08 жовтня 2025 року Справа № 915/963/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши сформовану в системі «Електронний суд» заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована Компанія «МКФ», вул. Нікольська, 25/1, м. Миколаїв, 54006, код ЄДРПОУ 37104825
електронна пошта: skmkf.ltd@gmail.com
представник позивача: адвокат Бессчасна Анна Віталіївна
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод», вул. Набережна, 64, с.Галицинове, Вітовський р-н, Миколаївська обл., 57286, код ЄДРПОУ 33133003
електронна пошта: kantselyaria@mik-al.com
про: стягнення 1 484 380,74 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована Компанія «МКФ» звернулося до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» позовною заявою б/н від 17.06.2025 (вх. № 9139/25 від 18.06.2025), в якій просило суд: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована Компанія «МКФ» 1 484 380,74 грн. індексації суми боргу з урахуванням індексу інфляції за порушення строків оплати підрядних робіт, виконаних за Договором підряду №НГЗ-Д-21-377/8310С311 від 02.09.2021р.; а також судові витрати, сплачені за розгляд справи.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2025, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/963/25; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
За результатами розгляду справи, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2025 у справі № 915/963/25 позовні вимоги було задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 1 484 380,74 грн за порушення строків оплати підрядних робіт, виконаних за Договором підряду №НГЗ-Д-21-377/8310С311 від 02.09.2021, та судовий збір у розмірі 17 812,57 грн.
29.09.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована Компанія «МКФ» надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 27.09.2025 (вх. № 13781/25 від 29.09.2025) про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить суд:
1. Ухвалити додаткове рішення по справі №915/963/25.
2. Стягнути з ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» на користь ТОВ «Спеціалізована Компанія «МКФ» фактично понесені витрати для оплати професійної правничої допомоги адвоката в сумі 4 600,00 грн.
Суд зауважує, що відповідно до приписів ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне вирішити питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.
Таким чином, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована Компанія «МКФ» б/н від 27.09.2025 (вх. № 13781/25 від 29.09.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі № 915/963/25, суд зазначає таке.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За змістом ч. 1 ст. 123 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Відповідно до ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
У відповідності до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Як вбачається із матеріалів справи, правничу допомогу позивачу справі № 915/963/25 надавала адвокат Бессчастна Анна Віталіївна, якою підписувалися подані позивачем заяви по суті справи (позов та відповідь на відзив) та забезпечувалось представництво позивача в судовому засіданні з розгляду справи по суті.
На підтвердження повноважень адвоката до матеріалів справи позивачем долучено копії ордеру серії ВЕ № 1082864 від 06.03.2023 на надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована Компанія «МКФ» адвокатом Бессчастною А.В. у Господарському суді Миколаївської області, а також Договору від 01.03.2023 про надання правничої допомоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована Компанія «МКФ'та адвокатом Бессчастною А.В.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що 01.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована компанія «МКФ», як клієнтом, та Бессчасною Анною Віталіївною, як адвокатом, був укладений Договір про надання правничої допомоги, відповідно до предмету якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе обов'язок здійснювати правничу допомогу, обсяг якої визначається додатковими угодами, укладеними відповідно до цього договору, які є його невід'ємною частиною, в тому числі: надавати правову інформацію, консультації та роз'яснення з правових питань; складати та пред'являти від імені Позивача заяви, процесуальні та інші документи правового характеру (позовні заяви, відповіді на відзиви, інші заяви по суті та процесуальні заяви, клопотання, пояснення, листи, запити тощо); представляти інтереси Клієнта, як позивача, в Господарському суді Миколаївської області при розгляді судових справ, у тому числі брати участь у судових засіданнях, подавати та отримувати документи, знайомитись з матеріалами справ тощо; представляти інтереси Клієнта перед боржником та його представниками; державними органами та їх посадовими особами; підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, з усіма необхідними та наданими законодавством повноваженнями. Умовами пунктів 3.2, 3.3 Договору сторони погодили, що гонорар адвоката за правничу допомогу визначається згідно з Додатком №1 до цього договору та узгоджується сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі послуг з правничої допомоги. При складанні Акту сторони за взаємною згодою можуть відступити від тарифів, встановлених Додатком №1, якщо це обумовлено складністю виконаних робіт та/або підготовлених документів. Гонорар сплачується Клієнтом у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Адвоката.
Додатком № 1 до договору виступили Тарифи для визначення вартості наданої правничої допомоги, які підписані та скріплені печатками адвоката та клієнта.
01.05.2025 між клієнтом та адвокатом укладено додаткову угоду № 6 до договору про надання правничої допомоги від 01 березня 2023 року, за умовами якої сторони, зокрема, погодили, що відповідно до пункту 1.1 Договору про надання правничої допомоги від 01.03.2023р. Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе обов'язок здійснювати правничу допомогу, пов'язану зі стягненням в судовому порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (код ЄДРПОУ 33133003) відповідальності за порушення зобов'язань за договором підряду №°НГЗ-Д-21-377/8310СЗ11 від 02.09.2021р. (сума основного боргу за Договором - 3 219 526,77 грн.), а саме: індексації суми боргу з урахуванням індексу інфляції.
Позивачем на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу надано суду такі докази:
1. Копія Акту № 11 від 25.09.2025 прийому-передачі послуг з правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги від 01.03.2023 та додаткової угоди № 6 від 01.05.2025 до договору про надання правничої допомоги від 01.03.2023, зі змісту якого вбачається, що за період з 01 травня 2025 року по 25 вересня 2025 року адвокат надав клієнту послуги правничої допомоги, а клієнт прийняв вказані послуги на загальну суму 4600,00 грн, відповідно до детального розрахунку, зокрема:
- підготовка позовної заяви до ТОВ «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ГЛИНОЗЕМНИЙ ЗАВОД» про стягнення відповідальності за порушення зобов'язань за договором підряду №НГЗ-Д-21-377/8310С311 від 02.09.2021р. (сума основного боргу за Договором - 3 219 526,77 грн.), а саме: індексації суми боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 1 484 380,74 грн. та пред'явлення позову до Господарського суду Миколаївської області - вартість 1000,00 грн;
- підготовка відповіді на відзив ТОВ «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ГЛИНОЗЕМНИЙ ЗАВОД» на позовну заяву - вартість 1000,00 грн;
- участь у судовому засіданні 29 липня 2025 року - вартість 800,00 грн;
- участь у судовому засіданні 26 серпня 2025 року - вартість 800,00 грн;
- участь у судовому засіданні 23 вересня 2025 року - вартість 1000,00 грн;
Всього вартість - 4600,00 грн.
За змістом акту сторони підтверджують, що послуги з надання правничої допомоги, вказані у пункті 2 цього акту, надані адвокатом в повному обсязі, взаємних претензій сторони не мають.
2. Копія платіжної інструкції № 642 від 25.09.2025 на суму 4600,00 грн (платник: ТОВ «СК «МКФ», отримувач: Адвокат Бессчасна Анна Віталіївна, призначення платежу: «Сплата за правничу допомогу згідно акту № 11 від 25.09.2025 року, без ПДВ»).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
У кожній окремій справі суд виходить з конкретних особливих обставин, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність витрат заявника на правничу допомогу.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст.ст. 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо (п.п. 8.39-8.41 постанови Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21).
При цьому, у додатковій постанові Верховного Суду від 24.06.2019 у справі № 904/64/18 зроблено висновок про те, що виходячи зі змісту положень ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Подібний за змістом висновок зроблено Верховним Судом у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі № 911/1563/18, в якій зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Вказаної позиції також дотримується Верховний Суд у додатковій постанові від 26.06.2019 у справі № 910/9241/18, в якій судом зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Суд зауважує, що відповідач у даній справі не заявляв клопотаня про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, однак виклав у відзиві клопотання про відмову у відшкодуванні судових витрат на правничу допомогу, з посиланням на те, що до позвної заяви не долучено попередній розрахунок суми витрат на правничу допомогу, яка є складовою судових витрат.
Водночас, суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до приписів ч.ч.1,2 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
До судових витрат відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК Укаїни належать судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи, які в свою чергу включають витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
При поданні позовної заяви позивачем було зазначено, що розмір судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції складає 22 812,57 грн., виходячи з наступного попереднього (орієнтовного) розрахунку:
- 17 812,57 грн. - судовий збір;
- 5 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
Таким чином, позивачем було зазначено склад судових понесених та очікуваних судових витрат. Вищенаведені норми процесуального закону не вимагають зазначення в позовній заяві додаткової деталізації судових витрат, у зв'язку із чим відповідні заперечення відповідача відхиляються судом.
Водночас, слід зауважити, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 (заява №58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 року у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 року у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 року у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18).
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі № 927/237/20).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу щодо понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи докази на підтвердження наданої позивачу правової допомоги вартістю 4600,00 грн, керуючись зазначеними вище принципами обґрунтованості судових витрат, їх пов'язаності з розглядом справи, необхідності та неминучості для розгляду даної справи та досягнення бажаного позивачем результату її розгляду, з урахуванням наданого позивачем акту № 11 від 25.09.2025 прийому-передачі послуг з правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги від 01.03.2023 та додаткової угоди № 6 від 01.05.2025 до договору про надання правничої допомоги від 01.03.2023, суд вважає за необхідне зауважити таке.
Такі види наданої позивачу правової допомоги як підготовка позовної заяви (вартість 1000,00 грн) та підготовка відповіді на відзив (вартість 1000,00 грн) на переконання суду цілком відповідають вищенаведеним критеріям реальності, спірміності та розумності, а також є пов'язаними з розглядом справи.
Вказане також є застосовним до такого виду наданої позивачу правової допомоги як участь у судовому засіданні 23 вересня 2025 року (вартість 1000,00 грн), оскільки представником позивача - адвокатом Бессчастною А.В. дійсно забезпечено представництво Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована Компанія «МКФ» в судовому засіданні 23.09.2025 під час розгляду справи № 915/963/25 по суті, що відображено в протоколі судового засідання від 23.09.2025.
Разом із тим, підготовчі засідання 29.07.2025 та 26.08.2025 у справі № 915/963/25 відбулися без участі представників сторін, що відображено в протоколах відповідних судових засідань, а тому, такі види наданої позивачу правової допомоги як участь у судовому засіданні 29 липня 2025 року (вартість 800,00 грн) та участь у судовому засіданні 26 серпня 2025 року (вартість 800,00 грн) не підялгаюь до відшкодування за рахунок відповідача.
Отже, суд вважає, що в межах даної справи позивачем доведено належними доказами понесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована Компанія «МКФ» витрат на професійну правничу допомогу по даній справі лише в розмірі 3000,00 грн.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених вище висновків суду про доведеність позивачем належними доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу по даній справі лише в розмірі 3000,00 грн, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, суд вважає, що витрати позивача на правову допомогу адвоката по даній справі в розмірі 3000,00 грн відповідають встановленим критеріям.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правову допомогу, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
За такого, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи із критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги представника позивача та стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн. Зазначений розмір, на переконання суду, є співмірним із складністю справи і в той же час не є надмірним тягарем для відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована Компанія «МКФ» б/н від 27.09.2025 (вх. № 13781/25 від 29.09.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі № 915/963/25 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (Україна, 57286, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, село Галицинове, вул.Набережна, будинок 64; код ЄДРПОУ 33133003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована Компанія «МКФ» (Україна, 54030, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вулиця Нікольська, будинок 25/1; код ЄДРПОУ 37104825) витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн.
3. В решті заяви відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК.
Повний текст додаткового рішення складено 08.10.2025.
Суддя Н.О. Семенчук