79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"11" вересня 2025 р. Справа №914/2542/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.,
суддів Галушко Н.А.,
Желіка М.Б.,
секретар судового засідання Хом'як Х.А.
розглянув апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап»
на рішення Господарського суду Львівської області від 25.03.2025 (повне рішення складено 17.04.2025, суддя Матвіїв Р.І.)
у справі № 914/2542/21
за позовом Керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області, м. Львів, в інтересах держави
до відповідача-1 Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача-2 Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап», село Зелів, Яворівського району Львівської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 ,
про визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації прав, припинення речового права,
за участю представників:
прокурор - Місінська М.А.
від відповідача-1 - Поліщук О.С.
від відповідача-2 - Медвідь Ю.О.
від третьої особи - не з'явились
Керівник Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області 19.08.2021 звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах держави з позовом до Львівської міської ради, Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Пікап та Рясне-Руської сільської ради про:
- визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №3698 від 19.05.2020 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок;
- визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4825 від 12.11.2020 «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» земельної ділянки»;
- скасування державної реєстрації права власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 43815360) на земельну ділянку за кадастровим 4610136300:06:012:0011, площею 3,2914 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2095867246101, номер запису про право власності / довірчої власності: 39297206.
- припинення речового права - права приватної власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 43815360) на земельну ділянку за кадастровим 4610136300:06:012:0011, площею 3, 2914 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2095867246101, номер запису про право власності / довірчої власності: 39297206.
В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор покликається на те, що спірне рішення прийнято всупереч ст. 41 Земельного кодексу України (для гаражного будівництва землі можуть надаватися з категорій «землі житлової та громадської забудови), ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (відсутній план зонування та детальний план території), а відповідач-2 створений не лише з метою здійснення гаражного будівництва, а й з метою отримання прибутку.
Господарський суд Львівської області в рішенні від 25.03.2025 позовні вимоги керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова задоволив частково; прийняв відмову прокурора від позову та закрив провадження у справі в частині вимоги про припинення речового права - права приватної власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» на земельну ділянку за кадастровим 3610136300:06:012:0011, площею 3,2914 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2095867246101, номер запису про право власності/довірчої власності: 39297206; визнав недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 4825 від 12.11.2020 «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» земельної ділянки»; скасував державну реєстрацію права власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» (ідентифікаційний код юридичної особи 43815360, 81083, Львівська область, Яворівський район, село Зелів, вул. Центральна, будинок 347) на земельну ділянку за кадастровим № 4610136300:06:012:0011, площею 3, 2914 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2095867246101, номер запису про право власності/довірчої власності: 39297206; в задоволенні позову в частині вимоги про визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 3698 від 19.05.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок» відмовив; за рахунок відповідачів відшкодував Львівській обласній прокуратурі судовий збір.
Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» оскаржив його в апеляційному порядку, звернувшись до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, як на підставу для скасування означеного рішення, покликається на таке:
- зі змісту позову вбачається, що прокурор не звертався перед поданням позовної заяви до суду до будь-якого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування та не повідомляв про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді. Таким чином, будь-яким іншим органом не вчинено дій щодо звернення до суду, а прокурором не повідомлено такий про необхідність захисту порушеного, на думку прокурора, права. Апелянт зазначає, що з 28.04.2021 року Держгеокадастр наділений додатковими (новими) повноваженнями, які прямо передбачають можливість контролю за дотриманням земельного законодавства органами місцевого самоврядування, а також правом (точніше навіть обов'язком) на звернення до суду у випадку виявлення порушень. Якщо компетентний державний орган існує, однак у нього відсутні повноваження щодо звернення до суду, то прокурор повинен попередньо повідомити такий орган про відповідні порушення та необхідність захисту «інтересів держави», і лише тоді прокурор має право звернутися до суду в «інтересах держави», зазначивши позивачем відповідний орган, а не себе. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Відповідно до пп. 40 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру України у Львівській області затверджене Наказом Держгеокадастру від 21.05.2021 року Головне управління Держгеокадастру у Львівській області здійснює представництво (самопредставництво) інтересів Держгеокадастру, його посадових осіб, комісій утворених Держгеокадастром в місцевих, апеляційних судах з розгляду цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справ, справ про адміністративні правопорушення, користуючись при цьому процесуальними правами учасника процесу визначеними чинним законодавством. Безпідставне звернення прокурора напряму впливає на принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, що унеможливлює розгляд такої апеляційної скарги, поданої прокурором, оскільки таке рішення буде за своєю суттю неправомірним, оскільки суперечитиме засадам, встановленим процесуальним законодавством;
- одним з доказів, на якому ґрунтується оскаржуване рішення є висновок експерта №41 судової земельно-технічної експертизи за матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021140000000198 від 02.07.2021 року. Апелянт звертає увагу на відомості, що відображені на стор. 10 висновку експерта, де зазначено наступне: «З метою встановлення чи накладаються межі земельних ділянок на межі земельної ділянки, визначенні у проекті створення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», було залучено інженера-геодезиста, інженера-землевпорядника Ванчура Романа Богдановича, який виконав співставлення наданих на дослідження координат меж земельних ділянок….», тобто фактично експертне дослідження здійснено не судовим експертом Бутаковою М.А., а Ванчуром Р.Б. Зі змісту висновку експерта не вдається встановити з якою метою і за чиїм погодженням залучався Ванчур Р.Б., який провів експертне дослідження. Також, у висновку не міститься відомостей про те, що вказана особа обізнана про кримінальну відповідальність. Таким чином, апелянт вважає, що висновок експерта № 41 є недопустимим доказом, оскільки отриманий з істотним порушенням норм чинного процесуального законодавства;
- апелянт вважає, що належним та ефективним способом захисту прав та інтересів у цьому спорі має бути віндикаційний позов. Такий спосіб захисту, на думку скаржника, є найбільш ефективним засобом (способом), оскільки призводить до потрібних результатів, про що неодноразово наголошував Верховний Суд. Відповідач-2 наголошує, що внаслідок скасування судовим рішенням державної реєстрації права власності на землю за відповідачем-2 у Державному реєстрі існуватиме прогалина, що не відповідає ефективному способу захисту прав. Обрання позивачем неналежного чи неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. В даному випадку для можливості заявлення позову необхідним є ідентифікація земельної ділянки, зокрема визначення координат поворотних точок меж і даних про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі, чого в даній справі зроблено не було;
- за твердженнями апелянта, спірна земельна ділянка ніколи не належала до категорії земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а будь-які докази на підтвердження вказаного твердження відсутні. Також, відповіда-2 зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги його аргументи, які стосуються незаконності створення заказника та допущених при його створенні правопорушень, оскільки доказів та відомостей про реєстрацію такої юридичної особи, як ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» прокурором до матеріалів позову не надано, інформація про таку юридичну особу у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутня. Апелянт вважає, що позивачем не доведено існування ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» та що такий не створений, оскільки рішення про його створення не реалізоване. Передача земельної ділянки у власність Рясне-Руської сільської ради та подальше її відчуження відповідачу-2 (ОК ГБК «Пікап») здійснена на законних підставах та за відсутності обмежень чи правового статусу природно-заповідного фонду. Прокурор не мав правових підстав стверджувати про незаконність передачі земельної ділянки - у цьому контексті ОК ГБК «Пікап» є добросовісним набувачем (ні сам землевласник, ні нотаріус, ні державний реєстратор не мали відомостей про заповідний статус ділянки (принцип публічності реєстру), що виключає можливість витребування ділянки на підставі публічного інтересу.
Підсумовуючи наведене, відповідач-2 просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду, а в задоволенні позовних вимог прокурора - відмовити.
Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, покликаючись на таке:
- підставами позову у цій справі є незаконне вибуття з комунальної власності земель природно-заповідного фонду, оскільки, оскаржувана ділянка накладається на межі ландшафтного заказника «Торфовище Білогорща», що створений рішенням Львівської обласної ради від 29.10.2019 № 907 «Про оголошення ландшафтного заказника Торфовище Білогорща», яке було предметом оскарження у межах адміністративної справи № 380/23540/21, та яке є чинним. Прокурор наголошує, що жоден із висновків у справах, що зазначені апелянтом в апеляційній скарзі, не стосується земель, що вибули із комунальної/державної власності як земель природно-заповідного фонду, а зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та ЗУ «Про природно-заповідний фонд» потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов'язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку, відтак, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов. Звертає увагу на постанову Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 921/16/23, якою скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду, справу скеровано на новий розгляд до суду першої інстанції, та в якій зазначено, що обраний прокурором спосіб захисту віндикаційний позов шляхом витребування земельної ділянки, не може застосовуватися до земель природно-заповідного фонду, які вибули із власності держави, оскільки за таких умов, ефективним способом судового захисту є негаторний, а не віндикаційний позов. Також, наголошує, що незавершення технічної процедури встановлення меж національного природного парку, як об'єкта природно-заповідного фонду, не змінює цільового призначення земельної ділянки як земель природно-заповідного фонду;
- прокурор вважає помилковим висновок апелянта щодо обов'язку створення юридичної особи відносно ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», та зазначає, що технічна документація відносно ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» не була виготовлена, однак наявний проект його створення; саме координати меж проекту створення заказника (система координат СК-63 зона 1, точність визначення відповідає масштабу 1:25000) і було взято до уваги експертами при виготовленні двох експертиз у межах кримінального провадження;
- апелянтом не вказується про наявність ще одного висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 01.02.2022 № 1076/1408-1467/24-22 у такому ж кримінальному провадженні, який є належним і допустимим доказом у цій справі та яким підтверджується той факт, що оскаржувана земельна ділянка перебуває у межах природно-заповідного фонду, а саме ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща»;
- щодо представництва інтересів держави, прокурор наголошує, що ні органи Держгеокадастру, ні органи Державної екологічної інспекції у Львівській області не наділені правом на звернення до суду з позовами про скасування рішень органів місцевого самоврядування щодо розпорядженнями земельними ділянками несільськогосподарського призначення, а орган місцевого самоврядування, який законом уповноважений представляти інтереси територіальної громади, прийняв незаконне рішення і є відповідачем у цій справі, поряд з тим, звертаючись самостійно із позовом, прокурор не повинен до звернення до суду повідомляти про це тих чи інших суб'єктів владних повноважень, які у цій справі не є позивачами.
За вказаних обставин прокурор не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та відмови в задоволенні його позовних вимог.
Львівська міська рада подала суду апеляційної інстанції свої пояснення на апеляційну скаргу відповідача-2, які за своїм змістом аналогічні доводам, що викладені прокурором у відзиві на апеляційну скаргу.
Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.
В дане судове засідання прибули прокурор та представники відповідачів, які підтримали свої доводи, міркування та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї та в додаткових поясненнях по суті спору.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, з огляду на таке:
Ухвалою Львівської міської ради № 2588 від 16.11.2017 затверджено меморандум про порозуміння між Львівською міською радою та Рясне-Руською сільською радою від 03.11.2017, метою якого є вирішення багаторічного конфлікту між містом і селом, спричиненого непорозумінням у частині погодження меж міста і села від 1988 року.
Ухвалою Львівської міської ради № 4647 від 14.02.2019 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації частини земель міста Львова, орієнтовною площею 209,0 га (території, які межують з Рясне-Руською сільською радою), включно з ділянкою № 15, площею 91,1650 га, з кадастровим номером 4610136300:06:012:0003 (16.00 землі запасу) за рахунок земель запасу промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п. 1.13).
Відповідно до п. 2 ухвалено Львівській міській раді зареєструвати речове право на земельні ділянки, передати ці ділянки комунальної власності до земель державної власності, підписати акт приймання передачі із Львівською обласною державною адміністрацією, а останній рекомендовано розглянути питання прийняття у державну власність цих ділянок з подальшою передачею у комунальну власність територіальної громади Рясне-Руської сільської ради.
На виконання вказаної ухвали 25.09.2019 Львівський міський голова і голова Львівської ОДА підписали акт передачі приймання земельних ділянок з комунальної власності територіальної громади м. Львова до державної власності.
Разом з тим, 14.02.2019 Львівська міська рада прийняла ухвалу № 4697 «Про надання згоди на створення об'єкта природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», якою орган місцевого самоврядування надав свою згоду на створення об'єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» на території Львівської міської ради, площею 58,8 га, за рахунок земель міста Львова, що не надані у власність або користування.
Прийняттю вказаного рішення передували клопотання мешканців міста Львова від 21.12.2016 про необхідність створення ландшафтного заказника, лист Міністерства екології та природних ресурсів України від 29.12.2016, ухвала міської ради від 23.03.2017 про підтримку петиції про необхідність створення ландшафтного заказника, лист Департаменту містобудування від 21.03.2019 з клопотанням про підготовку та винесення на розгляд сесії Львівської обласної ради проект рішення про створення об'єкта природно-заповідного фонду, затверджений звіт про виконання послуг щодо проекту створення об'єкту природно-заповідного фонду ландшафтного заказника «Торфовище Білогорща» за договором від 09.06.2017 з Департаментом містобудування Львівської міської ради, лист Інституту екології Карпат від 01.10.2018 про коригування проекту створення об'єкта заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща».
Рішенням Зимноводівської сільської ради № 260 від 28.05.2019 погоджено створення об'єкта природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» на території Зимноводівської сільської ради, площею 33,2 га, за рахунок земель запасу, що не передані у власність або користування.
Рішенням Львівської обласної ради № 907 від 29.10.2019 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» вирішено з метою збереження унікальних торфово-болотних комплексів на Головному європейському вододілі з найглибшим у регіоні заляганням покладів торфу, унікальних фітоценозів рідкісних та зникаючих видів місцевої флори, а також підтримання біорізноманіття регіону, оголосити ландшафтний заказник місцевого значення «Торфовище Білогорща» орієнтовною площею 92,0 га (без вилучення в землевласника/землекористувача), зокрема на території Львівської міської рада площею 58,8 га за рахунок земель м. Львова і Зимноводівської сільської рада площею 33,2 га за рахунок земель запасу (п. 1). Крім цього, вирішено Львівській міській раді і Зимноводівській сільській раді винести в натуру (на місцевість) межі ландшафтного заказника та позначити його державними знаками встановленого взірця (п. 2), забезпечити охорону та збереження ландшафтного заказника місцевого значення (п. 4); Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації - передати під охорону з оформленням охоронних зобов'язань ландшафтний заказник Львівській міській раді та Зимноводівській сільській раді (п. 3).
Рішенням Рясне-Руської сільської ради № 4602 від 05.11.2020 відмовлено в погодженні Положення «Про ландшафтний заказник місцевого значення «Торговище Білогорща» на території Рясне-Руської сільської ради та у прийнятті охоронного зобов'язання стосовно заказника, площею 58,8 га.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення № 907 від 29.10.2019 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» оскаржувалось в судовому порядку (адміністративна справа № 380/23540/21), не скасоване та є чинним, що підтверджується постановами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 Верховного Суду від 07.03.2025. Суд апеляційної інстанції у згаданій адміністративній справі зробив, зокрема, такий висновок: «...ландшафтний заказник місцевого значення «Торфовище Білогорща» був створений 29 жовтня 2019 рішенням ЛОР, тоді як належні позивачам на праві власності земельні ділянки набуті у власність в період вересня листопада 2020, а тому позивачі знали або мали можливість дізнатися про особливості використання земельних ділянок, які знаходяться на території ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща». Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 14 травня 2020 у справі № 316/1416/17… Щодо покликання апелянтів на порушення процедури створення спірного заказника, то, як вірно зазначив суд першої інстанції, такі порушення стосувалися виключно суб'єктів, задіяних в його створенні.».
Із 2010 року і на час прийняття оскаржуваних рішень чинною була ухвала Львівської міської ради № 3924 від 30.09.2010 «Про затвердження містобудівної документації «Корегування генерального плану м. Львова» ІІ-стадія. Генеральний план». Як зазначає Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради в листі від 18.10.2021, зміни у діючий генеральний план м. Львова не вносились.
Відповідно до Державного реєстру прав на нерухоме майно, 19.12.2019 за Рясне-Руською сільською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку, площею 91,165 га, за кадастровим номером 4610136300:06:012:0003, яка належить до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, з цільовим призначенням 16.00 землі запасу. Вказана земельна ділянка передана до земель комунальної власності Рясне-Руської сільської ради згідно з розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації № 1483/0/5-19 від 15.12.2019. А 03.06.2020 право власності погашено з підстав поділу об'єкта.
До цього власниками вказаної земельної ділянки були Львівська міська рада (19.03.2019) і Львівська обласна державна адміністрація (29.11.2019).
Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області за № 3432 від 03.01.2020 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання щодо восьми земельних ділянок, у тому числі й стосовно ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:012:0003, яку дозволено поділити на 13 земельних ділянок.
Оскаржуваним у цій справі рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 3698 від 19.05.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок» вирішено:
- затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, площею 91,165 га, на 13 земельних ділянок, серед яких ділянка № 10, площею 3,2914 га, (4610136300:06:012:0011) (п. 1);
- зареєструвати право комунальної власності за Рясне-Руською сільською радою (п. 2);
- надати дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою для зміни цільового призначення земельних ділянок № 1 - № 10 з КВЦПЗ 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) на КВЦПЗ 01.05 для індивідуального садівництва (п. 3);
- змінити функцію використання земель в межах категорії (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) на земельні ділянки № 11 - № 13 з КВЦПЗ 16.00 землі запасу на КВЦПЗ 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для розміщення та обслуговування гаражного кооперативу (п. 4).
20.05.2020 відділом у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області зареєстровано земельну ділянку, кадастровий номер 4610136300:06:012:0011, площею 3,2914 га, з цільовим призначенням 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Галгеокадастр» у 2020 році складено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок № № 1-13, у тому числі земельної ділянкиплощею 3,2914 га. Товариством складено Перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути стосовно ділянки № 10, площею 3,2914 га, та відображено код обмеження 03 санітарно-захисна зона навколо об'єкта.
12.11.2020 Рясне-Руська сільська рада Яворівського району Львівської області прийняла рішення за № 4825, яким вирішила:
- передати Обслуговуючому кооперативу «Гаражно - будівельний кооператив «Пікап» земельну ділянку, площею 3,2914 га (кадастровий номер 4610136300:06:012:0011), Львівська область, місто Львів, (територія, що межує з Рясне - Руською сільською радою) у власність для будівництва та обслуговування гаражів (код КВЦПЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, із земель запасу, що не надані у власність або користування громадянам чи іншим юридичним особам;
- зобов'язати Обслуговуючий кооператив «Гаражно - будівельний кооператив «Пікап» забезпечити: виготовлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку та зареєструвати їх відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; цілодобовий доступ до існуючих на території ділянки інженерних мереж для їх ремонту та обслуговування, дотримуватись правил використання земель в охоронній зоні згідно з вимогами інженерних служб міста і не чинити перешкод при будівництві нових інженерних мереж.
Обслуговуючим кооперативом «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:06:012:0011, площею 3,2914 га, 20.11.2020 на підставі рішення органу місцевого самоврядування № 4825 від 12.11.2020, яка раніше перебувала у комунальній власності (власник Рясне-Руська сільська рада).
Відповідно до висновку експерта № 41 судової земельно-технічної експертизи за матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021140000000198, складеному 02.07.2021, межі земельних ділянок з кадастровими номерами 4610136300:06:012:0010, 4610136300:06:012:0011, 4610136300:06:012:0012, 4610136300:06:012:0013, 4610136300:06:012:0014 накладаються на межі земельної ділянки, визначені у проекті створення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» та координатах меж заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», що були визначенні при виготовлені проекту створення заказника, а саме площа накладання земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:012:0010 становить 2,2421 га, з кадастровим номером 4610136300:06:012:0011 - 3,2420 га, з кадастровим номером 4610136300:06:012:0012 3,2397 га, з кадастровим номером 4610136300:06:012:0013 - 1,7068 га, з кадастровим номером 4610136300:06:012:0014 - 2,4555 га.
Згідно з наступним висновком експерта від 01.02.2022, здійсненим також у межах кримінального провадження, земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:06:012:0011 віднесена до земельних ділянок, межі яких частково накладаються на межі земельної ділянки ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», згідно з планом меж проекту створення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», за координатами меж проекту створення заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» (система координат СК-63 зона 1, точність визначення відповідає масштабу 1:25000), а саме площею 3, 2420 га.
Сільською головою Рясне-Руської сільської ради у період 2006 - листопад 2020 років ОСОБА_2 та секретарем Рясне-Руської сільської ради у період грудня 2015 листопад 2020 років Хацком С.Я. подано нотаріально посвідчені заяви свідків, пояснення в яких в основному зводяться до набуття сільською радою спірної земельної ділянки без будь-яких обмежень.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру, сформованого 06.09.2021, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:012:0011, площею 3,2914 га, - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а вид використання для розміщення та обслуговування гаражного кооперативу, дата державної реєстрації права відповідача 20.11.2020, вид обмеження "санітарно-захисна зона" навколо об'єкта, зареєстрована 17.10.2012.
З відповіді, наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області від 23.09.2021, адвокату Юлії Гавелко вбачається, що за даними Управління в Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області станом на 01.01.2016 на території колишньої Рясне-Руської сільської ради земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, не обліковувалися.
За інформацією, наданою Державним підприємством державного інституту проектування міст «Містопроект» від 23.02.2022, слідує, що земельна ділянка за кадастровим № 4610136300:06:012:0011, відповідно до генплану м. Львова та зонінгу Залізничного району, знаходиться в межах озеленених територій (озеленені санітарно-захисні зони). Земельна ділянка в межі діючого станом на 22.10.2020 генплану с. Рясне-Руська Яворівського району не входила.
Управління архітектури та урбаністики листом від 28.08.2018 також стверджує, що відповідно до плану зонування території Залізничного району, затвердженого 21.05.2015, земельна ділянка розташована в межах функціональної зони Р3 зона озеленених територій, в межах функціональної зони Л1 - "озеленені території" та частково в межах функціональної зони ТР2 зона "транспортної інфраструктури".
Відповідно до ухвали Львівської міської ради № 6 від 29.12.2020 «Про функціонування Львівської міської територіальної громади» визначено Львівську міську територіальну громаду правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальних громад, територія яких включена до території Львівської міської територіальної громади, а саме Брюховицької, Винниківської, Рудненської, Грибовицької (Жовківський район), Грядівської (Жовківський район), Дублянської міської ради (Жовківський район), Зашківської (Жовківський район), Малехівської (Жовківський район), Лисиничівської (Пустомитівський район), Рясне-Руської (Яворівський район) відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядуваннявУкраїні».
Згідно з ухвалою Львівської міської ради № 7 від 29.12.2020 «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради» припинено шляхом приєднання до Львівської міської ради Рясне-Руську сільську раду (код ЄДРПОУ 04373138); Львівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків місцевих рад, зазначених у пункті 1 цієї ухвали, тобто, Львівська міська рада є правонаступником Рясне Руської сільської ради з 29.11.2020.
Ухвалою від 20.05.2021 Львівська міська рада затвердила передавальний акт Рясне-Руської сільської ради від 12.05.2021.
Відповідно до листа Державного підприємства «Державний інститут проектування міст «Містпроект» від 23.02.2022, адресованого заступнику керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова, земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:06:012:0011 в межі діючого на 22.10.2020 генплану с. Рясне-Руська Яворівського району не входила.
Поряд з тим, прокурором подано відмову від позовної вимоги про припинення речового права приватної власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» на земельну ділянку за кадастровим номером 3610136300:06:012:0011, площею 3, 2914 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2095867246101, номер запису про право власності / довірчої власності: 39297206, яка прийнята судом та за результатами розгляду якої, провадження у справі в частині вказаної позовної вимоги закрито на підставі ч.3 ст.191, п.4 ч.1 ст.231 ГПК України.
Частини 1, 3 ст.4 ГПК України гарантують право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч.3 ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст.53 ГПК України).
Звернення до суду прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, правомірно обґрунтовується перевищенням органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить. Захист інтересів держави в особі територіальної громади має здійснювати відповідна рада, проте, у разі якщо саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади, правомірним є звернення прокурора та визначення ради відповідачем, поза як іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади не існує (постанова Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 916/749/17).
Необхідність захисту інтересів держави у цій справі полягає в тому, що спірна земельна ділянка, на думку прокурора, накладається на межі ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» та всупереч чинному законодавству незаконно безоплатно передана у приватну власність юридичної особи - відповідачу-2.
Водночас, Львівська міська рада - орган місцевого самоврядування, що представляє Львівську міську територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України. Тобто, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Львівська міська рада. Проте, у спірній ситуації позивач і відповідач у справі поєднуються в одній особі, а стороною у справі один і той же орган місцевого самоврядування може бути або позивачем або відповідачем.
У постанові від 28.09.2022 року у справі №483/448/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор.
У разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку, органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18).
Відтак, прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав, передбачених чинним законодавством, для звернення до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави, з огляду на що, судом першої інстанції правомірно прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено спір по суті.
Відповідно до ч.4 ст.7 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
В силу положень ст.ст.3, 7 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» та ст.ст.43, 44 ЗК України ландшафтні заказники належать до природно-заповідного фонду України.
Землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є, відповідно до статті 6 згаданого Закону, об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
До земель природно-заповідного фонду належать, зокрема, заказники.
Як встановлено судом, рішенням Львівської обласної ради № 907 від 29 жовтня 2019 року створено ландшафтний заказник місцевого значення «Торфовище Білогорща» орієнтовною площею 92 га (без вилучення у землевласника/землекористувача), зокрема на території Львівської міської ради площею 58,8 га за рахунок земель м. Львова і Зимноводівської сільської ради площею 33,2 га за рахунок земель запасу.
Як вбачається з долучених до матеріалів справи висновків експертів, складених за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи за № 41 від 02 липня 2021 року, а також за № 1076/1408-1467/21-22 від 01 лютого 2022 року, земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:06:012:0011 віднесена до земельних ділянок, межі яких частково накладаються на межі земельної ділянки ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», згідно з планом меж проекту створення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», за координатами меж проекту створення заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» (система координат СК-63 зона 1, точність визначення відповідає масштабу 1:25000), а саме площею 3, 2420 га.
Слід зазначити також, що факт створення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» підтверджується також й рішеннями в адміністративний справі № 380/23540/21, що в силу вимог ст. 75 ГПК України, не підлягає окремому доказуванню в межах цієї справи.
Відповідно до п.«в» ч.4 ст.83, п.«г» ч.4 ст.84 ЗК України землі під об'єктами природно-заповідного фонду не можуть передаватись у приватну власність, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ч.3 ст.7 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
В силу ст.26 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.
Крім цього, згідно з ч.1 ст.20 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент прийняття спірних рішень) зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Докази існування такого проекту у матеріалах справи відсутні.
Водночас відповідно до ст.ст.80, 83 ЗК України суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.
В силу приписів ст.ст.122 та 123 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Положеннями частини першої ст.134 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент прийняття спірних рішень) передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Безоплатна передача земельних ділянок із земель запасу за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що не надані у власність або користування громадянам чи іншим юридичним особам (обслуговуючому кооперативу) для будівництва та обслуговування гаражів частиною другою ст. 134 ЗК України не передбачено.
Статтею 41 ЗК України визначено, що земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Як встановлено судом, у матеріалах справи відсутні докази належно затвердженої містобудівної документації, яка б підтверджувала факт планування забудови спірної земельної ділянки гаражами, а спірним рішенням № 4825 від 12 листопада 2020 року відповідачу-2 безоплатно передано у власність 3,2914 га землі для будівництва та обслуговування гаражів (код КВЦПЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, із земель запасу, що не надані у власність або користування громадянам чи іншим юридичним особам, в той час як можливість безоплатної передачі земельних ділянок для гаражного будівництва гаражно-будівельним кооперативам встановлена нормами глави 6 ЗК України, яка регулює правовий режим земель житлової та громадської забудови.
Нормами глави 13 ЗК України (Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) не передбачено можливості безоплатної передачі земельних ділянок, яких стосується ця глава ЗК України, гаражно-будівельним кооперативам для гаражного будівництва.
Відповідно до розділу ІІ Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, для будівництва індивідуальних гаражів та для колективного гаражного будівництва надаються земельні ділянки з кодом КВЦПЗ 02.05 та 02.06 відповідно, що належать до земель категорії «землі житлової та громадської забудови», проте спірними рішеннями відповідачу-2 виділено земельні ділянки, які віднесено до іншої категорії земель.
Так, судом встановлено, що Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» є юридичною особою (гаражним кооперативом), який створений 10.09.2020, його засновниками є: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Засновники кооперативу після його державної реєстрації набувають статусу членів кооперативу.
Відповідно до статуту Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» є юридичною особою (гаражним кооперативом), утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб для спільної обслуговуючої, виробничої, інвестиційної, трудової та будь-якої іншої не забороненої чинним законодавством України господарської діяльності у сфері будівництва та експлуатації гаражних комплексів з супутньою інфраструктурою для обслуговування автотранспортних засобів.
Тип кооперативу - обслуговуючий кооператив. Напрям діяльності кооперативу гаражний кооператив (п. 1.6 статуту). Метою кооперативу є задоволення потреб його членів та мешканців прилеглих територій шляхом здійснення будівництва гаражів та супутніх споруд для обслуговування транспорту та провадження господарської діяльності на збудованих об'єктах (п. 2.1 статуту).
Відповідно до ст.2 ЗУ «Про кооперацію» обслуговуючий кооператив це кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.
Сама лише наявність у юридичної особи статусу гаражно-будівельного кооперативу не є достатньою підставою для безоплатної передачі у власність на підставі ст.41 ЗК України земельної ділянки довільного розміру (постанова Верховного Суду від 13.09.2022 р. у справі № 906/260/21). Кооператив, який бажає отримати у власність земельну ділянку для гаражного будівництва повинен обґрунтувати, а орган місцевого самоврядування - перевірити, чи дійсно членам гаражно-будівельного кооперативу для задоволення їхніх потреб у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу необхідні земельні ділянки такого розміру.
З аналізу статуту відповідача-2 вбачається, що членами кооперативу на момент безоплатного надання йому у власність земельної ділянки площею 3,2914 га, були три фізичні особи, разом з тим, у матеріалах справи відсутні, а відповідачем-2 суду не надано доказів, які б обґрунтовували необхідність виділення земельної ділянки такої площі для задоволення потреб згаданих вище трьох фізичних осіб, а також підтверджували б наявність хоча б якоїсь мети, для задоволення якої, кооперативу є необхідною земельна ділянка площею 3,2914 га.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради № 4825 від 12.11.2020 р.
Відповідно до встановлених вище обставин справи, рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 3698 від 19.05.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок» стосується чотирьох аспектів:
- затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, площею 91,165 га, на 13 земельних ділянок, серед яких ділянка № 10, площею 3,2914 га, (п. 1),
- реєстрації права комунальної власності за Рясне-Руською сільською радою цих тринадцяти ділянок, серед яких тільки одна стосується спору в цій справі (п. 2),
- дозволу на виготовлення проєкту землеустрою для зміни цільового призначення земельних ділянок № 1 - № 10 з КВЦПЗ 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) на КВЦПЗ 01.05 для індивідуального садівництва (п. 3),
- зміни функції використання земель в межах категорії (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) на земельні ділянки № 11 - № 13 з КВЦПЗ 16.00 землі запасу на КВЦПЗ 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для розміщення та обслуговування.
Таким чином, оскаржуване рішення не стосується виключно прав та обов'язків учасників цієї справи та спору щодо передачі прав на земельну ділянку за кадастровим 4610136300:06:012:0011, натомість рішення № 3698 від 19.05.2020 оскаржується в повному обсязі.
Прокурор не виокремлює конкретних підстав саме такої позовної вимоги, не доводить конкретних допущених порушень законодавства при прийнятті Рясне-Руською сільською радою такого рішення від 19.05.2020, не доводить порушення прав територіальної громади внаслідок прийняття такого рішення в межах спору, що розглядається судом. Крім цього, оскаржуване рішення не було підставою державної реєстрації права власності відповідача-2 на земельну ділянку за кадастровим 4610136300:06:012:0011, як і не було підставою прийняття іншого оскаржуваного рішення від 12.11.2020. Відтак, як правильно встановлено судом першої інстанції, попри те, що рішення Рясне-Руської сільської ради № 3698 від 19.05.2020 року оскаржується прокурором в цілому, таке не стосується виключно земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:012:0011 та відповідача-2, відтак, вимоги в цій частині є безпідставними.
Щодо вимоги про скасування державної реєстрації права власності відповідача-2 на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:06:012:0011, то така є похідною вимогою та підлягає задоволенню, з огляду на положення ч.3 ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які передбачають, що речові права припиняються у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав.
Водночас колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про ефективність обраного прокурором способу захисту порушеного права та інтересу держави (територіальної громади), з огляду на таке:
Згідно із частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому право визначення предмета позову належить лише позивачу, який обирає правомірний та ефективний спосіб захисту прав та інтересів.
Способи захисту цивільних прав та інтересів, за загальним правилом, визначені частиною другою статті 16 ЦК України та частиною другою статті 20 Господарського кодексу України, хоча суд може захистити цивільне право або інтерес й іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
В силу ст.ст.152, 155 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі й шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Правовими нормами ст.ст.16, 21, 393 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути й визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Захист права власності здійснюється у тому числі й шляхом визнання незаконним правового акта, що порушує право власності.
Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ч.3 ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором.
Отже, скасування рішень сільської ради, одне з яких продовжує діяти як правова підстава зміни цільового призначення використання земельної ділянки (індивідуальної ознаки нерухомої речі, ст.184 ЦК України), а інше як правовстановлюючий документ, на підставі якого виникає право власності відповідача-2 і вноситься відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, призводить до усунення порушення права на землю територіальної громади. Такий висновок суду відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові у справі № 927/1206/21.
Судом встановлено, що у матеріалах справи немає доказів того, що спірна земельна ділянка вибула з фактичного володіння територіальної громади та була передана у володіння відповідача-2. Також відсутні докази того, що відповідач-2 реалізовував свої правомочності власника щодо спірної земельної ділянки, окрім факту проведення ним державної реєстрації цього права у Державному реєстрі. При цьому, оспорюване рішення органу місцевого самоврядування № 4825 є правовстановлюючим документом, на підставі якого 20.11.2020 було проведено державну реєстрацію права власності відповідача-2 на спірну земельну ділянку.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц виснувала про те, що зайняття фізичними та юридичними особами земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, не пов'язане із позбавленням власника цих ділянок володіння ними. Вказане стосується і тих випадків, коли право приватної власності на земельні ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення було зареєстровано на підставі неправомірних рішень про передачу таких земель у власність фізичних чи юридичних осіб. Такі рішення не створюють ті юридичні наслідки, на які вони спрямовані. Вимогу про усунення перешкод державі чи відповідній територіальній громаді у користуванні чи розпорядженні такими земельними ділянками можна заявити впродовж усього часу, поки триває відповідне порушення.
Крім цього, Верховний Суд у постанові від 03 грудня 2024 року у справі № 921/16/23 вказав, що обраний прокурором спосіб захисту віндикаційний позов шляхом витребування земельної ділянки, не може застосовуватися до земель природно-заповідного фонду, які вибули із власності держави, оскільки за таких умов, ефективним способом судового захисту є негаторний, а не віндикаційний позов. У позовній заяві прокурор обґрунтував те, що звертається із позовом саме негаторного характеру.
За відсутності доказів володіння та користування відповідачем-2 спірною земельною ділянкою (фактичної передачі останньому вказаної земельної ділянки), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний прокурором спосіб захисту у спірному випадку є належним та ефективним.
Також, судом правильно відхилено доводи відповідача-2 щодо наявності порушень при створенні ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», зокрема вимог ст.5 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» щодо необхідності державної реєстрації юридичної особи, оскільки правові норми, закріплені у частинах 5 та 6 ст. 5 вказаного Закону не стосуються ландшафтних заказників.
Більше того, правомірність створення вказаного заказника було предметом розгляду судів адміністративної юрисдикції справи за № 380/23540/21. Суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій у цій справі встановили відсутність порушень прав та законних інтересів, в тому числі і відповідача-2, та відмовили у визнанні протиправним та скасуванні рішення Львівської обласної ради від 29.10.2019 р. № 907 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща».
Щодо тверджень апелянта про незавершення створення заказника (визначення його меж), то Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18 погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що незавершення технічної процедури встановлення меж національного природного парку, як об'єкта природно-заповідного фонду (неоформлення даної земельної ділянки за Національним природним парком "Голосіївський") не змінює цільового призначення вищезазначеної земельної ділянки як земель природно-заповідного фонду. Верховний Суд у постанові від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16 зазначив про те, що посилання суду першої інстанції та скаржника на невизначеність меж НПП "Голосіївський" в обґрунтування законності передачі спірної земельної ділянки в оренду за оспорюваним договором від 28.10.2010 спростовуються імперативними положеннями ч. 4 ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", згідно з якою до встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
У зв'язку з наведеним твердження апелянта щодо невизначеності меж спірної земельної ділянки є безпідставними.
Також колегія суддів відхиляє заперечення апелянта щодо висновків експертів, які містяться у матеріалах справи, та які суд першої інстанції взяв до уваги поряд з іншими доказами у справі. Слід зазначити, що скаржником не спростовано належність та допустимість таких висновків як доказів, які підтверджують розташування спірної земельної ділянки у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща».
За твердженнями апелянта, висновок експерта № 41 судової земельно-технічної експертизи у межах кримінального провадження № 42021140000000198 від 02 липня 2021 року є недопустимим та недостовірним доказом, з тих підстав, що до експертизи було залучено інженера-геодезиста та інженера-землевпорядника, які не попереджалися про кримінальну відповідальність.
Відповідно до положень ч.1 ст.98 ГПК України висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
В силу положень ч.2 ст.98 ГПК України особливість висновку експерта полягає в тому, що предметом його дослідження є обставини, встановлення яких потребує наявності спеціальних знань.
Отже, висновок експерта дозволяє встановити певні специфічні обставини, які не можуть бути встановлені іншими доказами (засобами доказування).
У постанові від 15 червня 2021 року у справі №916/2479/17 Верховний Суд наголосив, що дослідження висновку експерта це процесуальна дія, спрямована на одержання з висновку експерта відомостей про факти судом і доведення їх до сприйняття учасників процесу. Суд зобов'язаний особисто сприйняти наданий йому висновок експерта з метою його правильної оцінки при винесенні рішення. Досліджуючи висновок експерта, суд повинен перевірити дотримання прав осіб, які беруть участь у справі, під час призначення та проведення експертизи, а також чи було їм надано можливість ознайомитися з висновком експертизи.
При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
Згідно зі статтею 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
У постанові Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі № 924/497/19 зазначено, що при вирішенні господарських спорів може бути досліджений і висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.
Висновком експерта № 41 судової земельно-технічної експертизи у межах кримінального провадження № 42021140000000198 від 02 липня 2021 року, зокрема, підтверджується накладення спірної земельної ділянки кадастровий номер 4610136300:06:012:0011 на межі земельної ділянки, визначені у Проєкті створення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» та координатних меж вказаного заказника, що були визначені при виготовленні проєкту його створення (площа накладення 3,2420 га; додаток № 1 до висновку). Належним чином засвідчена копія такого надана до суду першої інстанції.
Щодо залучення спеціаліста, колегія суддів зазначає, що відповідно до абз.2 п.1.2.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу МЮУ від 26.12.2012 № 1950/5), поряд із вказаними видами інженерно-технічних експертиз (зокрема земельно-технічної), експертними установами можуть проводитись також інші їх види (підвиди) та комплексні технічні дослідження із залученням відповідних фахівців у певних галузях знань.
При неможливості експертом самостійно виконати топографо-геодезичні роботи, органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен бути наданий дозвіл на залучення відповідних фахівців та використання необхідного обладнання і баз даних (Методичні рекомендації щодо проведення досліджень з розподілу та порядку користування нерухомим майном Додаток № 13 до наказу Міністерства юстиції України від 08.05.2018 № 1467/5).
На аркуші 10 Висновку експертизи зазначено про залучення інженера-геодезиста, інженера-землевпорядника Ванчура Р.Б, який виконав співставлення наданих на дослідження координат меж проєкту створення заказника з координатами земельних ділянок, у тому числі спірної земельної ділянки кадастровий номер 4610136300:06:012:0011.
Водночас твердження апелянта про те, що такий спеціаліст не був повідомлений про кримінальну відповідальність є безпідставними, оскільки останній не є експертом.
Висновок експерта № 41 судової земельно-технічної експертизи у межах кримінального провадження № 42021140000000198 від 02 липня 2021 року підписано судовим експертом Бутаковою М.А., який попереджений про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України, відтак, такий висновок є належним доказом у цій справі та правильно взято до уваги судом першої інстанції разом з іншими доказами, що містяться у матеріалах справи.
Крім цього, у матеріалах справи також міститься належним чином засвідчена копія висновку експерта № 1076/1408-1467/21-22 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні № 42021140000000198 від 01 лютого 2022 року, яким також підтверджується часткове накладення спірної земельної ділянки кадастровий номер 4610136300:06:012:0011 на межі земельної ділянки ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», згідно плану меж Проєкту створення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», за координатами меж проєкту створення (площа накладення 3,2420 га). Судовий експерт В. Олійник, що підписав висновок, попереджений про кримінальну відповідальність, про що свідчить підпис останнього у висновку.
Відтак, вказаний висновок експертизи також є належним та допустимим доказом у цій справі та правильно взято судом першої інстанції до уваги при вирішенні цього спору. Водночас, відповідачем-2 не надано суду будь-яких доказів, які б спростовували встановлені судом обставини щодо накладення спірної земельної ділянки на межі земельної ділянки ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща».
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, актуальних правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.
Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні вимог апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» відмовити.
Рішення Господарського суду Львівської області від 25.03.2025 у справі №914/2542/21 залишити без змін.
Судові витрати покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
повний текст постанови складено 06.10.2025
Головуючий суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік