Справа № 308/4854/25
Іменем України
07 жовтня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого: судді Джуги С.Д.,
суддів: Кожух О.А., Мацунича М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 травня 2025 року у складі судді Малюк В.М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 31.03.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1373-5321 (Кредитний договір). Зазначений Кредитний договір разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого Кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений.
На виконання зазначених вимог, Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор С5741, для підписання Кредитного договору №1373-5321 від 31.03.2024, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 13 800,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка - 1,20 % в день; стандартна % ставка - 1,50 % в день.
Вказував, що Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти, відповідно до умов укладеного договору. Відповідач всупереч умовам Кредитного договору, не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед Кредитодавцем за Кредитним договором. Станом на 24.02.2025 загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить: 77 390,40 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 13 800,00 гривень, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 61 520,40 гривень, прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 2 070,00 гривень.
Разом з тим зазначав, що Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 8390,40 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 69 000,00 гривень.
Враховуючи вищенаведене, позивач просив стягнути на свою користь із відповідача суму заборгованості за кредитним договором №1373-5321 від 31.03.2024 в розмірі 69 000 грн., з яких: 13 800 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 55 200 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 травня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407) заборгованість за договором №1373-5321 від 31.03.2024 станом на 24.02.2025 року, в розмірі 69 000 (шістдесят дев'ять тисяч) грн. 00 копійок.
Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що, на думку апелянта, позивачем не доведено належними та допустимими доказами укладення кредитного договору від 13.03.2024 №1373-5321. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно поклав обов'язок недоведення укладення кредитного договору на відповідача, тоді як саме позивач повинен надати суду належні та допустимі доказі, які підтверджують наведені ним доводи. Стверджує, що наданий позивачем Лист від АТ КБ «ПриватБанк» не може бути належним та допустимим доказом отримання відповідачем грошових коштів за кредитним договором. Окрім того, вказує, що при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватися чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, якими визначено ціну кредиту у розмірі 18 000 грн., а строк кредитування - в 17 днів, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нараховувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються; згода суб'єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб'єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.
Частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 31.03.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1373-5321 (далі - Договір). Договір підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису, одноразовим ідентифікатором C5741 о 18 год. 45 хв. 31.03.2024.
Таким чином, враховуючи, що договір про відкриття кредитної лінії №1373-5321 від 31.03.2024 укладено його сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», чому передувала верифікація відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі - на веб-сайті кредитодавця (navse.in.ua) із зазначенням своїх особистих даних, зокрема, РНОКПП, серії та номеру паспорту, адреси реєстрації місця проживання, а також електронної пошти, реквізитів карткового рахунку, а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, відтак вказане підтверджує факт його укладення.
Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20 червня 2022 року у справі №757/40396/20 (провадження №61-850св22).
Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.
Водночас позивачем на спростування доводів апеляційної скарги щодо неукладеності кредитного договору надано апеляційному суду Моніторинг дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі, згідно якого слідує, що 31.03.2024 о 09:48 хв. клієнт ввійшов на сайт кредитодавця; вчиняв всі необхідні дії для отримання кредиту; отримував інформацію на електронну пошту oksana.paraschak1991@gmail.com.; отримав та ввів одноразовий ідентифікатор; о 18:45 хв. отримав на емейл примірник Договору.
Таким чином, підписавши договір про відкриття кредитної лінії, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником. Відповідач з власної ініціативи звернулася за отриманням кредиту до вільно обраної нею фінансової установи, а саме ТОВ «Укр Кредит Фінанс», отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.
Згідно з пунктами 4.1., 4.9. Договору сторони узгодили загальний розмір кредиту - 13800 грн., строк дії кредиту - 300 календарних днів. Відповідно до п.4.4. базовий період складає 14 днів. Згідно п. 4.6. стандартна процентна ставка становить - 1,5% в день, а пільгова/знижена процента ставка - 1,20% в день (п.10.2. Договору).
Отже, умовами кредитного договору від 31.03.2024 №1373-5321 сторонами узгоджено розмір та порядок сплати відсотків за користування кредитними коштами.
Відповідно до п. 4.2. Договору кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п.4.1. цього Договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.
Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 13800 грн. підтверджується довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту №1373-5321 від 31.03.2024 ОСОБА_1 за допомогою системи LiqPay, платіж 2444117610, дата проведення платежу 31.03.2024 на платіжну картку № НОМЕР_2 , а також листом АТ КБ «ПриватБанк», скріпленого електронним підписом начальника департаменту АТ КБ «ПриватБанк» Чаплінської М.В. та електронною печаткою АТ КБ «ПриватБанк», згідно якого від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» було здійснено перерахування коштів через систему LiqPay на підставі договору №4010 від 02.12.2019, зокрема ОСОБА_1 в розмірі 13800 грн. за договором №1373-5321 від 31.03.2024 на картковий рахунок НОМЕР_2 .
Таким чином, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме перерахувало грошові кошти (13800 грн.) на банківський рахунок ОСОБА_1 , яка самостійно внесла до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства номер своєї платіжної карки.
У апеляційній скарзі зазначено, що позивачем не надано до позовної заяви доказів існування правовідносин між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та АТ КБ «ПриватБанк», яке нібито здійснило переказ кредитних коштів. На спростування таких доводів позивачем було надано апеляційному суду Договір № 4090 від 02.12.2019 про надання послуг в системі LiqPay.pdf, укладений між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та АТ КБ «ПриватБанк».
Оскільки відповідачем заперечувався як факт укладення договору кредиту, так і факт перерахування коштів через АТ КБ «Приват Банк», колегія суддів приймає до уваги докази, надані позивачем на спростування таких доводів апелянта - Моніторинг дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі та Договір № 4090 від 02.12.2019 про надання послуг в системі LiqPay.pdf, укладений між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №1373-5321 від 31.03.2024 станом на 24.02.2025 слідує, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на загальну суму 77390,40 грн., яка складається з 13800 грн. - основний борг; 61520,40 грн. - залишок відсотків; 2070 грн. - залишок комісії.
Судова колегія зазначає, що строк кредитування сторонами визначено 300 днів - до 24.01.2025, проценти в сумі 61520,40 грн. нараховано позивачем на дату кінцевого строку кредитування (24.01.2025) та після цієї дати їх розмір у розрахунку заборгованості не збільшується.
Правильність поданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем не оспорювалася, а відтак такий розрахунок є належним та допустимим доказом, який підтверджує заборгованість за укладеним договором.
Разом з тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за кредитним договором у сумі 8390,40 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 69 000,00 гривень.
Отже, позивач вправі просити стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме: 13 800 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 55 200 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Доказів належного виконання відповідачем зобов'язань щодо повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених договором про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №1373-5321 від 31.03.2024 матеріали справи не містять.
Таким чином, оскільки у встановлений договором строк ОСОБА_1 не повернула кредитні кошти та не сплатила нараховані проценти, які правомірно нараховано позивачем у межах строку дії кредитного договору, у позивача виникло право на їх стягнення в примусовому порядку.
Доводи апеляційної скарги про те, що при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватися чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, якими визначено ціну кредиту у розмірі 18 000 грн., а строк кредитування - в 17 днів, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нараховувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, є безпідставними та суперечать узгодженим сторонами умовам кредитного договору, якими визначено ціну кредиту в розмірі 13800 грн., а строк кредитування в 300 днів, протягом якого і було позивачем правомірно нараховано проценти за користування кредитними коштами.
Колегія суддів також зауважує, що умови укладеного між сторонами кредитного договору відповідачем у судовому порядку не оспорювались.
Розмір процентів за користування кредитними коштами та порядок їх нарахування узгоджено сторонами договору, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення у примусовому порядку з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №1373-5321 від 31.03.2024 в розмірі 69 000 грн., з яких: 13 800 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 55 200 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 07 жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: