вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"10" вересня 2025 р. Справа№ 910/13631/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
секретар судового засідання Новосельцев О.Р.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноер-Сістем Груп» про вирішення питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу
в межах апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноер-Сістем Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 (повний текст рішення суду складено 17.03.2025) у справі № 910/13631/24 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Котеджне містечко «Дубовий Рай»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноер-Сістем Груп»
про стягнення 101 704,78 грн
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноер-Сістем Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі №910/13631/24 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі №910/13631/24 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Котеджне містечко «Дубовий Рай» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноер-Сістем Груп» 4 542,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
18.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноер-Сістем Груп» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/13631/24, в якій заявник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Котеджне містечко «Дубовий Рай» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноер-Сістем Груп» фактично понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Ноер-Сістем Груп» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.07.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноер-Сістем Груп» про ухвалення судового рішення в межах справи № 910/13631/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
21.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Котеджне містечко «Дубовий Рай» надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Позивач зазначив, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову. Зокрема, справа не є складною, адвокатом відповідача складено всього 2 процесуальні документи, а фактично витрачений час адвоката під час участі у судових засіданнях склав не 7 годин, а 57 хвилин.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 розгляд заяви про вирішення питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу призначено на 10.09.2025.
У судове засідання 10.09.2025 з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноер-Сістем Груп» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/13631/24, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви та ухвалення додаткової постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ноер-Сістем Груп» у заяві просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Котеджне містечко «Дубовий Рай» витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката в апеляційному суді, у розмірі 20 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ноер-Сістем Груп» через підсистему «електронний суд» надано такі документи:
- договір про надання правової допомоги від 24.03.2025 №3, укладеного адвокатом Тереза Ю.О. та ТОВ «Ноер-Сістем Груп» (далі -Договір);
- додаткова угода №1 до договору про надання правової допомоги від 24.03.2025 №3, укладеного адвокатом Тереза Ю.О. та ТОВ «Ноер-Сістем Груп» (далі - Додаткова угода);
- акт наданих послуг №1 від 16.07.2025 до договору про надання правової допомоги від 24.03.2025 №3;
- рішення одноособового учасника ТОВ «Ноер-Сістем Груп» від 02.06.2005;
- ордер на надання правничої допомоги від 03.04.2025 Серія АА №1561381;
- рішення Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 №13/17;
- свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №5352 від 28.09.2012;
- довіреність на справу № 910/13631/24 від 10.03.2025;
- рахунок на оплату № 12 від 02.06.2025;
- рахунок на оплату № 14 від 16.07.2025:
- платіжна інструкція №1105 від 03.07.2025;
- платіжна інструкція №1207 від 17.07.2025
- доказ направлення цієї заяви іншим учасникам справи.
Пунктом 5.1. Договору визначено, що за надання правничої допомоги визначеної у п 1.1 цього Договору клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі, що визначається окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до пунктів 4 та 5 Додаткової угоди сторони домовились, що гонорар Адвоката за надання послуг, передбачених п. 1 i п. 2 цієї Додаткової угоди, становить 15 000 гривень. Гонорар виплачується не раніше відкриття Північним апеляційним господарським судом апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі №910/13631/24, поданою Адвокатом від імені та в інтересах клієнта. У разі задоволення, у тому часткового, апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі №910/13631/24, клієнт, додатково до гонорару, передбаченого п. 4 цієї Додаткової угоди, виплачує Адвокату додатковий гонорар у розмірі 5 000 гривень.
У межах супроводження справи сторони погодили такі види правової допомоги:
- підготовку i подання до Північного апеляційного господарського суду апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі №910/13631/24, інших документів, якщо це необхідно для захисту прав та інтересів клієнта;
- участь у судових засіданнях (у разі розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін), у тому числі в режимі відеоконференції;
- інші послуги, необхідність у яких виникає в ході апеляційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/13631/24.
Адвокатом Тереза Ю.О. та ТОВ «Ноер-Сістем Груп» 16.07.2025 підписано акт наданих послуг №1 у справі №910/13631/24. Загальна вартість послуг, наданих адвокатом у цій справі, становить 20 000 грн.
Згідно з актом наданих послуг №1 від 16.07.2025 ТОВ «Ноер-Сістем Груп» адвокатом Тереза Ю.О. були надані такі послуги:
- підготовку i подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі №910/13631/24, витрачено 4 години;
- підготовка і подання додаткових пояснень у справі №910/13631/24, витрачено 1 годину;
- участь у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 18.06.2025, витрачено 3,5 години;
- участь у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 16.07.2025, витрачено 3,5 години.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
Згідно з частиною п'ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
З огляду на наведені мотиви та надані позивачем докази на обґрунтування розміру заявлених до розподілу витрат на професійну правничу допомогу та матеріали справи № 910/13631/24, колегія суддів зазначає таке.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Колегія суддів виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Також частини четверта -шоста, сьома, дев'ята статті 129 ГПК України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Як вже вказувалась вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
Керуючись зазначеними критеріями, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши заяву щодо відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу та додані до неї документи, а також клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, колегія суддів апеляційної інстанції враховує:
- складність справи, яка полягала у вирішенні спору з договору підряду;
- виконання робіт і послуг адвоката, а саме: у контексті надання правової (правничої) допомоги під час розгляду цієї справи у апеляційному господарському суді, яка полягала у складанні і написанні апеляційної скарги та пояснень;
- обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а саме складання і подання апеляційної скарги та пояснень, участь у судових засіданнях;
- складність пошуку судової практики, враховуючи, що справа не є унікальною;
- малозначність справи;
- значення справи для сторони, а також ураховує: пов'язаність цих витрат з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Колегія суддів зазначає, що представництво інтересів відповідача в суді апеляційної інстанції здійснювалося шляхом складання та подання апеляційної скарги й пояснень. При цьому зміст апеляційної скарги здебільшого відтворює доводи, подані відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Ураховуючи заперечення позивача щодо обсягу робіт, їх співмірністю, з міркувань, наведених у заяві, схожість за змістом доводів відповідача, малозначність справи, наявність судової справи у схожих правовідносинах, оскільки справа не є унікальною та складною, суд доходить висновку, що немає очевидних підстав стверджувати, що підготовка до розгляду справи в апеляційному провадженні потребувала значних витрат часу представника.
Вирішуючи питання про віднесення до судових витрат, які розподілені за результатами розгляду спору, бонусів, передбачених договором про надання правничої допомоги, залежно від результатів розгляду справи, тобто так званого «гонорару успіху», колегія суддів виходить з того, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у разі укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи те, чи були вони фактично здійснені, а також їх необхідність. При цьому суд, визначаючи суму відшкодування, має послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Відтак, колегія суддів враховує загальну суму стягнення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в апеляційній інстанції, «гонорар успіху» в цій частині, предмет та ціну позову, малозначність справи, а також те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивача не може бути ані способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, ані становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на заперечення позивача, не покладає на останнього весь заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу за перегляд справи в апеляційній інстанції та стягує 5 000,00 грн. В іншій частині витрати на професійну правничу допомогу за перегляд справи в апеляційній інстанції суд не покладає на Товариство з обмеженою відповідальністю «Котеджне містечко «Дубовий Рай».
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноер-Сістем Груп» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/13631/24 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 123, 124, 126, 129, 130, 264, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноер-Сістем Груп» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/13631/24 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Котеджне містечко «Дубовий Рай» (вул. Ідзиковських Сім'ї, буд. 3, м. Київ, 03151; ідентифікаційний код 38892003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноер-Сістем Груп» (вул. Глибочицька, буд. 17, нежиле приміщення 417, м. Київ, 04052; ідентифікаційний код 42787736) 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Доручити місцевому господарському суду видати накази на виконання даної додаткової постанови
Матеріали справи № 910/13631/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 30.09.2025.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Руденко