Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
29.11.2007
Справа №2-29/12035-2007А
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора-Крим», м. Сімферополь.
До відповідача - Державної податкової інспекції в м. Сімферополь, м. Сімферополь.
Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
Суддя О.І. Башилашвілі
Секретар судового засідання Т.С. Готовкіна
Від позивача - Твердюков Є.М. - представник, довіреність у справі.
Від відповідачів - не з'явився.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фора-Крим» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м.Сімферополь про визнання нечинними: податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 21 серпня 2007 року № 0013762301/0, яким ТОВ "Фора-Крим" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3911 грн. та штрафні санкції в сумі 1955 гривень 50 коп.; податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 21 серпня 2007 року № 0013752301/0, яким ТОВ "Фора-Крим" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4889 гривень та штрафні санкції в сумі 2444 гривень 50 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають ст. 19 Конституції України та прийнятті з порушенням вимог закону.
Відповідач у запереченнях на позов посилається на відсутність підстав для задоволення позову, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті цілком відповідно до закону, оскільки позивачем порушенні вимоги п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - завишенні валові витрати у 1-му кварталі 2006р. на суму 19554,00 грн., та порушенні положення п.п. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». В обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на те, що у господарських операціях з ТОВ «Фора-Крим» від імені постачальника діяли особи, які не мали законних повноважень на здійснення цих операцій та підписання документів бухгалтерського та податкового обліку.
З'ясувавши можливість врегулювання спору до судового розгляду, суд встановив, що сторони не згодні врегулювати спір до судового розгляду, у зв'язку з чим суд закінчив підготовче провадження та перейшов до судового розгляду справи.
Після вияснення усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, та після закінчення яких, суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.
Розглянувши матеріали справи, заслухав представників сторін, суд -
07.08.2007р. Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі була проведена невиїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора-Крим" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Приватним підприємством "Надія" за період з 01.07.2003 року по 01.07.2006 року.
За результатами перевірки складено акт перевірки № 5148/23-7/33434547 від 08 серпня 2007 року (а.с. 14-22).
У цьому акті зазначено, що товариством у порушення вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" були завищені валові витрати 1 кварталу 2006 року на 19554 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 4889 грн.
Крім того, на думку перевіряючого, у порушення вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту з податку на додану вартість товариство неправомірно віднесло 3911 грн., зокрема в січні 2006 року 2608 грн., в березні 2006 року -1303 грн.
На підставі зазначених вище висновків акту ДПІ в м. Сімферополі були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21 серпня 2007 року № 0013762301/0, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3911 грн. та штрафні санкції в сумі 1955,50 грн., та № 0013752301/0, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4889 грн. та штрафні санкції в сумі 2444,50 грн. (а.с. 12-13).
Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач обґрунтовує донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість тим, що позивач мав взаємовідносини в 2006 році з Приватним підприємством "Надія", де позивач виступав покупцем товарів, а ПП «Надія» - продавцем (постачальником) товарів (робіт, послуг).
При цьому відповідач посилається рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 20.02.2007 року, яким визнані недійсними з моменту реєстрації установчі документи ПП "Надія", з моменту видачі - свідоцтво платника податку на додану вартість ПП "Надія". Крім того, постановлено припинити державну реєстрацію ПП "Надія".
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до норми підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з абзацем 4 підпункту 5.3.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що юридичним фактом, з яким закон пов'язує право платника податку на віднесення певних сум до складу валових витрат є те, що такі суми мають характер компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Крім того, такі суми мають бути реально сплачені, а товари отримані, про що мають свідчити відповідні розрахункові, платіжні та інші первісні бухгалтерські документи. Інших вимог для виникнення права платника податку на включення певних сум до складу валових витрат закон не містить. Відповідачем не оспорюється наявність руху товарів та коштів у взаємовідносинах позивача з ПП "Надія". За наведених обставин висновки відповідача про неправомірність формування складу валових витрат позивачем у 1 кварталі 2006 року є необґрунтованими, отже позивач мав всі законні підстави для включення сум, сплачених ПП "Надія" як компенсація отриманих товарів, до складу валових витрат.
Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно з підпунктом 7.4.1 статті 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, в зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до ч. 2 вище зазначеного підпункту Закону право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Згідно з пунктом 7.5 Закону датою виникнення права на податковий кредит є дата або списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, право платника податку на нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість пов'язано, зокрема, з отриманням від постачальника товарів (робіт, послуг) належним чином оформленої податкової накладної. Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.
В даному випадку податковим органом не оспорюється наявність у ТОВ "Фора-Крим" належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ПП "Надія" за товари (послуги) в січні та березні 2006 року. Отже, висновок відповідача про неправомірність включення до податкового кредиту сум податку, сплаченого ПП "Надія" в ціні товарів та послуг в січні та березні 2006 року є за таких умов необґрунтованим.
Що ж до доводів ДПІ про визнання недійсними статуту та свідоцтва платника податку на додану вартість ПП "Надія", то слід зазначити наступне.
Питання від'ємного значення суми (у даному випадку в цьому спорі лише факт наявності податкового кредиту з ПДВ) поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
У постанови Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 14 лютого 2006 року (а.с. 26-28) вказано, що наявність умислу сторони при укладенні угоди, що суперечить інтересам держави і суспільства, не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними та скасування державної реєстрації. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення його з державного реєстру.
В цій же постанові зазначено, що юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у тому числі держави.
У постанові від 26.09.2006р. (а.с. 29-31) Верховний Суд України, зазначив, що визнання у судовому порядку установчих документів підприємства, його свідоцтва платника податку на додану вартість недійсними з моменту їх реєстрації не є безумовною підставою для визнання недійсними договорів, укладених ним з іншими суб'єктами господарювання, оскільки його контрагент за договором може нести відповідальність лише за наявності вини. При цьому в мотивувальній частині зазначеної постанови Верховний Суд України зазначив: "Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону від 15 травня 2003 р. № 755-ІУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін".
В іншій постанові від 26.09.2006р. (а.с. 32-34) Верховний Суд України вказав, що визнання у судовому порядку установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 10 червня 2003 року у справі за позовом ТОВ фірми "Турінвест" до Надвірнянської ОДПІ в Івано-Франківській області (а.с. 35-39).
Враховуючи наведені правові позиції Верховного суду України, суд вважає, що по перше, для визнання безпідставним нарахування податкового кредиту необхідне визнання недійсними угод, внаслідок яких покупець сплачує в ціні товарів (робіт, послуг) суму податку; по-друге, такі угоди не визнаються недійсними автоматично в зв'язку з визнанням недійсними статутних документів та свідоцтва платника податків підприємства - продавця товарів (робіт, послуг); по-третє, визнання недійсними статутних документів та свідоцтва платника ПДВ не позбавляє правового значення виданих такою особою раніше податкових накладних; по-четверте, до внесення змін до Єдиного державного реєстру, котрі стосуються припинення підприємства, відомості про нього є достовірними.
Суд встановив, що угоди, укладені між ТОВ "Фора-Крим" та ПП "Надія" не визнанні в судовому порядку недійсними. Таких доказів ДПІ в м. Сімферополі не надало.
Визнання недійсним статуту та свідоцтва платника податків ПП "Надія" за рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 20 лютого 2007 року не має своїм наслідком автоматичне визнання угод між ТОВ "Фора-Крим" та ПП "Надія", що укладені до цієї дати, недійсними. Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя не позбавляє правового значення податкових накладних, які були видані до дати постановлення цього рішення. При цьому суд бере до уваги, що наявність належним чином оформлених податкових накладних відповідачем не оспорюється.
Відповідач не представив суду доказів виключення з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ПП "Надія"
Відповідачем не доведено умислу посадових осіб ТОВ "Фора-Крим" на укладання угод, що суперечать публічному порядку чи моральним засадам суспільства в господарських відносинах з ПП "Надія" в 1 кварталі 2006 року. Визнання недійсними статутних документів та свідоцтва платника податку ПП "Надія" є підставою для ліквідації зазначеного підприємства у встановленому законодавством порядку, при якому можливо задоволенні інтересів кредиторів цього підприємства, у тому числі й держави, але ж це не є підставою для притягнення до відповідальності позивача.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають
- значення для прийняття рішення (вчинення дії);
- безсторонньо (неупереджено);
- добросовісно;
- розсудливо;
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позов цілкому обґрунтований та підлягає задоволенню.
Вступна та резолютивна чистини постанови оголошені - 29.11.2007р.
Повний текст постанови оформлений та підписаний - 03.12.2007р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 152, п. 1 ст. 153, 160, 163, п. 4 ст. 167 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 21 серпня 2007 року № 0013762301/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Фора-Крим" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3911 грн. та штрафні санкції в сумі 1955,50 грн..
3. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 21 серпня 2007 року № 0013752301/0, яким ТОВ "Фора-Крим" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4889 грн. та штрафні санкції в сумі 2444,50 грн.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора-Крим" (АР Крим, м. Сімферополь, вул. Комунальна,33, код в ЄДРПО України 33434547) витрати по сплаті судового збору в сумі 6,80 грн.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.