Провадження № 11-сс/821/453/25 Справа № 705/5436/25 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
07 жовтня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 вересня 2025 року у кримінальному провадженні № 12025250320001249 від 05.09.2025, якою застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Косенівка Уманського району Черкаської області, громадянина України, українця, з середньою-спеціальною освітою, офіційно не працюючого, одруженого, малолітніх і неповнолітніх дітей на утриманні не має, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
Слідчий СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором Уманської окружної прокуратури ОСОБА_10 , звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Просила слідчого суддю застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, з можливістю внесення застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240,00 грн. У разі внесення застави, просила покласти на ОСОБА_8 процесуальні обов'язки.
Ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10.09.2025 клопотання слідчого задоволено частково та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на строк 57 днів, терміном з 10 вересня 2025 року і до 05 листопада 2025 року включно. Строк тримання ОСОБА_8 обчислювати з моменту взяття під варту з 10 вересня 2025 року і до 05 листопада 2025 року включно. Визначено підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560,00 грн. У разі звільнення підозрюваного ОСОБА_8 з-під варти, у зв?язку з внесенням ним застави, покладено на підозрюваного такі обов?язки: ??прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора, слідчого судді та суду; ??не відлучатись з м. Умань без дозволу слідчого, прокурора або суду; ??повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; ??утриматись від спілкування з свідками та представником потерпілого у кримінальному провадженні; здати на зберігання до уповноваженого органу паспорт (паспорти) або інші документи, які дають особі право виїзду за кордон.
Слідчий суддя, враховуючи конкретні обставини злочину, суспільну небезпечність та характер вчиненого злочину, за яким підозрюється ОСОБА_8 , вважав, що досягнення мети, визначеної у ст. 177 КПК України, наразі можливе виключно шляхом взяття підозрюваного ОСОБА_8 під варту.
Суд відхилив клопотання ОСОБА_8 про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки в судовому засіданні не було доведено, що у підозрюваного є достатньо стримуючих факторів, щоб забезпечить його належну процесуальну поведінку та виключити ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду, а також, що застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу виключить ризик впливу на інших учасників кримінального провадження та ризик перешкоджання його ефективному розслідуванню чи вчиненню ним інших кримінальних правопорушень.
Враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_8 , тяжкість та обставини вчинення кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, його майновий стан, а також наявні ризики, слідчий суддя визначив підозрюваному заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідатиме меті застосування запобіжного заходу, не буде завідомо непомірним для підозрюваного і може достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Не погоджуючись з такою ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно підозрюваного ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 вказує, що на даний час в Україні оголошено військовий стан, підозрюваний є військовозобов'язаним та територію України покинути не може. На окуповану територію теж потрапити не може, оскільки по всій лінії розмежування відбуваються бойові зіткнення. Жодних доказів того, що підозрюваний впливав на свідків, слідчим до клопотання не надано. В клопотанні лише зазначено перелік ризиків, які слідчий вважає встановленими. Слідчий не обґрунтував в клопотанні, а прокурор не довів у судовому засіданні, чим кожен із ризиків підтверджується, що свідчить про існування вказаних ризиків, єдиним посиланням на підтвердження існування ризиків було лише тяжкість загрожуваного покарання.
Зазначає, що судом не враховано того, що після повідомлення про підозру ОСОБА_8 , маючи можливість переховуватися, цього не зробив.
Також вказує, що в даній справі суд вдавався лише до формального перерахування ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України, вкотре ігноруючи рішення Європейського суду з прав людини, які виносяться проти України з даних підстав та в чергове порушує п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу суду залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя для прийняття законного й обґрунтованого рішення відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, слідчим відділом Уманського РУП ГУНП в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025250320001249 від 05.09.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
За даними матеріалів досудового розслідування встановлено, що 12.08.2025 близько 19 год. 41 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи в приміщенні торгового залу магазину «Файно маркет» ТОВ « Вересень плюс», що розташований по вулиці Незалежності, 57, в м. Умань Черкаської області, помітивши, що ніхто з персоналу магазину або ж інших покупців за ним не спостерігає, вирішив вчинити крадіжку продуктів харчування та інших товарів, належних ТОВ «Вересень плюс».
З цією метою ОСОБА_8 , рухаючись торговим залом магазину, взяв з полиць пляшку коньяку «Bolgrad» 0,5 л, 5 зірочок, 40% міцності, закупівельна вартість якої, згідно довідки наданої ТОВ «Вересень плюс» становить 244 грн 99 коп., лаваш «X&T» домашній з сиром 300 г, закупівельна вартість якого, згідно довідки наданої ТОВ «Вересень плюс» становить 33 грн 25 коп., гриби «Домашні продукти» шампіньйони мариновані 300 г, закупівельна вартість яких, згідно довідки наданої ТОВ «Вересень плюс» становить 137 грн 40 коп., крекер «Tuc» зі смаком сиру 100 г в кількості 3 шт., закупівельна вартість яких, згідно довідки наданої ТОВ «Вересень плюс» становить 114 грн 96 коп., крекер «Tuc» з смаком сметани-цибулі 100 г в кількості 2 шт., закупівельна вартість яких, згідно довідки наданої ТОВ «Вересень плюс» становить 96 грн 64 коп., 2 пляшки напою Shake «Дайкірі» 0,5 л, закупівельна вартість яких, згідно довідки наданої ТОВ «Вересень плюс» становить 76 грн 65 коп., пляшку напою Shake «Бора Бора» 0,5 л, закупівельна вартість якої, згідно довідки наданої ТОВ «Вересень плюс» становить 38 грн 32 коп., окорок курячий «Соколівський» фасований К/В вагою 0,526 кг, закупівельна вартість якого, згідно довідки наданої ТОВ «Вересень плюс» становить 94 грн 20 коп., філе курей «Салтівський» к/в порц. вагою 0,432 кг, закупівельна вартість якого, згідно довідки наданої ТОВ «Вересень плюс» становить 169 грн 30 коп., які ОСОБА_8 помістив до свого рюкзака.
За діями ОСОБА_8 через камери відеоспостереження, розташовані в торговому залі вказаного вище магазину, спостерігав інспектор служби безпеки магазину ОСОБА_11 , який по телефону повідомив про дії ОСОБА_8 керуючій магазину ОСОБА_12 .
Реалізуючи свій умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_8 пройшов касову зону, не розрахувавшись за викрадений товар та вийшов з магазину, однак біля входу до магазину він був зупинений ОСОБА_12 , яка висловила вимогу продемонструвати вміст його рюкзака та повернути викрадений товар, на що ОСОБА_8 їй відмовив, та усвідомлюючи, що його дії для ОСОБА_12 є відкритими, доводячи свій умисел, спрямований на незаконне заволодіння товаром магазину до кінця, керуючись жагою наживи, діючи умисно та цілеспрямовано, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужої власності, в період дії на території України воєнного стану, відкрито викрав вказаний вище належний ТОВ «Вересень плюс» товар, спричинивши ТОВ «Вересень плюс» матеріального збитку на загальну суду 990 грн 10 коп., після чого з місця вчинення злочину втік, та викраденим майном в подальшому розпорядився на власний розсуд.
05.09.2025 о 17 год. 47 хв. ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаного злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами: даними відношення від ТОВ «Вересень плюс» від 04.09.2025; показаннями представника потерпілого ОСОБА_11 від 05.09.2025; даними протоколу пред'явлення особи для впізнання ОСОБА_11 від 05.09.2025; показаннями свідка ОСОБА_12 від 05.09.2025; даними протоколу пред'явлення особи для впізнання ОСОБА_12 від 05.09.2025; даними протоколу огляду відеозапису від 05.09.2025; даними протоколу допиту свідка ОСОБА_13 від 05.09.2025 та іншими матеріали кримінального провадження.
Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України - грабіж, вчинений у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Сукупність наданих доказів дали достатні підстави слідчому судді дійти до висновку про обґрунтованість врученої ОСОБА_8 підозри, що є однією із складових обрання запобіжного заходу, який забезпечить дієвість кримінального провадження та належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також убезпечить існуючі ризики на даній стадії кримінального провадження.
Слід зазначити про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Розглядаючи клопотання слідчого, слід також врахувати позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.
Колегією суддів беруться до уваги обставини, визначені ст. 178 КПК України, зокрема, стан здоров'я підозрюваного, наявність міцних соціальних зв'язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.
Із урахуванням вищенаведених обставин, а також тяжкості покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні даного кримінального правопорушення, характеру та ступеню суспільної небезпечності самого злочину, який вчинений в умовах правового режиму воєнного стану, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість наявності ризиків вказаних у клопотанні слідчого, які передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, на ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду вказує тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, злочин належить до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років з конфіскацією майна, а також підтверджується тим, що згідно показань свідка, ОСОБА_8 після вчинення кримінального правопорушення з місця пригоди зник, до органу досудового розслідування самостійно не з'явився та був відшуканий працівниками поліції; ОСОБА_8 може незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні, шляхом умовлянь, підкупу, залякування, погроз, примусу вимагати дачу від останніх неправдивих показань або зміну уже наданих під час досудового розслідування показань; ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином може виразитись в не з'явленні до слідчого, прокурора та суду за викликом з метою затягування досудового розслідування; ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення повторно з корисливих мотивів після притягнення останнього до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину та обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, не має постійних джерел доходів.
Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у даному кримінальному провадженні, при цьому відсутні підстави, які б перешкоджали застосуванню до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи захисника підозрюваного ОСОБА_7 в апеляційній скарзі про застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, перевірилися колегією суддів, проте не знайшли свого підтвердження.
На переконання апеляційного суду запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України у даному кримінальному провадженні, можливо шляхом застосування до ОСОБА_8 обраного слідчим суддею запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
На підставі вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні (справа «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010), справа «Punzelt v. Czech Republic» від 25.04.2000 р. (заява № 31315/96, пункт 86)).
Разом з тим, слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального правопорушення, визначив розмір застави при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На переконання апеляційного суду, розмір застави визначений слідчим суддею згідно вимог КПК України, є таким, що співвідноситься з даними про особу підозрюваного ОСОБА_8 та обставинами кримінального провадження.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків слідчого судді про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
З урахуванням викладеного, ухвала слідчого судді першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 .
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 404, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 вересня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4