07 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 520/2400/25
адміністративне провадження № К/990/39849/25
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Загороднюк А.Г., перевіривши касаційну скаргу адвоката Голубова Сергія Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області, Безлюдівського селищного голови Кузьмінова Миколи Миколайовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області (далі - відповідач 1), Безлюдівського селищного голови Кузьмінова Миколи Миколайовича (далі - відповідач 2), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Безлюдівського селищного голови Кузьмінова Миколу Миколайовича щодо не включення до порядку денного пленарного засідання сесії Безлюдівської селищної ради VIII скликання, яка відбулася 18 грудня 2024 року, питань, які були подані депутатом ОСОБА_1 13 грудня 2024 року у своєму депутатському запиті;
- зобов'язати Безлюдівського селищного голову Кузьмінова М.М. внести до порядку денного наступного пленарного засідання сесії Безлюдівської селищної ради VIII скликання питання, які були подані депутатом ОСОБА_1 13 грудня 2024 року у своєму депутатському запиті;
- визнати протиправною бездіяльність Безлюдівської селищної ради Харківської області VIII скликання щодо не розгляду питань, які були подані депутатом ОСОБА_1 13 грудня 2024 року у своєму депутатському запиті;
- зобов'язати Безлюдівську селищну раду Харківської області VIII скликання на найближчому пленарному засіданні розглянути по суті питання щодо будівництва частини дороги вул. Кудрява (буд.№64) до провулку Студений (буд.№14) разом з переправою (мостом); доручити начальнику відділу житлово-комунального господарства провести огляд дорожнього покриття по вул. Кудрявій с-ще Васищево від домоволодіння №64 до провулку Студений (буд.№14) та мосту, що їх з'єднує; включити частину дороги (орієнтовно 100 м) по вул.Кудрява (№64) до провулку Студений (буд.№14) разом з будівництвом (реконструкцією) мосту (переправи) в перелік доріг для поточного ремонту в 2025 році як пріоритетні; виконати роботи з ремонту асфальтного покриття по вул. Кудрява (№64) до провулку Студений (буд.№14) з будівництвом (реконструкцією) мосту (переправи) - загальною протяжністю близько 100 м., за результатами розгляду депутатського запиту прийняти відповідно рішення;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Безлюдівської селищної ради Харківської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн. та сплачений судовий збір у сумі 1938,00 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Безлюдівського селищного голову Кузьмінова Миколу Миколайовича щодо не включення до порядку денного пленарного засідання сесії Безлюдівської селищної ради VIII скликання , яка відбулася 18 грудня 2024 року питань, які були подані депутатом ОСОБА_1 13 грудня 2024 року у своєму депутатському запиті.
Зобов'язано Безлюдівського селищного голову Кузьмінова Миколу Миколайовича внести до порядку денного наступного пленарного засідання сесії Безлюдівської селищної ради VIII скликання питання, які були подані депутатом ОСОБА_1 13 грудня 2024 року у своєму депутатському запиті.
Визнано протиправною бездіяльність Безлюдівської селищної ради Харківської області VIII скликання щодо не розгляду питань, які були подані депутатом ОСОБА_1 13 грудня 2024 року у своєму депутатському запиті.
Зобов'язано Безлюдівську селищну раду Харківської області VIII скликання на найближчому пленарному засіданні розглянути по суті питання щодо будівництва частини дороги вул.Кудрява (буд.№64) до провулку Студений (буд.№14) разом з переправою (мостом); доручити начальнику відділу житлово-комунального господарства провести огляд дорожнього покриття по вул.Кудрявій с-ще Васищево від домоволодіння №64 до провулку Студений (буд.№14) та мосту, що їх з'єднує; включити частину дороги (орієнтовно 100 м) по вул.Кудрява (№64) до провулку Студений (буд.№14) разом з будівництвом (реконструкцією) мосту (переправи) в перелік доріг для поточного ремонту в 2025 році як пріоритетні; виконати роботи з ремонту асфальтного покриття по вул.Кудрява (№64) до провулку Студений (буд.№14) з будівництвом (реконструкцією) мосту (переправи) - загальною протяжністю близько 100 м., за результатами розгляду депутатського запиту прийняти відповідно рішення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року у справі № 520/2400/25 скановано.
Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
27 серпня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Голубова Сергія Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , в якій представник позивача просив скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року, залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року в частині задоволених позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2025 року Касаційну скаргу адвоката Голубова Сергія Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області, Безлюдівського селищного голови Кузьмінова Миколи Миколайовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
30 вересня 2025 року до Верховного Суду надійшла вдруге касаційна скарга адвоката Голубова Сергія Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , в якій представник позивача просив поновити строк на касаційне оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі № 520/2400/25. Скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року, залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року в частині задоволених позовних вимог. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року по справі № 520/2400/25 скасувати в частині відмови стягнути понесені витрати на правничу допомогу та направити на новий розгляд в цій частині до суду апеляційної інстанції.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що доводи касаційної скарги викладені у спосіб, який унеможливлює встановити по якій саме підставі оскаржуються судові рішення в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Як на підставу касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає, що судом апеляційної інстанцій належним чином не досліджено докази на підтвердження дотримання суб'єктами владних повноважень, вимог законодавства щодо розгляду депутатського запиту та прийняття рішення по ньому відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, пункту 13 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 11, 21, 22 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" в частині повноважень Безлюдівської селищної ради щодо порядку розгляду депутатського запиту та прийняття рішень по ньому.
Стосовно аргументів скаржника за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, колегія суддів керується таким.
У разі подання касаційної скарги із цієї підстави скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Отже, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
В касаційній скарзі скаржник посилається на те, що в судом апеляційної інстанцій належним чином не досліджено докази на підтвердження дотримання суб'єктами владних повноважень, вимог законодавства щодо розгляду депутатського запиту та прийняття рішення по ньому відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, пункту 13 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 11, 21, 22 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".
Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, однак скаржник не обґрунтував у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Разом з цим, доводи скаржника щодо відсутності висновку Верховного Суду з питань застосування зазначених правових норм та відповідно потреби у такому висновку не пов'язані з наявністю колізій, можливістю неоднозначного тлумачення, їх різним застосування судами, натомість по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій за результатами розгляду.
Проте, до повноважень Верховного Суду не належить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто суб'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Отже, касаційна скарга не містить належних обґрунтувань щодо неправильного застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій та необхідність висновку Верховного Суду щодо цих норм, за обставин, установлених судами саме у цій справі.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
За змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Отже, враховуючи, що ця справа відноситься до справ незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник вказує, що підставою касаційного оскарження судових рішень є підпункти «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначає, що спір між сторонами стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Зокрема, скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки перегляд касаційним судом цієї справи надасть можливість сформувати єдину правозастосовчу практику в оскаржуваних питаннях та недопущення в подальшому застосування різних підходів при вирішенні аналогічних спірних питань.
Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Вживання законодавцем слова "фундаментальне" несе змістовне навантаження особливо складного і важливого питання у правозастосуванні. Доводів щодо такої особливої складності чи важливості питання, якого стосується спір у цій справі, скаржником не наведено. Суб'єктивні труднощі у тлумаченні правової норми, які виникають у суб'єкта правозастосування, не обов'язково свідчать, що питання права має фундаментальне значення для правозастосовчої практики. За змістом підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не ставиться у залежність від наявності висновку Верховного Суду з цього питання.
Колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання.
Посилаючись на судові справи, в яких, на думку скаржника, судами попередніх інстанції по різному вирішено аналогічні спори, відповідач не обґрунтовує, що в зазначених справах висновки зроблені за аналогічних фактичних обставин та не містять індивідуальних ознак, характерних виключно для них.
Отже, доводи скаржника, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики при вирішенні аналогічних судових прав є необґрунтованими.
Також, у касаційній скарзі скаржник зазначив, що справа має виняткове значення для скаржника, оскільки на теперішній час в України існує 1469 міських, селищних та сільських рад. Також, справа має виняткове значення для скаржника, всіх депутатів місцевих рад та органів місцевого самоврядування для застосування єдиних норма та порядку при розгляді депутатського запиту та прийнятті рішення по ньому з метою здійснення депутатської діяльності.
Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Стосовно «виняткового значення» справи для її учасника, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Однак, твердження скаржника про те, що справа становить виняткове значення для нього (підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України) не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів.
При цьому використання оціночних чинників, як-то: «винятковість значення справи для скаржника», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», або «суспільний інтерес» тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до цитування норм законодавства України, а також переоцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, і ґрунтуються на незгоді з висновками цих судів щодо їхньої оцінки. Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
Суд наголошує, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Водночас, Судом установлено, що доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм чинного законодавства.
Отже, касаційна скарга не містить належних доводів, які могли б обґрунтувати дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин касаційну скаргу необхідно повернути як таку, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу адвоката Голубова Сергія Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області, Безлюдівського селищного голови Кузьмінова Миколи Миколайовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяА.Г. Загороднюк