 6 знаходяться (вбудовані) в житловому будинку з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП “Харківські теплові мережі». Система опалення зазначених приміщень є невід'ємною частиною централізованої системи опалення будинку в цілому. Ніяких дозволів на переобладнання системи опалення згідно Порядку відокремлення житлових або нежитлових приміщень від централізованої системи опалення, яке регулюється пунктом 1 розділу III Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води Відповідач не отримував, і відповідно не надавав як до КП «Харківські теплові мережі» так і до суду, отже Відповідач не дотримався процедури отримання дозвільних документів для відокремлення приміщення від системи опалення. Крім того, окрім наданих актами № 174/1282 від 26.10.2023; № 174/2565 від 26.03.2024, № 174/3614 від 24.10.2024 про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону 2023-2024, 2024-2025 до будівель в цілому, факт підключення встановлено в акті обстеження системи теплоспоживання об'єкту від 21.10.2021 № 174/8872 та продовження до акту - акт № 174/8873, який підписано представниками КП «Харківські теплові мережі» та власником нежитлових приміщень - Відповідачем і засвідчено печатками ТОВ «ІНФО ВІТ».
Також Позивач зазначає, що відповідно до листа НКРЕКП від 24.03.2015 № 2712/15/61-15 щодо надання роз'яснення, тарифи для населення розповсюджуються тільки на громадян, які використовують житло виключно для проживання (для реалізації конституційного права громадянина на житло), і не розповсюджуються на громадян, які використовують житло у інший не заборонений чинним законодавством спосіб та при нарахуванні за послугу Позивачем застосовувалися діючі тарифи встановлені органом місцевого самоврядування для категорії «Інші споживачі».
Позивач зазначає, що наведена Відповідачем, як приклад постанова Східного апеляційного господарського суду по справі № 922/1568/24 не може бути ототожнена з цією справою - № 922/1512/25, оскільки позовна заява по цій справі стосується іншого періоду, іншого способу нарахування за послуги, інших вимог, також до позовної заяви надано докази, які не додавалися до позову в іншій справі, зокрема заява Відповідача про прохання укладання договору від 09.11.2021, рішення про встановлення тарифів для категорії «Інші споживачі» та інше.
02.06.2025 до суду від Відповідача надійшла заява про продовження строків для подання заперечень на відповідь на відзив (вх. № 13078), в якій повідомляє суд, що у зв'язку із знаходженням єдиного представника ТОВ «ІНФО-ВІТ» в період з 29.05.2025 по 02.05.2025 у відрядженні в м. Львів, завчасно до 02.06.2025 підготувати заперечення на відповідь на відзив не має можливості та просить суд продовжити строк Відповідачу - ТОВ «ІНФО-ВІТ» для подання заперечень на відповідь на відзив на три календарних дня.
Розглянувши заяву про продовження строків для подання заперечень на відповідь на відзив (вх. № 13078 від 02.06.2025), керуючись ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 119 ГПК України, суд задовольняє заяву Відповідача про продовження строків для подання заперечень на відповідь на відзив, продовжує процесуальний строк на подання заперечень на відповідь на відзив на три календарних дня.
06 червня 2025 року до суду від Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 13483), в яких останній заперечує проти доводів Позивача, наведених у відповіді на відзив та повторно посилається на встановлені обставини постановою Східного апеляційного господарського суду, які мають преюдиційне значення при розгляду даної справи. Також повторно зазначає про те, що доказ звертання-доручення ТОВ «ІНФО-ВІТ» від 09.11.2021, не є заявою приєднання, як вважає Позивач, а є зверненням Відповідача щодо наміру укласти в майбутньому договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді, про що також свідчить доказ наданий Позивачем до позовної заяви - Акт обстеження системи теплоспоживання об'єкту, в якому на другій сторінці представником Позивача - інженером-інспектором зроблено напис про необхідність укладання договору купівлі-продажу теплової енергії. Крім того, зазначає, що Позивач надає до Індивідуального договору типову форму заяви-приєднання, підпис на якому відсутній як Відповідача та Позивача та вважає, що даний доказ звертання-доручення не впливає на обставини справи щодо укладання індивідуального договору.
Також у запереченнях на відповідь на відзив Відповідач зазначає про те, що останній, відмовившись від укладення індивідуального договору, не приєднався до його умов, як то передбачено в п. 4 індивідуального договору, а тому такий договір вважається не укладеним між Позивачем та Відповідачем, оскільки обов'язковою умовою для приєднання є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплату рахунку за надану послуги, факт отримання послуги. Зазначає, що послугу Відповідач не отримував, перейшовши повністю на альтернативне джерело тепла (електричне) відмовившись від умов договору та посилається на Постанову східного апеляційного господарського суду у справі № 922/1568/24 від 11.11.2024, де встановлено факт відмови від Договору на підставі двох листів від 21.01.2022 та від 24.01.2022, направлених ТОВ «ІНФО-ВІТ» на адресу КП «Харківські теплові мережі».
Крім того, Відповідач повторно зазначає про те, що обставини щодо неправильного здійснення КП «Харківські теплові мережі» розрахунку сум заборгованості у невідповідності до затвердженого тарифу, який зазначено у договорі, що належить до категорії абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладу обліку, а не до абонентів з позначенням «інші споживачі (крім населення)», які застосовує Позивач по справі встановлені у Постанові Східного апеляційного господарського суду по справі № 922/1568/24 та вважає, що Позивачем здійснено розрахунок суми заборгованості у невідповідності до затвердженого тарифу, який зазначено у договорі, тобто, при здійсненні нарахувань Позивачем проведено розрахунок згідно тарифу, який не передбачено умовами індивідуального договору, а тому такий розрахунок не є вірним.
Прийнявши до матеріалів справи подані учасниками справи пояснення, докази, заперечення, суд зазначає наступне.
Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Згідно з ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя.
Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 також визначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
Отже, виходячи з нормативних актів, які були прийняті, режим роботи кожного конкретного суду визначається окремо, з урахуванням ситуації, що склалась у регіоні, суд у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, оперативно приймає рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ при цьому уникаючи надмірного формалізму.
Також Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.
Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.
На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв'язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів міста Харкова та Харківської області (керованими боєприпасами, КАБ, С-300 та інш., що може повністю покривати місто Харків, будь-який район, навіть населені пункти Харківської області), відсутність електроенергії у зв'язку з пошкодженням обладнання, після масованих ракетних обстрілів росії (майже знищено всі основні енергетичні об'єкти, які живлять місто), постійні масовані атаки дронів, суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення всіх учасників процесу стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин викладених у вимогах сторони процесу.
Як вже зазначалось, з боку Відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив. З викладеного вбачається, що Відповідач заперечує проти позовних вимог та вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.
З боку Позивача було надано до суду відповідь на відзив, в якій викладено заперечення проти викладених у відзиві обставин та підтвердження своїх доводів викладених у позові.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача та заперечення відповідача щодо заявлених до нього позовних вимог, всебічно та повно перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.
Матеріалами справи підтверджується та не спростовується той факт, що Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФО ВІТ" є власником нежитлових приміщень 1-го поверху № 1, 1а, 2-10 загальною площею 116,2 кв. м, в літ «А-4» за адресою місто Харків, вул. Дарвіна, 6 в житловому будинку з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП “Харківські теплові мережі».
Позивач у своєму позові зазначає, що система опалення приміщень Відповідача, що вказані вище, є невід'ємною частиною централізованої системи опалення будинку в цілому.
Постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки та об'єкти соціальної сфери здійснюєтсья Позивачем на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а постачання гарячої води - цілодобово, які опубліковано на сайті Харківської міської ради та є публічною інформацією та є в загальному доступі.
На підтвердження факту споживання Відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень Позивачем надаються акти № 174/1282 від 26.10.2023; №174/2565 від 26.03.2024, № 174/3614 від 24.10.2024 про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону 2023-2024, 2024-2025 до будівель в цілому. Вищезазначені акти на підключення та відключення опалення підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувача будинку. Також Позивачем надаються акт № 174/12458 готовності до опалювального періоду 2023 - 2024 років та акт № 174/832 готовності до опалювального періоду 2024 - 2025 років об'єкта за адресою: вул. Дарвіна, буд. 6.
21.10.2021 складено акт обстеження системи теплоспоживання об'єкту №174/8872 та продовження до зазначеного акту - акт № 174/8873 представниками КП "Харківські теплові мережі" та власником нежитлових приміщень - Відповідачем і засвідчено печатками ТОВ "ІНФО ВІТ". Відповідно до вказаного акту сторонами зафіксовано, що нежитлові приміщення Відповідача знаходяться в тепловому контурі житлового будинку, а отже мають єдину внутрішньобудинкову систему теплопостачання з житловим будинком, що підтверджується наданим технічним паспортом, встановлено тип опалювальних приладів у приміщенні, а саме: KORADO тип 22-3 один, габарити h=500 мм, L=600 мм; ELEGANCE E, 400-3 одиниці, габарити секції h=478 мм, L=800 мм; ELEGANCE E, 300-4 одиниці габарити h=378 мм, L=800 мм. Зазначено, що в приміщенні розташовано офіс. Зазначено, що цей акт є підставою для проведення нарахувань за спожиту енергію з 11.03.2021. Рекомендовано Відповідачу укласти договір купівлі-продажу теплової енергії, сплатити нарахування за спожиту теплову енергію з моменту отримання рахунку в термін 10 днів.
Будинок за зазначеною адресою не обладнаний приладом обліку, розрахунок вартості спожитої Відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснювався Позивачем на підставі Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018р. № 315 (далі - Методика розподілу).
Проте, Відповідач не погоджується з даними твердженнями Позивача, посилаючись на те, що індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 не укладався. Відповідач звертався до КП "Харківські теплові мережі" з листом - Звертання-доручення від 09.11.2021, з метою укладання договору купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді, про що також свідчить наданий доказ Позивачем до позовної заяви - Акт обстеження системи теплоспоживання об'єкту, в якому на другій сторінці представником Позивача - інженером інспектором зроблено напис про необхідність укладання договору купівлі-продажу теплової енергії від 21.10.2021. Проте Відповідач зазначає, що мав тільки намір укласти договір з Відповідачем та після ознайомлення з його умовами та встановленими тарифами на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Позивача https://hts.kharkov.ua/docs/2021_tarifi_1051.pdf, яка прийнята рішенням Харківської міської ради від 30.12.2021 за № 1051 відповідно до посилання у договорі, Відповідач прийшов до висновку щодо завищеної ціни (тарифу) з боку Позивача на послуги з постачання теплової енергії, та вирішив перейти на альтернативне джерело тепла (електричне), у зв'язку із чим, ТОВ "ІНФО-ВІТ" було направлено на адресу Позивача - КП "Харківські теплові мережі" листи з відмовою в приєднані до послуг з отримання теплової енергії (від 21.01.2022 та 14.02.2022) та з проханням офіційно відключити Відповідача від теплопостачання. Також зазначає, що типова форма заяви-приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 відрізняється від типової форми звертання-доручення від 09.11.2021 про укладання договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, яку Відповідач надіслав Позивачу.
Також Відповідач звертає увагу суду, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 у справі № 922/1568/24 встановлено наступні обставини, які мають преюдиційне значення при розгляду даної справи: факт відсутності доказів приєднання (акцептування) ТОВ "ІНФО-ВІТ" до умов індивідуального Договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 31 жовтня 2021 року; факт не укладання між Позивачем - КП "Харківські теплові мережі" та Відповідачем ТОВ "ІНФО-ВІТ" індивідуального Договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 31 жовтня 2021 року; факт відмови ТОВ "ІНФО-ВІТ" від індивідуального Договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 31 жовтня 2021 року; факт не отримання ТОВ "ІНФО-ВІТ" послуг з постачання теплової енергії; факт переходу ТОВ "ІНФО-ВІТ" на альтернативне джерело тепла (електричне).
Надаючи оцінку викладеними учасниками доводів, суд критично ставиться до позиції Відповідача з підстав відсутньої належної доказової бази. Так, доводи Відповідача базуються лише на зверненні з листами до Позивача - КП “Харківські теплові мережі» з проханням відключити нежитлові приміщення Відповідача від отримання послуг центрального теплопостачання.
Законом України “Про житлово-комунальні послуги» врегульовані відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Так, у відповідно до частини першої статті 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», споживач, серед іншого, має право, у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Як вбачається з позовної заяви, нежитлові приміщення Відповідача знаходяться у житловому багатоквартирному будинку, з централізованою системою опалення.
Згідно Закону України “Про житлово-комунальні послуги» (на день набрання чинності такого закону) вбачається, що у багатоквартирних будинках, у яких, не менш як половина квартир та нежитлових приміщень відокремлена (відключена) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, власники квартир та нежитлових приміщень, приєднаних до таких мереж (систем), не зобов'язані, але мають право виключно за власним рішенням у встановленому порядку відокремити (відключити) від них свою квартиру чи нежитлове приміщення та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.
Встановлення порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарств.
Процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України “Про житлово-комунальні послуги» визначає Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169 (далі - Порядок), де власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.
Згідно пункту 3 розділу ІІІ вказаного порядку для відокремлення (відключення) від централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення.
Відповідно до пункту 7 розділу ІІІ вказаного порядку для відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власник забезпечує розроблення проєкту відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків.
За потреби, власник забезпечує виготовлення проекту встановлення системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні, виготовленого відповідно до державних будівельних норм і правил.
Згідно пункту 13 розділу ІІІ вказаного порядку після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води складається акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (додаток 3) - по одному примірнику для власника, представника виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представника виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також для іншого суб'єкта господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу.
Такий акт підписується присутніми під час відокремлення (відключення) власником квартири чи нежитлового приміщення і представником виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представником виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також іншим суб'єктом господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу.
Після підписання акту виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника про перегляд умов або розірвання договору про надання послуги.
Відповідачем не надано наявності дозволів, а Позивач підтверджено про відсутність дозволів на переобладнання системи опалення у Відповідача, тобто останній не отримував і відповідно не звертався з такими дозволами до КП "Харківські теплові мережі".
Суд зазначає, що в матеріалах справи також відсутні документальні докази стосовно додержання Відповідачем порядку для відокремлення (відключення) від централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, як і не надано Відповідачем пояснень у запереченнях на відповідь на відзив з приводу процедури відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, яка зазначена Позивачем у відповіді на відзив.
Згідно п. 11 Правил користування тепловою енергією самовільне втручання в діючі системи теплопостачання і теплоспоживання забороняється. Відповідно до п. 41 Правил споживач несе відповідальність в разі самовільного обладнання системи теплопостачання. За правилами діючого законодавства споживачі, що самовільно втрутилися в систему теплопостачання зобов'язані відновити її власним коштом та не звільняються від обов'язку сплати за використану теплову енергію.
Згідно з п. 2.1, 2.2., 2.3 ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування», забезпечення нормативної температури у приміщенні можливе лише за умови збереження передбаченої проектом системи опалення, включаючи опалювальні прилади.
Окрім звернення з листами до Позивача про прохання відключити нежитлові приміщення Відповідача від теплопостачання, документальних доказів щодо інших дій з боку Відповідача щодо відключення від централізованого теплопостачання в матеріали справи Відповідачем не надано.
Суд зазначає, що Відповідачем не обґрунтовано та не доведено звернення до органу місцевого самоврядування у встановленому законом спосіб та порядку відключення його нежитлових приміщень від централізованого теплопостачання.
При цьому, суд звертає увагу, що факт наявності у Відповідача системи опалення його нежитлових приміщень, що знаходиться у житловому будинку за адресою місто Харків, вул. Дарвіна, 6, підтверджується актом обстеження системи теплоспоживання об'єкту № 174/8872 від 21.10.2021 та його продовження в акті № 174/8873 від 21.10.2021, у якому визначено в розділі «схема підключення системи теплоспоживання до теплових мереж КП “Харківські теплові мережі»», що система опалення нежитлових приміщень споживача єдина з системою житлового будинку. Також факт підключення нежитлових приміщень Відповідача до централізованого теплопостачання підтверджується самим Відповідачем у зазначених листах до Позивача.
Суд дійшов до висновку, що Відповідачем не здійснено відключення своїх нежитлових приміщень від центрального теплопостачання та не надано відповідних доказів щодо припинення постачання у його приміщення теплової енергії, при цьому факт отримання теплової енергії від централізованого теплопостачання Відповідачем не спростовується, а отже отримував послуги теплової енергії на потреби опалення, які надаються КП “Харківські теплові мережі».
З підстав викладених вище, суд дослідивши докази надані Позивачем та не спростовані Відповідачем вважає їх обґрунтованими та належними.
Так, споживання Відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень підтверджується актами № 174/1282 від 26.10.2023; № 174/2565 від 26.03.2024, №174/3614 від 24.10.2024 про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону 2023-2024, 2024-2025 до будівель в цілому. Вищезазначені акти на підключення та відключення опалення підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувача будинку. Фактом подання теплопостачання до вказаного будинку є акт № 174/12458 готовності до опалювального періоду 2023 - 2024 років та акт № 174/832 готовності до опалювального періоду 2024 - 2025 років об'єкта за адресою: вул. Дарвіна, буд. 6.
Суд погоджується з твердженням Позивача, що оскільки індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії є договором приєднання і нежитлові приміщення Відповідача розташовані в контурі житлового будинку і оснащене централізованою системою теплопостачання, то фізичне проставляння підпису споживача в заяві-приєднання до договору не відіграє особливої ролі в умовах договору. При цьому Відповідачем не подано до суду підстав які б звільняли його від обов'язку оплати послуг з отриманого постачання теплової енергії.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором, який є публічним договором приєднання, складається з плати за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначено відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, вул. Дарвіна, 6 знаходиться в контурі житлового будинку, починаючи з 01.12.2021 надання послуги з постачання теплової енергії Відповідачу за цією адресою здійснюється на підставі Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.
Отримання Відповідачем послуги з постачання теплової енергії в опалювальний період 2023-2024, 2024-2025 - є фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору). Отримання теплової енергії підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону 2023-2024, 2024-2025 років.
Також, на підставі ч. 5 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1023), на офіційному сайті КП "Харківські теплові мережі" www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01.12.2021. Даний договір укладений з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Оскільки, нежитлове приміщення за адресою: м. Харків, вул. Дарвіна, 6 знаходиться в контурі житлового будинку, який підключено до централізованого теплопостачання, починаючи з 01.12.2021 надання послуги з постачання теплової енергії Відповідачу за цією адресою здійснюється на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно до положень пункту 51 Договору, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Відповідно до п. 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Таким чином, факт отримання Відповідачем послуги з постачання теплової енергії у опалювальний період 2023-2024, 2024-2025 - є фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору).
Факт отримання теплової енергії підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону 2023-2024, 2024-2025 років № 174/1282 від 26.10.2023; № 174/2565 від 26.03.2024, № 174/3614 від 24.10.2024.
Відповідно до п. 5 Договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Відповідно до п. 32 Договору плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Згідно п.33. Договору, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Відповідно до п.34 Договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Отже, Відповідачем не спростовано доводів Позивача про надання рахунків на оплату за спожиту теплову енергію. Оскільки, в Договорі не зазначено про необхідність надсилання Позивачем рахунків на оплату на адресу Відповідача саме поштою. Відповідач мав можливість отримувати рахунки в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів або особисто.
Поряд із наведеним, суд також зазначає про те, що ненадання рахунку на оплату не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не звільняє від зобов'язання з оплати фактично наданих послуг.
Стосовно заперечень Відповідача щодо правомірного нарахування Позивачем оплати за надані послуги з постачання теплової енергії за передбаченим індивідуальним договором тарифом суд зазначає таке.
Відповідач у відзиві посилається на Рішення Харківської міської ради від 30.12.2021 № 1051, стверджуючи, що Позивач повинен враховувати тариф зазначений в цьому рішенні.
Проте, відповідно до п. 1 та п.п. 1.1 вказаного рішення зазначено, що тарифи застосовуються для категорії споживачі (населення), а Відповідач відноситься до категорії «Інші споживачі».
Відповідно до Порядку формування тарифів визначено, що тарифи формуються для таких категорій споживачів: для потреб населення; для потреб бюджетних установ; для потреб інших споживачів.
Відповідно до листа НКРЕКП від 24.03.2015 № 2712/15/61-15 щодо надання роз'яснення тарифи для населення розповсюджуються тільки на громадян, які використовують житло виключно для проживання (для реалізації конституційного права громадянина на житло), і не розповсюджуються на громадян, які використовують житло у інший не заборонений чинним законодавством спосіб.
При нарахуванні за послугу Позивачем застосовувалися діючі тарифи встановлені органом місцевого самоврядування для категорії «Інші споживачі»:
- з жовтня 2023 року по лютий 2024 року тариф відповідно до Рішення Харківської міської ради від 24.08.2023 № 408 додаток № 1 в розмірі 6609,36 грн. «тариф на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів, без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів, без урахування витрат на оснащення будівель вузлами комерційного обліку», категорія «Інші споживачі»;
- з лютого 2024 року по березень 2024 року тариф відповідно до Рішення Харківської міської ради від 21.02.2024 № 64 додаток № 1 в розмірі 3807,06 грн. «тариф на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів, без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів, без урахування витрат на оснащення будівель вузлами комерційного обліку», категорія «Інші споживачі»;
- з жовтня 2024 року по лютий 2025 року тариф відповідно до Рішення Харківської міської ради від 18.09.2024 № 429 додаток № 1 в розмірі 4268,82 грн. «тариф на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів, без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів, без урахування витрат на оснащення будівель вузлами комерційного обліку», категорія «Інші споживачі»;
- березень 2025 року тариф відповідно до Рішення Харківської міської ради від 24.02.2025 № 75 додаток № 1 в розмірі 4336,84 грн. «тариф на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів, без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів, без урахування витрат на оснащення будівель вузлами комерційного обліку», категорія «Інші споживачі».
Суд відхиляє доводи Відповідача щодо неправомірного нарахування Позивачем оплати за надані послуги з постачання теплової енергії та вважає застосування Позивачем при нарахуванні за послугу діючі тарифи встановлені органом місцевого самоврядування для категорії «Інші споживачі» правомірно.
Отже, в межах позовних вимог, заборгованість за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії складає 153 628,78 грн, яка утворилась за період з жовтня 2023 року по березень 2025 року. Крім того заборгованість за несплачену вартість абонентської плати за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії складає 235,98 грн за період з травня 2023 року по березень 2025 року.
Судом здійснено перевірку нарахованої Позивачем суми боргу за позовними вимогами про стягнення вартості послуг з постачання теплової енергії на суму 153628,78 грн за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 за період з жовтня 2023 року по березень 2025 року та заборгованості за несплачену вартість абонентської плати за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії на суму 235,98 грн за період з травня 2023 року по березень 2025 року, встановлено його арифметичну правильність та обґрунтованість, з урахуванням чого суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
З 1 липня 2022 року набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності та публічний договір з технічного, який опублікований на офіційному сайті КП “Харківські теплові мережі» в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua 01 червня 2022 року.
Заборгованість з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, в межах позовних вимог, складає 2186,15 грн, яка утворилась за період з травня 2023 року по березень 2025 року.
Факт отримання Відповідачем послуги підтверджується актами включення та відключення до джерела теплової енергії. Вищезазначені акти підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП “Харківські теплові мережі» та балансоутримувача будинку.
В матеріалах справи відсутні документальні докази повідомлення Позивача про відмову Відповідача від укладання даного Договору.
Відповідно п.5 цього Договору виконавець зобов'язується надати споживачу послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплатити виконавцю надані послуги затвердженою вартістю в строки та умови зазначені цим Договором.
Пунктом 6 публічного договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності передбачено, що технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання проводиться відповідно до переліку адрес будинків, зазначених у Додатку 1, та включає комплекс робіт, які визначені на підставі Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 № 150.
Відповідно до п.13 публічного договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги сплачується споживачем виконавцю щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Перевіривши розрахунок Позивача з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків, суд вважає його арифметично правильним та документально підтвердженим.
Як вище зазначалось, Відповідачем не спростовано можливість отримання рахунків на оплату за послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду, проте заборгованість Відповідачем не була сплачена.
Вищенаведені обставини стали підставою для звернення КП “Харківські теплові мережі» з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Предметом спору у цій справі є питання щодо наявності або відсутності підстав для стягнення з Відповідача заборгованості з оплати вартості спожитої теплової енергії на потреби опалення без укладання договору, заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, абонентської плати за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором у заявленому Позивачем розмірі.
Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Закон України "Про теплопостачання" визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Постачання теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Частиною 4 статті 19 та статті 24 вказаного Закону передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу, своєчасне укладення якого з теплопостачальною організацією є основним обов'язком споживача теплової енергії.
Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначені Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 (далі - Правила), відповідно до п. 3 яких споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Пунктом 4 Правил визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.
Однак, у порушення ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" Відповідач не уклав договір з Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" та отримував теплову енергію на потреби опалення за відсутності письмового договору.
Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до абз. 6 п. 40 Правил користування тепловою енергією, до обов'язків споживача теплової енергії, зокрема, належить вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
За приписами п.37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.
Згідно з частини 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Відповідно до пункту 28 частини 1 статті 1 Закону України "Про теплопостачання", який кореспондується з підпунктом 9 пункту 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198, (далі Правила) споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
У відповідності до вимог пункту 14 Правил споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Таким чином, саме на споживача, а не на надавача чи виробника послуг, покладений обов'язок із укладення договору на теплопостачання.
Суд приймає до уваги, що відповідно до позиції Верховного Суду України, яка висловлена під час розгляду справи № 6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.
Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом України у постановах від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц,від 6листопада 2019 року у справі №642/2858/16 та підтверджена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц та від 7 липня 2020 року у справі №712/8916/17.
Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг затверджена наказом Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 № 315, зареєстрована в Мін'юсті України 28.12.2018 за № 1502/32954, встановлює порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання.
З аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що споживачі зобов'язані оплатити послуги, якщо вони фактично користувалися ними у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Такими діями є реальне постачання теплової енергії у приміщення Відповідача та її отримання останнім.
Судом встановлено, що Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФО ВІТ" є власником нежитлових приміщень 1-го поверху № 1, 1а, 2-10 загальною площею 116,2 кв. м, в літ «А-4» за адресою місто Харків, вул. Дарвіна, 6 в житловому будинку з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП “Харківські теплові мережі». Система опалення зазначених приміщень Відповідача є невід'ємною частиною централізованої системи опалення будинку в цілому.
Факт постачання Позивачем теплової енергії в житловий будинок в якому розташовані нежитлові приміщення, які належать Відповідачу, підтверджується актами на включення та відключення опалення, які підписані та скріплені печатками повноважних представників позивача та балансоутримувача будинку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами у спрощений спосіб укладено договір постачання теплової енергії, у зв'язку з чим суд застосовує положення ч. 1 ст. 692 ЦК України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами п.31 Правил надання послуги з постачання теплової енергії вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.
Плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства (п.32 Правил надання послуги з постачання теплової енергії).
Суд наголошує, що Відповідачем по справі не було надано жодної проектної документації (погоджувальної проектної документації) на встановлення альтернативного опалення до КП “Харківські теплові мережі». Факт наявності в цих приміщеннях теплопостачання, які входять до єдиної системи теплопостачання багатоквартирного будинку стало підставою для нарахування за фактично спожиту теплову енергію.
Крім того, факт споживання Відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та прикінці опалюваного сезону до житлових будівель в цілому. Вищезазначені акти на підключення та відключення опалення підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП “Харківські теплові мережі» та балансоутримувача будинку.
Серед іншого, у період до 17.09.2019 питання відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в багатоповерхових житлових будинках регулювалися Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житло-комунального господарства від 22.11.2005 р. №4 (із змінами, внесеними наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 06.11.2007 №169). Цей Порядок визначав процедуру надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлового будинку при відмові споживачів від централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Внесені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 06.11.2007 №169 зміни, які набрали чинності з 14.12.2007, унеможливлювали відключення від централізованого опалення та гарячого водопостачання окремих квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку і передбачали можливість відключення від централізованого опалення та гарячого водопостачання будинку в цілому за рішенням загальних зборів, за згодою всіх власників (уповноважених осіб в цілому за рішенням загальних зборів, за згодою всіх власників (уповноважених осіб власників) приміщень у житловому будинку. Тобто, з 14.12.2007 року чинним законодавством України не передбачалась можливість відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в багатоповерхових житлових будинках окремих квартир та нежитлових приміщень.
Згідно з Порядком №4 єдиною можливою підставою відключення від мереж централізованого опалення був відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП.
В той же час, рішенням Харківської міської ради від 23.02.2011 №162/11 був затверджений Порядок перепланування і (або) переобладнання жилих будинків та житлових приміщень, у місті Харкові (далі Порядок № 162/11), який діяв до 19.04.2017 (до його скасування рішенням Харківської міської ради від 19.04.2017 № 606/17). Згідно з вказаним Порядком відповідність виконаних робіт по переобладнанню оформлялося актом про відповідність виконаних робіт проектній документації, який складався у п'яти примірниках, підписувався всіма членами комісії та затверджувався головою відповідної адміністрації.
Узаконення самочинно виконаного переобладнання приміщень згідно з Порядком №162/11 відбувалося на підставі рішення виконавчого комітету міської ради про збереження самочинно виконаного переобладнання.
Таким чином, при наявності одного з вищезазначених документів (акта постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП, акта про відповідність виконаних робіт проектній документації, рішення виконавчого комітету міської ради про збереження самочинно виконаного переобладнання) відключення приміщень від мереж централізованого опалення вважалося законним (не самовільним).
Пунктом 7 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017, №2189-VIII передбачено, що у багатоквартирних будинках, у яких на день набрання чинності цим Законом не менш як половина квартир та нежитлових приміщень відокремлена (відключена) від мереж централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, власники квартир та нежитлових приміщень, приєднаних до таких мереж, не зобов'язані, але мають право виключно за власним рішенням у встановленому порядку відокремити (відключити) від них свою квартиру чи нежитлове приміщення та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.
З 17 вересня 2019 року (з дня офіційного опублікування в “Офіційному віснику України», 2019, № 71) набрав чинності “Порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води», затверджений наказом Мінрегіону від 26.07.2019, № 169 (далі Порядок № 169).
Починаючи з грудня 2021, до споживачів теплової енергії розповсюджуються “Правила надання послуги з постачання теплової енергії» затверджені Постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 (далі - Правила № 830).
Пунктом 42 Правил № 830, споживач має право відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку від 26 липня 2019 р. № 169; це право не звільняє споживача від зобов'язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Відповідно до Порядку № 169 орган місцевого самоврядування створює своїм рішенням та затверджує склад постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (далі - Комісія). Рішення Комісії оформлюється протоколом протягом п'яти робочих днів із дня проведення засідання Комісії та має рекомендаційний характер. Власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України “Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні. Для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення.
Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд Комісії.
Комісія на найближчому засіданні розглядає заяву про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП за участю заявника або його уповноваженого представника. Комісія надає заявникові рекомендації щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні та щодо збору вихідних даних і технічних умов для виготовлення відповідної проєктної документації. Витяг із протоколу Комісії з результатами розгляду звернення надається заявникові протягом десяти робочих днів.
Для відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власник забезпечує розроблення проекту відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків. Після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП складається акт про відокремлення (відключення) квартири / нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (додаток 3) - по одному примірнику для власника, представника виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представника виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також для іншого суб'єкта господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу.
Такий акт підписується присутніми під час відокремлення (відключення) власником квартири чи нежитлового приміщення і представником виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представником виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також іншим суб'єктом господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення).
Системний аналіз вищенаведених нормативних актів свідчить про те, жодним нормативним актом не була передбачена можливість відключення окремих квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від мереж централізованого опалення.
В той же час акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води передбачено Порядком № 169, відповідно до якого відключення квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП можливо лише у разі, якщо на день набрання чинності Законом України “Про житлово-комунальні послуги» (на 10.12.2017) не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суд України, зокрема від 11.11.2015 по справах №6-1192ц15, №6-1706ц15, від 25.11.2015 по справі №6-2290ц15 від 19.08.2019 по справі №226/1437/16-ц.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що Відповідачем в обґрунтування своїх заперечень не було надано жодного доказів (дозволу) щодо дозволу на демонтаж існуючої системи опалення в нежитлових приміщеннях або встановлення індивідуальної системи опалення, що розташовані в житловому будинку № 6 по вул. Дарвіна в м. Харкові.
Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг затверджена наказом Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 № 315, зареєстрована в Мін'юсті України 28.12.2018 за № 1502/32954, встановлює порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання.
Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Відповідача про відсутність доказів приєднання (акцептування) ТОВ «ІНФО-ВІТ» до умов індивідуального Договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 31 жовтня 2021 року, доведено відсутність доказів відключення нежитлових приміщень Відповідача від центрального теплопостачання, відсутність доказів щодо припинення такого постачання у приміщення та, як наслідок, неотримання послуг теплової енергії на потреби опалення надані КП Харківські теплові мережі, та не доведеність факту переходу ТОВ «ІНФО-ВІТ» повністю на альтернативне джерело тепла (електричне).
Подібний правовий висновок наводиться у рішенні Господарського суду Харківської області від 14.11.2024 по справі 922/2830/24, яке постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 було залишено без змін.
Стосовно доводів Відповідача щодо обставин, що були встановлені у Постанові Східного апеляційного господарського суду по справі № 922/1568/24 та мають преюдиційне значення при розгляді даної справи, суд зазначає таке.
Суд погоджується з позицією Позивача, що наведена Відповідачем, як приклад постанова суду по справі № 922/1568/24 не може бути ототожнена з цією справою № 922/1512/25, оскільки позовна заява по цій справі стосується іншого періоду, іншого способу нарахування за послуги, інших вимог, також у даній справі інший обсяг документальних доказів, а саме: до позовної заяви надано докази, які не додавалися до позову в іншій справі за № 922/1568/24, зокрема заява Відповідача про прохання укладання договору від 09.11.2021, рішення Харківської міської ради про встановлення тарифів для категорії «Інші споживачі» та інше.
Враховуючи вищенаведене у сукупності та зважаючи на те, що Позивачем належними та допустимими доказами доведено факт надання Відповідачу послуг з постачання теплової енергії та послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання у нежитлових приміщення, система опалення яких становить частину житлового будинку, а також зважаючи на відсутність доказів погашення такої заборгованості, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.
Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.
Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.
На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".
Суд наполягає на застосуванні принципу справедливості (ст. 2 ГПК України) замість закону (praeter legem) і всупереч закону (adversus legem). Адже трапляються випадки, коли несправедливі нормативно-правові акти з'являються внаслідок "помилок" законодавця. Інша ситуація може мати місце тоді, коли застосування нормативно-правового акту в конкретній ситуації у сукупності з іншими істотними обставинами справи стає настільки несумісним зі справедливістю, що унеможливлює його застосування в розумінні здорового глузду.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на Постанову Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року по справі №521/17654/15-ц. Верховний Суд яскраво демонструє, що принцип справедливості кореспондує з принципом добросовісності.
Також, суд звертає увагу на Постанову Великої Палати Верховного Суду по справі №607/4316/17-ц від 25.03.2019. У вказаній Постанові суд застосував недискримінаційний підхід та принцип неупередженості (Рішення Конституційного Суду України в рішенні від 2 листопада 2004 р. № 15-рп/2004у), який також підлягає застосуванню судом у справі, що розглядається.
Свого часу, Верховний Суд застосував західну доктрину "Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав)", у вирішенні договірного спору, який тлумаченні умов договору (Постанови ВС по справам № №753/11000/14-ц, № 910/16011/17).
Обов'язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з'ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склались.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини четвертої статті 11 ГПК України чинної редакції суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасіу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України"), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, зокрема, відповідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ по справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10 лютого 2010 року визначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року), більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (параграф 32 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).
Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.
У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов'язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22 листопада 2007 року).
Суд, також нагадує, що концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФО ВІТ" (61058, місто Харків, вулиця Культури, буд. 9, кв. 1, код ЄДРПОУ 33205528) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11; код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість в сумі 156 050,91 грн, з яких 153 628,78 грн заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 за період з жовтня 2023 року по березень 2025 року, 235,98 грн абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з травня 2023 року по березень 2025 року, 2186,15 грн за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором від 01.07.2022 за період з травня 2023 року по березень 2025 року, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено "07" жовтня 2025 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Суддя І.П. Жигалкін