Справа № 317/4973/25
Провадження №2/317/1960/2025
07 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького районного суду Запорізької області Каряка Д.О., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Комишуваська селищна рада Запорізького району Запорізької області, про визнання права власності за набувальною давністю,
Адвокат Ляшенко О.С., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в якому просить визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 48,8 кв.м., житловою площею 18,4 кв.м., кухні площею 12,2 кв.м., комори, площею 6,9 кв.м., коридору, площею 4,5 кв.м, сіней, площею 1,19 кв.м., яка залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , та належала їй на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 21.04.1999 р. Комишуваською загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів соціальної реабілітації хлопчиків згідно з розпорядженням (наказом) № 01 від 14.04.1999 р.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Перевіривши матеріали справи, суддя прийшов до висновку, що справа не підсудна Запорізькому районному суду Запорізької області із наступних підстав.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб'єктів права.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
За загальними правилами підсудності у відповідності до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі № 460/4286/16-ц від 23.01.2018 та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.04.2019 року (справа № 638/1988/17, провадження № 61-30812св18), правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно. Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18 зазначила, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
У постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин.
У цій справі представником позивача заявлені вимоги про визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 21.04.1999 р., копія якого долучена до позовної заяви, квартира АДРЕСА_1 , належить на праві приватної, спільної (сумісної абр часткової) власності гр. ОСОБА_5 та членам її сім'ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Слід звернути увагу, що Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-IX створено Запорізький район (з адміністративним центром у місті Запоріжжя) у складі територій Біленьківської сільської, Вільнянської міської, Долинської сільської, Запорізької міської, Комишуваської селищної, Кушугумської селищної, Матвіївської сільської, Михайлівської сільської, Михайло-Лукашівської сільської, Новомиколаївської селищної, Новоолександрівської сільської, Павлівської сільської, Петро-Михайлівської сільської, Степненської сільської, Таврійської сільської, Тернуватської селищної, Широківської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Ліквідовано: у Запорізькій області: Бердянський, Більмацький, Василівський, Великобілозерський, Веселівський, Вільнянський, Гуляйпільський, Запорізький, Кам'янсько-Дніпровський, Мелітопольський, Михайлівський, Новомиколаївський, Оріхівський, Пологівський, Приазовський, Приморський, Розівський, Токмацький, Чернігівський, Якимівський райони.
Відповідно до п. 3-1 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.
До набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX, с-ще Комишуваха входило до складу Комишуваської територіальної громади Оріхівського району Запорізької області (відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області» від 12 червня 2020 року № 713-р). Тобто територія с-ща. Комишувахи відносилась до територіальної одиниці Оріхівського району Запорізької області та знаходиться в межах територіальної юрисдикції Оріхівського районного суду Запорізької області.
За таких обставин, зважаючи, що місцезнаходження спадкового майна: квартири АДРЕСА_1 , що знаходиться в Оріхівському районі Запорізької області, тобто знаходиться у в межах територіальної юрисдикції Оріхівського районного суду Запорізької області та не відноситься до територіальної підсудності Запорізького районного суду Запорізької області, суд вважає за необхідне справу направити за підсудністю за місцем знаходження нерухомого майна.
Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану Розпорядженням Голови Верховного Суду від 10.05.2022 року № 29/0/9-22 змінено територіальну підсудність справ Оріхівського районного суду Запорізької області з визначенням територіальної підсудності їх справ за Шевченківським районним судом м. Запоріжжя.
Відтак, місцевим судом, який здійснює повноваження у межах територіальної юрисдикції Оріхівського районного суду Запорізької області є Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно зі ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вищевказана цивільна справа територіально не підсудна Запорізькому районному суду Запорізької області, а підсудна Шевченківському районному суду м. Запоріжжя.
З огляду на вищевикладене, наявні підстави для передання даної справи за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, що знаходиться за адресою: 69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 117-А.
Керуючись ст.ст. 30-32, 187, 260, 261 ЦПК України, суд, -
Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Комишуваська селищна рада Запорізького району Запорізької області, про визнання права власності за набувальною давністю - передати для розгляду за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, що знаходиться за адресою: 69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 117-А.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 15 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Суддя: Д.О. Каряка