Справа № 453/917/25
№ провадження 2/453/540/25
(заочне)
24 вересня 2025 року Сколівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Ясінського Ю.Є.,
секретаря судового засідання Гринюк Л.Я.,
розглянувши у залі суду у місті Сколе Львівської області за порядком спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив :
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути заборгованість за кредитним договором №L0493515 від 07 грудня 2018 року у розмірі 30047 грн. 83 коп. та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07 грудня 2018 року між ТзОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № L0493515 відповідно до умов якого, кредитор зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитор свої зобов'язання виконав та надав відповідачу безготівковим шляхом грошові кошти, натомість відповідач не виконав належним чином кредитні зобов'язання, внаслідок чого у нього перед кредитором виникла заборгованість, загальний розмір якої становив 30047 грн. 83 коп., яка складається з: 19038,99 грн. сума заборгованості по кредиту; 9296,90 грн. сума інфляційних втрат, 1711,94 грн. 3% річних.
01 липня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТзОВ «Фінансова компанія Довіра та Гарантія» укладено договір про відступлення права вимоги № 01072019, за умови якого ТзОВ «Фінансова компанія Довіра та Гарантія» стало новим кредитором та набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № L0493515.
25 липня 2024 року на загальних зборах учасників ТзОВ «Фінансова компанія Довіра та Гарантія» протоколом №1706 було вирішено змінити найменування ТзОВ «Фінансова компанія Довіра та Гарантія» на ТзОВ «ВІН ФІНАНС».
Станом на дату укладення договору № 01072019 від 01 липня 2019 року відступлення права вимоги, сума заборгованості відповідача перед новим кредитором - ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за кредитним договором становила 19038,99 грн. У зв'язку з простроченням сплати кредитних коштів позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму збитків у урахуванням 3% річних у розмірі 1711,94 грн, та суму збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань у розмірі 9296,90 грн., що у загальному розмірі становить 30047 грн. 83 коп., у зв'язку з чим позивач вимушений звертатись до суду з вказаним позовом. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТзОВ «ВІН ФІНАНС», тому позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 01 липня 2025 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позивач не надавав клопотань про розгляд справи в загальному порядку.
Відповідач заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін чи відзив на позов суду не подав, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Копія ухвали про відкриття провадження по справі, копія позову та долучених до нього документів, направлялися відповідачу за місцем реєстрації, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду.
За таких обставин, суд розглянув справу на підставі наявних в ній доказів, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку вирішення спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З матеріалів справи убачається, що 07 грудня 2018 року між ТзОВ «ФК «Дінеро» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № L0493515 за якими відповідач отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 8900 грн., ліміт кредитної лінії 20000 грн. (реальна річна відсоткова ставка - 322,80%), з терміном погашення 03 березня 2019 року.
Прийняття та підтвердження умов Договору, його підписання позичальником здійснювалося шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог ч.1 ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.3.1 загальних умов договору кредитної лінії, позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю суму наданого кредиту та сплатити всі відповідні договірні компенсації до останнього дня терміну сплати.
Згідно п.4.2 загальних умов договору кредитної лінії, якщо позичальник не погасив кредит до останнього дня терміну оплати, позичальник повинен сплатити штраф, який обчислюється як відсоток зазначений у спеціальних умовах кредиту, що застосовується до простроченої суми наданого кредиту - для короткострокового кредиту, або суми відповідного договірного платежу, виходячи з графіку платежів - для довгострокового кредиту, після закінчення терміну оплати, на вимогу кредитодавця та у відповідності з такою вимогою: в повній сумі штрафу разовим платежем або частинами у встановлені вимогою дати. В будь-якому випадку розмір штрафу не повинен перевищувати максимального розміру штрафу передбаченого законодавством.
Згідно п.4.3.1 загальних умов договору кредитної лінії, комісія за організацію продовження сплачується у разі запиту позичальником додаткової послуги - періоду продовження дати оплати або дати повного погашення.
Згідно зі ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Однак, ОСОБА_1 систематично не виконує взяті на себе за кредитним договором зобов'язання щодо своєчасного та у повному обсязі погашення кредиту, відсотків за його користування, допустив заборгованість зі сплати кредиту у розмірі 30047,83 грн, що складається з: 19038, 99 грн - заборгованість по тілу кредиту, 9296,90 грн. сума інфляційних втрат, 1711,94 грн. 3% річних.
01 липня 2019 року між ТзОВ «ФК «Дінеро» та ТзОВ «ФК «Довіра та гарантія» (правонаступником якого є позивач) укладено договір відступлення прав вимоги №01072019, за умовами якого ТзОВ «ФК «Дінеро» відступило ТзОВ «ФК «Довіра та гарантія» належне йому право вимоги до відповідача, у тому числі на суму заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими процентами, право на одержання яких належить ТзОВ «ФК «Дінеро».
На момент розгляду справи в матеріалах цивільної справи відсутні відомості щодо погашення відповідачем заборгованості.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У відповідності до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Таким чином, виходячи із вищенаведеного суд прийшов до висновку про те, що позивач виконав всі умови договору належним чином, а відповідач ухиляється від виконання взятих на себе договором зобов'язань, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов вказаного договору.
Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, розрахунок розміру заборгованості, суд вважає, що відомості, які вони містять, відповідають дійсним обставинам справи.
Також, позивач, звертаючись до суду з позовом, окрім основної суми боргу, просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 1711 грн. 94 коп. та інфляційні втрати у розмірі 9296 грн. 90 коп.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану.
15 березня 2020 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено новими пунктом 18 відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування"доповнено п. 61, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч.4 ст. 10561 ЦК України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч.2 ст. 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".
З врахуванням наведеного вище суд приходить до висновку, що у задоволенні позову у частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат слід відмовити.
При вирішенні питання щодо витрат позивача на правову допомогу, суд дійшов наступних висновків.
Між ТзОВ «ФК «Довіра та гарантія» та адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» укладено договір №36 про надання правової допомоги від 25 квітня 2024 року, додаткову угоду від 25 квітня 2024 року, складено акт надання правничої допомоги від 03 березня 2025 року та детальний опис робіт, на підставі яких вартість надання правової допомоги (складання позовної заяви, направлення через підсистему Електронний суд), склала 5000 грн, які у відповідності до п.4 акту сплачені у повному обсязі при підписанні відповідного акту.
За змістом ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставіст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
До такого висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 13 лютого 2019 року у справі №756/2114/17 (провадження 61-10774св18).
Водночас, як убачається з акту надання правничої допомоги, фактично правова допомога надана адвокатом зводилась до підготовки позовної заяви, а внесена до акту дія щодо направлення позовної заяви з додатками через Електронний суд пов'язана з підготовкою позовної заяви, тому її окреме зазначення є способом завищення розміру правової допомоги.
Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи всі аспекти та складність справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн.
Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.12,81,141,263-265,279,354 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» заборгованість за кредитним договором L0493515 у розмірі 19038 (дев'ятнадцять тисяч тридцять вісім) грн. 99 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500(три тисячі п'ятсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» судовий збір у розмірі 1526 (одна тисяча п'ятсот двадцять шість) грн. 11 коп.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про його перегляд чи апеляційної скарги на таке рішення, якщо заяву про перегляд заочного рішення чи апеляційну скаргу не було подано.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається безпосередньо до Сколівського районного суду Львівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повне найменування сторін у справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38750239, юридична адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Ю.Є. Ясінський