Справа № 462/7762/25
про відмову у видачі судового наказу
07 жовтня 2025 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О. Б., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу,
встановив :
Представник заявника - адвокат Басик А. М. через систему «Електронний суд» звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу у розмірі 4 889,70 грн. та 242,24 грн. сплаченого судового збору.
Перевіривши письмову заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, а також дослідивши відповідь на запит суду щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому порядку місце проживання фізичної особи - боржника, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у видачі судового наказу з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
У відповідності до п. 4, 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються та перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно п. 3, 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Згідно ч. 4 ст. 165 ЦПК України, суддя з метою визначення підсудності не пізніше наступного дня з дня отримання заяви про видачу судового наказу перевіряє зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Із поданої заяви вбачається, що заявник звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за надані комунальні послуги, яка виникла за адресою: АДРЕСА_1 .
На виконання вимог ч. 5 ст. 165 ЦПК України судом скеровано запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника у справі.
Відповідно до ч. 7 ст. 165 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Водночас, із відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 07.10.2025 року №1863567 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відтак, всупереч вимогам ЦПК України, стягувачем до заяви про видачу судового наказу не додано доказів того, що ОСОБА_1 є власником, співвласником, орендує, або ж користується майном, за адресою якого заявником надаються житлово-комунальні послуги, тобто за адресою: АДРЕСА_1 .
Тобто стягувачем не надано жодних письмових доказів, які підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг саме боржником ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Тож, із заяви не вбачається виникнення грошової вимоги до боржника за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Пунктом 9 Постанови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» передбачено, що питання наявності спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.
Згідно ЦПК України судовий наказ видається лише за умови безспірності вимог.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що подана заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам ст. 163 ЦПК України.
За таких обставин, оскільки письмова заява про видачу судового наказу не містить переліку доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, інших документів або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, а також з урахуванням відповіді про зареєстроване місце проживання боржника, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу.
Згідно з ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.
У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
При цьому, необхідно роз'яснити стягувачу, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків, а також не позбавляє можливості стягувача звернутись із вказаними вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Керуючись ст. ст. 161-167, 258, 260, 353, 354 ЦПК України,-
постановив:
У видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу- відмовити.
Роз'яснити заявнику, що згідно ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя: Постигач О. Б.