Справа № 159/6832/25 Провадження №11-сс/802/525/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
06 жовтня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря
судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою процесуального керівника - прокурора Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_7 (ЄРДР № 12025030550001185 від 26 вересня 2025 року),
Ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 вересня 2025 року частково задоволено клопотання слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 .
Водночас стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю, за адресою: АДРЕСА_1 , в межах строку досудового розслідування але не більше ніж на два місяці з моменту винесення ухвали. На час дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на підозрюваного ОСОБА_7 покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Строк домашнього арешту визначено обчислювати з моменту винесення ухвали, тобто з 27.09.2025.
Під час розгляду клопотання в суді першої інстанції слідчим суддею прийнято рішення про доцільність застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки запобігти встановленим ризикам дасть можливість і більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді прокурором подано апеляційну скаргу в якій він вважає оскаржене судове рішення незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що слідчим суддею безпідставно застосовано стосовно ОСОБА_7 надто м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки при розгляді клопотання у суді було надано достатньо даних, які свідчать про можливість переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків, потерпілих, експертів у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженні іншим чином. Просить оскаржену ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк досудового розслідування.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав подану апеляцію з викладених в ній підстав, міркування підозрюваногота його захисника, які заперечили доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд доходить наступного висновку.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють застосування запобіжного заходу.
Згідно з вимогами ч. ч. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
За приписами ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Як вбачається із матеріалів провадження, відомості про кримінальне правопорушення, вчинення якого інкримінується підозрюваному ОСОБА_7 , було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025030550001185 від 26 вересня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
За наявності ризиків,. передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий просив слідчого суддю застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Проте, слідчий суддя дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, про можливість застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання в суді першої інстанції прокурором та слідчим не наведено достатніх підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 та 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, тобто недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Дані вимоги закону при обранні запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 слідчим суддею дотримані.
Доводи апеляційної скарги прокурора були предметом дослідження слідчого судді, і не спростовують висновків, викладених в ухвалі, та не дають підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, сама по собі тяжкість інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, не дає законних підстав для застосування найсуворішого запобіжного заходу.
Слідчим суддею, при вирішенні питання про застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, враховано те, що підозрюваний є військовослужбовцем, має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався.
При прийнятті такого рішення колегія суддів врахувала, що станом на час апеляційного розгляду підозрюваний ОСОБА_7 виконує свої процесуальні обов'язки, з'явився на виклик до апеляційного суду, відомості про порушення процесуальних обов'язків з часу обрання запобіжного заходу не зафіксовано.
Разом з цим, при виявленні обставин, які будуть свідчити про фактичну неефективність домашнього арешту прокурор разом із слідчим не позбавлені процесуальної можливості звернутись з відповідним клопотанням до слідчого судді, суду про зміну запобіжного заходу на більш суворий.
Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя дослідив належним чином всі матеріали провадження та прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу.
Отже, на переконання колегії суддів, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням відповідних обов'язків, зможе запобігти наведеним у клопотанні ризикам та забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_7 своїх процесуальних обов'язків.
З огляду на викладене вище, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскарженого рішення.
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора відсутні.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422 КПК України Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу процесуального керівника - прокурора Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді